Постанова

від 09.12.2024 по справі 362/6840/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12838/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О. Ф., Желепи О. В.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника прокуратури - Батюк І. В.

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сміян Т. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України

на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Марчук О. Л.

від 23 квітня 2024 року

у цивільній справі № 362/6840/18 Васильківського міськрайонного суду Київської області

за позовом Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ»,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 ,

третя особа: ОСОБА_16

про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» звернувся до суду із позовом до Васильківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ТОВ «ЕТС-Київ», ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договору оренди та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (т. с. 1, а. с 1-33, 38-71).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року позовні вимоги першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київської області, ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ТОВ «ЕТС-Київ», ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_25 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, - роз`єднано у самостійне провадження.

17 лютого 2020 року позов подано в новій редакції (т.с. 4, а.с. 54-82).

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» є належним землекористувачем земельної ділянки площею 971,21 гектари для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

Проте, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 734 від 16.03.2010 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 25,00 га (ділянка № 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування відповідно до державного акта ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.02 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району за межами населеного пункту.

Згодом, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року припинено право користування земельною ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» загальною площею 25,00 га, що знаходиться на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту та переведено земельну ділянку площею 25,0 га до земель запасу Глевахівської селищної ради.

У подальшому Головне управління Держземагентства у Київській області у 2013 році здійснювало розпорядження землями на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту, шляхом видання наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок та передання їх у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області. На підставі таких наказів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право приватної власності громадян, які отримали свідоцтва про право власності на зазначені земельні ділянки й здійснили відчуження земельних ділянок за відповідними договорами купівлі-продажу на користь інших осіб.

Зазначав, що висновком експерта № 6063/17-41 від 27.09.2017 року встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами (які були на момент проведення експертизи) 3221455300:04:008:0001, 3221455300:04:008:0002, 3221455300:04:008:0007, 3221455300:04:008:0008, 3221455300:04:008:0009, 3221455300:04:008:0010, 3221455300:04:008:0011, 3221455300:04:008:0012, 3221455300:04:008:0021, 3221455300:04:008:0022, 3221455300:04:008:0023, 3221455300:04:008:0024, 3221455300:04:008:0025 накладаються на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 27,7800 га згідно із державного акта ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року.

Прокурор вважає, що набуття громадянами права приватної власності на земельні ділянки відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, адже Президією Національної академії наук України не надавалася згода на вилучення земельної ділянки площею 25 га на території Глевахівської селищної ради, як і згода постійного землекористувача ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» стосовно вилучення ділянки площею 25 гектарів (ділянка № 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування відповідно до державного акта ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.02 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України»), що є порушенням ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

Також прокурор вважав, що розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року має бути визнано недійсним у зв`язку з порушенням процедури добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою згідно статей 116, 142 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», адже воно є похідним від розпорядження № 734 від 16.03.2010 року, яке скасоване у судовому порядку.

У підсумку, посилаючись на статті 15-1, 20, 21, 84, 116, 122, 149, 150, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, статтю 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», статті 16, 21, 316, 317, 319, 321, 328, 373, 387, 388, 393, 396 Цивільного кодексу України, прокурор вважав, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею її законного власника і землекористувача, а тому просив суд:

- визнати недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року «Про припинення права користування земельною ділянкою» та № 305 від 29.08.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,6640 га та змінену цільового призначення земельної ділянки з для ведення особистого селянського господарства на для розміщення та експлуатації будівель»;

- визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 10.09.2013 року № КИ/3221455300:04:008/00005258, № КИ/3221455300:04:008/00005259, № КИ/3221455300:04:008/00005260, № КИ/3221455300:04:008/00005261, № КИ/3221455300:04:008/00005262, № КИ/3221455300:04:008/00005263, № КИ/3221455300:04:008/00005264, № КИ/3221455300:04:008/00005265, № КИ/3221455300:04:008/00005267, № КИ/3221455300:04:008/00005268,

- визнати недійсними договір оренди від 19.10.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕТС-Київ» та скасувати його державну реєстрацію;

- витребувати у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України з незаконного володіння:

ОСОБА_14 земельні ділянки площею 1,4998 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0007, площею 1,5 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0008, площею 1,5002 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0009 і площею 1,4997 га з кадастровим 3221455300:04:008:0010;

ОСОБА_9 земельні ділянки площею 1,6735 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0011 і площею 1,6733 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0012;

ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,9322 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0021, площею 0,7412 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0022, площею 0,8869 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0023 і площею 0,7865 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0024;

ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,05 га із кадастровим номером 3221455300:04:008:0027 і площею 4,664 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0028;

- за результатами розгляду справи стягнути з відповідачі судовий збір.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року:

-закрито провадження за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Васильківської районної державної адміністрації про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння;

-залишено без розгляду позовну заяву першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Васильківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_22 , ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-Київ», третя особа: ОСОБА_26 про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння;

- замінено найменування органу прокуратури, який звернувся з даною позовною заявою до суду із «Києво-Святошинської місцевої прокуратури» на «Обухівську окружну прокуратуру».

