Рішення

від 24.12.2024 по справі 565/2419/24

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 565/2419/24

Провадження № 2/565/610/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області

під головуванням судді Демчини Т.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Алексейчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Вараш в особі Вараської міської ради Рівненської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади міста Вараш в особі Вараської міської ради Рівненської області про визнання за нею як спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності як подружжю, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 03.08.1995.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , за час шлюбу ними була придбана у власність вищезазначена квартира, титульним власником якої є вона, проте яка належить до спільної сумісної власності подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, і ОСОБА_1 є його спадкоємцем за законом та прийняла спадщину. До обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 належить частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , при цьому за життя ОСОБА_2 частки у праві спільної власності на цей об`єкт не визначались, а на даний час нотаріальні органи позбавлені можливості провести виділ часток у праві спільної власності подружжя на цю квартиру через втрату ОСОБА_2 правосуб`єктності внаслідок смерті.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Полюхович О.І. не з`явились, належним чином у встановленому ЦПК України порядку повідомлялись про час та місце розгляду справи, представник позивачки подала до суду заяву про повне підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутності. Представник відповідача - Вараської міської ради Рівненської області до суду також не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Враховуючи викладене, на підставі ст.223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін. При цьому на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Підставами для такого висновку суду є наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 23 листопада 1973 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого міським бюро ЗАГС м.Новолукомля Вітебської області республіки Білорусь.

Як вбачається зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 28.12.2000 відділом РАГС м.Кузнецовська, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 28.12.2000 вказаним органом складено відповідний актовий запис № 168.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Кузнецовської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір зареєстровано в реєстрі за № VI-762.

Право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване 24.04.2023 державним реєстратором Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27225390756020, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 330268117 від 26.04.2023.

Відповідно до ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинного на час укладення ОСОБА_1 вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтею 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України передбачалось, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 70 СК України визначено розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з вищезазначеною нормою, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як встановлено судом з наданих документів, на момент укладення ОСОБА_1 як покупцем договору від 03 серпня 1995 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

За таких обставин, на підставі положень ст.ст.22, 28 КпШС України, ст.ст.60, 61, 70 СК України суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 , право приватної власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 , на день смерті її чоловіка ОСОБА_2 була їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

При цьому, як зазначено у ст.357 ЦК України, якою врегульовано питання визначення часток у праві спільної часткової власності, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Будь-яких доказів у підтвердження обставин, які б зумовлювали відступлення від засад рівності часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 суду не надано і такі вимоги позивачем не заявлялись. За таких обставин, на підставі ст.372 ЦК України, за життя ОСОБА_2 вказаний об`єкт підлягав поділу між учасниками спільної власності у частках по .

Отже, частка ОСОБА_2 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 на час його смерті дорівнювала . При цьому суд не розглядає вимог про поділ спільного майна в натурі, а тому частка ОСОБА_2 у праві спільної власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна є ідеальною.

Відповідно до ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з довідкою Вараської державної нотаріальної контори від 15.10.2024 № 176/01-16, коло спадкоємців за спадковою справою № 28-2001 майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 станом на 15.10.2024 складається з його дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаною довідкою, а також Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 78738522 від 15.10.2024 підтверджується, що Вараською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу на майно після смерті ОСОБА_2 № 28/2001 (номер запису у спадковому реєстрі 1127915), ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка, а також що інші спадкоємці за законом майна після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Відповідно до ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Статтею 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Листом № 175/02-14 від 15.10.2024 державний нотаріус Вараської державної нотаріальної контори повідомила ОСОБА_1 , що вона є спадкоємцем за законом першої черги спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , до обсягу спадкового майна ОСОБА_2 входить частка на квартиру АДРЕСА_1 , титульним власником якої є вона, проте яка згідно законодавства є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як така, що придбана під час шлюбу. З поданих документів неможливо встановити конкретний склад спадкового майна, оскільки зазначене майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а частка покійного не визначена. З метою подальшого оформлення спадкових прав на частку майна померлого нотаріус роз`яснила позивачу право на звернення до суду з позовною заявою про визначення розміру частки покійного чоловіка у праві спільної сумісної власності.

Частиною першою ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом майна, що залишилось після смерті чоловіка ОСОБА_2 та у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

У постанові по справі №570/997/19 від 16 червня 2021 року Верховний Суд звернув увагу на наступне. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими. З урахуванням того, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Таким чином, для отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки нерухомого майна, яке знаходилось у спільній сумісній власності спадкодавця та інших осіб, закон не вимагає окремого визначення часток за кожним із них у судовому порядку.

Оскільки ідеальна частка ОСОБА_2 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 на час його смерті дорівнювала , а ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом майна, що залишилось після його смерті, наявні правові підстави для визнання за нею права власності на вищезазначену частку квартири в порядку спадкування. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.60, 61, 70 СК України, ст.ст.4, 15, 16, 328, 355, 356, 357, 368, 372, 1226, 1268, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом майна після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на (одну другу) ідеальну частку, що припадала на нього, у квартирі АДРЕСА_1 , яка знаходилась у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Кузнецовської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № УІ-762, право приватної власності на яку зареєстроване за титульним власником ОСОБА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Територіальна громада міста Вараш в особі Вараської міської ради Рівненської області, код ЄДРПОУ 35056612, адреса місцезнаходження: 34403 м.Вараш Рівненської області, м-н Незалежності, 1.

Повне рішення складене 06 січня 2025 року.

Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина