Рішення

від 13.01.2025 по справі 185/12595/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/12595/24

Провадження № 2/185/1829/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 січня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

22 листопада 2024 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.

Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 150 000.00 грн.

Ухвалою від 02 грудня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заяви та клопотання відповідача

Відповідач звернувсядо судуз відзивомна позовнузаяву уякому просивсуду задоволенні позову відмовити, якщо суд дійде висновку про наявність підстав в задоволенні позову стягнути моральну шкоду з урахуванням податків.

У письмовомуклопотанні просивсудвизнати обов`язковою участь позивача в судовому засіданні.

Витребувати у Позивача належним чином завірені копії наступних документів:розрахунок розміру моральної шкоди, яку позивач заявляє в своєму позові до стягнення; документи, що свідчать про виконання вимог Індивідуальної програми реабілітації Позивачем. Витребувати у КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради», яке знаходиться за адресою: 49005, м. Дніпро, пл. Соборна, 14 належним чином завірені копії наступних документів: документи, що свідчать про виконання або не виконання вимог програми реабілітації Позивачем.

Вирішуючи зазначені клопотання суд зазначає наступне суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягають. Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме його роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, встановлення йому висновком МСЕК втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми та інші. Суд вважає, що на підставі вказаних документів можливо встановити всі обставини по справі та ухвалити судове рішення.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідач має рівні з позивачем права з надання суду доказів.

Крім того, діюче цивільно-процесуальне законодавство передбачає порядок розгляду цивільних справ в спрощеному цивільному провадженні без виклику/повідомлення сторін, суд вважає що підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження з обов`язковою участю позивача не встановлено.

Фактичні обставини, встановлені судом

З 05 лютого 2001 року по 11 вересня 2019 року позивач працював на виробничих структурних підрозділах ШУ «Першотравенське » ПрАТ «ДТ Павлоградвугілля» на посаді гірника підземного, з повним робочим днем у шахті.

Позивач бувзвільнений зроботи 11вересня 2019року ст.40п.2КЗпП України.Про щоздійснено записв трудовійкнижці НОМЕР_1 07.03.2000р.під №17. Внаслідок роботи у відповідача понад 18 років позивач отримав захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень, пильовий бронхіт, емфізема легень, нейродистрофія у вигляді остеоартрозу колінних суглобів, радикулопатія попереково-крижова з помірним статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейросенсорна приглухованість.

Комісією встановлено, що захворювання є професійним. З 14 вересня 2022 року первинно, та повторно комісією МСЕК з 01 жовтня 2024 року, встановлено третю групу інвалідності.

В зв`язку з професійними захворюваннями згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії позивачу було встановлено 60 відсотків втрати працездатності.

Фактично позивачє інвалідомтретьої групиз обмеженнямздійснювати повноціннобудь-якіроботи.нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Наявність факту моральної шкоди підтверджується довідкою МСЕК про встановлення групи інвалідності первинно та повторно від 14.09.2022р. та від 24.09.2024р.

Вина Відповідача та факт порушень охорони праці, визначення винних осіб зафіксовано в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 17 червня 2020 року.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.06.2020р. п.18 визначено причину виникнення професійного захворювання за професією майстер гірничий дільниці шахтного транспорту |та гірника з ремонту гірничих виробіток: хімічні фактори; вміст пилу в повітрі робочої зони в 12.6 разів перевищує допустиму норму, зовнішнє фізичне динамічне навантаження за участю м`язів рук, тулуба, ніг, з вимушеними нахилами тулуба 30 градусів, 332 разів за зміну при допустимому 51-100 разів, підіймання та переміщення вантажів вручну 35 кг при нормі 30 кг, рівень, переміщення у просторі переходи протягом зміни - 11.5 км за зміну, при допустимому значенні до 8 км. Умови праці підвищена вологість повітря, пил, шум. Для ліквідації і запобігання причин пошкодження здоров`я п. 19 визначено для Відповідача, забезпечення протипилових, модернізація обладнання, використання засобів механізації, які зводять до мінімуму важку ручну працю.

Протягом тривалого часу роботи в підземних умовах, Відповідачем не в достатній мірі здійснювались заходи, щодо покращення умов праці. Тим самим втрата здоров`я продовжувалась тривалий час з причини впливу негативних факторів. Як наслідок втрата здоров`я та встановлення інвалідності.

Позивач має порушення ходи, кульгає, йому важко підійматися сходами. В зв`язку із хворобою легень, мені важко дихати та не вистачає повітря, в осінь та зиму часто хворіє. Постійний біль в суглобах, запалення, набряки суглобів унеможливлює здійснення будь якої роботи та змушує вживати постійно ліки. Під час, коли до нього звертаються, він не дочуває, що ставить його в незручне становище, та примушує перепитувати вдруге, або прохати говорити гучніше. Обмеження рухів в п\крижовому відділах хребта з віддачею в праву ногу, викликає скованість, відчуття затерпання, судоми. Значне фізичне навантаження викликає набряк суглобів, що на тривалий час обмежує їх рухомість. Порушилося звичне для нього коло спілкування. позивачу необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Стан здоров`я погіршувався з часом позивач вимушений звертатися до лікарів. Він не може виконувати роботи пов`язані з фізичними навантаженнями.

Скарги позивачазафіксовані таобстежені лікарями,викладені умедичному висновку№ 1від 04.08.2022р.,№ 694від 21.05.2020р.,виписка-епікриз№ 922від 15.12.2023р.,№ П1072від 28.08.2024р„№ 841від 09.08.2022р.,№ 716від 14.09.2023р.,№ 463від 15.07.2024р.,№ 355від 07.06.2024р.,запропоноване лікування,яке вінсистематично виконує.

Внаслідок втрати професійної працездатності позивачу нанесена моральна шкода, оскільки: він втратив професійну працездатність, став інвалідом, не має можливості конкурувати на ринку праці, виконувати навіть не значну за навантаженням домашню роботу.

Постійно змушений вживати лікарські препарати, стан мого здоров`я став незадовільним, у нього сильні болі у колінних та плечових суглобах, періодичній давлючий головний біль, задуха з причини хвороби легень та бронхів, в зв`язку з болем щоночі вимушений виходити, щоб не порушувати сон близьких, в зв`язку з нестерпним кашлем, та в зв`язку з чим сон не є відпочинком, декілька разів на ніч прокидається, або взагалі нестерпний кашель не дає змоги заснуть, все це примусило змінити своє життя. З причини болів, обмежена можливість вільно рухатися, важко ходити та дихати. З причини болів в відділах хребта з іррадацією болю в праву ногу, простріли, які супроводжують слабкість в ногах, унеможливлюється вільне пересування та порушується хода.

Притривалому знаходженні на ногах, відчувається слабкість. Обмежений рух в плечових, ліктьових і колінних суглобах, зниження слуху, дзвін у вухах, підвищена втомлюваність, задуха при незначному фізичному навантаженні, періодичний головний біль, запаморочення. Він став дратливим, неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль, вимушений протягом дня відпочивати по декілька разів, втратив впевненість у майбутньому, та відчуває депресивний стан. Прояв захворювання та фізичний стан, наслідком якого є зміна життя, визначені та зафіксовані у виписках лікарів. Вказані обставини, які наявні, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по новому й свідчать про заподіяну мені моральну шкоду.

Провина відповідача в спричиненні пошкодження мого здоров`я встановлена комісією та зафіксована в акті розслідування хронічного професійного захворювання.

Відповідно до п. 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.06.2020р. визначені обставини за яких виникло захворювання, а саме: недосконалість роботи шахтних механізмів і машин, недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці, внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання та робочого інструмент^ в підземних умовах, не використовувались механічні допоміжні засоби, п.19 розробити та впровадити заходи щодо усунення шкідливих та небезпечних факторів , забезпечити виконання протипилових заходів, забезпечити максимальне використання засобів механізації, передбачити заходи щодо захисту від переохолодження та перегрівання працюючих.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суму моральної шкоди суд оцінює у розмірі 120 000.00 грн.

Норми права, які застосував суд

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Ст.153Кодексу законівпро працюУкраїни встановлює,що забезпеченнябезпечних інешкідливих умовпраці покладаєтьсяна власникаабо уповноваженийним орган.Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст.1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ЦПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120000.00 гривень без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1200.00 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

-Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, 76, ЄДРПОУ 00178353.

Суддя: В. О. Головін