Рішення

від 07.01.2025 по справі 711/8688/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8688/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

секретаря судового засідання: Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат, інфляційних втрат та 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Моторного (транспортного) страхове бюро України звернувся до Придніпровського районного суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31.01.2021 близько 10 години 10 хвилин на бульварі Шевченка у м. Черкаси з вини водія ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем «Нісан», р.н.з. НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода. На дату скоєння цієї пригоди водій, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ. Вина відповідачки підтверджується постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021. Отже, відповідальною особою за завдані збитки є відповідач по справі, ОСОБА_1 . Так, в результаті вищевказаної пригоди був пошкоджений транспортний засіб «Джип» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 та який був забезпечений полісом ПАТ «НАСК «Оранта», що діяв на момент ДТП. Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до положень п. 40.3 ст. 40 Закону МТСБУ має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону. У зв`язку з чим, позивачем були понесені витрати за послуги спеціаліста в розмірі 1360 грн. 08 коп. Згідно звіту, складеного спеціалістом ФОП ОСОБА_3 , розмір матеріальної шкоди був розрахований, як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та склав суму 45530 грн. 87 коп. з ПДВ, без ПДВ - 36 439 грн. 80 коп. У лютому 2021 року потерпілий повідомив про ДТП та звернувся з заявою про виплату відшкодування. Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 24 березня 2021 року перерахувало потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 36 439 грн. 80 коп.(36 439,80 + 1360,00 = 37799, 80 грн.).

Таким чином, розмір регламентної виплати склав суму 37 799 грн. 80 коп. Згідно п. 38.2.1 ст. 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону. Досудове врегулювання спору не є обов`язковим та не передбачено чинним законодавством. Однак, позивачем було направлено вимогу за результатами розгляду якої відповідач звернулася з заявою про розстрочку погашення боргу.

Разом з тим, 06.05.2021 між сторонами було укладено Договір про порядок повернення коштів строком дії до 25 квітня 2023 року на загальну суму 37799 грн. 80 коп. Відповідачка вживала заходи щодо повернення боргу і в період з 30 червня 2021 року по 31 січня 2022 року перерахував 11 600 грн. 00 коп., що підтверджує випискою з карткового рахунку. Отже, станом на сьогоднішній день залишок боргу становить 98 685 грн. Пунктом 3 Договору було передбачено, у разі порушення Боржником умов даного Договору, Кредитор має право у будь-який момент звернутися до суду із позовом про стягнення з боржника заборгованості, включивши санкції, передбачені положеннями чинного законодавства. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що боржниця мала сплачувати борг до 25 числа кожного місяця, та останній платіж відбувся у січні 2022 року, то строк порушення зобов`язання слід рахувати з 26 лютого 2022 року по 30 жовтня 2024 року. Загалом 3% річних за період з 26лютого 2022 року по 30 жовтня 2024 року склало суму в розмірі 2104 грн. 00 коп., інфляційні втрати за період з 26 лютого 2022 року по 30 жовтня 2024 року склали 9 321 грн. 37 коп. Станом на дату звернення в суд відповідач має сплатити позивачу залишок боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат на суму 37 625 грн. 17 коп.

З урахуванням норм чинного законодавства та зазначених обставин просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат в сумі 26 199 грн. 80 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 321 грн. 37 коп., 3% річних в розмірі 2104,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.11.2024 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 13.11.2024 до суду надіслала відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому позовні вимоги визнає в частині стягнення 26.99,80 грн. Вказує, що дійсно між нею та позивачем був укладений договір, відповідно до якого вона зобов`язалась частково повертати кошти по страховому відшкодуванню. Підтверджує, що до лютого 2022 року вона сумлінно здійснювала регулярні виплати за борговим зобов`язанням, що свідчить про її відповідальність та добросовісність у виконанні фінансових зобов`язань. У зв`язку з початком збройного конфлікту в Україні вона була змушена залишити територію України разом із двома неповнолітніми дітьми, що обумовлено обставинами непереборної сили. Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, до яких належать воєнні дії. Не погоджується з нарахуванням 3% річних та інфляційних витрат, зазначених у позовній заяві, оскільки ці нарахування є необґрунтованими за умов воєнного стану та форс-мажорних обставин, які звільняють від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань. Згідно з частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Оскільки війна є непереборною силою, яка призвела до неможливості здійснення платежів, просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 9 321,37 грн., 3% річних в розмірі 2 104,00 грн. та відстрочити виконання зобов`язання про погашення основної суми заборгованості або перегляду умов погашення боргу в розмірі 26 199,80 грн. до припинення або скасування військового стану на території України. Крім того, інформує, що з березня 2022 року вона не перебуває на території України, оскільки була змушена евакуюватися з країни для забезпечення безпеки своїх дітей та себе. На території України не має жодних джерел доходу, що обмежує її фінансові можливості для виконання боргових зобов`язань.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до початку подали заяву, у якій просять проводити розгляд справи без участі їхнього представника, заявлені вимоги підтримують та просять їх задовольнити в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, до початку розгляду справи подано відзив на позовну заяву, у якому просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнала в частині боргу страхового відшкодування у розмірі 26199,80 грн., в частині стягнення з неї інфляційних втрат в розмірі 9 321,37 грн. та 3% річних в розмірі 2 104,00 грн. заперечувала та просила відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.02.2021 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. При цьому, судом встановлено, що 31.01.2021 о 10 год. 10 хв. ОСОБА_1 керувала автомобілем «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 , по бул. Шевченка, 249 у м. Черкаси, порушуючи п.10.1ПДР, перед початком руху не впевнилася у безпечності та скоїла зіткнення з автомобілем «Джип», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку, після чого продовжила рух та здійснила наїзд на дерево, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними битками, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с.13).

Водій пошкодженого автомобіля «Джип» (Jeep Compass) д.н.з. НОМЕР_2 , застрахованого згідно полісу № АР/7184984 від 02.04.2020 в ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_2 , 03.02.2021 повідомив МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду та у подальшому 19.02.2021 звернувся до МТСБУ із заявою про отримання відшкодування шкоди (а.с. 6, 12).

Як вбачається зі Звіту про оцінку автомобіля Jeep Compass реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 від 02.03.2021 з додатками, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Jeep Compass реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 45530,87 грн., що також становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля, в тому числі ПДВ 20 % за винятком вартості відновлювальних робіт (а.с. 14-17).

Відповідно до Наказу МТСБУ про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 73986, враховуючи довідку № 1 від 19.03.2021 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, розмір регламентної виплати шкоди заподіяної в результаті ДТП склав 36439,80 грн., що МТСБУ було сплачено ОСОБА_2 згідно платіжної інструкції № 942456 від 24.03.2021.

Розмір витрат на збір документів та визначення розміру шкоди щодо зазначеного страхового випадку склав 1360,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 942509 від 25.03.2021.

Таким чином, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 37799,80 грн. (36439,80 + 1360,00).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою ОСОБА_1 на адресу позивача 08.04.2021 було подано заяву, в якій остання просила надіслати їй детальний розрахунок суми відшкодування потерпілому для вирішення питання щодо компенсування витрат МТСБУ. При цьому, вказує, що вона не ухиляється від відповідальності, однак не в змозі відшкодувати повну суму відразу, оскільки розмір її доходу за січень березень 2021 склав 30000 грн., та на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, інших доходів не має.

В результаті цього звернення, між сторонами 06.05.2021 було укладено Договір № 73986/1783 про порядок повернення коштів на загальну суму 37799 грн. 80 коп. протягом 24 місяців з визначеним у договорі графіком щомісячних платежів з можливістю дострокового погашення боргу, останній платіж 25.04.2023.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідачка вживала заходи щодо повернення боргу і в період з 30.06.2021 по 31.01.2022 перерахувала 11 600 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з картки рахунку НОМЕР_3 за період 01.01.2016-08.08.2024. (а.с.32 зворот). Тобто відповідачка визнає даний борг та сплачувала заборгованість частинами, останній платіж здійснено 31.01.2022 у сумі 1600,00 грн., що не заперечується ОСОБА_1 .

Стороною позивача у позовній заяві наведено розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, із зазначенням у розрахунках періоду прострочення грошового зобов`язання, кількість днів суми борг. Так, за період з 26.02.2022 по 30.10.2024 інфляційні втрати складають - 9321,37 грн. та 3% річних - 2104,00 грн.

З наведеного вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу відшкодування шкоди в порядку регресу за договором про повернення боргу, інфляційних втрат та 3% річних від прострочення суми боргу, який підлягає вирішенню на підставі норм Цивільного кодексу України (далі ЦК України), та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Визначення ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів це забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст.5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах,визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.п.38.2.1, п,38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п.13.1 ст. 13 цього Закону учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.06.2019 року справа № 589/3683/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідна правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 07 лютого 2018 року по справі №910/11249/17.

Також суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві про застосування до даних правовідносин ст. 617 ЦК України та ст. 265 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та який діє на час винесення рішення.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Відповідач вказує на те, що вона не має жодних джерел доходу в Україні, про що надає довідку з Пенсійного фонду України форми ОКК-7 від 13.11.2024. Разом з тим вказує, що вона разом з дітьми перебуває за кордоном, у зв`язку з військовою агресією росії проти України, однак будь-яких відомостей щодо отриманих доходів за межами України не надає.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд лише оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідачем не доведено виникнення прострочення виконання зобов`язання щодо повернення суми страхового відшкодування згідно графіку, визначеного у договорі № 73986/783 від 06.05.2021, внаслідок непереборної сили, оскільки останній платіж було здійснено раніше введення військового стану у державі. Крім того, у даному випадку, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання визначеного договором та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань, а не штрафними санкціями (пенею, неустойкою, штрафом, тощо).

До того ж посилання відповідача на відсутність необхідних коштів для виконання договору не може бути підставою для звільнення її від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, так як відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано збитки, та в подальшому не виконано умови Договору про порядок повернення коштів № 73986/1783, згідно якого відповідач зобов`язувалася сплатити позивачу суму заборгованості протягом 24 місяців за графіком з можливістю дострокового погашення боргу, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог. До стягнення з відповідачки

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 141, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 625, 1187, 1166 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

У Х В А Л И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат, інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) кошти у розмірі понесених витрат у сумі 26199,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 9321,37 грн., 3% річних - 2104,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а всього 40653,17 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 26.12.2024.

Головуючий: Н. М. Кондрацька