Ухвала

від 13.01.2025 по справі 127/629/25

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/629/25

Провадження № 2/127/65/25

УХВАЛА

13 січня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Рубіжанського ліцею Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Самохвалова С.В. звернулась до суду з позовною заявою до Рубіжанського ліцею Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Наразі позивач у прохальній частині позовної заяви просить: 1. зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 17.11.2019 р. по 16.11.2020 р.; 2. зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу; 3. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.07.2023 р. по 04.01.2024 р. включно у розмірі 63824,19 грн.

Враховуючи характер вимог (стягнення грошових коштів) позивачу необхідно конкретизувати позовні вимоги в частині суми коштів, які підлягають стягненню, а також періоду за який позивач просить стягнути допомогу на оздоровлення.

Позивач, вказуючи про належні, але невиплачені їй при звільненні грошові кошти у позовній заяві, не наводить власного обґрунтованого розрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, а також матеріальної допомоги на оздоровлення.

До того ж, згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. За змістом ст. 83 ЦПК України докази додаються разом з поданням до суду позовної заяви. За вимогами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Згідно положень ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, вже на стадії підготовки позову позивач має визначити чіткий перелік доказів, якими будуть обґрунтовуватись заявлені позовні вимоги, додати дані докази до позовної заяви, а в разі їх відсутності вирішувати питання про їх витребування.

Якщо доказ не може бути поданий разом із позовною заявою з об`єктивних причин, позивач повинен про це письмово повідомити суд та зазначивши: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Натомість позивач не додає до позовної заяви належним чином завірену копію розрахунку про нараховані та виплачені їй суми при звільненні, не зазначає відомостей щодо їх отримання та не заявляє перед судом клопотання щодо витребування таких відомостей.

При цьому, будь-яких відомостей про те, що певні докази не можуть бути подані позивачем або він потребує допомоги суду (у зв`язку із доведеною неможливістю їх самостійного отримання) позовна заява не містить.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування та ідентифікаційний код відповідача як юридичної особи згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Слід звернути увагу позивача на необхідність зазначення актуального найменування відповідача на час звернення до суду з даним позовом.

Крім того, згідно положень ч. 6. ст. 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX.

У постанові від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 Верховний суд дійшов висновку, що Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Наведене дає суду підстави для висновку, що строк звернення ОСОБА_1 обмежений тримісячним строком з дня, коли вона дізналась або повина була дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1) або з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні (стаття 116) (ч.2).

З доданих до матеріалів заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 , будучи звільненою з Рубіжанського ліцею Сєвєродонецького району Луганської області 03.07.2023, звернулась до суду 07.01.2025 із позовною заявою про виплату всіх сум, що належать їй при звільненні, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто поза межами визначеного КЗпП України строку звернення до суду. Клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не заявлено, відповідно причин пропуску пропущеного строку не зазначено та доказів поважності не надано.

Вказані вище недоліки перешкоджають вирішенню питання про можливість прийняття позовної заяви до розгляду, а тому вона підлягає залишенню без руху для їх усунення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Рубіжанського ліцею Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, з дня отримання даної ухвали суду.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна