Рішення

від 13.01.2025 по справі 160/28237/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/28237/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК АДМІРАЛ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РПК АДМІРАЛ» (далі - позивач, ТОВ «РПК АДМІРАЛ») звернулось до суду із позовною заявою до Київської митниці (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100430/2024/000013/2 від 13.09.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100430/2024/000155 від 13.09.2024 року;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як вбачається з картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, причини за яких митний орган відмовляє у митному оформленні товарів полягають у припущеннях та необґрунтованих сумнівах щодо заявленої декларантом вартості товару. Інспектор при складанні даної картки відмови посилається на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. Позивач не погоджується із вищезазначеними рішеннями митного органу, вважає, що всі документи, передбачені законодавством, що підтверджують митну вартість товару були подані позивачем до митного органу. Посилання митного органу на розбіжності та неможливість застосування основного методу не відповідають дійсності та вказують на свідоме небажання митного органу виконувати свої функції належним чином. Звернув увагу на те, що наведені відповідачем сумніви вже неодноразово були визнані судами необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для неможливості підтвердження ціни ввезеного товару за ціною контракту та на підставі наданих документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи.

Через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про безпідставність та необґрунтованість адміністративного позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що позивач не скористувався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів, а отже, не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані, внаслідок подання таких документів не у повному обсязі, що в свою чергу свідчить про заявления декларантом неповних даних, та те, що у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг. Вимога щодо коригування на обсяг партії прямо передбачена ч.ч. 5,6 ст. 59 та ч.ч. 5, 6 ст. 60 МК України, у зв`язку з чим пояснення щодо таких коригувань за ст.ст. 59 та 60 МК України можуть бути здійсненні. Цю вимогу Київською митницею повністю дотримано та надано у графі 33 передбачені п.2.1 розділу II Правил пояснення щодо рівня митної вартості, який було раніше визнано/визначено митними органами із зазначенням джерела інформації. Більш того, обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості наведено у графі 30 «Коригування» оскаржуваного рішення, що повністю відповідає як вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, так і вимогам для її заповнення, викладеним у Правилах № 598. Таким чином, жодних порушень у застосування ст.64 МК України, як і обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, Київською митницею не допущено. При цьому, відповідач акцентував увагу суду на тому, що вимоги ч.2 ст.64 МК України є тотожними вимогам міжнародного законодавства. Зокрема, статтею 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ передбачено, що імпортера інформують про митну вартість та про використаний метод для її визначення лише якщо імпортер цього вимагає. Частиною 4 ст. 64 МКУ передбачено, що митний орган на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті та про використаний при цьому метод, тобто, детальна інформація з цього приводу надається окремо за письмовою вимогою декларанта. Отже, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, а митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. З урахування викладеного, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем.

Через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі. У поясненнях представник позивача наголошував на тому, що 18.11.2024 року Київською митницею було подано відзив на позовну заяву, в якому митний орган наводить додаткові зауваження до поданих декларантом документів, у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне надати додаткові письмові пояснення. Позивач наголошує на тому, що документи надані ним до митного оформлення щодо транспортування товару пов`язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані вантажу та дані автотранспортного засобу дублюються у вищенаведених документах, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують саме перевезення товару, поданого до митного оформлення. З огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, можна дійти висновку про відсутності у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат. Окрім того зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому необґрунтовані твердження відповідача не повинні братися судом до уваги під час оцінки доказів по даній справі. З огляду на викладене, позивач просив суд звернути увагу на очевидну «надуманість» всіх зауважень та виявлених «розбіжностей» на які вказує відповідач, оскільки у своїй сукупності надані декларантом документи містили всі необхідні числові та інформаційні показники для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» та "PROMAROSA, Productos del Mar Santa Rosa Cia Ltda" Еквадор, був укладений зовнішньо - економічний контракт № 10/01/18 від 01 жовтня 2018 року (далі - Контракт), за умовами якого ТОВ «РПК «АДМІРАЛ» (Покупець) купує товар у PROMAROSA, Productos del Mar Santa Rosa Cia Ltda " (Продавець).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Загальна сума Контракту становить 500 000,00 доларів США і визначається як вартість всіх інвойсів/проформ-інвойсів, підписаних до цього Контракту.

Пунктом 3.2. Контракту визначено, що базисні умови Контракту - CFR/CIF Odessa Ukraine згідно Інкотермс 2010.

Умови оплати визначені розділом 4 Контракту, й передбачають наступний порядок: 30% оплата перед поставкою (якщо інші умови не узгоджені Сторонами для окремої поставки у відповідному Інвойсі/проформі-інвойсі). Балансовий платіж відбувається по прибуттю судна взамін копії документів, відправлених шляхом факсу/електронної пошти. Також допускається 100% оплата перед поставкою товару.

На умовах та в рамках зовнішньо - економічного контракту № 10/01/18 від 01 жовтня 2018 року, на підставі Специфікації №2081 від 26.06.2024 року та Інвойсу № 003-002-000002081 від 26.06.2024 року було організовано поставку товарів з Еквадору до України, а саме: «Морожений вомер цілий 100-150», загальна вага (нетто) 19 600,00 кг., загальна вага (брутто) 21 384,00 кг. Кількість упаковок - 1 960. На суму 24 500, 00 USD.

13.09.2024 року представником декларанта було подано митну декларацію №24UA100430286134U4, в якій задекларовано товар №1 «Риба морожена: вомер (Sе1еnе Peruviana), ціла, нерозроблена, без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 100-150 гр/шт.Чиста вага нетто: 19600 кг, безврахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 1960 карт.короби (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка, п/е тесьма) на 28 дерев. палетах. Дата виготовлення: 05/2024 р. Термін придатності: 18 місяців. Виробник: Promarosa,Productos Del Mar Santa Rosa CIA LTDA (6007). Країна виробництва: ЄС».

Заявлена декларантом митна вартість товару визначена ним самостійно із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів на підставі поданих до митного оформлення документів.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано наступні документи: Сертифікат якості від 26.06.2024; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №003-002-000002081 від 26.06.2024; Специфікація №2081 до інв. 003-0 від 26.06.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 09.09.2024; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №16910849202400000610P від 08.07.2024; Довідка про транспортно-експедиторські витрати від 13.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10/01/18 від 01.10.2018; Договір про надання послуг митного брокера №18-05-21 від 18.05.2021; Договір (контракт) про перевезення №15-11 від 15.11.2022.

13.09.2024 року уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту запит (повідомлення) із викладенням сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, наступного змісту:

«1. В графі 44 МД зазначено під кодом «4104» зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2018 №10/01/18 проте відсутній в електронному вигляді під МД, що унеможливлює перевірити умови на яких вантаж надійшов. Також, декларантом не надано коносамент - документ, який містить в собі інформацію про умови доставки вантажу через морські шляхи.

2. в інвойсі від 26.06.2024 №003-002-000002081 та згідно п. 5.1 контракту від 01.10.2018 №10/01/18 вказані умови оплати - 30% передплата та балансовий платіж здійснюється після прибуття судна за копіями документів надісланих за допомогою факсу/електронної пошти, але платіжне доручення на оплату партії товару декларантом не надано;

3. в інвойсі від 26.06.2024 №003-002-000002081 зазначено країна відправки Еквадор в графі 15 МД зазначено країну відправлення Литва;

4. Згідно інвойсу від 26.06.2024 №003-002-000002081 та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки CFR- Klaipeda (LT)... Врахочуючи, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарівта передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності складових митної вартості;

5. в сертифікаті про походження товарів від 08.07.2024 №16910849202400000610Р відсутні найменування та печатка уповноваженого органу сертифікації;

6. до митного оформлення не надано декларації країни відправлення та її переклад (за наявності).

У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ».

За результатом наведених зауважень, керуючись ч.ч.2, 3 ст.53, ст.54 МК України, позивача повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності):

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (передоплата);

- бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення.

З метою підтвердження відомостей щодо вартості товару та на виконання повідомлення митного органу, Декларантом разом із заявою від 13.09.2024 року було надано митному органу додаткові документи, а саме: експортна декларація постачальника; прайс лист №1 від 21.06.2024 року; проформа Інвойс 3912-СUF від 21.06.2024; swift від 08.07.2024 та від 26.07.2024; банківські виписки від 08.07.2024 та від 26.07.2024. Також у заяві зазначено, що на даний момент немає можливості надати додаткові документи окрім наданих.

На підставі поданих позивачем документів, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100430/2024/000013/2 від 13.09.2024 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100430/2024/000155 від 13.09.2024 року.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA100430/2024/000013/2 від 13.09.2024 року було здійснено коригування митної вартості товару «1. Риба морожена: вомер(Sе1еnе Peruviana), ціла, нерозроблена, без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 100-150гр/шт. Чиста вага нетто: 19600 кг, без врахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 1960 карт.короби (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка,п/е тесьма) на 28 дерев.палетах. Дата виготовлення: 05/2024р. Термін придатності: 18 місяців. Виробник:Рготаго5а, Productos Del Маг Santa Rosa CIA LTDA (6007).Країна виробництва: EC.»

Розрахована декларантом митна вартість товару становила 25 638,72 USD, внаслідок коригування митної вартості загальна вартість товару склала 56 840,00 USD.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UА 100430/2024/000013/2 від 13.09.2024 року та карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100430/2024/000155 від 13.09.2024 року, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.52 Митного кодексу України(далі МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

За нормами п.2 ч.2ст.52 МК Українидекларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.2ст.53 МК Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3ст.53 МК Україниу разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.1ст.54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.6ст.54 МК Українимитний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч.1ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно дост.58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначеніст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положеньст. 64 МК Україниу разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів було скориговано митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним.

Як встановлено з матеріалів справи, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2023/000176/2, відповідач зазначає про виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності, які на його думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування, а саме:

«…за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 13.09.2024 №UA100430/2024/286134 (№24UA100430286134U4) встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- в графі 44 МД зазначено під кодом «4104» зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2018 №10/01/18 проте відсутній в електронному вигляді під МД, що унеможливлює перевірити умови на яких вантаж надійшов. Також, декларантом не надано коносамент - документ, який містить в собі інформацію про умови доставки вантажу через морські шляхи.

- в інвойсі від 26.06.2024 №003-002-000002081 вказані умови оплати - 30% передплата та 70% після оплата балансовий платіж здійснюється після прибуття судна за копіями документів надісланих за допомогою факсу/електронної пошти, але платіжне доручення на оплату партії товару декларантом не надано;

- в інвойсі від 26.06.2024 №003-002-000002081 зазначено країна відправки Еквадор в графі 15 МД зазначено країну відправлення Литва;

- Згідно інвойсу від 26.06.2024 №003-002-000002081 та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки CFR- Klaipeda (LT). Згідно положень Інкотермс, термін CFR (Cost and Freight (... named port of destination)), (Вартість і фрахт (... назва порту призначення)) стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України,- - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть надаватись: - рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів,- - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного оформлення надано Довідку про транспорті витрати від 13.09.2024 б/н, видану ФОП «Добро Логістик Компані». Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 09.09.2024 № б/н, безпосереднім перевізником товару є TOB «Hrand Trans Volyn». Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надаються. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Враховуючи, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості;

- в сертифікаті про походження товарів від 08.07.2024 №16910849202400000610Р відсутні найменування та печатка уповноваженого органу сертифікації;

- до митного оформлення не надано декларації країни відправлення та її переклад (за наявності).

У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

Додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу митного органу щодо запиту.

При цьому додаткові документи надано не в повному обсязі.».

З наведеними підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідач стверджує, що в графі 44 МД зазначено під кодом «4104» зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2018 №10/01/18, який відсутній в електронному вигляді під МД, що унеможливлює перевірити умови на яких вантаж надійшов.

Як встановлено з матеріалів справи, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2018 року №10/01/18 був прикріплений до митної декларації, що підтверджується графою 44 МД№24UA100430286134U4, де серед іншого міститься позначка m4104 10/01/18.

Згідно з приписами Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 року № 296) визначено, що «При внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m».

Таким чином зазначене лише вказує на те, що такий контракт був наявний у митного органу та подавався декларантом у попередніх випадках митного оформлення.

Водночас, відповідач не спростовав цю обставину жодними доказами та не надав жодних доказів на підтвердження доводів щодо відсутності зовнішньоекономічного договору (контракт) від 01.10.2018 №10/01/18 в електронному вигляді під МД, отже доводи відповідача в цій частині є недоведеними та судом відхиляються.

Відповідач посилається на те, що декларантом не надано коносамент - документ, який містить в собі інформацію про умови доставки вантажу через морські шляхи.

Проте, пунктом 3.2. Контракту визначено, що базисні умови Контракту - CFR/CIF Odessa Ukraine згідно Інкотермс 2010 (якщо інші умови не узгоджені сторонами для окремої поставки у відповідному Інвойсі/проформі-інвойсі).

Специфікацією №2081 від 26.06.2024 до контракту сторони узгодили, що поставка даної партії товару відбувається на умовах CFR Клайпеда.

Окрім того, разом з митною декларацією позивачем були надані: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) N003-002-000002081 від 26.06.2024; специфікація №2081 до інв. 003-0 від 26.06.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 09.09.2024; довідка про транспортно-експедиторські витрати від 13.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10/01/18 від 01.10.2018; договір (контракт) про перевезення №15-11 від 15.11.2022, які належним чином та в повній мірі дають можливість встановити умови поставки вантажу.

Доказів протилежного відповідач до суду не надав, отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та судом відхиляються.

Відповідач посилається на те, що в інвойсі від 26.06.2024 №003-002-000002081 вказані умови оплати - 30% передплата та 70% після оплата балансовий платіж здійснюється після прибуття судна за копіями документів надісланих за допомогою факсу/електронної пошти, але платіжне доручення на оплату партії товару декларантом не надано.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що заявою вих.№14010 від 13.09.2024 року позивач надав відповідачу SWIFT від 08.07.2024 та від 26.07.2024 року та банківські виписки від 08.07.2024 та 26.07.2024 року, які є належними доказами, що підтверджують оплату за товар.

Доказів протилежного відповідач до суду не надав, отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та судом відхиляються.

Відповідач посилається на те, що в інвойсі від 26.06.2024 № 003-002-000002081 зазначено країна відправки Еквадор в графі 15 МД зазначено країну відправлення Литва. Окрім того, згідно інвойсу від 26.06.2024 №003-002-000002081 та графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки CFR- Klaipeda (LT). До митного оформлення надано Довідку про транспорті витрати від 13.09.2024 б/н, видану ФОП «Добро Логістик Компані». Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 09.09.2024 № б/н, безпосереднім перевізником товару є TOB «Hrand Trans Volyn». Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надаються. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Враховуючи, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості.

Згідноположень Інкотермс, термін CFR (Cost and Freight (... named port of destination)), (Вартість і фрахт (... назва порту призначення)) - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до ч.10 статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Як встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідно до умов поставки СFR - Klaipeda, транспорт оплачується продавцем до Клайпеди, транспортні витрати до кордону України були включені в ціну товару, на підтвердження чого декларантом було надано довідку ТОВ «Добро Логістик Компані» від 13.09.2024 року та рахунок.

Зокрема, у Довідці ТОВ «Добро Логістик Компані» від 13.09.2024 року зазначено, що транспортні витрати від м. Клайпеда (Литва) до п/п Ягодин (Україна), складають - 47 000,00 грн. (сорок сім тисяч гривень,00 коп.): Транспортно-експедиторські витрати по території України від п/п Ягодин до м. Київ, склали 8 000,00 грн. (вісім тисяч грн., 00 коп.); Загальна сума перевезення 55 000,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч гривень, 00 коп.). Страхування вантажу не проводилось. Завантаження та експедиційні послуги за межами України входять у вартість перевезення.

Як зазначалось вище, відповідно до умов Контракту, продавець поставляє товар покупцю на умовах CFR/CIF Odessa Ukraine, специфікацією №2081 від 26.06.2024 до Контракту сторони узгодили, що поставка даної партії товару відбувається на умовах CFR Клайпеда.

Умови CFR передбачають, що відповідальність продавця за вантаж завершується у той момент, коли товар розміщується на борту зафрахтованого відправником судна. Ризики і видатки переходять до покупця не одночасно, а на різних етапах доставки.

Відправник вантажу зобов`язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника.

При цьому, за даними умовам поставки обов`язки покупця складаються з сплати повної вартості товару; сплати процедури митного оформлення для імпорту; сплати вантажно-розвантажувальних робіт в порту призначення; розрахунку за транспортування товару з порту до кінцевого пункту доставки.

Судом встановлено, що в Інвойсі від 26.06.2024 № 003-002-000002081, на відміну від тверджень відповідача, не зазначено «країна відправки Еквадор», навпаки, Інвойс містить інформацію такого змісту: PLACE OF LOADING: GUAYAQUIL-ECUADOR (місце навантажування: Гуякіль-Еквадор); PLACE OF DISCHARGE: KLAIPEDA-LITHUANIA (місце розвантажування: Клайпеда-Литва); Final destination: Dnipro, Ukraine» (Кінцевий пункт призначення: Дніпро, Україна).

Отже, у відповідності до умов Контракту та визначених ним умов поставки, продавець організував та здійснив відправку товару у порт розвантаження Клайпеда-Литва, що повністю підтверджується наданими товаросупровідними документами й узгоджується з відображеними декларантом у митній декларації значеннями.

Доказів протилежного відповідач до суду не надав, отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та судом відхиляються.

Відповідач зазначає, що відповідно до наказу №599, витрати на транспортування повинні бути підтверджені документами від суб`єкта, який безпосередньо виконував перевезення. Довідка від ФОП «Добро Логістик Компані» без супровідних документів від TOB «Hrand Trans Volyn» не є достатнім підтвердженням для митного органу, оскільки не забезпечує належної ідентифікації витрат на перевезення, що необхідно для коректного обчислення митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи, п. 1.2 Договору №15-11 від 15.11.2024 року, укладеного між ТОВ «Добро Логістик Компані» (Виконавець) та ТОВ «РПК «Адмірал» (Замовник), сторони погодили, що залучення інших перевізників здійснюється у разі, коли Виконавець не має можливості здійснити перевезення власним автотранспортом. Виконавець від імені Замовника укладає договори з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від Замовника. У разі залучення Виконавцем третіх осіб для виконання обов`язків за цим Договором, Виконавець несе відповідальність перед Замовником за дії таких третіх осіб як за свої власні.

Отже, згідно з умовами зазначеного договору, саме виконавець від імені замовника укладає договори з такими перевізниками і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від замовника та несе відповідальність перед замовником за дії таких третіх осіб як за свої власні, що свідчить про відсутність у позивача додаткових витрат на транспортування окрім тих, що були понесені та підтверджені наданими позивачем доказами.

Таким чином, загальна вартість перевезення товару по маршруту в розмірі 55 000,00 грн підтверджується належними доказами, а витрати позивача на вказані цілі не залежать від залучення одного чи іншого суб`єкта підприємницької діяльності до перевезення товару.

Доказів протилежного відповідач до суду не надав, отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та судом відхиляються.

Відповідач стверджує, що в сертифікаті про походження товарів від 08.07.2024 №16910849202400000610Р відсутні найменування та печатка уповноваженого органу сертифікації. Сертифікат про походження є основним документом, що підтверджує країну походження товару, яка може впливати на митні збори, податки та обмеження, встановлені для імпортованих товарів. Відсутність печатки та найменування уповноваженого органу ставить під сумнів достовірність цього сертифіката, оскільки немає підтвердження, що він був виданий офіційно та відповідним органом сертифікації в країні експорту. Печатка уповноваженого органу сертифікації є важливим засобом захисту від підробок. Її відсутність може свідчити про можливу фальсифікацію документа, що підвищує ризики заниження митних зборів або ухилення від митного контролю.

Проте, наведені твердження відповідача суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з наданого позивачем сертифікату встановлено, що він містить найменування та підпис.

Водночас, митний орган помилково зазначає, що відсутність печатки свідчить про ознаки підробки, оскільки відповідачу не може бути достеменно відомо про обов`язковість такого реквізиту як печатка на Сертифікаті походження саме в Республіці Еквадор.

В той же час, даний документ на противагу доводам відповідача містить назву органу, що його видав, а саме: «FEDERACION ECUATORIANA DE EXPORTADORES», в перекладі з іспанської: «Еквадорська федерація експортерів».

Крім того, звернувшись до сайту за назвою FEDERACION ECUATORIANA DE EXPORTADORES, за посиланням: https://www.fedexpor.com/servicios-al-exportador/ вбачається, що зазначена організація дійсно надає послуги з видачі Сертифікатів походження, а за посиланням https://www.fedexpor.com/servicios-al- exportador/certificados-de-origen/ зазначено (перекладено за допомогою Google Translate): «Сертифікат походження (CO) - це цифровий або фізичний документ, який гарантує та гарантує, що товари, які будуть експортовані, повністю отримані, вироблені, оброблені або виготовлені в країні походження.»; «FEDEXPOR має право перевіряти відповідність Правилам походження та видавати сертифікати походження відповідно до схем CAN, ALADI, MERCOSUR, ЧИЛІ та третіх країн.»; «Вимоги та порядок отримання сертифіката походження базуються на Міністерській угоді МСЕ- DM-2016-0008.»

При цьому необхідно зазначити, що рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому такі твердження відповідача судом відхиляються, як необґрунтовані та безпідставні.

Також відповідач стверджує, що до митного оформлення не надано декларації країни відправлення та її переклад (за наявності).

Проте, як встановлено з матеріалів справи, таке твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки декларант разом із заявою Вих.№14010 від 13.09.2024 року надавав Експортну декларацію постачальника.

Доказів протилежного відповідач до суду не надав, отже доводи відповідача в цій частині є недоведеними та судом відхиляються.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У постанові від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд вважає, що надані TOB «РПК АДМІРАЛ» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірного рішення та картки відмови є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваного рішення Митниці, в ньому міститься посилання лише на раніше оформлену митну декларацію, на підставі якої проведено митне оформлення подібного товару і не проведено детальне дослідження декларації з доданими до нею документами. В графі 33 оскаржуваного рішення зазначено номер митної декларацій за якою раніше здійснювалось митне оформлення товарів, дата її складання, розмірний ряд товару, країна виробництва, сума митної вартості за кг. При цьому, відповідачем не зазначені загальна кількість партії товару у штуках, вага партії товару, не зазначено виробник та відправник товару, умови поставки, розрахунок митної вартості тощо.

З огляду на вищевикладені норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100430/2024/000013/2 від 13.09.2024 року та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100430/2024/000155 від 13.09.2024 року були прийняті відповідачем безпідставно, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Товариством з обмеженої відповідальністю «РПК АДМІРАЛ» належним чином доведено протиправність рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100430/2024/000013/2 від 13.09.2024 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100430/2024/000155 від 13.09.2024 року.

В свою чергу, відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність оскаржуваних рішення та картки відмови не доведено.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 5884,03 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №17859 від 29.10.2024 року.

Оскільки позовну заяву задоволено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме: 5884,03 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 139, 242-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК АДМІРАЛ» (код ЄДРПОУ 37540210, вул.Бориса Кротова, буд.35, м.Дніпро, 49000) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, бульвар Вацлава Гавела, 8А, м.Київ, 03124) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА 100430/2024/000013/2 від 13.09.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100430/2024/000155 від 13.09.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК АДМІРАЛ» (код ЄДРПОУ 37540210) судовий збір в розмірі 5884 (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 03 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 13.01.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса