Ухвала

від 13.01.2025 по справі 539/107/25

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/107/25

Провадження № 2/539/402/2025

УХВАЛА

13.01.2025

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Гуменюк Г.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу №09.12/1-к/тр від 09.12.2024 року Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про звільнення з роботи з 09.12.2024 року ОСОБА_1 , відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з не з`явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника пожежно-сторожової охорони філії Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - «Лубенський насіннєобробний завод»; стягнення з Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 09.12.2024 року по день ухвалення судового рішення та стягнення з Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» моральної шкоду в сумі 20000 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р. «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, та містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суд зауважує, що для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним, позивачем має бути обрано спосіб захисту у відповідності до с.16 ЦК України, при цьому викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки не повністю відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК України.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві зазначено, що видані лікарняні із зазначенням їх номерів, однак ні яким числом, ні на який термін видано ці лікарняні листи не зазначено, їх копій до позовної заяви не долучено.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем ОСОБА_1 не сплачено судового збору при зверненні до суду із вказаними позовними вимогами, посилаючись на пункт 1 частину 1 статтю 5 Закону України «Про судовий збір».

Однак, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої стаття 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи із 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових правовідносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-1121цс16.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, а саме визнання протиправним та скасування наказу №09.12/1-к/тр від 09.12.2024 року Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про звільнення з роботи з 09.12.2024 року ОСОБА_1 , відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з не з`явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Окрім того,позивач просить стягнути моральну шкоду в сумі 20000 гривень, що є вимогою майнового характеру, так як розмір шкоди визначено в грошовому вимірі.

Вимога про стягнення моральної шкоди не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не сплачується, ці вимоги є майновими вимогами.

Таким чином, оплаті судовим збором підлягає вимога немайнового характеру щодо визнання протиправним та скасування наказу та вимога майнового характеру про стягнення моральної шкоди.

Згідно п.2ч.1ст.4ЗУ «Просудовий збір»,за поданняфізичною особоюпозовної заявинемайнового характеру,ставка судовогозбору встановлюєтьсяв розмірі 0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складає1073,60 гривень,за поданняфізичною особоюпозовної заявимайнового характеру,ставка судовогозбору встановлюєтьсяв розмірі 1відсотоку цінипозову,але неменше 0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що складаєне менше1073,60 гривень та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 13420грн.

Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 гривень за вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, а також сплатити, у визначеному законом розмірі, суму судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди у розмірі 1073,60 гривень.

Також, позивач звернулася до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 09.12.2024 року по день ухвалення судового рішення, у прохальній частині позову позивачем не визначена сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню.

Середній заробіток є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України.

У відповідності до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту позову вбачається, що довідка про середній заробіток відсутня, оскільки відповідачем на запит позивача її направлено не було. Також не було направлено і копію доповідної керівника - директора філії AT «ДПЗКУ» «Лубенський насіннєобробний завод» В.Полтавця.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві повинні бути зазначені відомості про вжиття заходів забезпечення доказів. Позивачем у прохальній частині не зазначено суми середнього заробітку, що підлягає стягненню, окрім того періодом стягнення зазначено 09.12.2024 року по день ухвалення судового рішення, що є неприпустимо, так як фактично позивач не здійснюючи жодних розрахунків нарахування середнього заробітку заявляє вимогу на майбутнє по день ухвалення судового рішення

В тексті позовної заяви зазначено, що довідка про середній заробіток відсутня, проте, суд звертає увагу на те, що такий запит позивачем був підготовлений лише 19.12.2024року, чи надіслано його поштовою кореспонденцією чи вручено наручно незрозуміло, позов до суду було подано 08.01.2025 року, вочевидь є не зрозумілим чи такий запит є отриманим та чи не надано відповідну інформації, чи така інформація є наданою, однак ще не отримана позивачем, що по суті і унеможливило здійснення розрахунку середнього заробітку із зазначенням у позовній заяві сум, що підлягають стягненню із відповідача.

Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог є перешкодою до відкриття провадження у справі, також, позовна заява не містить документального підтвердження викладених фактичних обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, з оглядуна зазначенепозивачу слідконкретизувати позовнівимоги щодостягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначити та подати доказати, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, позивачу слід виправити зазначені недоліки позовної заяви.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 ЦПК України позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Додатково суд роз`яснює, відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, що не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У випадку невиконання зазначених в ухвалі вимог позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернена.

Суддя Лубенського міськрайонного суду Г.М. Гуменюк