Рішення

від 13.01.2025 по справі 167/1055/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/1055/24

Номер провадження 2/167/16/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю:

секретаря судового засідання О.А. Ващук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Уляники» про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

21.10.2024 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи свій позов тим, що відповідно до рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 09.12.2020 року за нею було визнано право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 який знаходиться на земельній ділянці площею 0, 25 га, кадастровий номер 0724587100:01:001:0574, із призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Дана земельна ділянка, якою позивач з 1991 року і по даний час відкрито безперервно володіє, знаходиться у власності відповідача.

З набуттям позивачкою права власності на будинок, до неї, як до нового власника даного нерухомого майна, в силу положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, перейшло право власності на вказану земельну ділянку, у зв`язку з чим просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0, 25 га, кадастровий номер 0724587100:01:001:0574, із призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року, справу передано на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій (ас 14), яка ухвалою від 24.10.2024 року прийняла позовну заяву до розгляду і відкрила провадження, призначила підготовче засідання (ас 15-16).

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 04.12.2024 року підготовче провадження закрито і призначено розгляд справи в судовому засіданні по суті (ас 27-28).

Сторони, які були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце проведення судового засідання, в суд не з`явилися.

10.01.2025 року позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовну заяву підтримує, просить позов задовольнити (ас 26).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але 15.11.2024 року подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо задоволення позовної заяви (ас 21).

Суд ухвалив: судове засідання проводити у відсутності сторін, згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 13 січня 2025 року - дата складення повного судового рішення.

Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд установив таке.

Відповідно до рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 09.12.2020 року у справі № 167/1167/20 за позивачем було визнано право власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0, 25 га, кадастровий номер 0724587100:01:001:0574, із призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку. Вказана земельна ділянка знаходиться у власності відповідача.

Дані обставини підтверджуються письмовими доказами: рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 09.12.2020 року у справі № 167/1167/20 ( ас 4-5), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (ас 6), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (ас 7), Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ас 8), Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості (ас 9), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (ас 12).

Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Згідно ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно ч.ч. 1, 16 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Окрім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, право власності на землю громадян громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що за загальним правилом особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, право власності на який було зареєстровано у визначеному законом порядку до такого набуття, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Проте, суд зауважує, що вказаний порядок набуття права власності на земельну ділянку стосується випадків набуття права власності на будівлю чи споруду, право власності на який було зареєстровано у визначеному законом порядку до такого набуття, за правочинами.

Позивач набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, згідно рішення суду (ас 4-5). Право власності на цей житловий будинок не було зареєстровано у визначеному законом порядку до такого набуття. При цьому, земельна ділянка, на якій розташований даний житловий будинок, перебуває у власності відповідача і жодного рішення про відчуження земельної ділянки, що є предметом розгляду даної справи, або про відмову від права власності на цю земельну ділянку, відповідач не вчиняв.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач зверталася до відповідача з проханням передати їй у власність або користування, у тому числі шляхом укладення відповідного договору, вказаної земельної ділянки, і відповідач їй відмовив у цьому і, що стало підставою для звернення в суд з позовом за захистом цивільних прав та інтересів. Більше того, заява відповідача про розгляд справи у відсутності його представника і незаперечення щодо задоволення позову об`єктивно свідчить про відсутність спору між сторонами і бажання позивача набути право власності на земельну ділянку не у встановлений чинним законодавством спосіб, у зв`язку з цим суд ухвалив: відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову.

Також з матеріалів справи не вбачається, що відповідач вчиняв дії для відмови від права власності на земельну ділянку на користь держави чи територіальної громади.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно п. а ч. 1 ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Згідно ч. 1 ст. 347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Право власності на земельну ділянку підлягає обов`язковій державній реєстрації, як і припинення права власності на неї.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Позови про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України подаються, коли особа не є власником, але бажає ним стати, наприклад на безхазяйну річ, на об`єкт самочинного будівництва, за набувальною давністю, в порядку спадкування.

Суд вважає, що до правовідносин, які фактично не є спірними, між сторонами, не можуть бути застосовані норми ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, з урахуванням вищенаведених встановлених в судовому засіданні обставин.

Позивач має право і можливість набути право власності на земельну ділянку, що є предметом судового розгляду, яка перебуває у власності відповідача, шляхом укладення відповідного правочину із відповідачем (договір дарування, купівлі-продажу тощо) або іншим шляхом, зокрема, безоплатної їй передачі у разі відмови відповідача від права власності на цю земельну ділянку у встановленому законодавством порядку.

На думку суду, оскільки набуття права власності на нерухоме майно (земельну ділянку) регулюється окремими нормами цивільного і земельного законодавства, які до даних правовідносин не можуть бути застосовані, а позов ОСОБА_1 заявлений формально не для визнання, згідно ст. 392 ЦК України, а для набуття права власності на земельну ділянку не у встановлений ЦК України і ЗК України спосіб, то такий позов задоволений бути не може.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на встановлених законом підставах, тобто суперечать закону, як і визнання позову відповідачем, а також є неефективними, тому у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.

Керуючись статтями 11, 12, 13, 77-81, 83, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Уляники» про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Уляники», місце знаходження: село Уляники, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 00185867.

Дата складення повного тексту рішення суду: 13.01.2025 року.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька