Постанова

від 26.12.2007 по справі ас-8/413-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-8/413-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

 Іменем України

 Адміністративна справа                                    Головуючий  по 1-й інстанції

         № АС-8/413-06                                              Суддя –Кіяшко В.І.

                                                                                    Доповідач по 2-й інстанції    

                                                                                   Суддя –Шутенко І.А.

14 лютого  2007 р.                                                                                    м. Харків               

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі:        головуючого судді     Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.

при секретарі – Міракові Г.А.

За участю представників сторін:

позивача – не прибув,

відповідача – предст. Терещенко В.В. (дов. № 84 від 09.01.07 р.), предст. Мірошниченко В.М. (дов. № 1316/9/10 від 13.02.07 р.); предст. Мойсеєнко Ю.М. (дов. № 1314/9/10 від 13.02.07 р.); предст. Кириченко І.В. (дов. № 377 від 16.01.07 р.); предст. Кугуєнко О.Ю. (дов. № 1315/9/10 від 13.02.07 р.); предст. Скічков М.М. (дов. № 1313/9/10 від 13.02.07 р.); предст. Іванісова Г.М. (дов. № 1311/9/10 від 13.02.07 р.); предст. Бібік В.А. (дов. № 525 від 20.01.07 р.),

           розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 4476С/2) Конотопської МДПІ Сумської області  на  постанову господарського суду Сумської області від 26.10.2006 р.  по справі  № АС-8/413-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Червоний металіст”, м. Конотоп

до  Конотопської МДПІ Сумської області,

про скасування повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому, просив скасувати повідомлення-рішення відповідача №0000402311/0, №0000412311/0, №0000422311/0, №0000471720/0 від 29.03.2006р. та рішення №0000122303/0, №0000392311/0 від 29.03.20006р. про застосування і стягнення штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів ( обов'язкових платежів), як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Сумської області від 26.10.2006 р.  по справі № АС-8/413-06 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано повідомлення-рішення відповідача №0000402311/0, № 0000412311/0, № 0000422311/0  від 29.03.2006р. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 26.10.2006 р. по справі № АС-8/413-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову господарського суду Сумської області в частині скасування повідомлень-рішень та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п.1.3 п.1.8 ст. 1, п.п.7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що господарський суд Сумської області в постанові від 26.10.2006 року не в повній мірі перевірив обставини на які посилався позивач в позовній заяві та в заяві про зміну підстав позиву, та неповно відобразив обставини, які мають значення для даної справи. Апелянт зазначає, що про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ "Червоний металіст"  за період з 01.10.2004 року по 30.06.2005  року був складений акт від 20.03.2006 року № 77/23-03/001165706 в якому, відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових перевірок   з    питань    дотримання    податкового,    валютного    та    іншого    законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладені чітко, об'єктивно, та в повній мірі з посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, а саме: декларації  з  податку  на  прибуток  та  податку  на  додану  вартість  подані  до Конотопської МДПІ позивачем; платіжні доручення; головна книга підприємства ВАТ "Червоний металіст" за період з 01.10.2004 року по 30.06.2005 року, та оборотні відомості; облікові картки по рахунку 377 (розрахунки з покупцями та замовниками);

Апелянт також не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відповідачем при винесенні повідомлєниіі рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ № 0000422311/0, порушені п.1.3 п.1.8 ст. 1, п.п.7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, оскільки, відповідно до акту перевірки від 20.03.2006 року № 77/23-03/001165706 протягом 2004-2005 років ВАТ „Червоний металіст" отримує товари, роботи, послуги від ВАТ „КЕМЗ" розрахунки за отримані товари не проводить. Сума кредиторської заборгованості позивача перед ВАТ „КЕМЗ" становить 20934036,45грн.

На думку апелянта, за змістом Закону України „Про податок на додану вартість”, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що податок не було сплачено позивачем навіть в ціні придбання продавцю товару - ВАТ „КЕМЗ”, який в свою чергу не сплатив податок до бюджету.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Сумської області від 26.10.2006р. по справі № АС-8/413-06 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що планова перевірка була проведена на підставі рішення господарського суду Сумської області від 14.10.2006р. по справі №8/637-05, яке було повністю скасовано ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. по справі №8/637-05. Отже, на думку позивача, законні підстави для проведення планової перевірки у відповідача були відсутні, а тому акт перевірки від 20.03.2006р. №77/23-3/00165706/36 не може бути належним доказом у справі.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Під час апеляційного провадження було встановлено, що з 06.02.2006р. по 20.03.2006р. Конотопською МДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України ВАТ „Червоний металіст” (ідентифікаційний код №00165706) за період з 01.10.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт № 77/23-3/00165706 від 20.03.2006р.

На підставі акту перевірки №77/23-3/00165706 від 20.03.2006р. відповідач   виніс   податкові повідомлення-рішення   №0000402311/0  від  29.03.2006р.,  яким  позивачу  визначено  суму  податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток –328525,00 грн., за штрафними санкціями - 127087 грн. 50 коп.; повідомлення-рішення № 0000412311/0 від 29.03.2006р.,   яким   позивачу   визначено   суму   податкового   зобов'язання за платежем: податок на додану вартість –145042,65 грн., за штрафними санкціями –72521,33грн.; повідомлення-рішення № 0000422311/0 від 29.03.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану   вартість   у   розмірі   92967,15 грн.;   повідомлення-рішення   № 000471720/0 від 29.03.2006р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: штрафи по прибутковому податку з громадян: основний платіж –1165,98 грн., штрафні санкції –2331,96 грн.; рішення № 0000122303/0 від 29.03.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2389,12 грн.; рішення №0000392311/0 від 29.03.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 709,47 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем порушено п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.1, п. 11.2 та пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 328 525 грн., в тому числі за IV квартал    2004р. у сумі 142650грн., за І півріччя 2005р. у сумі 185875 грн.; п.4.1 ст.4, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп. 11.2.1 п.11.2 та пп.11.3.1 п.11.3  ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку    підприємств,   в   результаті   чого   зменшено   від'ємне   значення   об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2005р. на суму 591900,00грн.; п. 2.3 (абзац 6) Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72 із змінами  і доповненнями та „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637; ст. 1 Закону України від 23.09.94р. № 185/94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями; п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", із змінами та доповненнями; абзац є пп.4.2.9., пп.4.2.1. п.4.2. статті 4 та пп.8.1.1 п.8.1. статті 8 Закону України. „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р., із змінами та доповненнями,  щодо правильності утримання  та  своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено   податок з доходів фізичних осіб на суму 1165 грн. 98 коп.; пп. 7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п. п.7.5.1 п. 7.5, п. 7.7.1 п. 7.7,   п. п. 7.2.1.   п. 7.2.   ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та    доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004 рік на суму 42045 грн., в тому числі: за жовтень 2004р. - 126 грн., за листопад 2004р. - 41919 грн., за квітень 2005р.  - 560 грн.; п.1.3 п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.5. п,7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено заявлену суму податку на додану вартість до відшкодування з бюджету на 195965 грн., в тому числі за листопад 2004р. - 48675 грн. 68 коп., грудень 2004р. - 36257 грн. 47 коп., січень 2005р. - 71669 грн. 83 коп., лютий 2005р. - 39361 грн. 82 коп.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з акту перевірки, перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, із змінами та доповненнями, встановлено, що в порушення п.2.3. (абзац 6) вищезазначеного Положення, в частині проведення розрахунків за готівку із застосуванням документів, які підтверджували б факт продажу товарів, отримання    коштів,    тобто    звітування    за   отримані    готівкові    кошти    без підтверджуючих документів.

Згідно    статті    2    Закону    України    "Про    застосування    реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 року № 1776-ІП, із змінами і доповненнями, розрахунковий документ - це   документ   встановленої   форми та   змісту   (касовий   чек,   товарний   чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення)  коштів,   купівлі  -  продажу  іноземної  валюти,   надрукований  у випадках,   передбачених   цим   Законом,   і   зареєстрований   у   встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Форма та зміст розрахункових документів визначені Положенням про форму та зміст розрахункових   документів,    яке    затверджене    наказом    ДПА   України    від 01.12.2000р. №614.

Згідно статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 року № 1776-ІІІ із змінами і доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає, товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Бланки розрахункових документів, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при проведенні розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій, повинні виготовлятися за затвердженими зразками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" від 19.04.1993 року № 283 та Правил виготовлення бланків пінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 15.11.1993 року № 118 та Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.1993 року № 740 "Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 14.01.1994року № 8/217. Накладні, рахунки-фактури, вантажні декларації є документами, підтверджуючими факт отримання товару покупцем, але не підтверджують факт розрахунків за готівкові кошти.

Колегією суддів встановлено, що позивачем, в порушення вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні допущені випадки звітування за отримані готівкові кошти під звіт без підтверджуючих документів, тому відповідачем правомірно, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та ст. 1 Указу України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки” застосовано до позивача штрафні санкції та винесено відповідне рішення № 0000122303/0.

Крім цього, колегія суддів розглянувши матеріали справи, встановлено порушення позивачем пункту 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", із змінами та доповненнями, а саме: перекручення даних звітності про валютні цінності за період станом на 01.04.2005р., станом на 01.07.2005р.

Відповідно до п.2. ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", із змінами та доповненнями, за приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовуються штрафні санкції у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8.02.2000 року № 49, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф, зокрема, за порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами  валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

При перевірці повноти та своєчасності надходження валютної виручки за експортовану продукцію виявлено, що на виконання експортного контракту №218 від 01.11.2004р., укладеного з Карагандинською філією ТОВ „Ура-МеКа”, 470050, Казахстан, м. Караганда, пр-т Нуркена, буд. 28/2, кв. 64, ВАТ „Червоний металіст” відвантажено апаратуру вибуховобезпечну для автоматизації водовідливних установок ВАВ. 1.1М у кількості 1 шт. (ВМД від 29.12.2004 № 12544) на суму 5600 дол. США. 29.03.2005 року на валютний рахунок ВАТ „Червоний металіст” згідно м/о № 1615 надійшла валютна виручка у сумі 5580 дол. США.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. № 185/94, із змінами і доповненнями, якою передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки   в   уповноважених   банках  у   терміни   виплати   заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.  Порушення резидентами термінів,  передбачених статтями   1   і  2 зазначеного   Закону,   тягне   за   собою   стягнення   пені   за   кожний   день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення   заборгованості.    Державні   податкові   інспекції   вправі   за наслідками    документальних    перевірок    безпосередньо    стягувати    з резидентів пеню, передбачену цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, порушення резидентами термінів, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки в іноземній валюті перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Таким чином відповідачем правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України було винесено рішення № 0000392311/0 від 29.03.2006р. то застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 709,47 грн.

В ході перевірки відповідачем також було виявлено порушення позивачем пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 та пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р., із змінами та доповненнями, щодо не включення до складу місячного оподатковуваного доходу, дохід від працедавця як додаткове благо у вигляді грошових виплат окремим працівникам підприємства через перерахування їх банківській установі з метою погашення отриманих ними банківських позик.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ „Червоний металіст” у перевіреному періоді здійснило грошові виплати для погашення банківських позик, як додаткове благо для працівників. Виплати в рахунок погашення позик отриманих працівниками як додаткове благо від працедавця здійснювалось для тих працівників, яким за попереднім місцем роботи товариство заборгувало заробітну плату. Загальна сума таких виплат працівникам за перевіряємий період склала 5399,10 грн. Таким чином сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб становить 660 ,85 грн.

Перевіркою правильності утримання податку з доходів фізичних осіб з виплат особам не спискового складу, у тому числі з виплат за сумісництвом, за виконання разових та суміжних робіт, здійснених на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, встановлено факти не утримання податку з доходів фізичних осіб.

Підпунктом 4.2.9. п. 4.2 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані додаткові блага іноземним громадянам, для яких підприємство не є працедавцем, у вигляді оплати їх проживання в Україні без утримання і перерахування відповідних сум податку з доходів фізичних осіб до бюджету, що підтверджується документами первинного податкового обліку (платіжне доручення № 2046 від 16.06.2005р. - за проживання громадянина Болгарії в сумі 303 грн. 30 коп.; платіжне доручення № 1955 від 09.06.2005р. - за проживання громадянина Німеччини в сумі 606 грн.).

Згідно пп.9.11.1. п. 9.11. ст. 9 вищевказаного Закону, доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Відповідно до п.14.1 статті 14 Закону, кошти, майно, майнові та немайнові   права,    вартість   робіт,   послуг,    подаровані   платнику   податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини, та відповідно до пп. 13.2.3. п.13.2. ст. 13, при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента - за ставкою податку, визначеною пунктом 7.3. статті 7 цього Закону. Таким чином, сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб складає 236,42 грн.

Колегією суддів також встановлено порушення позивачем пп.4.2.1. п.4.2. ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу відносяться доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, а саме: ВАТ „Червоний металіст” платіжним дорученням № 657 від 04.03.2005р. провело грошову виплату громадянину Тельному С. В. (ідент. номер 2999614419) за виконані роботи по розробці сайту в Інтернеті згідно трудового договору б/н від 01.01.2005р. у сумі 2067,00  грн. Із виплаченої суми доходу громадянину Тельному С.В. податок з доходів фізичних осіб не утриманий і до бюджету не перерахований. Сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб складає 268, 71 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що повідомлення-рішення Конотопської МДПІ №0000471720/0 від 29.03.2006р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: штрафи по прибутковому податку з громадян відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., актом   є   службовий  документ,   який   стверджує  факт  проведення  невиїзної документальної  або  виїзної планової чи позапланової перевірки  фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, згідно п. 1.7 Порядку, викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані   в   бухгалтерському   та  податковому   обліку,   що   підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.2 п. 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку  (навести  кореспонденцію  рахунків),  та  інші  докази,  що  достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно  акту Конотопської МДПІ №  77/23-3/00165706 від 20.03.2006р., документальною перевіркою встановлені порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.1, п. 11.2 та пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 328 525 грн., в тому числі за IV квартал 2004р. у сумі 142650грн., за І півріччя 2005р. у сумі 185875 грн.; п.4.1 ст.4, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп. 11.2.1 п.11.2 та пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2005р. на суму 591900 грн.; пп. 7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п. п.7.5.1 п. 7.5, п. 7.7.1 п. 7.7, п. п. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004 рік на суму 42045 грн., в тому числі: за жовтень 2004р. - 126 грн., за листопад 2004р. - 41919 грн., за квітень 2005р. - 560 грн.; п.1.3 п.1.8 ст.1,п.п.7.4.1 п.7.4.

Проте, з матеріалів акту вбачається, що порушення, які мали місце у позивача, як зазначає відповідач, викладено не чітко та не об'єктивно, без правового обґрунтування та посилання на відповідні документи бухгалтерського і податкового обліку. В підтвердження виявлених порушень відповідач лише посилається на «надані для перевірки документи», без зазначення їх виду, форми, номерів і дат, і тому обставини, викладені в акті перевірки, суд не приймає в якості достовірної інформації, оскільки факти виявлених порушень не підтверджені належними та достатніми доказами, і не можуть бути законними підставами для винесення повідомлень-рішень.

Відповідач також вказує на порушення позивачем п.1.3 п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.5. п,7.7. ст.7 Закону України" Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 92967,15 грн., в тому числі за   листопад    2004р. –48675,68 грн., грудень 2004р. –36257,47 грн., лютий 2005р. –8034,00 грн.

Згідно пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності   платника   податку;   придбанням   (будівництвом,   спорудженням) основних   фондів   (основних   засобів,   у   тому   числі   інших   необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні   активи),   у   тому   числі   при  їх   імпорті,   з   метою   подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги), основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В акті перевірки № 77/23-3/00165706 від 20.03.2006р. Конотопська МДПІ вказує на те, що попередньою позаплановою документальною перевіркою ВАТ „Червоний металіст” з питань обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету по деклараціям за листопад 2004р., грудень 2004р., січень 2005р., лютий 2005р. порушень не встановлено, від'ємне значення залишено без змін, тобто підтверджено заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість. Проте за результатами виїзної планової перевірки від 20.03.2006р. податкова інспекція робить висновок про неправомірність завищення сум бюджетного відшкодування за відсутністю фактів надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету.

Так, п. 1. 8 визначено поняття "бюджетне відшкодування" як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. При цьому, Закон не покладає обов'язок контролювати податкову звітність контрагентів за угодами та доведення факту надмірної сплати ПДВ по ланцюгу до виробника саме на покупця, якому, Закон, в свою чергу, гарантує право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. 13 Перехідні положення Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актив України", пункт 7.7 статті 7 "Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків" Закону України "Про податок на додану вартість", набирає чинності з 1 червня 2005 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом.

Так підпунктом 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., в редакції 04.03.1998р., який був чинний на момент подання позивачем податкових декларацій за перевіряємі періоди, передбачено, що заявлене в декларації з податку на додану вартість, від'ємне значення підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є данні тільки податкової декларації за звітний період.

Матеріали справи свідчать, що позивач своєчасно подав до Конотопської МДПІ податкові декларації і, як зазначено в акті перевірки, попередньою позаплановою перевіркою порушень з боку позивача не встановлено та підтверджено заявлені до відшкодування суми ПДВ.

Крім того, колегією суддів до матеріалів справи було залучено копію інформації по  справі № АС-17/574-06 за позовом ВАТ „Червоний металіст”, м. Конотоп, Сумська область до Конотопської МДПІ, Сумської області про скасування повідомлення-рішення № 022032311/0 від 22.03.06 р. наданої Центрально-Міською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Макіївки   із якої вбачається, що продукція по податковим накладним № 162 та № 160 від 26.10.2004 р. на суму 41720 грн. відвантаження на адресу позивача.

Згідно ст. ст. 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі. За своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Проте відповідач з урахуванням всіх обставин справи не подав належних доказів відсутності факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету, тому його заперечення не приймається судом до уваги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що, відповідач не мав ніяких достатніх правових підстав для зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 92967,15 грн., в зв'язку з чим оскаржуване повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 26.11.2006р.  по адміністративній справі  № АС-8/413-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу  залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від 26.11.2006р. по адміністративній  справі № АС-8/413-06 залишити без змін.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

         Головуючий суддя                                                                    Шутенко І.А.  

                                 Судді                                                                    Бабакова Л.М.  

                                                                                                               Карбань І.С.