Рішення

від 10.01.2025 по справі 137/1482/24

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/1482/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" січня 2025 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Голота О.В. розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті, вона з сестрою, відповідачкою по справі отримали спадщину. Відповідно Договору поділу спадщини ОСОБА_2 перейшла у власність земельна ділянка, кадастровий номер 0522482600:01:000:0147, площею 1,1820 га, а позивачу перейшов у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 . 16.09.2024 вона отримала свідоцтво про право на спадщину на вищевказаний будинок. Відповідно до копії архівного витягу з рішення №50 виконкому Дяковецької сільської ради від 17 грудня 1993 року, було вирішено передати гр. ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,60 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 0,40 га, левада 0,20 га (так у документі). Вищевказана земельна ділянка розділена на декілька частин, яким було присвоєно кадастрові номери, а саме: - кадастровий номер 0522482600:03:002:0391, яка розташована АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га; - кадастровий номер 0522482600:03:002:0389, яка розташована АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3500 га. Позивач звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини належним чином, проте йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів. Тому позивач змушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати за нею право власності на вказані земельні ділянки. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Предстанвик позивача ОСОБА_1 адвокат Данилюк П.П. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити. Судові витрати просить залишити за позивачем. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.6) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.7) її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.8) ОСОБА_1 31.08.1988 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Відповідно до довідки Літинської державної нотаріальної контори (а.с.9) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Договору поділу спадщини від 16.09.2024 (а.с.10) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про поділ спадщини, за яким переходять у власність ОСОБА_2 - земельна ділянка, кадастровий номер 0522482600:01:000:0147, площею 1,1820 га в межах згідно з планом, розташована на території Дяковецької сільської ради Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_1 - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на праві приватної власності. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.12) ОСОБА_1 отримала у спадщину вищезазначений спадковий будинок, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копії архівного витягу з рішення №50 виконкому Дяковецької сільської ради від 17 грудня 1993 року (а.с.13) ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,60 га, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 0,40 га, левада 0,20 га (так у документі). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.14) внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0522482600:03:002:0391, яка розташована АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, нормативна грошова оцінка якої становить 191258,00 грн. (а.с.31). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.15) внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0522482600:03:002:0389, яка розташована АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3500 га, нормативна грошова оцінка якої становить 4558,00 грн. (а.с.32). Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу Україниу їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положеньст.120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Українислід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача переходить право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, суд вважає, що в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивач не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення, оскільки вона є спадкоємицею і має право на оформлення спадщини. На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522482600:03:002:0391, яка розташована АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522482600:03:002:0389, яка розташована АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3500 га, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.