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2024 року у позові Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Національної академії наук України, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт вважає, що висновки суду щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені з порушенням приписів статей 81, 264, 265,417 ЦК України, що призвело до неправильного застосування норм статей 256, 261, 267 ЦК України. Зазначає, що судом першої інстанції не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, зокрема у постановах від 22.01.2019 у справі №916/400/16 від 17.06.2020 р. у справі №3569/9716/16-ц згідно яких в контексті позовної давності можливість довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти як передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Вказував, що обізнаність будь-якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу строку позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутися до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу. Не є виключенням у даному випадку і прокурор, який користується лише процесуальними правами на подання позову в інтересах держави, та в силу вимог ст. 56 ЦПК України зобов`язаний визначити орган, який реалізує цивільні права держави чи здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.

За таких обставин, вважає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано доводи про те, з якого моменту Національній академії Наук України та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук» стало реально відомо про вищезазначені порушення законів та у зв`язку з цим інтересів держави. Зазначає, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук» про вказані порушення станом на вересень 2013 року відомо не було, адже розпорядження про припинення права користування земельною ділянкою приймалось без його участі та без згоди землекористувача, а тому з позовом до суду останнє, в межах строку позовної давності не зверталось. Сам лише факт здійснення ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук» діяльності пов`язаної із сільськогосподарським виробництвом на земельній ділянці площею 971,21 гектарів, яка перебувала у його постійному користуванні діяльності, не свідчить про те, що останнє могло довідатись про вибуття із його користування частини земельної ділянки, площею 25 га, враховуючи відсутність доказів про те, що відповідачами здійснювалась будь-яка діяльність.

Вказує, що лише у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201511000000356 під час збирання доказів із листа Управління Держземагенства у Васильківському районі від 31.05.2016 року встановлено відсутність присвоєння у Державному земельному кадастрі кадастрового номеру земельній ділянці 25 га, право користування якою було припинено. У зв`язку із чим неможливо було співставити територію площею 25 га, яку зараховано до земель запасу Глевахівської селищної ради, із спірними земельними ділянками, якими у 2013 році розпорядилась Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, оскільки для цього були потрібні спеціальні знання. У подальшому у межах кримінального провадження експертом КНДІСЕ проведено земельно-технічну експертизу та складено висновок №6063/17-41 від 27.09.2017 року, в якому міститься інформація із перетинами спірних земельних ділянок відповідачів із ділянкою № 2 згідно державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.02 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України».

Крім того, зазначає, що неправомірний порядок вилучення земельної ділянки встановлено рішенням господарського суду Київської області від 29 травня 2017 року у справі № 911/968/17, й тому саме з цього моменту Національна академія наук України та Державне підприємство достовірно довідались про вищевказані порушення, а тому вказаний позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Також зазначає, що у даній справі позовні вимоги звернуті, зокрема до ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, однак із заявами про застосування строку позовної давності вказані учасники справи до суду не звертались, а тому у суду першої інстанції відсутні були підстави для вирішення питання щодо наслідків спливу строку позовної давності за вказаними вимогами. При цьому вказує на висновки, що сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Щодо обґрунтованості звернення прокурора із даним позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 р. у справі № 520/8065/19 зазначивши, що оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі Національної академії наук України, яка є державною неприбутковою бюджетною організацією, немає підстав вважати, що прокурор здійснює представництво інтересів державної компанії. Аналіз приписів статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Статуту дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

З вказаним позовом прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала в неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів на незаконне вибуття з державної власності на користь громадян спірних земельних ділянок.

Зазначає, що у разі постановлений рішення суду про витребування спірних земельних ділянок на користь держави, незалежно від органу, в особі якого судом буде визнано право за державою, таке рішення суду реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (з урахуванням змін). Враховуючи те, що належним способом поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах визначено витребування оспорюваних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів, суд першої інстанції був зобов`язаний самостійно залучити до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області змінивши його процесуальний статус на позивача у відповідності до положень ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України та розглядати по суті саме віндикаційні вимоги.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов із клопотання про поновлення строку на його подання, адвокат Сміян Т. І., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним. Посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.11.2029 року у справі №914/3224/16, вважає що позовна давність має обчислюватись саме з моменту, коли майно вибуло з власності власника. Таким чином у даній справі такий строк обчислюється з 07.11.2011 року й на день подання позову 26.11.2018 року він закінчився.

Суд апеляційної інстанції вважає наведені у клопотанні обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. Поновлення процесуального строку у даному випадку відповідає завданню цивільного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та доводів.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сміян Т. І. проти задоволення скарги заперечила з підстав та доводів викладений у відзиві, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники ОСОБА_3 - адвокат Задніпрянний В. В., представник ТОВ «ЕТС-Київ» - адвокат Руденко І. С. у судовому засіданні 21.10.2024 року проти апеляційної скарги заперечили, утім у судове засідання 09.12.2024 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Від Національної академії наук України надійшла заява про розгляд справи без участі представника, апеляційну скаргу прокурора підтримує.

Решта учасників також на виклик суду не з`явились, повідомлені належним чином, зокрема, Обухівська окружна прокуратура, Головне Управління держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_9 та ТОВ «ЕТС-Київ» повідомлені засобами електронного суду через електронний кабінет. ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_27 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 повідомлялись засобами поштового зв`язку, утім поштові відправлення, що направлялись із рекомендованим повідомленням про вручення, повернулись до Київського апеляційного суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

ОСОБА_10 отримав поштове відправлення 02.12.2024 року, про що повернулось рекомендоване повідомлення про вручення.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення прокурора, представників відповідачів ОСОБА_1 - адвоката Сміян Т. І., ОСОБА_3 - адвоката Задніпрянного В. В., представника ТОВ «ЕТС-Київ» - адвоката Руденко І. С., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, відповідачі не реалізували своє право на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями, у тому числі повнотою встановлених обставин, висновками та застосованими нормами матеріального права.

Отже у межах доводів апеляційної скарги апеляційним судом перевіряється законність й обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості звернення прокурором із позовом в інтересах Національної академії наук України, відсутності підстав для витребування земельних ділянок від відповідачів у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» та щодо пропуску прокурором строків звернення із даним позовом.

Судом встановлено, що на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції (т.с. 1, а. с. 73- 74, 75).

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року, припинено право користування земельною ділянкою ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» загальною площею 25,00 га, що знаходиться на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту та переведено земельну ділянку площею 25,0 га до земель запасу Глевахівської селищної ради (т.с. 1, а.с. 85).

У подальшому Головне управління Держземагентства у Київській області видало накази:

- № КИ/3221455300:04:008/00005258 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10 земельної ділянки площею 1,9045 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0004) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005259 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_13 земельної ділянки площею 1,9047 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0005) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005260 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 земельної ділянки площею 1,9048 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0006) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005261 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_12 земельної ділянки площею 1,4998 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0007) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005262 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_11 земельної ділянки площею 1,5 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0008) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005263 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,5002 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0009) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005264 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_22 земельної ділянки площею 1,4997 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0010) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005265 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_17 земельної ділянки площею 1,6735 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0011) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005267 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1,6734 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0013) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області;

- № КИ/3221455300:04:008/00005268 від 10.09.2013 року яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,6734 га (кадастровий номер 3221455300:04:008:0001) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (т.с. 1, а.с. 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97).

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 305 від 29.08.2018 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4,6640 гектарів та змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:04:008:0028 з для ведення особистого селянського господарства на для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (т.с. 1, а.с. 87).

Із наданих суду письмових доказів у вигляді інформації з Державного реєстру речових прав, яка наявна в матеріалах даної цивільної справи встановлено, що:

- ОСОБА_14 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0007, 3221455300:04:008:0008, 3221455300:04:008:0009 і 3221455300:04:008:0010 (т.с. 1, а.с. 126 - 128, 129 - 132, 133 - 135, 136 - 139);

- ОСОБА_9 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0011 і 3221455300:04:008:0012 (т.с. 3, а.с. 25 - 26, 33 - 35);

- ОСОБА_3 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0021, 3221455300:04:008:0022, 3221455300:04:008:0023 і 3221455300:04:008:0024 (т.с. 1, а.с. 167 - 170, 171 - 174, 175 - 178, 179 - 182);

- ОСОБА_1 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0027 і 3221455300:04:008:0028 (т.с. 1, а.с. 190 - 192, 193 - 195).

