Рішення

від 13.01.2025 по справі 202/6357/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6357/24

Провадження № 2/202/622/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого- судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу розподілу природного газу, інфляційний втрат та 3% річних,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу розподілу природного газу в сумі 5286,84 гривень, інфляційний втрат в розмірі 112,78 гривень та 3% річних в сумі 29,54 гривень.

Позовні вимоги, обґрунтовує тим, що АТ «Донецькоблгаз» є оператором газорозподільної системи (оператором ГРМ) та на підставі Ліцензії НКРЕКП серія АЕ №229064 від 26.06.2015 року, в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації надавало послугу розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , власником та споживачем комунальних послуг якого є ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 25.05.2019 року. Внаслідок систематичного нехтування відповідачем своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати за період з лютого 2021 року по травень 2022 року та з жовтня 2022 року по березень 2024 року за останньою утворилась заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 5286,84 гривень. У порушення вимог закону відповідач не вживає заходів щодо погашення заборгованості, чим спричиняє значну шкоду позивачу, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду. За період з 20.02.2021 року по 20.02.2022 року приріст інфляції на суму боргу складає 112,78 гривень., 3% річних 29,54 гривень, що також підлягають стягненню з відповідача у відповідності о вимог ст. 625 ЦК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 року для розгляду цивільної справи № 202/6357/24 за позовом АТ «Донецькоблгаз» до ОСОБА_1 , визначено суддю Кіблицьку Д.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали цивільної справи № 202/6357/24 надійшли в провадження судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М..

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 01 жовтня 2024 року цивільну справу прийняти до спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась.

Представник позивача адвокат Зуєв М.В. в судове засідання не з`явився, натомість подав заяву в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно оцінивши надані докази дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» є оператором газорозподільної системи (оператором ГРМ) та виконує ліцензійну діяльність з розподілу природного газу у Донецькій області, на підставі Ліцензії НКРЕКП АЕ №229064 від 26.06.2015 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ.

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 25 травня 2019 року, що посвідчено державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Семеновою І.М та зареєстровано в реєстрі за № 1688.

Отже, ОСОБА_1 є абонентом (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) АТ «Донецькоблгаз», яке в особі в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації за вказаною адресою надавало послугу розподілу природного газу.

Між позивачем і відповідачем встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з газопостачанню та газифікації, оскільки позивач фактично надавав відповідачу дані послуги, а відповідач користувалась ними для задоволення власних потреб та не відмовлялась від їх отримання.

Дані відносини регулюються Цивільним кодексом України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ЗУ «Про ринок природного газу», «Правилами постачання природного газу» затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 (Далі Правила), Кодексом ГРС та Типовим договором розподілу природного газу (зазначений договір публічної оферти затверджений Постановами НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року та № 2494 від 30 вересня 2015 року).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 22 розд. ІІІ Правил, боржник зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору. Відповідно до п. 1, п. 6 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць. Вказаними НПА визначено, що договори з постачання та розподілу природного газу побутовим споживачам укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заочного приєднання побутового споживача до умов зазначених договорів, що розміщені на офіційному веб-сайті Регулятора (НКРЕКП) та постачальника (АТ «Донецькоблгаз») і не потребують двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів

Приписами ст.509ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 13 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.

Згідно ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до вимог ч.1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання відповідачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Тобто, докази, які відповідачі повинні подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу невизнання позовних вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідач ОСОБА_1 користувалась наданою позивачем послугою розподілу природного газу, однак своєчасно та в повному обсязі не здійснювала оплату за неї, у зв`язку з чим ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 5286,84 гривень, яка утворилась за період з лютого 2021 року по травень 2022 року. та з жовтня 2022 року по березень 2024 року.

Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання послуг позивача, за відсутності доказів на спростування таких обставин і недоведеність зворотного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно заборгованості за надані послуги та наявність підстав для захисту прав позивача і присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надану їй позивачем послугу з розподілу природного газу в розмірі 5286,84 гривень, яка утворилась з лютого 2021 року по травень 2022 року. та з жовтня 2022 року по березень 2024 року.

Вирішуючи решту заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рахунок розміру інфляційний нарахувань здійснюється наступним чином: (інфляційні нарахування за попередній місяць + сальдо на початок місяця - заборгованість за попередній місяць) х індекс інфляції / 100 - (інфляційні нарахування за попередній місяць + сальдо на початок місяця - заборгованість за попередній місяць). Якщо індекс інфляції за місяць менше 100%, показник інфляційних витрат за даний місяць не нараховується.

3 % річних нараховуються наступним чином: (сальдо на початок місяця - заборгованість за попередній місяць) х 3 х (кількість прострочених днів) 365 днів / 100.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат проведені на заборгованість, яка виникла виключно до 24 лютого 2022 року.

Відповідачу надавались послуги з розподілу природного газу, але вона не в повному об`ємі вносила плату за користування ними, тобто прострочила виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого за особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

На підставі викладеного, у зв`язку з невиконанням обов`язків щодо сплати спожитих послуг, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих інфляційних втрат за період з 20.02.2021 року по 19.02.2022 року в розмірі 112,78 гривень та 3% річних за період з 20.02.2021 року по 20.02.2022 року, що складає 29,54 гривень.

Такі висновки суду узгоджуютьсяз правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 жовтня 2019 року по справі № 205/1460/15-ц, провадження № 61-13198св19.

Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання відповідачем послуг позивача та нездійснення повної своєчасної оплати за їх користування, за відсутності доказів на спростування таких обставин і недоведеність зворотного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу розподілу природного газу, інфляційний втрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

З звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимогЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 7295 від 15 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 6,12, 13, 17, 18, 263, 265, 268, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу розподілу природного газу, інфляційний втрат та 3% річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації, код ЄДРПОУ 20316969, (на поточний рахунок із спец.режимом використання НОМЕР_3 в ТВБВ № 10004/0570 Філія ДОУ АТ «Ощадбанк» МФО 335548) заборгованість за надану послугу з розподілу природного газу в розмірі 5286,84 гривень,

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», в особі Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації, код ЄДРПОУ 20316969, (на п/р НОМЕР_4 в ТВБВ № 10004/0570 Філія ДОУ АТ «Ощадбанк» МФО 335548) інфляційні втрати за період з 20.02.2021 року по 19.02.2022 року в розмірі 112,78 гривень та 3% річних за період з 20.02.2021 року по 20.02.2022 року, що складає 29,54 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , на користь Слов`янського управління по газопостачанню та газифікації, код ЄДРПОУ 20316969, (на п/р НОМЕР_4 в ТВБВ № 10004/0570 Філія ДОУ АТ «Ощадбанк» МФО 335548) понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський