Рішення

від 14.01.2025 по справі 639/4643/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/4643/24

Провадження №2/639/198/25

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Яременко В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/4643/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна біржа «Україна» про визнання дійсним договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року до суду звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна біржа «Україна» про визнання дійсним договору купівлі-продажу, в якій просила суд ухвалити рішення на підставі якого, визнати дійсним договір купівлі-продажу № Н3-893 укладений 20.07.1996 на біржі нерухомості та основних фондів «Україна» між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_3 придбала у приватну власність 15/45 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до п. 1.2 Договору складається з житлового будинку літ. «А-1» житловою площею 69,0 кв.м., житлового будинку Б-1 житловою площею 27,8 кв.м., В,З,О сарай, Ж гараж, И-душ, К,Л вбиральня, Н-тіньовий навіс, N1-4 огорожа, N5-зливна яма, розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв.м.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивачпосилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу № Н3-893 від 12.07.1996, укладеному між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, зареєстрованому на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна», ОСОБА_3 придбала за 1 000 000 карб. 15/45 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до п. 1.2 Договору складається з житлового будинку літ. «А-1» житловою площею 69,0 кв.м., житлового будинку Б-1 житловою площею 27,8 кв.м., В,З,О сарай, Ж гараж, И-душ, К,Л вбиральня, Н-тіньовий навіс, N1-4 огорожа, N5-зливна яма, розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв.м.

ОСОБА_3 є матір?ю позивача.

Право власності було зареєстроване в ДКП «Харківському міському бюро технічної інвентаризації». Після укладення договору та реєстрації в ДКП «Харківському міському бюро технічної інвентаризації», мати позивача ОСОБА_3 з родиною переїхала проживати у вищевказаний будинок та зареєструвала місце проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

29 січня 2016 року П?ятою Харківською державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу.

15 лютого 2016 року на запит державного нотаріуса, КП «Харківське бюро технічної інвентарізації» було надано відповідь, що станом на на 31.12.2012 по праву власноті ОСОБА_3 належить 15/45 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору продажу від 20 липня 1996 року, укладений біржою нерухомості та основних фондів «Україна» № Н3-893.

25 квітня 2024 року позивач звернулась до державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її померлій матері.

25 червня 2024 року державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , у зв?язку з недодержанням сторонами договору купівлі-продажу, форми договору, який вимагало на той час законодавство України.

На теперішній час, позивачу стало відомо про необхідність підтвердження дійсності договору в судовому порядку, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу не були виконані вимоги в частині нотаріального оформлення вказаної угоди. Та враховуючи неможливість нотаріального посвідчення договору через об`єктивні обставини, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна біржа «Україна» про визнання дійсним договору купівлі-продажу.Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2024 року витребувано докази.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 639/4643/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Універсальна біржа «Україна» про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Призначено справу до судового розгляду.

Позивач, в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності не з*явившихся сторін та провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечувала і позивач по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані стороною позивача і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом було встановлено,що 20 липня 1996 року на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» між між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір № Н3-893 купівлі-продажу 15/45 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до п. 1.2 Договору складається з житлового будинку літ. «А-1» житловою площею 69,0 кв.м., житлового будинку Б-1 житловою площею 27,8 кв.м., В,З,О сарай, Ж гараж, И-душ, К,Л вбиральня, Н-тіньовий навіс, N1-4 огорожа, N5-зливна яма, розташованого на земельній ділянці загальною площею 660 кв.м. (а.с. 10).

В п. 9 Договору зазначено, що відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню, та підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

Вищевикладені обставини підтверджуються дублікатом № Д-253 від 19.02.2016, виданого замість втраченого договору купівлі-продажу№ Н3-893 від 20.07.1996 (а.с.10).

Право власності було зареєстроване в ДКП «Харківському міському бюро технічної інвентаризації».

Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на той час) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Укладений договір купівлі-продажу № Н3-893 від 20.07.1996 фактично був виконаний сторонами після досягнення домовленостей з усіх істотних питань, але не був нотаріально посвідчений, оскільки при укладанні даного договору сторони керувались ч.2 ст.15Закону України «Про товарну біржу»від 10.12.1991 року (далі - Закон), відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

При цьому, Закон вступив в протиріччя з діючою на час укладення договору купівлі-продажу нормою цивільного законодавства - ч. 1 ст.227 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, під страхом їх недійсності (стаття 47ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу житлового будинку укладався сторонами 20.07.1996, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Так, згідно з ч. 2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст.220 ЦК України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина 2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) і ч. 2 ст.220ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Як свідчатьматеріали справи,договір купівлі-продажучастини житловогобудинку знадвірними будівлямибув підписанийсторонами правочинупродавцем ОСОБА_4 ,і покупцем ОСОБА_3 ,зареєстрований наБіржі нерухомостіта основнихфондів «Україна»,реєстраційний №Н3-893,підписаний Президентомбіржи тапосвідчений гербовоюпечаткою.Даний договірбув зареєстрованийу ДКП«Харківському міськомубюро технічноїінвентаризації» (а.с.10).

Сторони договору при його укладенні на біржі досягли згоди по усім суттєвим умовам.

Так, по взаємній домовленості сторін (п. 4 Договору) товар продано за за 1 000 000 000 карб., які покупцем було сплачено. При цьому продавець частини будинку засвідчив своїм підписом, що відчужувана ним нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 цього Договору, правовстановлюючими документами на житловий будинок у продавця договір купівлі-продажу, посвідчений 9-ю Державною нотаріальною конторою м. Харкова 25 серпня 1970 року, рег. № 1-3646 (а.с. 10).

Отже, вказаний договір купівлі-продажу укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтею 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

У відповідності до ч. 2 ст.47 ЦК УРСР та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

Як було зазначено вище, в укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу будинку і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

Згідно відповіді від 15.02.2016 № 1100119 КП «Харківське бюро технічної інвентарізації», станом на на 31.12.2012 по праву власноті ОСОБА_3 належить 15/45 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору продажу від 20 липня 1996 року, укладений біржою нерухомості та основних фондів «Україна» № Н3-893 (а.с.34).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 36).

Отже, натеперішній час нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе, оскільки покупець помер.

Як зазначає позивач, вона є донькою ОСОБА_3 , та є спадкоємцем першої черги після померлої матері.

Крім того зазначила, що 29 січня 2016 року П?ятою Харківською державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу. 25 квітня 2024 року вона звернулась до державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її померлій матері.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 (а.с.37).

12 березня 1983 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.38).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 .

Як вбачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 25.06.2024 № 914/02-31/П, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , у зв?язку з недодержанням сторонами договору купівлі-продажу, на підставі якого належав вищезгаданий будинок спадкодавцю, форми договору, який вимагало на той час законодавство України (а.с.13).

На теперішній час позивач не має можливості оформити своє спадкове майно оскільки договір купівлі продажу, укладений спадкодавицею, не посвідчений нотаріально, а місцезнаходження колишнього власника невідоме.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, укладений на біржі, відповідав волі сторін, умови договору ними виконані в повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, а враховуючи те, що на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері шляхом звернення до нотаріальної контори через те, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, оскільки договір купівлі-продажу частини житлового будинку з надвірними будівлями, укладений на біржі, пройшов відповідну державну реєстрацію, але не посвідчений нотаріально і на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3,4,10,133,141,259,263,265,268,272,273,280-282,352,354ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 316, 321, 328 ЦК України, ЦК УРСР суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особаУніверсальна біржа«Україна» провизнання дійснимдоговору купівлі-продажу задовольнити.

Визнати дійсним договір № Н3-893 купівлі-продажу 15/45 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 20 липня1996 року на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.01.2025

Найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Універсальна біржа "Україна", місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, буд. 1, Палац праці, 4 під*їзд, 3 поверх, ЄДРПОУ 23331780.

Суддя В. В. Труханович