Ухвала

від 13.01.2025 по справі 497/638/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.01.2025

Справа № 497/638/24

Провадження № 6/497/1/25

УХВАЛА

13.01.2025 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В.,секретар судового засідання Ільєва Д.Д., розглядаючи за відсутністю сторін у приміщенні суду в м.Болград матеріали цивільної справи з заявою Шовкун Наталії Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником,

ВСТАНОВИЛА:

14.03.2024р. до суду через підсистему "Електронний суд" звернулася Шовкун Н.І. - представник ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів"- з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача правонаступником, мотивуючи свою вимогу тим, що у Болградському відділі державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м.Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження №58521247, що було відкрите на підставі виконавчого напису №103, вчиненого 16.01.2019р. приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. - про стягнення заборгованості з гр. ОСОБА_1 на користь АТ"Ідея Банк", а також зазначивши, що 17.11.2023р. між АТ"Ідея Банк" та ТОВ "ФК"ЄАПБ" було укладено договір №17112023 про відступлення прав вимоги.Таким чином, стверджує представник заявника, АТ"Ідея Банк" вибули з виконавчого провадження як сторона стягувача, тому стягувачем є ТОВ "ФК"ЄАПБ".

У судове засідання учасники справи не прибули, були сповіщені належним чином, надали заяві про розгляд справи за їхнью відсутністю.

09.10.2024р. ухвалою суду Болградського районного суду представнику заявника було повторно роз`ясненоправонадатисуду належнідокази щодойого правапредставляти юридичнуособу усуді, але докази до матеріалів справи не надійшли.

Так, згідност.60 ЦПК України,представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, 29.12.2019р. набрав чинностіЗУ №390-IX, відповідно до якого юрисконсульти, інші працівники юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування отримали право представляти їх у суді, а у 2016 році українським парламентом вКонституціїзакріплено поступове введення "адвокатської монополії" (представництво у судах виключно адвокатами, за винятком малозначних справ): з 1 січня 2017 року - у Верховному Суді та касаційних судах (на той час - вищих спеціалізованих), у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року, у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року; представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами в судах усіх інстанцій мало здійснюватися з 1 січня 2020 року. Процесуальні кодекси, що набрали чинності у грудні 2017р. закріпили наступну схемупроцесуального представництв аюридичної особи у судовій справі: самостійна участь у справі або самопредставництво- участь у судовому процесі через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення;або участь через представника - адвоката,уповноваженого на підставі довіреності чи ордеру, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, за певними виключеннями.

А тому, з 29 грудня 2019 року судами, в ході отримання процесуальних документів та вирішення питань щодо допуску осіб до участі у справі враховується наступне: по-перше, крім керівника та члена виконавчого органу, право представляти юридичну особу у порядку самопредставництва отримали інші особи, які мають з такою юридичною особою трудові відносини (діють на підставі трудового договору (контракту); кодекси доповнено положеннями щодо самопредставництва органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, від імені яких діють їх керівники, інші уповноважені особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору. З наведеного вбачається, що зазначеним законом не скасовано норму щодо представництва юридичних осіб виключно адвокатами, а, відтак і про скасування адвокатської монополії мова не йде. Натомість, розширення можливостей для самопредставництва мало на меті вирішити назрілі проблеми щодо: надання бізнесу можливості захищати свої інтереси силами власного персоналу - юрисконсультів; позбавлення юрисконсультів потреби в отриманні адвокатського свідоцтва; та вирішення проблеми представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах нестачі бюджетів та відсутності чіткого механізму закупівлі саме адвокатських послуг.

Аналіз практики Верховного Суду свідчить, щосама лише довіреність не може підтверджувати повноваження особи (навітьпрацівника,юрисконсульта) представляти інтереси юридичної особичи державного органу у порядку самопредставництва. Так, наприклад ВС (КАС) в ухвалі від 12.02.2020 у справі №160/2199/19 вказав, що для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (довіреності). А в ухвалі від 07.02.2020 у справі №17/495-08 ВС (КГС), залишаючи без руху касаційну скаргу вказав, щодля підтвердженняповноважень братиучасть усправі впорядку самопредставництвапрацівник (юрисконсульт)має надатисуду:докази того,що особаобіймає певнупосаду (наказ,трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноваженьвказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді.

Відсутність відповіднихположень утрудовому договорі(положенні/посадовійінструкції)є підставоюдля відмовиу допускудо участіу справі.

Так, в ухвалі від 20.01.2020 у справі №910/3245/19, повертаючи касаційну скаргу юридичної особи, Верховний Суд (КГС) вказав, що надана копія трудового договору не містить положень щодо повноважень юрисконсульта на представництво інтересів відповідача в суді.

В ухвалі від 21.01.2020 у справі № 924/440/19 ВС (КАС) зазначив, що для підтвердження права працівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування діяти в порядку самопредставництва, такий працівник має надати суду: витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або оригінал чи копію трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси без такого доручення.

З боку заявника представника ТОВ ФК Європейська агенція з повернення боргів" витребуваних судом документів не надходило.

Згідно пояснень представника боржника, впливає, що за відсутності витребуваних судом документів, неможливо встановити дотримання нотаріусом під час вчинення виконавчого напису вимог законодавства щодо перевірки безспірності заборгованості та/або ії існування взагалі, а також дотримання трирічного строку з дня виникнення права вимоги, що можливо виключно за наслідками дослідження матеріалів нотаріальної справи та первинних доментів (виписка, меморіальний ордер, розрахунок заборгованості тощо).

При цьому убачається наявність підстав для звернення боржника до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що з огляду на дату укладеного 07.08.2007 року договору, вочевідь свідчить про порушення нотаріусом вимог ст.88 ЗУ «Про нотаріат» щодо перевірки під час вчинення виконавчого напису дотримання кредитором або його правонаступником трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Також звернуто увагу, що, відповідно ст.262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином сторона боржника цілком погоджується з висновками суду щодо необхідності дослідження документів зазначених в Ухвалах від 27.03.2024 та 09.10.2024 року зокрема, щодо підтвердження представником повноважень на представництво.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розгляді справи про оскарження виконавчого напису суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів, а й перевірити розрахунки на наявність безспірної заборгованості. Даний висновок був вказаний у постанові Великої Палати та був відображений вперше у постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Відповідно ч.10 ст.84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої випробовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст.4,12,76-81,141,247ч.2,258-259,260,261,263,268,353-354,442 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без задоволення заяву Шовкун Наталії Іванівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Європейська агенція з повернення боргів" про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або в разі розгляду справи (вирішення питання) без учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя А.В. Кравцова