Рішення

від 13.01.2025 по справі 357/17259/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/17259/24

Провадження № 2-а/357/13/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

28.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що він 18 листопада 2024 року був ознайомлений з постановою №БЦРТЦК/774 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 09.08.2024 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . З вказаною постановою, він повністю не погоджується з огляду на наступне. Так, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії БЦРТЦК/МВ №692 від 31.07.2024, було встановлено, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.05.2024 повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 15 годину 24.05.2024, не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У зв`язку з чим, постановив визнати винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Він, повністю не погоджуюсь із встановленими обставинами з огляду на наступне. 21.05.2024 він отримав повістку на проходження ВЛК та на прибуття 24.05.2024 (без причини, але з усним поясненням для занесення результатів ВЛК). З 22 травня 2024 року по 24 травня 2024 року включно він проходив військово-лікарську комісію, що підтверджується карткою обстеження медичного огляду №569-8/20079 та довідкою ВЛК. За результатами проходження ВЛК його було визнано придатним до військової служби на підставі статті 31В, 61В графи II Розкладу хвороб та відповідно до довідки ВЛК від 24.05.2024 №569-8/20079 та надано довідку військо-лікарської комісії №569-8/20079 від 24.05.2024 щодо його придатності до військової служби. Так, відомості, що ОСОБА_1 24 травня 2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідають дійсності, оскільки, в той час він проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та 24.05.2024 з 14:30 до 15:30 години (враховуючи чергу) здавав у 20 кабінет результати проходження ВЛК. 31.07.2024 він був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 31.07.2024 та усно пояснив, що він прибув по повістці, оскільки проходив ВЛК, на що з нього насміхались і вручили копію протоколу. Жодних свідків при цьому не було. 03.08.2024 він заявою про відстрочення відносно нього мобілізаційного питання повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 , що він перебуває на лікуванні. 09 серпня 2024 року він не міг прибути на розгляд справи про адміністративне правопорушення за станом здоров`я. Однак, його повідомлення про стан здоров`я не врахували та притягнули до адміністративної відповідальності і лише 12.11.2024 звернулись до Білоцерківського відділу виконавчої служби із заявою про примусове виконання. 14.08.2024 за його дорученням адвокатом надсилався адвокатський запит з проханням надати копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підставі якого було видано протокол про адміністративне правопорушення від 31.07.2024, серії БЦРТЦК/МВ №692 за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , однак, відповіді надано не було. Вважає, такі дії працівників відповідача зумовлені його оскарженням постанови ВЛК, та більше всього, що оскаржувана постанова розглянута не 09.08.2024, а набагато пізніше, так як лише 12.11.2024 подано для примусового виконання, а відповідь на адвокатський запит так і не надійшла. Разом з тим, згідно протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 31.07.2024 не зазначені свідки, що спростовує правомірність складення оскаржуваної постанови, а сама постанова містить посилання лише на повістку без зазначення інших доказів його не прибуття. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за персональною повісткою, при цьому, в оскаржуваній постанові відповідач не покладається на докази, які б доводили його не прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, за приписами ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 09.08.2024 він перебував у лікаря, згідно доданої довідки, та повідомляв відповідача про свій стан здоров`я. Вказана обставина викликає обґрунтовані сумніви про те, що він за станом здоров`я взагалі мав фізичну можливість бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, у порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, відповідачем не забезпечено можливість ОСОБА_1 скористатися фундаментальними правами - дати пояснення у справі, подати докази, заявити клопотання, а отже порушено його право на захист. Відтак, оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу. Так, інкриміноване йому адміністративне правопорушення датується 24.05.2024, тоді коли оскаржувана постанова винесена 09.08.2024, тобто притягнення до адміністративної відповідальності мало бути не пізніше 24.07.2024. Враховуючи, що сам відповідач безпосередньо здійснював його виклик на 24 травня 2024року, а він нібито не з`явився за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим відповідач був безпосередньо обізнаний про таку неявку, то 24 травня 2024 року є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення. Між тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення складена 09.08.2024, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 cт. 38 КУпАП. Тому, просив визнати протиправною та скасувати постанову № БЦРТЦК/774 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 09.08.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності, постановлену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

03.12.2024 судом постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено відкрите судове засідання на 13 січня 2024 року о 15:00 год. Також, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1, вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_7 винесено постанову № БЦРТЦК/774 від 09.08.2024.

07.01.2025 відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , в особі начальника ОСОБА_4 , подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідач позов не визнає та заперечує проти вимог, у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, виходячи з наступного. 21.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав повістку №583 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 15:00 год. 24.05.2024, але 24.05.2024 ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про поважні причини неприбуття не повідомив. 31.07.2024, головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 державним службовцем ОСОБА_5 , стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП серії БЦРТЦК/МВ №692. Відповідно до змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.05.2024 повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 15 годину 24.05.2024, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. При цьому, громадянину ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 09.08.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ), кабінет № 33. Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 без зауважень. Отже, слідує, що позивач був обізнаний з його правами та про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв`язку з чим в уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 не було перешкод розглянути справу 09.08.2024 та, за наявності підстав, винести постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за відсутності ОСОБА_1 . Так, 09.08.2024 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № БЦРТЦК/774 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. При цьому жодних заяв, повідомлень тощо про перебування ОСОБА_1 на лікуванні та неможливість в зв`язку з цим з`явитися на розгляд адміністративної справи 09.08.2024, останній не подавав. Як вбачається з доданої до позову заяви від 03.08.2024, ОСОБА_1 просив лише відстрочити мобілізаційне питання, а саме його відправки до військової частини до завершення його лікування. Відповідно до абз. 7, 11, 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Аналогічні положення містяться у п. 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. З огляду на наведене, громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин. Наявною в матеріалах справи розпискою № 583 підтверджується, що 21.05.2024 громадянин ОСОБА_1 особисто одержав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15:00 год. 24.05.2024. Однак, ОСОБА_1 не виконав покладений на нього ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язок щодо прибуття у зазначені у ній місце та строк та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про причини неявки з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Позивачем не надано і матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів поважності причин неприбуття його у строк, визначений у повістці, як і доказів того, що позивач протягом трьох днів, від визначених у повістці дати та часу, повідомляв відповідача про причини неявки та що позивач в подальшому прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки, ОСОБА_1 не з`явився 24.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то останній порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії в Україні особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.Будь-яких яких документів, які обґрунтовують неможливість позивача прибути за повісткою у визначений термін, матеріали справи не містять. Разом з тим, твердження позивача про те, що він 24.05.2024 прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 не підтверджується жодним доказом.Під час підписання протоколу ОСОБА_1 не зазначав про те, що він не згоден з протоколом та не вказував жодних конкретних заперечень (зауважень, тощо) щодо змісту протоколу.Таким чином, оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства, містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КУпАП та складена уповноваженою на те особою. В свою чергу позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Щодо строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП (в редакції станом на час розгляду справи), адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. З наявної в матеріалах справи розписки № 583 вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15:00 год. 24.05.2024, відтак, днем виявлення правопорушення є 24.05.2024, тобто дата, коли ІНФОРМАЦІЯ_2 стало відомо про вчинення ним адміністративного правопорушення.Оскільки, оскаржувана постанова винесена 09.08.2024, то накладення адміністративного стягнення відбулося в межах строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП.На виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2024, Відповідач надає суду належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої, ІНФОРМАЦІЯ_9 винесено постанову № БЦРТЦК/774 від 09.08.2024.

13.01.2025 представник позивача, адвокат Павлецька Марина Анатоліївна, подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що у своїх письмових поясненнях представник відповідача, знову ж таки не надає посилання на жодні докази з метою підтвердження не прибуття ОСОБА_1 на 24 травня 2024 року по повістці, а лише вказує на загальні законодавчі правила військовозобов`язаних і, що нібито, позивач їх порушив, а саме не прибув у зазначеній повістці час. Однак, ОСОБА_1 стверджує, що 21.05.2024 він отримав повістку на проходження ВЛК та на прибуття 24.05.2024 (без причини, але з усним поясненням для занесення результатів ВЛК). 3 22 травня 2024 року по 24 травня 2024 року включно ОСОБА_1 , проходив військово-лікарську комісію, зокрема, 24 травня 2024 року ОСОБА_1 проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та 24.05.2024 з 14:30 до 15:30 години (враховуючи чергу) здавав у 20 кабінет результати проходження ВЛК. Так, позивач повністю підтримує позовні вимоги викладені в позовній заяві та обставини викладені в останній, та вважає, що представник відповідача не надав суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративне правопорушення, тобто не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення, а отже факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами. Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Представник позивача, адвокат Павлецька Марина Анатоліївна, у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 13.01.2025 подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності з врахуванням поданих пояснень.

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 13.01.2025 подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , в особі начальника ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 268 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку з 07.05.2015, без військової підготовки, має статус обмежено-придатного у воєнний час, що підтверджується копією паспорта та копією військового квитка (а.с. 10, 11-12, 44).

