Рішення

від 13.01.2025 по справі 320/27376/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Справа № 320/27376/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача Кононенко Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, за вимогами:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області № 801-п від 10 травня 2023 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )».

2. Визнати незаконними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 .

3. Визнати незаконними та скасувати наступні податкові повідомлення - рішення: від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 №12624/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 №12626/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 №12625/10-36-24-06/3314414147; від 14.07.2023 № 12627/10-36-24-06/ НОМЕР_1 .

4. Визнати незаконними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо переведення фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на загальну систему оподаткування та у зв`язку з цим щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 вирішено:

"1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.04.2019 р. №61 про анулювання реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 платником єдиного податку.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147, № 18624/10-36-24-06/3314414147, № 12626/10-36-24-06/3314414147, № 12625/10-36-24-06/3314414147, № 12627/10-36-24-06/3314414147.

4. В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) витрати по сплаті судового збору у сумі 13 420,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок)."

28.10.2024 представник позивача Кононенко О.С. звернулась до суду із заявою, в якій просить вирішити питання щодо розподілу витрат понесених позивачем у справі, присудити на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго 5а).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 28.10.2024 заява передана судді Войтович І.І. до розгляду.

Ухвалою суду від 06.11.2024 призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 19 листопада 2024 року о 10:30 год. заяву представника позивача Кононенко Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/27376/23.

19.11.2024 представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

20.11.2024 до суду надійшли заперечення від відповідача по суті поданої заяви.

Згідно з частиною 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи отримані заяву від представника позивача, заперечення від відповідача, суд вважає можливим розглянути заяву представника позивача подану в порядку ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні та у відповідні процесуальні строки, враховуючи навантаження в роботі судді та перебування судді у основній щорічній відпустці з 25.12.2024 по 08.01.2025 включно, з 09.01.2025 по 10.01.2025 включно, у відпустці по використанню відпрацьованих вихідних днів.

Вирішуючи заяву представника позивача суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Представник позивача просить суд винести додаткове судове рішення вказуючи на те, що судові витрати ОСОБА_1 по даній справі складаються з судового збору в розмірі 16 104,00 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000,00 грн. Витрати ОСОБА_1 на судовий збір підтверджуються платіжними дорученнями про сплату судового збору, що подавались разом із позовною заявою та містяться в матеріалах справи, та зазначені витрати покладені на відповідача рішенням від 22.10.2024 №320/27376/23 лише в розмірі 13 420,00 грн., у зв`язку з чим, додатково підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 684, 00 грн. Витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу, підтверджуються наданими документами: рахунком-фактурою від 23:08.2023 № 23/08/23; Актом наданих послуг від 17.07.2024; платіжною інструкцією AT «СЕНС БАНК» № @2PL404002 від 23.08.2023; платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» б/н від 23.08.2023; випискою про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО» від 23.08.2023; Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги № 14/06/23 від 14.06.2023 та Додаткове угодою № 2 від 13.06.2024. Зазначені витрати на правничу допомогу відповідно просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач у поданих до суду запереченнях наполягає на відсутності підстав для задоволення заяви представника позивача, вказує на те, що судовим рішенням від 22.10.2024 заявлений позов ОСОБА_1 було задоволено частково, та відповідно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області витрати по сплаті судового збору у сумі 13 420,00 грн.

Вказуючи на співмірність заявлених витрат на правничу допомогу, враховуючи ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що заявлена сума, не відповідає критерію дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, наполягає на необгрунтованості та неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, сума витрат 19 000,00 грн. не підтверджена жодним належним та допустимим доказом, складені документи не відповідають вимогам закону. Застосовуючи правові висновки Верховного Суду у справі №922/2604/20 вказує на відсутності детального опису виконаних доручень клієнта адвокатом, що є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. Також, застосовує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, в яких визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд відповідно зазначає, що за статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 16 104,00 грн. відповідно до платіжних доручень, наявних у справі, № 0.0.3127737449.1 від 02.08.2023 у сумі судового збору 10 000,00 грн., та на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2023 про залишення позову без руху, а саме від 17.08.2023 №0.0.3152201500.1 недоплаченого судового збору за заявлені позовні вимоги майнового характеру 3 420,00 грн. і №0.0.3152196837.1 2684,00 грн. за вимоги не майнового характеру.

За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд дійшов висновків щодо протиправності прийняття рішення ГУ ДПС у Київській області від 12.04.2019 №61 щодо переведення позивача на загальну систему оподаткування, податкові повідомлення-рішення від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147, № 18624/10-36-24-06/3314414147; № 12626/10-36-24-06/3314414147; № 12625/10-36-24-06/3314414147; № 12627/10-36-24-06/3314414147, визнав такі протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В задоволенні вимог позивача про скасування наказу заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області № 801-п від 10 травня 2023 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )», щодо незаконності дій посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , суд відмовив.

Таким чином, враховуючи висновки суду, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 13 420,00 гривень, які було сплачено позивачем за заявлені вимоги майнового характеру, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у зв`язку з чим у суду були відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за заявлену вимогу не майнового характеру в сумі 2 684,00 грн.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача щодо стягнення на користь ОСОБА_1 заявленої суми витрат по сплаті судового збору у сумі 2684,00 грн., в даній частині заяви суд відповідно відмовляє.

Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн. суд зазначає, що відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відтак, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень діючого законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правову допомогу, заявник подав суду копії: Договору про надання правової допомоги № 14/06/23 від 14.06.2023; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії КС №7038/10; ордер Серії АІ №1436689; рахунок-фактуру від 23:08.2023 № 23/08/23; Акт наданих послуг від 17.07.2024; платіжної інструкції AT «СЕНС БАНК» № @2PL404002 від 23.08.2023; платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» б/н від 23.08.2023; виписки про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО» від 23.08.2023; Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 14/06/23 від 14.06.2023 та Додаткової угоди № 2 від 13.06.2024.

Згідно Договору про надання правової допомоги № 14/06/23 від 14.06.2023, останній укладено між Адвокатським бюро "ОЛЕНИ КОНОНЕНКО" (далі - АБ) та Бондар Ніно Володимирівною (далі - Клієнт), та за п. 1 якого АБ надає послуги усні і письмові консультації, висновки, правову інформацію і роз`яснення з інших питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій, заперечень, пояснень) та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову, пояснень та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підлприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, у відповідних державних органах; надання іншої правової допомоги, визначеної сторонами в додаткових угодах до цього Договору.

За п. 3.1 Договору розмір гонорару визначається сторонами за Додатковою угодою.

Строк дії Договору визначений 1 рік з моменту його підписання (п. 4.2 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою.

Додатковою угодою №2 від 13.06.2024 сторонами продовжено дію основного Договору до 14.06.2025 (пункт 1).

Додаткова угода №2 підписана сторонами, скріплена печаткою та набрала чинності з моменту її підписання.

Згідно Додаткової угоди №1 від 14.06.2023 до основного Договору, сторонами узгоджено порядок оплати юридичних послуг (гонорару), у вигляді 100 % оплати протягом 5 робочих днів після отримання Клієнтом рахунку, а саме за послуги (перелік та вартість): Правовий аналіз товаросупровідних документів, що подаються до митного оформлення разом з митною декларацією 2500,00 грн.; Досудове оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державних органів (митних органів, податкових органів тощо) - 10 000,00 грн.; Підготовка та подача позову до суду І інстанції та інших процесуальних документів (відповіді на відзив, тощо) в порядку Кодексу адміністративного судочинства - 19 000,00 грн.; Підготовка та подача апеляційної скарги на постанову суду І інстанції - 10 000,00 грн.; Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу - 5 000,00 грн.; Підготовка та подача касаційної скарги - 20 000,00 грн.; Представництво в суді І інстанції - 1 засідання - 3 500,00 грн.; Представництво в суді II інстанції - 1 засідання - 5 000,00 грн.; Представництво в суді III інстанції - 1 засідання - 5 500,00 грн.; Представництво в суді через систему EASYCON - 1 засідання - 2 000,00 грн.; Усна консультація - 1 година часу - 1 000,00 грн.; Письмова консультація - 1 аркуш - 500,00 грн.; Подання заяв, клопотань, листів, пояснень та інших документів правового характеру - 1 аркуш - 500,00 грн. (пункти 2, 3.1 Додаткової угоди №1).

Відповідно до п. 7.1 Додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання сторонами Акту приймання-передачі.

В Акті приймання - передачі АБ зазначає зміст надання правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті, додаткові витрати понесені АБ понад узгодженої суми гонорару.

Додаткова угода № 1 підписана сторонами та скріплена печаткою.

Згідно Акту наданих послуг від 17.07.2024 визначено послуги: здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 по справі №320/27376/23, а саме : підготовка та подання - позовної заяви про визнання незаконним та скасування наказу заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області № 801-п від 10 травня 2023 року; визнання незаконними дій посадових осіб Головного управління ДПС у Київській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ; визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2023 № 12618/10-36-24-06/3314414147, від 14.07.2023 № 12624/10-36-24-06/3314414147, від 14.07.2023 № 12626/10-36-24-06/3314414147, від 14.07.2023 № 12625/10-36-24-06/3314414147, від 14.07.2023 № 12627/10-36-24-06/3314414147; визнання незаконними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо переведення фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на загальну систему оподаткування; - письмового підтвердження; - відповіді на відзив; - клопотань; - здійснення підготовки додатків до позовної заяви для подання до Київського окружного адміністративного суду (підготовлено 5 процесуальних документів та сформовано додатки до позовної заяви в двох примірниках) та їх вартість - 19 000,00 грн.

Акт підписаний сторонами та скріплений печаткою.

АБ відповідно виставлено рахунок-фактуру від 23.08.2023 №23/08/23/1 на суму 19 000,00 грн., який сплачено ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції AT «СЕНС БАНК» № @2PL404002 від 23.08.2023. Долучено також представником платіжну інструкцію АТ КБ «ПРИВАТБАНК» б/н від 23.08.2023 та виписку про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО» від 23.08.2023, на вказану суму.

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що: дана справа є справою, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява є достатньо необ`ємною, враховуючи долучені додатки у вигляд первинних документів; наявна судова практика.

Також, суд враховує наявність правової позиції відповідача щодо поданої представником позивача заяви про розподіл витрат на правничу допомогу.

Зокрема, беручи до уваги Акт наданих послуг від 17.07.2024, з огляду на предмет спору, обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 19 000,00 грн є не співмірною зі складністю даної справи, враховуючи її категорію та наявності судової практики з вирішення даного спору. Суд вважає, що обсяг наданих АБ послуг є незначним. Підготовка та подання до суду позовної заяви, додатків до позову, письмове підтвердження, відповіді на відзив та клопотань, яка визначена АБ у вигляді 5 процесуальних документів в двох примірниках, на переконання суду не є достатньою підставою та належним обґрунтуванням заявленого розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи вказану застосовану законодавцем співмірність витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом послуг, витраченого на їх виконання часу. Суд зазначає, що зібрання первинних документів не вважається складним для представника враховуючи вимоги зберігання таких відповідно до положень діючого законодавства позивачем, час, витрачений адвокатом на надання послуг (їх виконання) не зазначено в Акті порівняно із вказаним обсягом послуг, а також, подання підтвердження письмового, клопотань на переконання суду також не потребує докладання адвокатом значних зусиль для виконання умов основного Договору. Також, суд зазначає, що значення справи для позивача не вказано представником позивача та самим позивачем.

Суд також враховує та зазначає, що за наслідками вирішення справи, судовим рішенням позовні вимоги позивача були задоволені частково.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі "Черніус та Рінкевичюс проти Литви" (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах "Beinaroviс and others v. Lithuania", заява № 70520/10, пункт 140 та "Radchikov v. Russia", заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах "Stankiewicz v. Poland", заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Zubac v. Croatia" (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.

Суд враховує заперечення відповідача щодо заявлених витрат на правничу допомогу, та зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відповідно суд застосовує дискрецію щодо вирішення питання розподілу заявленої правничої допомоги.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До вказаного твердження суд також застосовує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в своєму висновку викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 19 000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Аналізуючи подані представником позивача докази, обґрунтування в поданій до суду заяві, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розмір витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.134, 139, 241-246, 252 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Заяву представника позивача Кононенко Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Войтович І.І.