Рішення

від 08.01.2025 по справі 610/3880/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/3880/24 2-о/610/15/2025 08 січня 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

заявника: ОСОБА_1 ,

секретаря: Виноградської О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та знаходження на утриманні,

в с т а н о в и в:

Заявник просить:

1)встановити факт її проживання з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без шлюбу в період часу з вересня 2002 року по день його смерті,

2)встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи заяву вказала, що ОСОБА_2 постійно проживав разом із нею з вересня 2002 року, в тому числі в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де у 2009 році був зареєстрований. Заявник перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах. З 2016 року він приймав участь у проведенні АТО у Донецькій та Луганській областях. У 2020 році був призваний на військову службу та, з початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, вирушив на фронт до м. Куп`янськ Харківської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання загинув унаслідок отримання поранення несумісного з життям. Шлюб з померлим вони офіційно не встигли зареєструвати. Вказала, що за час проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, обробляли земельну ділянку, утримували худобу, разом займалися благоустроєм будинку: зробили ремонт, придбали побутову техніку та інші предмети домашнього вжитку, всі свята проводили разом, називали один одного, як дружина та чоловік, піклувалися та підтримували один одного.

Крім того зазначила, що вона на день смерті ОСОБА_2 була пенсіонеркою, отримувала 3819 грн пенсії, хворіє, її пенсії їй не вистачає навіть на ліки, матеріально їй допомагав ОСОБА_2 , на утриманні якого вона знаходилась.

Вищевказані факти їй необхідно встановити для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Іншим шляхом встановити їх немає можливості.

Ухвалою від 02.12.2024 відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.

13.12.2024 на адресу суду від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Лисенка В. Ю. надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що у заявника виник спір про право, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу і який заперечує проти встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. До того ж заявником не доведено, що вона перебувала на утриманні померлого ОСОБА_2 . Тому просив суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 або відмовити у її задоволенні (а.с. 68-74).

Заявник в суді пояснила, що з вересня 2002 року вона проживала з ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 . Вони проживали в одній кімнаті АДРЕСА_3 , як чоловік та дружина. У 2006 році перейшли жити у будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У 2016 році ОСОБА_2 призвали на військову службу, звідки приблизно у 2019 році приїхав додому менш ніж на пів року, а потім знову повернувся на військову службу. ІНФОРМАЦІЯ_1 їй зателефонували та повідомили, що ОСОБА_2 загинув під м. Куп`янськ Харківської області. Поховали його у Хмельницькій області, куди забрали його діти. У нього є двоє дорослих дітей - дочки, їхніх контактів у неї немає. Також у нього є 4 рідних сестри. Вказала, що за час проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, купляли побутову техніку, меблі, він висилав їй гроші, тримали господарство, навіть разом працювали, їздили відпочивати, мали спільний бюджет, частково у кредит брали автомобіль у 2008 році, їздили до родичів. Зазначила, що не було необхідності у реєстрації шлюбу, їх фактично все влаштовувало.

Представник заінтересованої особи просив розглянути справу за їхньої відсутності (а.с. 68, 70).

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Особа заявника засвідчується: паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 19.04.1995 шлюб позивача з ОСОБА_3 було розірвано 12.10.1988 (а.с. 21).

Відповідно до пенсійного посвідчення позивач з 20.05.2014 є пенсіонером за віком (а.с. 16) та відповідно до довідки про доходи у період з квітня 2022 року по лютий 2023 року отримувала пенсію у розмірі 3819,58 грн, а з березня 2023 року по лютий 2024 року - 4732,51 грн (а.с. 35).

З виписки із медичної картки хворої ОСОБА_1 від 04.03.2024 вбачається, що їй було встановлено діагноз: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз (а.с. 36-37).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був учасником бойових дій з 04.02.2017 (а.с. 26) та був зареєстрований з 21.11.2009 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-19), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Куп`янськ Харківської області внаслідок вибухової травми (а.с. 22, 27-28).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29, 30).

За актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , від 02.11.2022 в присутності сусідів встановлено, що власником будинку є ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Зі слів свідків ОСОБА_1 з 2002 року фактично проживала по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , 1965 р.н., з яким вели спільне домашнє господарство. ОСОБА_2 був учасником бойових дій та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24).

Відповідно до довідки Балаклійської міської ради Харківської області від 04.10.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21.11.2009 зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому будинку спільно з ОСОБА_1 , яка є його власником (а.с. 25).

З талону-повідомлення єдиного обліку № 3193 від 14.11.2022 вбачається, що 10.10.2022 о 14.40 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.07.2022 за адресою: АДРЕСА_5 до заявниці ОСОБА_1 прийшли більше 5 солдатів РФ у військовій формі та масках та забрали її до відділу поліції. Її чоловік військовослужбовець, тому запитували де він, при цьому її били током та дубинками, відпустили лише 04.08.2022 (а.с. 31).

Згідно довідок в/ч польова пошта НОМЕР_1 від 30.04.2017 та від 29.03.2017 ОСОБА_2 перебував на військовій службі в в/ч пп НОМЕР_1 та дійсно з 10.10.2016 по 29.03.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 32).

Згідно довідок в/ч НОМЕР_2 від 17.02.2020 та від 28.07.2021 ОСОБА_2 дійсно в періоди з 17.05.2016 по 22.06.2016, з 10.10.2016 по 11.04.2017, з 27.04.2017 по 04.11.2017, з 07.05.2018 по 11.05.2018, з 12.05.2018 по 22.12.2018, з 03.07.2019 по 02.02.2020, з 13.11.2020 по 26.01.2021, з 01.02.2021 по 04.05.2021, з 21.05.2021 по 14.06.2021 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 33, 34).

Також заявник надала сімейні фото, на яких зображені заявник з ОСОБА_2 в різні періоди їхнього життя, а також з їхніми родичами, друзями та знайомими (а.с. 42-44).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою заявника та її покійного чоловіка ОСОБА_2 , знайома з ними десь з 2002-2003 років. Думала, що вони проживали у шлюбі, як чоловік та жінка, бо вони завжди були удвох, садили город, держали домашнє господарство, живність, разом відпочивали, вона також бувало з ними відпочивала, ремонтували будинок, він приїжджав додому у відпустку або під час ротації. Проживали вони поки ОСОБА_2 не загинув.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою заявника, яка з вересня 2002 року поселилася з ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Знає, що вони жили постійно разом, як чоловік і дружина, вели спільне господарство, разом працювали на «Цемзаводі», придбали автомобіль, техніку у будинок, сестри ОСОБА_2 приїздили до них в гості. Зазначила, що не знала, що шлюб між ними не було зареєстровано. ОСОБА_2 пішов служити в АТО, приходив у відпустки. У 2022 році після деокупації міста прийшла звістка про загибель ОСОБА_2 , заявник приносила поминальні пакунки. Знає, що тут його не ховали.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою заявника, яка проживала з ОСОБА_2 вже років 20, вони вели спільне господарство, садили город, не сварилися, вважала їх чоловіком та дружиною, бо вони поводили себе, як подружжя, хоча потім виявилось, що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі. Вони завжди перебували удвох, ходили на ринок. Знає, що ОСОБА_2 служив в АТО, заявник їздила до нього.

В матеріалах справи також наявні письмові пояснення вищевказаних свідків, які вказали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно проживали в АДРЕСА_1 з вересня 2002 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно обробляли земельну ділянку, вирощували домашніх тварин, спільно придбали техніку, інструменти та речі для домашнього обіходу (а.с. 38, 39, 40).

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування на утриманні та проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Звернувшись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 просила суд встановити факти її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без шлюбу, та перебування її на його утриманні, посилаючись на те, що встановлення факту їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що існує два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Отже, судом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції відповідно до ст. 19 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Також Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 зазначила, що між заявником та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Таким чином, справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень.

Такий правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом не були встановлені обставини, які б свідчили про наявність спору про право між особами, що мають право на отримання допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_2 .

Незгода заінтересованої особи з доводами заявника не свідчить про наявність між ними спору про право, оскільки ОСОБА_1 має намір реалізувати передбачене законом право на отримання одноразової грошової допомоги зв`язку зі смертю військовослужбовця. Доказів того, що на таку допомогу та кошти претендують інші особи, матеріали справи не містять.

Крім цього, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що Міністерство оборони України, як суб`єкт владних повноважень, приймало рішень щодо відмови заявнику у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а заявник, відповідно, отримувала відмову у призначенні такої допомоги, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що в неї наявний спір з Міністерством оборони України.

За приписами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Так, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування її на утриманні та факту її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, чоловіка та жінки, без шлюбу, ОСОБА_1 зазначає, що встановлення таких фактів їй необхідно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Частиною 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За положеннями ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані заявником докази та показання свідків у повному обсязі підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як жінки та чоловіка в період часу з вересня 2002 року, коли вони почали жити разом, до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , виникнення між ними усталених відносин, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, спільний відпочинок, піклування чоловіка та жінки один про одного, їхнє оточення позиціонувало їх, як чоловіка та дружину.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви в цій частині.

Заявник також просила встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дійсно, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Проте заявником не надано суду навіть даних про майновий стан померлого ОСОБА_2 .

Таким чином, під час судового розгляду заявником не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про її перебування на утриманні померлого ОСОБА_2 , зокрема, заявник не надала доказів у вигляді даних про отриманий померлим ОСОБА_2 дохід, з якого можна було б встановити розмір допомоги заявнику з його боку, зі співставленням якої з доходами заявника можна було б дійти висновку, що заявник дійсно перебувала на утриманні ОСОБА_2 . Тому у цій частині заяви необхідно відмовити внаслідок недоведеності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 265, 293, 315, 319 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Заяву задовольнити частково.

2)Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без шлюбу в період часу з вересня 2002 року до 24 вересня 2022 року (включно).

3)В іншій частині заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Суддя Стригуненко В.М.