Ухвала

від 10.01.2025 по справі 194/1774/24

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/1774/24

Номер провадження № 2-з/194/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Тернівка

Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Д.І, розглянувши заяву КП «ТЖКП» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом КП "ТЖКП" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальниїх послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач КП "ТЖКП"вособі т.в.о.директора НосовоїН.В.звернулася досуду ззаявою прозабезпечення позову по цивільній справі № 194/1774/24, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви посилається на те, що в провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом КП "ТЖКП" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.Є підставивважати,що відповідачімають намірпродати квартируі несплачувати заборгованістьза житлово-комунальніпослуги.Відповідачі нідене працюютьта виставиликвартиру напродаж.Тобто уразі невжиттязаходів забезпеченняпозову можуутруднити чизробити неможливимвиконання рішеннясуду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, приходжу до наступного.

Відповідно до вимог ст.151ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

У заяві про забезпечення позову заявником повинні бути зазначені причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності такого заходу, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Пунктом 4 вищезазначеної Постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до статті 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше якв інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, судом встановлено, що в провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом КП"ТЖКП"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості заоплату житлово-комунальнихпослуг.Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 117521,88 грн., з яких: абонентське обслуговування (водопостачання та водовідведення) в сумі 1082,40 грн., абонентське обслуговування (поводження з побутовими відходами) в сумі 55,77 грн., абонентське обслуговування (теплопостачання) в сумі 1194,98 грн., управління багатоквартирним будинком в сумі 32554,37 грн., водопостачання та водовідведення в сумі 14223,92 грн., теплопостачання в сумі 67561,54 грн., поводження з побутовими відходами в сумі 848,90 грн., та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

При цьому судом враховано той факт, позивач у заяві про забезпечення позову посилається на необхідність забезпечення позову для розгляду цивільної справи № 194/1774/24, однак не надає суду жодних доказів того, що відповідачі є власниками цієї квартири та не просить витребувати ці доказів у разу не можливості надання цих доказів. Окрім того, і матеріали даної цивільної справи також не містять жодних доказів того, що відповідачі є власниками цієї квартири.

Також, позивач у заяві про забезпечення позову посилається про необхідність забезпечення позову, оскільки відповідачі мають намір продати квартиру та виставили її на продаж, однак не надає суду жодних доказів, які підтверджують цей факт.

Судом дослідженовказану заявупро забезпеченняпозову,матеріали цивільноїсправи,та встановлено,що заявникомне наведеножодних підставякі бсвідчили,що невжиття відповіднихзаходів забезпеченняпозову можеутруднити чивзагалі унеможливитьвиконання судовогорішення,доводи заявизводяться виключнодо припущення.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову та суд позбавленийможливості самостійновизначити зустрічнезабезпечення, суд вважає вимогу про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою, тому приходить до висновку про необхідність відмовити у забезпеченні позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленомуЦПК України.

На підстави викладеного, керуючись ст. 151, 153, 258, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенізаяви позивача КП «ТЖКП»про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовомКП "ТЖКП"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованостіза оплатужитлово-комунальниїхпослуг - відмовити.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду шляхомподачі апеляційноїскарги протягомп`ятнадцятиднівздня їїпроголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13.01.2025 року.

Суддя В.О. Корягін