Ухвала

від 10.01.2025 по справі 755/162/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/162/25

Провадження №: 2/755/721/25

У Х В А Л А

про повернення заяви

"10" січня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «НОВИНИ УКРАЇНИ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАТИШОК І КО» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва 24.12.2024 надійшла ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «НОВИНИ УКРАЇНИ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАТИШОК І КО» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, яка 08.01.2025 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Предметом позовних вимог, що заявлені у поданому позові є визнання недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформації, що розміщена на сайті «Новини України», під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «НОВИНИ УКРАЇНИ», автором якої є ОСОБА_2., за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , спростування викладеної інформації та її видалення, та стягнення моральної шкоди.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшла наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд, в якому право доступу, тобто право порушити провадження у цивільній справі в суді, є одним із аспектів поряд з організаційними та процесуальними гарантіями (рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте наведене право не є абсолютним та може підлягати обмеженням (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), заява № 36760/06, § 230).

У той же час, за даними Автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» вбачається, що у провадження Дніпровського районного суду м. Києва 20.05.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Новини України»</a>, ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, справа №755/8607/24.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2024 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Новини України»</a>, ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, - передано до Октябрського районного суду м. Полтави, за територіальною підсудністю.

Передаючи справу за територіальною підсудністю, суддя Дніпровського районного суду м. Києва, з чим погодився позивач ОСОБА_1 , виходив з того, що матеріали позовної заяви не містять офіційні відомості про розміщення оскаржуваної статті на веб-сайті, який офіційно належить ТОВ «Інформаційне агентство «Новини України», та вказаний процесуальний обов`язок встановлення інформації Верховним Судом покладено на сторону позивача, тому суд ставить під сумнів правильне визначення підсудності спору за місцезнаходженням ТОВ «Інформаційне агентство «Новини України», за відсутності у суду процесуального права встановлення вказаних даних за власної ініціативи.

Так, в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 21.05.2024 суд дійшов наступних висновків:

«Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).

Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, функції якого здійснює об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (частина третя статті 56 Закону України «Про телекомунікації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену.UA»). ОП «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало Центр компетенції для надання послуг, пов`язаних із фіксацією поширення інформації в Інтернет.

Зазначена інформація та вказана правова позиція судам регулярно доводилися у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18; від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19, від 01 грудня 2021 у справі № 742/287/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 454/2743/19 та інших.

Таким чином Верховним судом зобов'язано сторону позивача на встановлення офіційних даних через здійснення запиту до «Український мережевий інформаційний центр» про офіційного власника веб-сайту, на якому розміщено оскаржувану статтю.»

Як убачається із поданого 24.12.2024 ОСОБА_1 даного позову та додатків до нього, останні не містять офіційних даних щодо власника веб-сайту, на якому розміщено оспорювану позивачем статтю.

Суддя звертає увагу на ту обставин, що позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Западнюк Н.І., яка представляла інтереси позивача і у справі №755/8607/24, погодились з висновками судді Дніпровського районного суду м. Києва викладеними у вказаній справі в ухвалі від 21.05.2024 про направлення справи за підсудністю, дану ухвалу не оскаржували.

Також, суддею встановлено, що ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22.10.2024 у справі №755/8607/24, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану через адвоката Западнюк Наталію Іллівну, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Новини України»</a>, ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Затишок і Ко» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, за заявою представника позивача Западнюк Н.І. про залишення позовної заяви без розгляду.

Натомість, 24.12.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Западнюк Н.І., подала до Дніпровського районного суду даний позов, який за змістом є аналогічним, що був поданий у справі №755/8607/24, за виключенням одного відповідача - ОСОБА_2 . При цьому, по тексту даної позовної заяви, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про «відповідачів» саме у множині, зазначаючи що саме «відповідачами» поширено щодо позивача недостовірну інформацію, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Також за текстом позовної заяви позивач зазначає, що даний позов пред`являється до юридичної особи, як такої, що створила можливість та умови для поширення інформації, та автора статей, що додатково свідчить про те, що даний позов є аналогічним, що був поданий у справі №755/8607/24 та пред`явлений до двох відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Новини України»</a> та ОСОБА_2 . Також, у даній позовній заяві позивач, на виконання вимог ст. 175 ЦПК України, посилається на те, що оригінал статті «Пляма» на чолі української науки знаходиться «в Відповідача-2 ОСОБА_2 ».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.

За вимог п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи (Постанова ВС від 03.03.2021 у справі № 761/27076/19 (провадження № 61-14448св20).

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. (Постанова ВС від 12.10.2021 у справі № 311/2121/19 (провадження № 61-11958св20).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). (Постанова від 05.04.2023 у справі № 922/4278/21).

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (Постанова від 20.04.2023 у справі 917/527/18).

З огляду на викладене, суддя, не обмежуючи позивача у доступі до правосуддя, звертає увагу останнього на наявність в його діях ознак зловживання процесуальними правами щодо подання до суду даного позову та введення суд в оману щодо фактичних обставин у справі, оскільки пред`явивши позовні вимоги до одного відповідача - юридичної особи, позивач обґрунтував такі позовні вимоги до двох відповідачів - юридичної особи і до фізичної особи - автора статті «Пляма» на чолі української науки знаходиться ОСОБА_2 , однак останнього у якості відповідача не визначив. Такі дії позивача призводять до безпідставного затягування розгляду справи у зв`язку із необхідністю залишення позовної заяви без руху, а в подальшому і можливого залучення до участі в справі співвідповідача, встановлення, відповідно, додаткових строків учасникам справи для подання заяв по суті справи, що суперечить завданням цивільного судочинства.

Згідно з ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Необхідність застосування у даній справі заходів впливу на позивача шляхом визнання його дій зловживанням процесуальними правами відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка зокрема покладає на державні органи обов`язок протидіяти зловживанням процесуальними правами.

Виходячи з вищенаведеного, суддя дійшла висновку, що подаючи позов до одного відповідача - ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «НОВИНИ УКРАЇНИ», при цьому обґрунтовуючи такі позовні вимоги як до останнього так і до ОСОБА_2 , однак не визначаючи його відповідачем за поданим позовом, позивач допустив зловживання своїми процесуальними правами на подання такого позову, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу. При цьому, позивачу, у разі необхідності звернення до суду за захистом його прав та інтересів судом, слід визначитись із колом відповідачів до яких він має намір звертатися до суду з позовом та навести у позові обґрунтування виходячи із їх кола та визначити зміст позовних вимог щодо залучених позивачем відповідачів.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 12 44, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «НОВИНИ УКРАЇНИ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАТИШОК І КО» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: