Ухвала

від 23.12.2024 по справі 760/27438/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваної ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києвавід 06 листопада 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янськогорайонного суду міста Києва від 06.11.2024 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк тримання під вартою строком до 12.12.2024 включно, без визначення розміру застави.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити розмір застави.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав про недоведеність та необгрунтованість висновку органу досудового розслідування на те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання може переховуватися, у тому числі виїхати за межі території України.

---

Справа № 760/27438/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/7399/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ОСОБА_6 має постійне місце проживання та роботи, характеризується позитивно, раніше не судима та до кримінальної відповідальності не притягувалась, що свідчить про відсутність кримінальних зв`язків, які б в майбутньому могли б надати їй допомогу в переховуванні, легалізації за підробленими документами на території України та за її межами.

Під час досудового розслідування слідчі отримали вичерпний перелік інформації та доказів, у тому числі вилучили документи, які вважали за необхідне, що приєднані до матеріалів кримінального провадження. За наслідками вилучених документів, телефонів та комп`ютерної техніки проводяться експертизи, а тому ризик знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, відсутній.

Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, є лише припущенням органу досудового розслідування, без зазначення конкретно встановлених фактів, що підозрювана має змогу вплинути на свідків з метою зміни ними своїх показань.

Підозрювана ОСОБА_6 не обізнана про форми та методи слідчої та оперативно-розшукової діяльності, не має спеціальної освіти в такій галузі та не володіє методами скритного пересування, переховування, вербування, виготовлення підроблених документів, що свідчить про відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Дані про особу ОСОБА_6 та наявність сталих соціальних зв`язків спростовують існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також апелянт вказував про необґрунтованість підозри ОСОБА_6 , оскільки відсутня суб`єктивна сторона інкримінованого їй злочину, так як жодних умисних дій спрямованих, на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, ОСОБА_6 не вчиняла та ніколи не мала жодних намірів вчиняти такі діяння.

На думку апелянта, стороною обвинувачення помилково та передчасно кваліфіковано діяння за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки, згідно матеріалів кримінального провадження, частково доведено саме здійснення господарської діяльності ПП НВФ «ЕЛЄКС» (головним бухгалтером якого являється ОСОБА_6 ), з іншими суб`єктами господарювання, а тому, враховуючи зібрані у матеріалах кримінального провадження докази, дії ОСОБА_11 підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке є нетяжким кримінальним правопорушенням.

Органом досудового розслідування жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам.

Крім того, аналіз положень норм КПК України дає підстави вважати, що законодавець надав слідчому судді саме право не визначати розмір застави, а не обов`язок чи заборону визначення застави у даній категорії справ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024100000000192, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2024, за підозрою ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що у 2022 році ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій з організації роботи підконтрольних компаній, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), організував постачання інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження, навігації та інших товарів на ООО «НПО «ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ» (рф), внаслідок чого до бюджету держави-агресора останнім перераховано грошові кошти у сумі 1 996 400 рублів, що відповідно до офіційно встановленого середнього курсу Національного банку України станом на 31.12.2022 становило 917 773,54 гривні, чим здійснив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі інших активів державі агресору у вигляді грошових коштів, отриманих як прибуток представниками держави-агресора на визначену суму.

Згідно даних протоколу затримання, 12.09.2024 ОСОБА_6 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

12.09.2024 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні пособництва в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки, передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді грошових коштів, представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13.09.2024 щодо підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.10.2024.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.10.2024 щодо підозрюваної ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.11.2024 р.

Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_14 від 04.11.2024 продовжено строк досудового у даному кримінальному провадженні на три місяці, тобто до 12.12.2024.

30.10.2024 старший слідчий СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06.11.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваній ОСОБА_6 строк тримання під вартою строком до 12.12.2024 включно, без визначення розміру застави.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як убачається із матеріалів судового провадження, станом на день апеляційного розгляду закінчився строк дії оскаржуваної ухвали про продовження щодо підозрюваної ОСОБА_6 строку тримання під вартою, строк дії якої було визначено слідчим суддею до 12.12.2024, на даний час підозрювана звільнена з-під варти та перебуває під дією запобіжного заходу виді застави.

Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого їй кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, викладені у повідомленні про підозру у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення, обґрунтовано підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що станом на день розгляду клопотання у кримінальному провадженні продовжували існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування та продовження підозрюваній запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_6 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 , яка раніше не судима, працевлаштована, має місце реєстрації та проживання, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.

При цьому, продовживши щодо підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання обґрунтовано не визначив розмір застави підозрюваній, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих їй дій, зміст підозри та положення абзацу 8 ст. 183 КПК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.

Доводи захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_15 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять достатні дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій та наявність або відсутність у її діях складу інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, посилання апелянта на невірну кваліфікацію дій підозрюваної, є передчасними.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на відсутність у ОСОБА_6 наміру та можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваної, у випадку застосування щодо неї запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні зазначених злочинів, та даних про особу підозрюваної.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 раніше не судима, має постійне місце проживання та роботи, має міцні соціальні зв`язки та характеризується позитивно, враховані слідчим суддею при розгляді клопотання, проте обгрунтовано визнані такими, що не спростовують висновки про можливість підозрюваної вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо неї більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 132 КПК, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника, оскаржувана ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06.11.2024 вичерпала свою дію 12.12.2024, оскільки саме до цієї дати слідчим суддею було визначено строк її дії.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києвавід 06 листопада 2024 року,- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3