Встановлено, що відповідно до протоколу №692 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП від 31.07.2024, складеного головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_1 державним службовцем ОСОБА_5 (а.с. 19, 60), громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.05.2024 повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 15 годину 24.05.2024, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Гр. ОСОБА_1 роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 09.08.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ), кабінет № 33, що підтверджено його особистим підписом.

09.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову № БЦРТЦК/774 за справою справі про адміністративне правопорушення (а.с. 31), в якій вказано, що згідно протоколу громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.05.2024 повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 15 годину 24.05.2024, однак, не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає і моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02,2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 210І-1Х, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06,05.2024 № 271/2024. затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 №3684-ІХ, який набув чинності 10.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення громадянами, а також посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб га громадських об`єднань законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування га соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. З огляду на зазначене, громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці. а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин. Наявною в матеріалах справи розпискою № 583 підтверджується, шо 21.05.2024 громадянин ОСОБА_1 особисто одержав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.00 год. 24.05.2024. Однак, ОСОБА_1 не виконав покладений на нього ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язок щодо прибуття у зазначені у ній місце та строк та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про причини неявки з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.Дослідивши протокол, наявну в матеріалах справи розписку, вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, під час дії в України особливого періоду.

Відповідно до постанови № БЦРТЦК/774 від 09.08.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення в сумі 17000,00 грн.

14.11.2024 державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київськоїобласті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марінченко А.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 щодо примусового виконання постанови № БЦРТЦК/774 від 09.08.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_11 , 14.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника (а.с. 32-36).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Отже, закон уповноважує територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (в тому числі і районні) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП та від їх імені право накладати адміністративні стягнення мають керівники відповідних центрів.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

За приписами ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, за змістом п. 3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч. 1 статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП серії БЦРТЦК/МВ №692 від 31.07.2024, складений головним спеціалістом морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_12 державним службовцем ОСОБА_5 , відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, судом встановлено, що під час складення протоколу гр. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи 09.08.2024 о 12:00 год у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_12 , про що свідчить його підпис у протоколі. Екземпляр протоколу йому вручено 31.07.2024, що не заперечується позивачем.

Разом з тим, вказаний протокол складено з порушенням вимог ст. 254 КУпАП, адже датою складання протоколу зазначено 31.07.2024, а особу яка вчинила правопорушення було виявлено 24.05.2024, тобто протокол складено пізніше встановленого строку.

Як зазначено в оскаржуваній постанові № БЦРТЦК/774 від 09.08.2024, 21.05.2024 громадянин ОСОБА_1 особисто одержав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.00 год. 24.05.2024. Однак, ОСОБА_1 не виконав покладений на нього ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язок щодо прибуття у зазначені у ній місце та строк та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про причини неявки з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки 21.05.2024 він отримав повістку на проходження ВЛК та на прибуття 24.05.2024 (без причини, але з усним поясненням для занесення результатів ВЛК). З 22 травня 2024 року по 24 травня 2024 року включно він проходив військово-лікарську комісію, що підтверджується карткою обстеження медичного огляду №569-8/20079 та довідкою ВЛК. За результатами проходження ВЛК його було визнано придатним до військової служби на підставі статті 31В, 61В графи II Розкладу хвороб та відповідно до довідки ВЛК від 24.05.2024 №569-8/20079 та надано довідку військо-лікарської комісії №569-8/20079 від 24.05.2024 щодо його придатності до військової служби. 24 травня 2024 року він проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та 24.05.2024 з 14:30 до 15:30 години (враховуючи чергу) здавав у 20 кабінет результати проходження ВЛК. 31.07.2024 він був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 31.07.2024 та усно пояснив, що він прибув по повістці, оскільки проходив ВЛК 03.08.2024 він заявою про відстрочення відносно нього мобілізаційного питання повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 , що він перебуває на лікуванні. 09 серпня 2024 року він не міг прибути на розгляд справи про адміністративне правопорушення за станом здоров`я, оскільки перебував у лікаря та повідомляв відповідача про свій стан здоров`я. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 31.07.2024 не зазначені свідки, що спростовує правомірність складення оскаржуваної постанови, а сама постанова містить посилання лише на повістку без зазначення інших доказів його не прибуття. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за персональною повісткою, при цьому, в оскаржуваній постанові відповідач не покладається на докази, які б доводили не прибуття ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд враховує дані твердження позивача, виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ч. 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Також, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Отже, станом на 24.05.2024 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.

Ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Нормами абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

У п. 2 Порядку № 1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

П. 1, 2, 7, 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку № 1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 3 цього Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно із п.п. 1 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024№560 (далі - Порядок), належним підтвердженням оповіщення резервіста абовійськовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Також, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни, а саме військовозобов`язані та резервісти, зобов`язані з`явитисядо військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.05.2024 отримав повістку №583 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 24.05.2024 о 15:00 год, що підтверджується розпискою (а.с. 61).

Однак, в порушення вимог абз. 4 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не зазначено мети виклику до ТЦК та СП.

Судом встановлено, що позивача, хоча і було належним чином повідомлено про місце та строк прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не взято до уваги, що ОСОБА_1 з 22.05.2024 по 24.05.2024 був направлений відповідачем на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Так, з матеріалів справи (а.с. 14, 15, 16,) вбачається, що ОСОБА_1 з 22 травня 2024 року по 24 травня 2024 року включно проходив військово-лікарську комісію, для чого йому було видано картку обстеження медичного огляду №569-8/20079, згідно додатку №13 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, та за результатами проходження ВЛК останнього його було визнано придатним до військової служби на підставі статті 31В, 61В графи II Розкладу хвороб та надано довідку військо-лікарської комісії №569-8/20079 від 24.05.2024 щодо його придатності до військової служби, згідно додатку №4 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ.

Так, пунктом 1.2 Розділу 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затверджені наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно п. 1.1 Розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затверджені наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно п. 1.4 Розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затверджені наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, зокрема, резервістів, військово-зобов`язаних, які призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, проводиться ВЛК ТЦК та СП, гарнізонні (госпітальні) ВЛК.

Згідно п. 1.3 Розділу 3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затверджені наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Також, п. 68, 80 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 74, 78 Порядку №560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов`язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.05.2024 отримав довідку ВЛК №569-8/20079, перебуваючи безпосередньо в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, 11.06.2024 ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву (а.с. 17), в якій зазначив, що не погоджується з висновком ВЛК та повідомив, що оскаржує довідку ВЛК до Київської обласної ВЛК та на даний час, у зв`язку із загостренням хронічних хвороб потребує термінового лікування, тому, просив відтермінувати вирішення питання щодо мобілізації до ЗСУ.

Також, встановлено, що 27.09.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі №320/40176/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій, в якій позивач зокрема, визнає протиправною та скасовує постанову ВЛК, оформлену довідкою №569-8/20079 від 24.05.2024 (а.с. 18).

Таким чином, при розгляді протоколу по адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови, уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_13 , зокрема, його керівник, який був повідомлений про вказані позивачем обставини, повинен був перевірити поважність причини неявки позивача на зазначений час та дату до територіального центру комплектування та врахувати зазначені ним обставини.

Із заяви від 03.08.2024 (а.с. 24, 25), вбачається, що ОСОБА_1 просив відстрочити мобілізаційне питання, а саме його відправки до військової частини до завершення його лікування, в якій крім того зазначив, що 07.07.2024 він поламав руку (перелом зап`ястка та кисті), що підтверджується довідками віл 07.07.2024, від 18.07.2024 та електронним направленням №7742-8642-2880-7325 до травматолога на 09.08.2024 (а.с. 26). Також, 31.07.2024 позивача ОСОБА_1 вкусила собака та він проходить курс вакцинації: 0208.2024, 06.08.2024, 13.08.2024 та 7.08.2024, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста (а.с. 27), а з консультаційного висновку спеціаліста від 09.08.2024 (а.с. 20), вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебував у лікаря-травматолога.

Із заяви від 13.08.2024 про повторне проходження ВЛК (а.с. 28), вбачається, що ОСОБА_1 просив направити його на повторне проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби, у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, керівником ІНФОРМАЦІЯ_13 не були враховані повідомлення позивача та останнього протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що інкриміноване адміністративне правопорушення датується 24.05.2024, тоді коли оскаржувана постанова винесена 09.08.2024, але притягнення до адміністративної відповідальності мало бути не пізніше 24.07.2024, враховуючи, що 24 травня 2024 року є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення, але оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення складена 09 серпня 2024 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 cт.38 КУпАП.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

З наявної в матеріалах справи розписки № 583 вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15:00 год. 24.05.2024, відтак, днем виявлення та вчинення правопорушення є 24.05.2024, тобто дата, коли ІНФОРМАЦІЯ_2 стало відомо про вчинення адміністративного правопорушення.

Оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_6 винесена 09.08.2024, тому, суд дійшов висновку, що накладення адміністративного стягнення відбулося в межах строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, Messequeand Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не надав до суду жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в його діях, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с. 1).

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 156, 213, 218, 245, 251, 252, 254, 256, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № БЦРТЦК/774 за справою про адміністративне правопорушення від 09.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 13.01.2025.

Суддя:О. В. Бондаренко