Також, судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0027 і 3221455300:04:008:0028 перебувають в користування ТОВ «ЕТС-Київ» на підставі договору оренди із ОСОБА_1 від 19.10.2016 року (т.с. 1, а.с. 190 - 192, 193 - 195).

Накладення земельних ділянок відповідачів та земельної ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», судом встановлено на підставі висновку експерта № 6063/17-41 від 27.09.2017 року (т.с. 1, а.с. 206 - 217).

Оскільки на підставі рішення Глевахівської селищної ради № 236 від 06.03.2001 видано державний акт серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року на право постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» земельною ділянкою площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 971,21 га, разом із виділеною із неї земельною ділянкою площею 25 га, відносяться до особливо цінних земель державної власності, які забезпечують діяльність Національної академії наук України, та не можуть передаватися у приватну власність громадян.

За висновком суду, відведення у приватну власність земельних ділянок для цілей, не пов`язаних із забезпеченням діяльності Національної академії наук України, без згоди Президії Національної академії наук України, суперечить вимогам ст.ст. 84, 116, 149, 150 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

З огляду на наведене, суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 р., адже при прийнятті оскаржуваного розпорядження, місцева адміністрація не мала добровільної відмови ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» від права постійного користування вказаною земельною ділянкою, а отже процедури добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою суперечила статтям 116, 142 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Також оскільки, розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07.10.2011 року є незаконним, суд вважав обґрунтованим вимоги про визнання недійсним і скасування також і розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 305 від 29.08.2018 року та наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.09.2013 № КИ/3221455300:04:008/00005259, № КИ/3221455300:04:008/00005258, № КИ/3221455300:04:008/00005260, № КИ/3221455300:04:008/00005261, № КИ/3221455300:04:008/00005262, № КИ/3221455300:04:008/00005263, № КИ/3221455300:04:008/00005264, № КИ/3221455300:04:008/00005265, № КИ/3221455300:04:008/00005267, № КИ/3221455300:04:008/00005268.

Також суд вважав, що наслідком встановлення незаконності отримання громадянами земельних ділянок, є незаконність (невідповідність ч. 1 ст. 203 ЦК України) укладеного між відповідачкою ОСОБА_1 і ТОВ «ЕТС-Київ» договорів від 19.10.2016 року оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0027 і 3221455300:04:008:0028.

Разом із тим, суд вважав, що Національна академія наук України не є органом державної влади та не здійснює власних повноважень, та дійшов висновку, що про необґрунтованість звернення прокурора із даним позовом в інтересах Національної академії наук України.

Водночас суд не встановив правових підстав для витребування зазначених земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 і ОСОБА_14 на користь ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», мотивувавши такі висновки тим, що такі земельні ділянки не вибували із його (державного підприємства) власності, адже ДП є землекористувачем, а прокурор не повідомив суду хто є власником спірних земельних ділянок.

Таким чином, суд вважав можливим витребування на користь держави, як власника, в особі відповідного органу державної влади, утім дійшов висновку про відсутність правових підстави для застосування вимог статей 330, 388 ЦК України для витребування від відповідачів спірних земельних ділянок на користь не власника - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».

Одночасно суд вважав наявними підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності на підставі заяви представників відповідачів - адвокатів Задніпряного В. В., Сміян Т. І. і Окладової Є. С., вважаючи, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», як належний користувач земельною ділянкою площею 971,21 гектарів, здійснюючи на ній діяльність, пов`язану із сільськогосподарським виробництвом, беззаперечно міг довідатись про вибуття із його користування частини земельної ділянки площею 25,00 га в момент її фактичного вибуття, з яким суд пов`язав здійснення реєстраційних дій про право власності у 2013 році.

За таких обставин суд вважав, що позовна давність за вимогами прокурора спливла щонайменше у вересні 2016 року, прокурор подав до суду даний позов і його було зареєстровано судом 26 листопада 2018 року, тобто після спливу визначеного законом строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

З такими висновками суду, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне

Щодо звернення прокурора в інтересах Національної академії наук України.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на бездіяльність позивача стосовно захисту інтересів держави, яка полягала у неналежному реагуванні та невжитті відповідних заходів на незаконне вибуття із державної власності НАН України та користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на користь фізичних осіб земельної ділянки площею 25 га.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі - Закон № 3065-ІІІ) НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

НАН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).

Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України від 14 квітня 2016 року № 2 (далі - Статут), визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності (пункт 1.1 Статуту).

НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).

Отже, НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою).

У преамбулі Закону № 3065-ІІІ визначено мету правового регулювання режиму діяльності НАН України, національних галузевих академій наук та вказано, що метою цього Закону є забезпечення ефективного використання державних коштів та майнового комплексу НАН України, національних галузевих академій наук щодо задоволення державних і суспільних потреб.

Таке формулювання співвідноситься із частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII, яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Аналіз приписів статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону № 185-V та Статуту дає підстави для висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, провадження № 14-150цс23.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необґрунтованість звернення прокурором з позовом в інтересах держави в особі НАН України.

Щодо вимог про витребування земельних ділянок на корись ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України»

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1999 року № 226 «Про перелік об`єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук», Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики (ЄДРПОУ 03534334) входить до майнового комплексу НАН України та є об`єктом права державної власності.

Отже земельна ділянка площею 25 га, що перебувала у постійному користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на підставі акта серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року, мала статус земель державної власності, що входили до майнового комплексу Національної академії наук», й наразі перебуває у володінні відповідачів.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

За обставинами справи, прокурором обраний спосіб захисту шляхом витребування земельних ділянок у постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», спрямований на повернення земельної ділянки загальною площею 25 га, власникові - державі Україна, в особі Національної академії наук України, до складу її майнового комплексу, у який входить ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» як землекористувач на підставі акта серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року.

Висновки суду першої інстанції про неможливість задоволення позовної вимоги про витребування з огляду у на відсутність у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» статусу власника, є помилковими, адже з урахуванням визначеного прокурором суб`єктного складу учасників, обраного способу захисту та встановлених обставин незаконності вибуття земель державної власності, які забезпечують діяльність Національної академії наук України, у приватну власність відповідачів, до ефективного захисту прав власника - держави Україна в особі Національної академії наук України, призведе саме повернення земельних ділянок у постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», що входить до майнового комплексу НАН України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із обґрунтованістю позову прокурора в частині необхідності визнання незаконними та скасування розпоряджень, наказів, визнання недійсними договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав, адже такі вимоги самі по собі не призводять до відновлення порушеного права держави на землі Національної академії наук України, а отже не є необхідними для вирішення питання про повернення земельної ділянки у склад майнового комплексу НАН України.

Щодо позовної давності.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що сам лише факт здійснення ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на земельній ділянці площею 971,21 гектарів, яка перебуває у його постійному користуванні діяльності, пов`язаної із сільськогосподарським виробництвом, не свідчить про те, що останнє могло довідатись про вибуття із його користування частини земельної ділянки площею 25 гектарів, адже докази, які б підтверджували, що відповідачами на спірних земельних ділянках до моменту пред`явлення позовної заяви здійснювалась будь-яка діяльність, у матеріалах справи відсутні.

За змістом листа Управління Держземагентства у Васильківському районі № 10-1009-99.2-1502/2-16 від 31.05.2016, що отримано прокурором у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201511000000356, встановлено відсутність присвоєння у Державному земельному кадастрі кадастрового номера земельній ділянці 25 га, право користування якою припинено.

Оскільки співставлення території площею 25 га, яку зараховано до земель запасу Глевахівської селищної ради, із спірними ділянками, якими розпорядилось у 2013 році Головне управління Держземагентства (на теперішній час Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області), були необхідні спеціальні знання, у межах кримінального провадження № 1201511000000356 експертом КНДІСЕ проведена земельно-технічна експертиза та складений висновок № 6063/17-41 від 27.09.2017, в якому міститься інформація про перетин спірних земельних ділянок відповідачів із ділянкою № 2 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002, виданого ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Як зазначає прокурор й це підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2017 у справі № 911/968/17 визнано незаконним та скасовано розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 16.03.2010 №734 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району, за межами населеного пункту.

Відповідно до вказаного розпорядження № 734 (т.с 1, а.с. 201) було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 25 га (ділянка №2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування, відповідно до Державного акта ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідачів, із якими помилково погодився суд першої інстанції, про те, що НАН України, як і ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», мали б дізнатися про порушення права найменше у 2013 році, тобто з моменту проведення у державному реєстрі, реєстрації прав власності на земельні ділянки за оспорюваними прокурором наказами від 10.09.2013 Головного управління Держгеокадастру у Київській області, адже за відсутності присвоєння у Державному земельному кадастрі кадастрового номера земельній ділянці 25 га, право користування якою було припинено, прокурор, як і НАН України та ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», не могли знати, що у 2013 році Головне управління Держземагентства (на теперішній час Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області) розпорядилось саме цією земельною ділянкою.

