Ухвала

від 10.01.2025 по справі 465/7208/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7208/24

2-п/465/11/25

У Х В А Л А

судового засідання

10.01.2025 Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Швед О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03.12.2024 по справі № 465/7208/24 запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ «ЕЙС»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,

встановив:

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2021, ухваленому у справі №465/7208/24, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволені, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №399270838 від 17.11.2022 в розмірі 55931грн., 2422,40 грн. судового збору, 3000грн. витрат на правничу допомогу.

30.12.2024відповідач ОСОБА_1 звернувся досуду іззаявою проперегляд заочногорішення судувід 03.12.2024 по справі № 465/7208/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що він не отримував своєчасно, в порядку визначеному главою 7 ЦПК України «Судові виклики і повідомлення», будь-яких викликів у судові засідання, а наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу не містять жодних підписів його, як і підстав невручення йому даних повідомлень. Про заочне рішення йому стало відомо випадково - із застосунку «Дія», після чого ознайомився з текстом даного заочного рішення.

При цьому зазначає, що не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки таке прийнято на підставі матеріалів і доказів, поданих позивачем, без дослідження всіх доказів по справі, якими він заперечує проти позову, що призвело до неповного з`ясування обставин, відтак, прийнято рішення, яке не ґрунтується на вимогах Закону. Зокрема, зазначає, що він не укладав договору позики, який долучено до матеріалів справи, відповідно цитовані представником позивача процентні ставки, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування не погоджував. Також вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи сторінки договору позики (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа, та те, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування йому позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Крім цього, заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 44931 гривень не є співмірною сумі кредиту в сумі 11000 гривень, суперечить принципами розумності та добросовісності. Окрім цього звертає увагу суду, що надані докази позивачем не піддержують наявність прав вимоги у первісного кредитора за спірним договором в зазначеній сумі на дату відступлення. Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, що вказує на передчасність висновків заочного рішення. При цьому, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з нього 3000 гривень витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача. Тому вважає, що судом не було встановлено всіх істотних обставин для правильного вирішення справи, що призвело до порушення його прав та інтересів. Просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді від 31.12.2024 прийнято заяву заяву про переглядзаочного рішеннядо розглядута призначено судове засідання з розгляду даної заяви.

Сторони у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце слухання справи, не з`явилися, а тому суд вважає, що на підставі ст. 287 ЦПК України заяву слід слухати за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників процесу, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає, що дана заява не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно з ст.284ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, скасування заочного рішення суду можливе за таких умов, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження. Сторони, зокрема відповідач, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштових відправлень із штриховим ідентифікатором №0600299762774 з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», який направлявся за місцем реєстрації відповідача (а.с.167), а також повідомлявся шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с.172).

Натомість, доказів відсутності за місцем реєстрації чи інших поважних причин, з яких відповідач не мав можливості отримати поштове відправлення суду, до заяви відповідачем не долучеено.

Також заявником (відповідачем)не наданосуду доказів,які маютьзначення длясправи таможуть привестидо ухваленняіншого рішення,протилежного заочному,а обґрунтуваннясамої заявипро переглядзаочного рішенняє непогодженняз винесенимрішенням посуті.

При цьому, в матеріалах справи є належні докази, які підтверджують позовні вимоги позивача, а тому судом прийнято законне рішення, яке відповідає чинному законодавству, виходячи з наступного.

З наданих позивачем доказів встановлено, що відповідач маючи намір скористатися послугами online-кредитування, 17.11.2022 відвідав сайт фінансової установи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»,де оформивзаявку наотримання кредиту від17.11.2022(а.с.32). В результаті чого, електронний договір кредитної лінії №399270838 у формі електронного документу з використанням електронного підпису було укладенов інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 17.11.2022. Відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» одноразовий ідентифікатор MNV479JA, зайшов у особистий кабінет, ознайомився з інформацією про доступні продукти товариства, отримав інформацію про обрані умови кредиту, та підписав його одноразовим ідентифікатором MNV479JA. Одноразовий ідентифікатор MNV479JA направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його зазначений мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті ( а.с.141-157).

В деньпідписання договоруТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» через платіжнийсервісLiqPayАТ КБ«ПриватБанк» ID платежем 2137703195 17.11.2022 здійснило перерахунок кредитних коштів у розмірі 11000 гривень на карту НОМЕР_2 (а.с.58-60).

Номер мобільного телефону за допомогою якого отримано одноразовий ідентифікатор та номер картки, на яку надіслані кредитні кошти співпадають з інформацією, що міститься в довідці дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.33), яка містить особисту інформацію, що відома тільки відповідачу (номер ІПН, серія, номер паспорту, ким виданий, коли, номер мобільного телефону, електронна адреса та інше). Отримання таких даних відповідачем не спростовано.

Окрім того, в кредитному договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , його паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання, котрі належать останному, що є підтвердженням здійсненою ним процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором у розмірі 11 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № с0d866d2-1b8f-4393-b620-2258ac237412 від 17.11.2022 (а.с.57) та довідкою №07_1/2024 ПАТ КБ "ПриватБанк" від 06.08.2024 (а.с.58) .

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис».

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а відтак цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Устатті 204 ЦПК Українизакріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися,а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, зі змісту кредитного договору №399270838 від 17.11.2022 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При цьому, нарахування процентів за користування наданими кредитними коштами за укладеними договором, в тому числі і на умовах, зазначених у цьому договорі відповідає умовам цього договору, недійсність якого в судовому порядку не визнана.

Разом з тим, сторони були вільними для укладенні такого виду договору, а отже погодили саме такий розмір відсотків, який зазначений у такому договорі.

Отже, безпідставні є покликання відповідача щодо нарахування відсотків у розмірі 44931 гривень, оскільки такі не є неустойкою, а тому не підлягають до зменшення відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.

Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем договору, беручи до уваги факт невиконання останнім обов`язків щодо повернення кредиту, достатність обгрунтування переходу права вимоги до нового кредитора, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЕЙС» загальну сумузаборгованості за кредитним договором №399270838від 17.11.2022 в розмірі 55931гривень.

Крім цього, суд, зважаючи на положення статей 89 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складністю справи, доказів у справі, їх необхідність, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також заявленими позовними вимогами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, то суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами прийшов до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000 гривень.

Відтак, суд правомірно стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Натомість, відповідачем до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилається у заяві, які би мали істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, як на спростування факту укладення кредитного договору, так і на спростування факту отримання кредитних коштів відповідачем не долучено жодного доказу.

Відповідно доп.1ч.3ст.287ЦПК України,у результатірозгляду заявипро переглядзаочного рішеннясуд можесвоєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, отже, заяву заявника про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 259-260, 284, 287, 288, 353 ЦПК України, суд -

постановив:

Залишити заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03.12.2024 по справі № 465/7208/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4статті 287ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 10.01.2025.

Суддя Кушнір Б.Б.