Вирок

від 13.01.2025 по справі 189/1896/24

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/1896/24

1-кп/189/145/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041540000390 від 24.07.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Гуляйполе Запорізької області, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року виконання військового обов`язку передбачає призов на військову службу. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України.

Згідно з правовими нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17.05.2022 року №343/2022 на території України оголошено загальну мобілізацію.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку з 14.10.2011 року, як військовозобов`язаний ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1248 від 18.07.2024 року КНП «Покровська лікарня» Покровської селищної ради, виданої головою військово-лікарської комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби.

18.07.2024 року, близько о 12 год. 00 хв. (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованому по АДРЕСА_3 , отримав повістку на відправку про призов за мобілізацією до лав Збройних сил України, згідно з якою останній повинен був 20.07.2024 року, о 07 год. 00 хв., з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини НОМЕР_1 . В цей же час ОСОБА_4 був під особистий підпис попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.336 КК України, за ухилення від призову за мобілізацією.

20.07.2024 року (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_4 , будучи заздалегідь попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, будучи військовозобов`язаним і придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, з метою ухилення від призову у зв`язку з оголошенням загальної мобілізації на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації, без поважних на це причин, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_3 для вибуття у військову частину НОМЕР_1 , тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав, однак давати показання в якості обвинуваченого відмовився, обмежившись в судових дебатах заявою, що бажання служити в лавах ЗСУ не має.

Суд, заслухавши свідків, дослідивши письмові матеріали, дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України повністю доведена, виходячи з наступного.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав суду, що обіймає посаду старшого офіцера відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.07.2024 року гр. ОСОБА_4 був доставлений до приміщення військомату, звідки був направлений на проходження військово-лікарської комісії. 18.07.2024 року гр. ОСОБА_4 закінчив проходження ВЛК, був визнаний придатним до військової служби та був закомплектований на відправку у військову частину, про що отримав повістку, про обов`язок з`явитися 20.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки до військової частини НОМЕР_1 . 20.07.2024 року ОСОБА_4 до військкомату не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь яких документів не надав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що обіймає посаду лікаря-терапевта в Покровській ЦРЛ ДОР та за сумісництвом є головою військово-лікарської комісії. Свідок пояснив суду, що ОСОБА_4 під час проведення огляду зі скаргами за його спеціалізацією як лікаря-терапевта не звертався, медичних документів не надавав, в базі «Хелсі» будь-які відомості про захворювання, що можуть стати підставою для визнання особи непридатною для проходження служби за мобілізацією відсутні. Також пояснив, що ОСОБА_4 за результатами проведення медичного огляду ВЛК визнаний придатним до військової служби, із встановленням ст. 75г графи ІІ Розкладу хвороб, що означає, що людина є майже повністю здоровою та придатною до військової служби.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що обіймає посаду лікаря-невропатолога в Покровській ЦРЛ ДОР, є членом ВЛК. Свідок пояснила, що здійснювала медичний огляд ОСОБА_4 під час проходження огляду ВЛК, останній в усній формі зазначав, що має закриту черепно-мозкову травму, однак медичних документів на підтвердження діагнозу не надав, під час огляду якихось вад та відхилень по своїй спеціальності свідок не виявила. Свідок також пояснила суду, що у разі наявності підстав для проведення додаткового обстеження така особа направляється для дообстеження в обласну лікарню ім. Мечнікова (м. Дніпро), однак у даному випадку підстави для дообстеження виявлені нею не були.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала суду, що обіймає посаду лікаря-офтальмолога в Покровській ЦРЛ ДОР та є членом ВЛК. Свідок пояснила, що вона здійснювала медичний огляд ОСОБА_4 , а саме, перевірила його зір, який відповідав ступеню «придатний до військової служби», скарги від ОСОБА_9 на зір не надходило.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав суду, що обіймає посаду лікаря-психіатра в Покровській ЦРЛ ДОР і є членом ВЛК. Пояснив, що ОСОБА_4 за медичною допомогою до нього не звертався та на обліку не перебуває.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав суду, що обіймає посаду лікаря-стоматолога в Покровській ЦРЛ ДОР та є членом ВЛК. Свідок пояснив, що він здійснював медичний огляд ОСОБА_4 , зазначив, що за його спеціальністю, фактично немає захворювань які дають підстави для визнання особи непридатною до військової служби у воєнний час.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала суду, що обіймає посаду лікаря-ЛОР в Покровській ЦРЛ ДОР та є членом ВЛК, скарг від ОСОБА_4 під час огляду не надходило.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала суду, що обіймає посаду лікаря-дерматовенеролога в Покровській ЦРЛ ДОР. Свідок пояснила, що вона здійснювала медичний огляд ОСОБА_4 , скарга на стан здоров`я за її спеціальністю не надходило.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав суду, що обіймає посаду лікаря-хірурга, травматолога та уролога в Покровській ЦРЛ ДОР та входить до складу ВЛК як хірург. Пояснив, що коли до нього приходить людина з обхідним листом з ТЦК, він вивчає скарги по хірургії, травматології, урології, а також вивчає амбулаторну карту особи, яка проходить ВЛК. У разі якщо особа не має скарг на здоров`я та бажає проходити військову службу, йому ставляться відповідні відмітки, але якщо в людини є скарги на стан здоров`я, проводиться відповідний медичний огляд з дослідження амбулаторної карти хворого та фіксується відповідний діагноз. У даному випадку таких скарг не надходило.

Окрім того, всі допитані працівники лікарні підтвердили, що у картці обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 від 18.07.2024 року містяться саме їх підписи та печатки, окрім лікаря ОСОБА_10 , який пояснив, що перебував у щорічній відпустці і не здійснював в той день своїх обов`язків.

Суд, дослідивши картку, встановив, що записи в графі «Психіатр» дійсно відсутні. У той же час в матеріалах справи містяться довідки, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Також у картці обстеження у графі «Діагноз» зазначається «наслідки ЗЧМТ», однак, як пояснила свідок ОСОБА_7 , такий запис внесений лише зі слів ОСОБА_4 , однак жодних медичних підтверджень отриманої травми лікарям та суду надано не було.

Покази свідків є логічними, послідовними, будь-яких даних про те, що свідки зацікавлені у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування або з будь-яких підстав залежні від них, або мали б підстави обмовити обвинуваченого, судом не встановлені.

Вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041540000390 від 24.07.2024 року, з якого вбачається, що до ЄРДР були внесені відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ст. 336 КК України;

- повідомленням від начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 до ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 23.07.2024 року, в якому був викладений факт ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу;

- карткою обстеження та медичного огляду від 18.07.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 на підставі статті 75г графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби;

- довідкою військово-лікарської комісії №13/1/4532 від 18.07.2024 року, відповідно до якої на підставі статті 75г графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_4 є придатним до військової служби;

- розпискою від 18.07.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 особисто під підпис отримав повістку про явку о 07:00 год. 20.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправлення у військову частину, у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації;

- пам`яткою від 18.07.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_4 особисто під підпис ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби, передбачену ст. 336 КК України;

- списком військовозобов`заних, які призвані і відправлені у складі команди №13/1/4574/1 від 20.07.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_4 не з`явився на відправку 20.07.2024 року для відправки у військову частину НОМЕР_1 ;

- обліковою карткою ОСОБА_4 , відповідно до якої останній є придатним до проходження військової служби, військово облікова спеціальність - 100915П - стрілець;

- письмовою заявою ОСОБА_4 від 30.07.2024 року, відповідно до якої останній відмовився від призову за мобілізацією до лав ЗСУ у зв`язку з тим, що він хвилюється за своє життя та здоров`я, про кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби попереджений.

Аналізуючи в сукупності показання свідків, письмові матеріали, оцінюючи зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане органом досудового розслідування за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2. глави 1 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних. Військово-лікарська експертиза це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей, військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом.

Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до п. п. 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення, до складу ВЛК, що створюється у військовому комісаріаті, територіальному центрі комплектування, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням із головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу ІІ Положення, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Відповідно до додатку 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, на військовозобов`язаних що проходять медичний огляд складається картка обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії.

Згідно з п. 23.5 глави 23 розділу II Положення після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби.

В додатку 1 до Положення викладений розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, відповідно до статті 75г якого у разі наявності травми голови та шиї, їх наслідки S00-S19 (переломи кісток черепа та обличчя, перелом склепіння черепа, кісток обличчя, верхньої та нижньої щелепи); травми носа, вуха, губи та ротової порожнини; травми ока та орбіти; травми горла, трахеї, гортані; внутрішньочерепна травма (струс, здавлення, контузія, наявність чужорідного тіла, крововиливи внаслідок травми); травма зорового нерва та його провідних шляхів, інших черепних нервів; наслідки ураження центральної нервової системи від дії зовнішніх чинників за наявності об`єктивних даних без порушень функцій, особа визнається придатною до військової служби.

Відповідно до п. 2.4.10 розділу ІІ Положення постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії або у судовому порядку

Будь-яких обставин, які б вказували на те, що лікарями порушена процедура проведення військово-лікарської комісії судом не встановлено.

Звернень ОСОБА_4 до Центральної військово-лікарської комісії або до суду для оскарження рішень ВЛК матеріали справи не містять.

Отже, підстави для визнання недопустимими чи неналежними таких доказів - медичних документів, відповідно до яких обвинувачений пройшов військово-лікарську комісію за результатами якої він був визначений придатним до військової служби, на думку суду, відсутні.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.

Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з місця проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, дітей на утриманні не має, не судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує наступне.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

В той же час згідно зі ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим призначення судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, що повністю узгоджується з Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.02.2024 року у справі №625/67/23 (провадження № 51-4983 км 23).

Аналогічна позиція також викладена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.11.2023 року у справі № 641/1067/23 (провадження № 51-5308км23), у якій зазначено, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні зі збройною агресією РФ та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов`язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, адже в такому разі буде досягнута мета злочину, якою прагне досягнути особа, що ухиляється від призову.

Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України, та, враховуючи дані про особу, вважає за можливе призначити покарання відповідно до найнижчої межі санкції ст. 336 КК, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та конкретним обставинам кримінального провадження, та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим в суду підстав не вбачається.

Цивільний позов по справі не заявлений.

В ході досудового розслідування експертизи не проводились.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази по справі:

- оригінали документів щодо мобілізації на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 6 (шести) аркушах, які визнані речовими доказами - залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1