Верховний Суд у постановах від 07.09.2021 у справі № 906/730/18 та від 30.11.2021 у справі № 910/256/20 наголосив, що позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Тому на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було дотримано або пропущено з поважних причин. При цьому суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання строків позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. При цьому саме об`єктивні причини повинні бути враховані судом, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

За обставинами справи, колегія суддів вважає підставними доводи прокурора, якими був обґрунтований як позов, так і апеляційна скарга, про те що інформація про перетин спірних земельних ділянок відповідачів із ділянкою № 2 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20.05.2002, виданого ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» стала відома лише у межах кримінального провадження № 1201511000000356, за наслідками проведеної земельно-технічну експертизи. Отже строк позовної давності розпочався від складення експертом КНДІСЕ у кримінальному провадженні висновку № 6063/17-41 від 27.09.2017.

Позов прокурором подано 26 листопада 2018 року, у межах трьох років, позовна давність не пропущена, а отже висновки суду першої інстанції про застосовування наслідків її пропуску є безпідставними.

За таких обставин позовні вимоги про витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом їх повернення у постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Щодо пропорційності втручання у право відповідачів на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними та публічними інтересами

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

У цій справі наявність законних підстав для втручання у право відповідачів ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на мирне володіння земельною ділянкою обґрунтовано судом першої інстанції й відповідачами апеляційна скарга не була подана, що свідчить, як зазначено вище, про їх згоду із судовим рішенням.

Помилковість висновків суду про застосування наслідків пропуску позовної давності, як підстави для відмови у позові, наведена колегією суддів у даній постанові.

Втручання є виправданим, адже відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

Положеннями підпункту «е» частини 4 ЗК України передбачено, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук. Положеннями частини 1 статті 150 ЗК України за землям дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів закріплено статус особливо цінних земель.

Втручання переслідує легітимну мету, адже спір стосується земель, щодо яких встановлена законодавча заборона щодо їх обігу та які перебувають під посиленою правовою охороною держави, а отже остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, захищає публічні інтереси, що обумовлені у першу чергу неможливістю перебування земель Національної академії наук у приватній власності.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша-четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи відповідачі ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розпорядились своїми процесуальними правами та не заявляли зустрічний позов про відшкодування шкоди у зв`язку із заявленими до них вимогами. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що законодавство України надає відповідачам після завершення цього судового процесу додаткові ефективні засоби юридичного захисту, адже вони не позбавлені можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до осіб, у яких придбали земельні ділянки, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

За обставин викладених вище, ураховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, адже суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та припустився неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позову та витребування земельних ділянок на користь держави, повернувши у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України від ОСОБА_14 земельні ділянки площею 1,4998 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0007, площею 1,5 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0008, площею 1,5002 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0009 і площею 1,4997 га з кадастровим 3221455300:04:008:0010; від ОСОБА_9 земельні ділянки площею 1,6735 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0011 і площею 1,6733 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0012; від ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,9322 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0021, площею 0,7412 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0022, площею 0,8869 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0023 і площею 0,7865 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0024; від ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,05 га із кадастровим номером 3221455300:04:008:0027 і площею 4,664 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0028.

У решті позовних вимог підстави для задоволення відсутні.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи обсяг та зміст позовних вимог, вартість земельних ділянок, та результати апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що на користь Київської обласної прокуратури підлягає стягненню з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1762 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 643 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Національної академії наук України, задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Витребувати на користь держави, повернувши у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України

від ОСОБА_14 земельні ділянки площею 1,4998 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0007, площею 1,5 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0008, площею 1,5002 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0009 і площею 1,4997 га з кадастровим 3221455300:04:008:0010;

від ОСОБА_9 земельні ділянки площею 1,6735 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0011 і площею 1,6733 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0012;

від ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,9322 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0021, площею 0,7412 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0022, площею 0,8869 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0023 і площею 0,7865 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0024;

від ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,05 га із кадастровим номером 3221455300:04:008:0027 і площею 4,664 га з кадастровим номером 3221455300:04:008:0028.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в сумі 1762 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 643 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в сумі 1762 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 643 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в сумі 1762 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 643 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в сумі 1762 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 643 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 січня 2025 року.

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик