Рішення

від 10.01.2025 по справі 200/7439/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року Справа№200/7439/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 204450020951 від 27.09.2024 щодо відмови в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу;

зобов`язати призначити та виплачувати пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу при призначенні пенсії періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , зарахувавши періоди роботи в Німеччині та Польщі згідно трудових договорів, тим самим врахувавши страховий стаж для призначення пенсії 31 рік 10 місяців 17 років.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення про відмову в призначенні пенсії є протиправним, прийнято внаслідок неправильного обчислення страхового стажу. За змістом позову в рішенні про відмову позивача у призначенні пенсії не зазначено які самі періоди н враховані до страхового стажу, а тому позивач вважає, що відповідач неправильно обчислив страховий стаж позивача під час вирішення питання про призначення пенсії, зокрема, через неврахування всіх періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці та періодів роботи на підставі трудових договорів у Польщі та Німеччині. У наданому позові позивач навів свій розрахунок страхового стажу, згідно з яким його тривалість становить 31 рік 10 місяців 17 днів. У позові позивач навів посилання на угоду між Україною та Республікою Польща та п. 1 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, що затверджений постановою КМУ № 637 від 12.08.1993, згідно з яким підставою для врахування стажу є трудова книжка.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в наданому до суду відзиві на позов проти задоволення вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача. За змістом відзиву під час обчислення страхового стажу позивача не враховані періоди роботи позивача у російській федерації згідно з записами трудової книжки з 22.06.2005 по 28.10.2005, з 03.11.2005 по 02.06.2009, з 08.06.2009 по 09.09.2013, оскільки дію Угоди у галузі пенсійного забезпечення із російською федерацією припинено у встановленому чинним законодавством порядку.

На підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до страхового стажу позивача зараховано період роботи з 20.12.2005 по 03.05.2006 на підприємстві ТОВ КП Хартранспас (ЄДРПОУ 32948390), який частково перетинається з періодом роботи в російській федерації з 03.11.2005 по 02.06.2009.

Щодо позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи за договорами з 07.07.2021 по 09.06.2022 в Республіці Польща, з 07.07.2022 по 31.12.2022, з 20.01.2023 по 21.05.2023, з 01.06.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.12.2023 в Німеччині відповідач зауважив на тому, що трудові договори, на підтвердження факту роботи позивача у Республіці Польща та Федеративній Республіці Німеччині разом з заявою про призначення пенсії від 20.09.2024 надані не були, не розглядалися та не досліджувалися, у зв`язку з чим не було підстав для їх врахування до страхового стажу.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2024 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.09.2024 після досягнення віку 60 років звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Надану позивачем заяву за правилами екстериторіальності розглянуто Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, що є відповідачем у справі

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.09.2024 року №204450020951 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу роботи. Згідно з рішенням необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону № 1058 становить 31 рік. Страховий стаж позивача становить 22 роки 09 місяців 25 днів.

Згідно з розрахунком стажу до страхового стажу зараховано: період проходження військової служби з 21.05.1982 по 07.05.1984, періоди роботи з 10.09.1981 по 11.01.1982, з 03.02.1982 по 20.05.1982, з 25.05.1984 по 21.11.19988, з 12.12.1988 по 22.05.1989, з 08.06.1989 по 01.08.1997, з 16.04.1998 по 28.05.1999, з 27.07.1999 по 01.11.1999, з 02.11.1999 по 02.03.2000, з 04.05.2001 по 12.03.2004, з 27.05.2004 по 17.08.2004, з 01.09.2004 по 31.12.2004, з 20.12.2005 по 03.05.2006, з 01.07.2014 по 31.12.2015, з 16.09.2020 по 02.11.2020.

З наявних в матеріалах справи документів, наданих розрахунків тривалості стажу позивача та відповідача встановлено, що спірним питанням в межах цієї справи є правомірність неврахування відповідачем під час вирішення питання про призначення пенсії періодів роботи позивача з 18.08.2004 по 30.08.2004 та з 01.05.2005 по 05.05.2005, з 22.06.2005 по 28.10.2005, з 03.11.2005 по 02.06.2009, з 08.06.2009 по 09.09.2013, з 07.07.2021 по 09.06.2022, з 07.07.2022 по 31.12.2022, з 20.01.2023 по 21.05.2023, з 01.06.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 31.12.2023.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 24-1 Закону № 1058 періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19.02.2014 особі, яка після 19.02.2014 проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент трудової діяльності позивача (надалі - Угода), було передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачалося, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно зі ст. 13 Угоди, кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами пункту "в" частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про міжнародні договори України", припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" зафіксовано факт виходу України з Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України про те, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано в Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило факт припинення Угоди для України з 19.06.2023.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

При вирішенні питання правомірності визначення відповідачем тривалості страхового стажу суд виходить із змісту документів, що розглядалися ним під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, оцінка правомірності рішення (дій чи бездіяльності) здійснюється шляхом встановлення обґрунтованості наведених в ньому підстав неврахування певних періодів зайнятості позивача у складі стажу.

Як встановлено судом з матеріалів справи та наданих сторонами розрахунків стажу спірними періодами, що не були враховані до страхового стажу відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії є:

1) періоди з 18.08.2004 по 30.08.2004 та 01.01.2005 по 05.05.2005, з 22.06.2005 по 28.10.2005, з 03.11.2005 по 02.06.2009, з 08.06.2009 по 09.09.2013, записи про які наявні в трудовій книжці.

2) періоди з 07.07.2021 по 09.06.2022, з 07.07.2022 по 31.12.2022, з 20.01.2023 по 21.05.2023, з 01.06.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, що визначені у доданих позивачем до заяви трудовим договором від 06.07.2021 та страховою історією.

Під час вирішення питання про правомірність неврахування відповідачем зазначених періодів роботи до страхового стажу суд виходить із наступного.

Відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач працював в період з 22.06.2005 по 28.10.2005 в Автоколоні № 1780 ГУ «Мострансавто» м. Хімкі РФ водієм 1 класу на міських та приміських пасажирських маршрутах (записи № 26-27); в період з 03.11.2005 по 02.06.2009 у ТОВ «Автотранс» рф водієм першого класу на автобусах далекого прямування по м. Москва та Московській області (записи № 28 -29), у т.ч. період з 20.12.2005 по 03.05.2006, що врахований до страхового стажу як період роботи в ТОВ КП «Харпастранс», Україна (записи № 28-29 на стор. 42-43 трудової книжки) на підставі відомостей Реїстру про застрахованих осіб; в період з 08.06.2009 по 09.09.2013 у ТОВ «АвтоТехСервіс» РФ механіком (записи № 30-31).

З огляду на ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент трудової діяльності позивача, період роботи позивача з 22.06.2005 по 28.10.2005 та з 20.12.2005 по 03.05.2006 підлягає врахуванню до страхового стажу.

Припинення дії Угоди з 19.06.2023 означає припинення визначених нею зобов`язань для сторін Угоди лише відносно правовідносин, які слідують за датою набуття денонсації, а не передують цій даті. З урахуванням положень ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, правил припинення дії міжнародних договорів та чинності нормативно-правових актів у часі, виникнення обставин, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 рф на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні під час обчислення страхового стажу позивача періоди роботи на території росії. Працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення в Україні. За наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

За наведених обставин, пенсійним органом протиправно не були враховані до страхового стажу позивача періоди його роботи на території рф 22.06.2005 по 28.10.2005 та з 08.06.2009 по 09.09.2013.

Стосовно неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 03.11.2005 по 02.06.2009 (за виключенням періоду роботи з 20.12.2005 по 03.05.2006), то суд зазначає, що за даних обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 повноважень вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для перевірки обґрунтованості та достовірності записів про роботу позивача у рф в період з 03.11.2005 по 02.06.2009, у т.ч. в період з 20.12.2005 по 03.05.2006 у м. Харків, Україна, фактично переклав юридичну відповідальність на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 позивача в період з 18.08.2004 по 05.05.2005 працював у ФОП ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію 24800000000000900 від 06.08.2004, № 2052301721) водієм (записи 24-25), зазначений період врахований частково на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб з 01.09.2004 по 31.12.2004.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (сформованої в тому числі у постановах від 27.03.2018 року справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 31.10.2019 у справах № 683/1814/16-а та № 235/7373/16) за змістом норм статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.

В інших постановах від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі № 341/460/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період, не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплати пенсії, адже позивач у будь-якому разі не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність відомостей про їх сплату не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періоду його роботи.

Враховуючи невиявлення відповідачем під час розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії недоліків записів трудової книжки з приводу роботи в період з 18.08.2004 по 05.05.2005 та із врахуванням наведеної практики Верховного Суду з цього приводу, суд вважає неправомірним неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його роботи з 18.08.2004 по 01.09.2004 та з 01.01.2005 по 05.05.2005.

Під час надання оцінки правомірності неврахування відповідачем до страхового стажу періодів роботи позивача з 07.07.2021 по 09.06.2022, з 07.07.2022 по 31.12.2022, з 20.01.2023 по 21.05.2023, з 01.06.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 31.12.2023 на підставі доданих до позову трудового договору від 06.07.2021 про роботу з 07.07.2021 по 09.06.2022, страхову історію відомостей про роботу у Німеччині суд виходить із такого.

Згідно з наявною в матеріалах справи розпискою-повідомлення 20.09.2024 від позивача теруправлінням Пенсійного фонду України прийнято та зареєстровано за № 11383 заяву та, крім іншого, трудову книжка або документи про стаж. У графі номер, дата видачі документу відомості про надані документи на підтвердження стажу не зазначені. Серед доданих позивачем до позову документів наявна заява про призначення/перерахунок пенсії встановленої форми та із відміткою про прийняття працівником Головного управління Пенсійного фонду України та роздрукована заява без дати не встановленої форми, у додатках до якої перелічені, крім іншого, копії закордонного паспорту, копії договору з перекладом, копія трудового договору, на заяві відсутня відмітка про її прийняття.

Згідно зі ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

За дослідження наданих позивачем документів суд зазначає, що позивачем не підтверджено обставина надання до заяви про призначення пенсії від 20.09.2024, яку розглянуто за принципом екстериторіальності відповідачем, документів, на підставі яких відповідач мав би можливість встановити факт роботи позивача за межами України після липня 2021 року. Суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності неврахування таких періодів роботи у складі страхового стажу, за не доведення позивачем наявності у відповідача документів на час розгляду заяви про призначення пенсії, на підставі яких такий стаж міг бути врахованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Встановлення судом протиправності неврахування під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії періодів роботи з 22.06.2005 по 28.10.2005, з 08.06.2009 по 09.09.2013, з 18.08.2004 по 01.09.2004, 01.01.2005 по 05.05.2005 свідчить про неправильне визначення відповідачем тривалості страхового стажу позивача під час розгляду заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії від 20.09.2024 та необґрунтованість рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.09.2024 та наявність підстав для його скасування. Відповідні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.09.2024 № 204450020951 підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлення судом неправомірності рішення про відмову в призначенні пенсії та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.09.2024 із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні та із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи позивача з 22.06.2005 по 28.10.2005, з 08.06.2009 по 09.09.2013, 18.08.2004 по 01.09.2004, 01.01.2005 по 05.05.2005 на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та вплачувати пенсію не підлягають задоволенню через їх передчасність, оскільки питання призначення пенсії може бути вирішено відповідачем після повторного розгляду заяви про призначення пенсії від 20.09.2024 та обчислення тривалості страхового стажу із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вказане, суд вважає за можливе присудити на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за квитанцією від 14.10.2024 № 1396082246 в сумі 1211,20 грн.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькійобласті від 27.09.2024 № 204440020951 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.09.2024 із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні та із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 22.06.2005 по 28.10.2005, з 08.06.2009 по 09.09.2013, з 18.08.2004 по 01.09.2004, 01.01.2005 по 05.05.2005 на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) адреса реєстрації: адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач) адреса: 84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010.

Суддя А.С. Михайлик