Постанова

від 13.01.2025 по справі 641/62/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 641/62/21

Номер провадження 22-ц/818/280/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року у складі судді Яковлевої В.М. у справі № 641/62/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 29 вересня 2015 року. Відповідачка при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписанням заяви між сторонами у відповідності до статті 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (стаття 1066 ЦК України) та кредитного договору (стаття 1054 ЦК України).

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальницею умов кредитного договору утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 12 листопада 2020 року складає 31 127,95 грн, з яких: 24 945,39 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 16 002,43 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8942,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1195,83 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 4986,73 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 29 вересня 2015 року в розмірі 31 127,95 грн станом на 12 листопада 2020 року, а також 2102,00 грн судового збору.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором б/н від 29 вересня 2015 року за тілом кредиту в розмірі 24 945,39 грн, яка складається з 16 002,43 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8942,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також судовий збір в розмірі 1681,60 грн, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

18 жовтня 2022 року адвокатом Ястребовою Є.Б. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2022 року заочне рішення від 16 вересня 2021 року скасовано та призначено справу до розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 вересня 2015 року за тілом кредиту в розмірі 24 945, 39 грн та судовий збір у розмірі 1 681,60 грн, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у відповідачки перед банком утворилась заборгованість зі сплати тіла кредиту, яка не спростована та підлягає стягненню з неї на користь позивача. Розмір відсотків за користування кредитом сторонами не узгоджено, тому у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду 02 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» адвокат Ястребова Є.Б. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 24 945,39 грн скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити банку в задоволенні вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 11 березня 2020 року у неї було викрадено мобільний телефон, підключений до застосунку «Приват 24». 12 березня 2020 року її чоловік придбав для неї новий телефон, і вона зробила заміну сім-картки та встановила на новому телефоні з новою сім-карткою застосунок «Приват 24». 03 квітня 2020 року її чоловік переказав їй на кредитну картку 25 000,00 грн, таким чином повністю погасивши заборгованість за кредитним лімітом. Того ж дня вона побачила, що з її картки списано значну суму, терміново зателефонувала на гарячу лінію банку, і її картку було заблоковано. До моменту блокування картки з неї було списано другу суму, та обидва платежі відправлено на картку невідомої особи. Одразу після цього вона звернулась до правоохоронних органів, у зв`язку з чим 22 квітня 2020 року було відкрито кримінальне провадження за фактом вчинення шахрайства. Крім того, 19 червня 2020 року було відкрито кримінальне провадження за фактом крадіжки телефону. Досудове розслідування триває. Вона звернулась до суду з позовом про визнання кредитного договору припиненим, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2024 року задоволено, однак це судове рішення скасовано постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2024 року з відмовою їй у задоволенні позову. На вказану постанову вона подала касаційну скаргу, за якою наразі відкрито касаційне провадження, справу не розглянуто. Суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про допит її чоловіка ОСОБА_4 як свідка. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що міститься у матеріалах справи, не містить її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину договору і вважати, що вона несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення в банк та блокування картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в стоп-лист платіжною системою. За фактом незаконних переказів вона звернулась на гарячу лінію банку, а до цього зверталась до поліції щодо крадіжки мобільного телефону, оскільки не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які передбачають порядок дій у такій ситуації. Те, що вона не повідомила банк про викрадення мобільного телефону, не дає права вважати, що у неї були підозри про доступ третіх осіб до банківської картки, адже фізична картка була у неї, доступ до телефону і застосунку «Приват 24» був захищений, пароль вона не розголошувала. Перекази коштів на рахунок ОСОБА_5 не можна вважати належними, адже такі здійснені не нею, а іншою особою, яка не з її вини заволоділа фінансовим номером. Відсутні обставини, які безспірно б доводили, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті платіжного засобу та незаконному використанню пін-коду, що вказує на відсутність її вини. Фінансовий номер відновлено, тому інформування банку про його втрату не було її обов`язком. Позивачем не доведено її наміру переказати кошти 03 квітня 2020 року третій особі або що вона сприяла використанню її даних та інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Судом не надано належну оцінку службовій перевірці, проведеній банком, за результатами якої встановлено, що входи у застосунок були вчинені і з м. Дніпра, і з м. Харкова, а отримувач коштів ОСОБА_5 проводив обмін криптовалюти, тоді як вона не могла перебувати у двох містах одночасно та жодного разу не робила переказу коштів на криптогаманець.

30 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представниця банку адвокат Кураксіна О.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по рахунку заборгованість відповідачки за тілом кредиту складає 24 945, 39 грн. Постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання кредитного договору припиненим набрала законної сили. Відповідачкою було втрачено мобільний пристрій з фінансовим номером телефону, при цьому, про втрату фінансового номера вона банк не повідомляла. За фактом банківської перевірки встановлено, що отримувач спірних коштів ОСОБА_5 не є шахраєм, клієнту оплачені послуги купівлі криптовалюти, що він підтвердив, надавши відповідні квитанції. Доступ до акаунту Приват24 можливий з введенням логіну (фінансовий номер) та паролю, які у клієнта не змінювались, тобто вхід виконаний з коректним введенням даних, які використовував сам клієнт або особи, які знали ці дані та мали доступ. Згідно логів вхід виконувався тільки з пристроїв клієнта IPHONE10. Відповідачка оскаржує проведення операцій по картці шляхом здійснення переказу коштів з рахунків із використанням її особистих даних для авторизації і проведення операцій в інтернет-банкінгу Приват24 і власного фінансового номеру телефону, зазначаючи, що не проводила ці операції, при цьому не наводить жодних доказів, що підтверджують використання цих даних іншими особами. ОСОБА_6 суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її рахунку, тож саме вона повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.

08 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» адвокат Ястребова Є.Б. в інтересах ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій просила залишити відзив без розгляду та задовольнити апеляційну скаргу. Вказала, що позивачем порушено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, він не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку та не навів поважні причини пропуску такого строку. Викрадення мобільного пристрою ОСОБА_6 свідчить про те, що нарахування заборгованості за кредитним договором № б/н від 29 вересня 2015 року за тілом кредиту в розмірі 24 945,39 грн є безпідставним. Твердження позивача про те, що неповідомлення про крадіжку фінансового номеру є підставою для відмови у визнанні повного погашення кредиту, є абсурдним. Відповідальність за несанкціоноване списання коштів з карткових рахунків позичальників несе виключно Банк. ОСОБА_6 вжила всіх заходів щодо блокування картки та недопущення подальшого списання коштів з її карткового рахунку. З матеріалів справи вбачається, що доступ до коштів ОСОБА_6 був здійснений вночі, в Дніпрі, та ще й на криптогаманець. Такі перекази повинні були бути підозрілими для служби безпеки банку, які мали зателефонувати на фінансовий номер клієнта. Банк штучно поставив клієнта у таке положення, що ОСОБА_6 не знала про наявність підпункту 2.1.4.11.1 Умов і правил, де передбачено порядок дій у випадку втрати мобільної сім-картки із фінансовим номером телефону.

Колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 126 ЦПК України залишає відзив АТ КБ «ПриватБанк» на апеляційну скаргу без розгляду, оскільки судом встановлено десятиденний строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу з дня отримання ухвали про відкриття провадження; ухвалу про відкриття провадження від 25 вересня 2024 року доставлено в електронний кабінет банку 25 вересня 2024 року о 18:26, тобто відповідно до частини 6 статті 272 ЦПК України вона вважається врученою наступного робочого дня - 26 вересня 2024 року, а відзив банком подано 30 жовтня 2024 року, та клопотання про продовження строку на його подання відзив не містить.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 вересня 2015 року між банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 14 том 1).

У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що містяться у рекламному буклеті, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, екземпляр договору згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту.

З довідки, наданої АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитні картки: 30 липня 2015 року картка номер НОМЕР_1 з терміном дії - 07/19, 05 липня 2019 року картка номер НОМЕР_2 з терміном дії - 02/23 (а.с. 13 том 1).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), вбачається, що 30 липня 2015 року їй відкрито картковий рахунок, 09 квітня 2016 року встановлено кредитний ліміт 2000,00 грн, який в подальшому збільшився до 25 000,00 грн, з 06 серпня 2020 року - 0 (а.с. 12 том 1).

З наданого до суду розрахунку заборгованості за договором б/н від 29 вересня 2015 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 листопада 2020 року склала 31 127,95 грн, з яких: 24 945,39 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 16 002,43 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8942,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1195,83 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 4986,73 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5-11 том 1).

Також банком надано виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором б/н за період з 29 вересня 2015 року по 01 листопада 2020 року, з якої вбачається, що вонаактивно користувалась кредитними коштами (а.с. 75-91 том 1).

Згідно виписки 03 квітня 2020 року здійснені наступні банківські операції:

переказ з карти ПриватБанку через додаток Приват 24. Відправник: ОСОБА_4 , на суму 25 000,00 грн, залишок після операції 8,91 грн;

переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват 24. Одержувач: ОСОБА_5 . Коментар до платежу: Номер транзакции/сообщение : НОМЕР_3 ; на суму 11 959,64 грн (комісія 459,64 грн), залишок після операції -11 950,73 грн;

переказ на картку ПриватБанку через додаток Приват 24, на суму 1,04 грн (комісія 0,04 грн), залишок після операції - 11 591,77 грн;

переказ зі своєї картки на суму 12 939,38 грн (комісія 439,38 грн), залишок після операції -24 891,15 грн (а.с. 75 том 1).

З виписок з банківського рахунку на ім`я чоловіка відповідачки ОСОБА_4 вбачається, що ним 12 березня 2020 року здійснений перший платіж у розмірі 3749,75 грн за покупку на суму 14 999,00 грн в торгівельній мережі «Фокстрот» м. Харків. Також, 03 квітня 2020 року з картки ОСОБА_4 ( НОМЕР_4 ) здійснений переказ на карту ПриватБанку через додаток Приват 24, одержувач: ОСОБА_3 , на суму 25 000,00 грн (а.с. 19, 20 том 2).

У березні 2021 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору припиненим.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2024 року у справі № 638/3305/21 позов ОСОБА_6 - задоволено, визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором, укладеним 29 вересня 2015 року між ОСОБА_9 та Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк».

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2024 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 .

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 638/3305/21.

У ході розгляду вказаної справи № 638/3305/21 встановлено, що у березні 2020 року ОСОБА_6 втрачено мобільний телефон, та вона звернулась до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" за заміною сім-картки з абонентським номером НОМЕР_5 , яка була здійснена 12 березня 2020 року в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю провідного фахівця з організації майнової та особистої безпеки Департаменту безпеки Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" від 12 березня 2021 року GD-21-03300, наданої на запит адвоката Ястребової Є.Б.

03 квітня 2020 року рахунок ОСОБА_6 спочатку був поповнений шляхом зарахування на картковий рахунок суми 25 000,00 грн від її чоловіка ОСОБА_4 , а в подальшому відбулось три платіжних перекази (11 959,64 грн, 1,04 грн та 12 939,38 грн), два з яких - на користь ОСОБА_5 .

В матеріалах справи міститься роздруківка телефонної розмови: "Інформація щодо звернення клієнта до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на безкоштовну гарячу лінію банку 3700 03 квітня 2020 року", надана банком, відповідно до якої розмова ОСОБА_6 з співробітником банку розпочалась 03 квітня 2020 року о 23:06 з повідомлення позивачки, що в неї тільки що вкрали кошти на суму 25 000,00 грн з її карткового рахунку після поповнення рахунку її чоловіком. Співробітник банку 03 квітня 2020 року запропонував подати заявку про шахрайство та попередив, що картка буде заблокована, на що ОСОБА_6 погодилась. О 23:09 співробітник повідомив, що картка заблокована, ініційована перевірка та рекомендував звернутися до поліції.

Картку ОСОБА_6 03 квітня 2020 року заблоковано банком.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020220480001563 від 22 квітня 2020 року вбачається, що за заявою ОСОБА_6 21 квітня 2020 року до реєстру внесені відомості про те, що невстановлена особа 03 квітня 2020 року шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у розмірі 25 000,00 грн з банківського рахунку «ПриватБанк».

ОСОБА_6 звернулась до відділення банку з заявою від 24 квітня 2020 року щодо повернення їй безпідставно списаних коштів у розмірі 25 001,00 грн, на яку банк надав відповідь від 12 травня 2020 року № 20.1.0.0.0/7-200506/7608 про відмову у поверненні грошових коштів, зазначаючи, що переказ грошей був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Іnternet Banking Приват-24, вхід до якого був здійснений під авторизацією ОСОБА_6 .

З наданого банком висновку за результатами службової перевірки за фактом здійснення переказу грошових коштів з карти № НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_9 , складеного головним спеціалістом з захисту електронних платежів та послуг ОСОБА_10 , вбачається, що за результатами перевірки встановлено: 03 квітня 2020 року було здійснено множинні входи з використанням imei НОМЕР_9, при цьому, згідно геопозиції входи здійснені з м. Дніпро, та було здійснено два входи з використанням imei НОМЕР_10 при цьому, згідно геопозиції входи здійснені з м. Харків.

Спеціалістом банку встановлено, що 03 квітня 2020 року з карти № НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_9 переказано грошові кошти в сумі 24 899,02 грн (з них комісія Банку 899,02 грн). За даним фактом клієнт 03 квітня 2020 року звернулася до клієнтської підтримки через Чат-онлайн. За зверненням клієнта було зареєстровано заявку в канал БОК № 14895717, яка відпрацьовувалася Напрямком NPS. Співробітники NPS зв`язалися з отримувачем грошових коштів ОСОБА_5 , який повідомив, що проводив обмін криптовалюти, в підтвердження чого надав квитанцію з криптобіржі. Також встановлено, що переказ в сумі 12 562,50 грн з карти ОСОБА_9 було здійснено на карту банку "Монобанк" № НОМЕР_6 , яка належить тому самому отримувачу, і по ній також було проведено обмін криптовалюти. Також напрямком NFS, виходячи з логу входів клієнта в "Приват24" було зроблено висновок, що зміни паролю до акаунту Приват24 не було. Службою безпеки було додатково встановлено контакт з отримувачем грошових коштів ОСОБА_5 , який повідомив, про дійсно в першій половині 2020 року займався купівлею-продажем криптовалюти, на даний час не пам`ятає всіх деталей, пов`язаних з обміном від 03 квітня 2020 року, але повідомив, що на запит Банку в перших числах квітня надав квитанції з криптобіржі, та повідомив, що це є підтвердженням того, про він переказав криптовалюту за грошові кошти, отримані 03 квітня 2020 року. На вимогу служби безпеки ОСОБА_5 повторно надіслав вказані квитанції з обміну грошових коштів в сумі 11 500,00 грн та в сумі 12 500,00 грн. Встановлено, що в період часу з 02 березня 2020 року до 12 березня 2020 року (більш рання інформація відсутня) в Приват24 здійснюються входи з пристрою, зазначеного, як "iPhone 10,4", який має imei НОМЕР_9, при цьому, згідно геопозиції, входи в Приват24 через даний пристрій здійснюються з м. Харків (наприклад 02 березня 2020 року, 04 березня 2020 року) та м. Дніпро (12 березня 2020 року). 3 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року в Приват24 клієнта здійснюються входи з пристроїв, які зазначені як "IPhone 10,4", та мають imei як НОМЕР_9 (що використовувався раніше), так і інший imei НОМЕР_10, при цьому, входи з другого іmeі здійснюються в м. Харкові. Можна констатувати, що 03 квітня 2020 року було здійснено входи в акаунт клієнта в Приват24 +380503017302 з використанням пристроїв, один з яких знаходився в м. Дніпро, а інший знаходився в м Харків. В ході ознайомлення з діалогами між клієнтом ОСОБА_1 та Банком за 04 квітня 2020 року та 06 квітня 2020 року встановлено, що клієнт повідомила, що в період до 20 березня 2020 року (точну дату клієнт не називає) вона користувалася смартфоном iPhone 8, який загубила, а приблизно 20 березня 2020 року придбала новий смартфон тієї ж самої моделі (iPhone 8), після чого здійснила перевипуск своєї SIM-карти НОМЕР_7 фінансового телефону, звернувшись до оператора мобільного зв`язку "Vodafone", при цьому з діалогів відомо, що статичний пароль входу в Приват24. Також ОСОБА_3 повідомляє, що пароль входу в Приват24 або іншу конфіденційну інформацію третім особам не повідомляла.

Наведене також підтверджується доказами, що містяться у матеріалах цієї справи, а саме: історією авторизацій у застосунку Приват24, листом банку від 30 березня 2023 року по справі № 638/3305/21, листом банку на електронну пошту від 03 квітня 2020 року щодо блокування карток, копіями платіжної інструкції від 03 квітня 2020 року та квитанції від 03 квітня 2020 року, висновком про проведення перевірки за фактом здійснення переказу грошових коштів з картки клієнта ОСОБА_1 (а.с. 127-138 том 2).

Досудове слідство у кримінальних провадженнях за заявами ОСОБА_1 № 12020220460001329 від 19 червня 2020 року за фактом крадіжки телефону та № НОМЕР_8 від 22 квітня 2020 року за фактом шахрайства тривають (а.с. 225, 230-232 том 2).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Згідно із пунктом 14.16 статті 14 Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.

Пунктами 5-9 Розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Такі висновки є усталеними у практиці Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20, провадження № 61-4665св22, від 26 липня 2023 року у справі № 759/23568/20, провадження № 61-2798св23, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21, провадження № 61-5111св23, від 24 січня 2024 року у справі № 758/14517/18, провадження № 61-12347св23.

Встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Тягар доказування факту повідомлення банку про викрадення мобільного телефону та втрату фінансового номеру покладається на позивача, який стверджує про вчинення таких дій.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21, провадження № 61-9278св22.

З доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позову банку про стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту, в частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржується.

ОСОБА_1 вважає, що не має заборгованості за кредитним договором перед банком, оскільки 03 квітня 2020 року на її рахунок було перераховано 25 000,00 грн, після чого залишок складав 8,91 грн, тобто її зобов`язання за кредитом належним чином виконано. Наступні трансакції того ж дня з переказу коштів у сумі 11 500,00 грн (комісія 459,64 грн), 12 562,50 грн (комісія 439,38 грн) та 1,00 грн (комісія 0,04 грн) відповідачка вважає неналежними, оскільки вона їх не ініціювала, про що невідкладно повідомила банк.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно повідомила банк на гарячу лінію про неналежні перекази 03 квітня 2020 року, після чого її картку було заблоковано.

Разом з тим, у березні 2020 року у ОСОБА_1 , як вона зазначає, викрадено мобільний телефон, де було встановлено додаток «Приват24», однак з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року вона не повідомляла банк про втрату фінансового номера.

З висновку за результатами службової перевірки банку за фактом здійснення переказу грошових коштів з карти ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) вбачається, що в ході ознайомлення з діалогами між клієнтом ОСОБА_1 та банком за 04 квітня 2020 року та 06 квітня 2020 року встановлено, що клієнт повідомила, що в період до 20 березня 2020 року (точну дату клієнт не називає) вона користувалася смартфоном iPhone 8, який загубила, а приблизно 20 березня 2020 року придбала новий смартфон тієї ж самої моделі (iPhone 8), після чого здійснила перевипуск своєї SIM-карти НОМЕР_7 фінансового телефону, звернувшись до оператора мобільного зв`язку "Vodafone", при цьому пароль входу в Приват24 або іншу конфіденційну інформацію третім особам не повідомляла (а.с. 137 том 2).

Отже, банку стало відомо про втрату ОСОБА_1 телефону не раніше 04 квітня 2020 року, тобто вже після вчинення оспорюваних переказів 03 квітня 2020 року. Із заявою про викрадення телефону до поліції ОСОБА_1 звернулась лише у червні 2020 року, а до того зазначала банку, що телефон нею загублено.

Вказане свідчить про необачну поведінку ОСОБА_1 та її бездіяльність, що призвела до незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за її кредитною карткою. ОСОБА_1 не вжила необхідних заходів у випадку втрати її телефона, вчасно не проінформувала банк та правоохоронні органи, у зв`язку з чим саме вона має нести відповідальність за здійснення операцій за її електронним платіжним засобом.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 524/3979/16-ц, провадження № 61-20290св18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 334/2492/21, провадження № 61-5427св22.

До того ж, з історії авторизацій у застосунку Приват24, наданої ОСОБА_1 (а.с. 128 том 2), вбачається, що з 12 березня 2020 року, коли нею придбано новий телефон, входи до застосунку здійснювались і зі старого imei, тобто з попереднього телефону, і з нового imei. Зокрема, такі входи з двох imei здійснені 03 квітня 2020 року у день спірних трансакцій, тому достеменно стверджувати про те, що спірні перекази коштів зроблені не ОСОБА_1 , а саме іншою особою, неможливо.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що відповідачка не оспорює сам розмір заборгованості за тілом кредиту, а посилалася лише на те, що вказана заборгованість виникла внаслідок неправомірних дій інших осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про допит її чоловіка ОСОБА_4 як свідка, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідне клопотання заявлено з пропуском строку, а від клопотання про допит ОСОБА_4 як свідка, поданого у межах передбачених ЦПК України строків та яке судом задовольнялось, адвокат відповідачки відмовилась (а.с. 235 том 2).

Доводи ОСОБА_1 щодо необізнаності про порядок дій при крадіжці телефону, що передбачений Умовами та Правилами надання банківських послуг, які вона не підписувала; що вона не мала підозри про доступ третіх осіб до банківської картки, одразу відновила фінансовий номер, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують тих обставин, що в період з 12 березня 2020 року по 04 квітня 2020 року вона не здійснила жодних дій для повідомлення банку та органів поліції про крадіжку її мобільного телефону, достовірно знаючи, що у вказаному телефоні встановлений мобільний додаток «Приват24». Обов`язок повідомити про втрату електронного платіжного засобу передбачений також Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705.

Посилання ОСОБА_1 на те, що судом не надано належну оцінку службовій перевірці, проведеній банком, за результатами якої встановлено, що входи у застосунок були вчинені і з м. Дніпра, і з м. Харкова, а отримувач коштів ОСОБА_5 проводив обмін криптовалюти, тоді як вона не могла перебувати у двох містах одночасно та жодного разу не робила переказу коштів на криптогаманець, судова колегія вважає непереконливими, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б дали можливість достеменно встановити, що спірні трансакції проведено не відповідачкою.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору апеляційним судом немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 13 січня 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина