Рішення

від 13.01.2025 по справі 320/17250/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року № 320/17250/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної охорони України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 1997 року по 18 січня 2019 року;

- зобов`язати Управління Державної охорони України донарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового зобов`язання за період з 01.01.1997 року по січень 2019 року включно з урахуванням жовтня 1996 року, квітня 2000 року, січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців (місяців, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100%), а всього на загальну суму у розмірі 144417,48 грн.;

- зобов`язати Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків іх виплатити на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 1997 року по день фактичної виплати індексації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/17250/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з лютого 1995 року проходив службу управлінні Державної охорони України, та наказом від 18.01.2019 року №45 ос/дск було звільнено. Зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації грошового забезпечення, та виплату компенсації втрати частини доходів за період проходження служби з 01.01.1997 року по 01.01.2019 року. Проте відповідач відмовив у задоволенні звернення. Бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з лютого 1995 року по 18.01.2019 року та виплати індексації доходів за зазначений період вважає протиправною, просив задовольнити позов.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що порядок проведення індексації було встановлено лише у липні 2003 року Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та саме з цього часу розпочалось проведення індексації грошового забезпечення. За період з серпня 2003 року по лютий 2018 року індексація нараховувалась, проте не у повному обсязі виплачувалась у зв`язку з недофінансуванням на ці потреби. Так, було нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 4909,16 грн., виплачено 4909,16 грн. Крім того, за період з березня 2018 по листопад 2018 року не перевищено 103%, тому індексація грошового забезпечення за зазначений період не проводилась.

Позивачем надано на адресу суду відповідь на відзив, відповідно до якої січень 2008 року та березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок, а тому є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 з лютого 1995 року проходив службу в управлінні Державної охорони України, та наказом від 18.01.2019 року №45 ос/дск його було звільнено.

17.11.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити інформацію про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 1995 по 2019 рік.

Відповідач надав відповідь листом від 08.12.2022 року №2/20-1034, відповідно до якого зазначено, що порядок проведення індексації було встановлено лише у липні 2003 року Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та саме з цього часу розпочалось проведення індексації грошового забезпечення. За період з серпня 2003 року по лютий 2018 року індексація нараховувалась, проте не у повному обсязі виплачувалась у зв`язку з недофінансуванням на ці потреби. Так, було нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 4909,16 грн., виплачено 4909,16 грн. Крім того, за період з березня 2018 по листопад 2018 року не перевищено 103%, тому індексація грошового забезпечення за зазначений період не проводилась.

. У 2018 році було підвищено грошове забезпечення за рахунок збільшення посадового окладу, базовим місяцем став березень 2018 року. За період з 01 березня 2018 року по січень 2019 року виплата індексації грошового забезпечення була проведена у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

При цьому, ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ(далі Закон України № 1282; в редакції, чинній виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.ст.2та3 Закону України № 1282(в редакції станом на 03.07.1991 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в карбованцях на території Української РСР і не мають разового характеру: державні пенсії, соціальна допомога (сім`ям з дітьми, по безробіттю, тимчасовій непрацездатності тощо), стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним своїх трудових обов`язків, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо.

Індексація грошових доходів провадиться у разі, коли індекс споживчих цін перевищив заздалегідь визначену величину, яка є порогом індексації.

Величина порога індексації визначається Верховною Радою Української РСР.

Декретом Кабінету Міністрів України від 09.12.1992 року № 7-92 «Про тимчасове припинення індексації грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України, у зв`язку із підвищенням мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, стипендії, виплат і допомоги та з метою реалізації антиінфляційних заходів, постановив зупинити з грудня 1992 року, зокрема, Закон України № 1282.

Декрет Кабінету Міністрів України від 09.12.1992 року № 7-92набув чинності з дати його опублікування24.12.1992 року.

Даний Декрет втратив чинність з 01.01.1997 року на підставі Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Декрету Кабінету Міністрів України «Про тимчасове припинення індексації грошових доходів населення» від 21.11.1996 року № 534/96-ВР.

Отже, у період з 14.08.1995 року по 31.12.1996 року Закон України № 1282 не діяв. Як наслідок, індексація грошових доходів населення у вказаний період не проводилась у зв`язку з відсутністю нормативних підстав.

Статтею 2 Закону України № 1282(в редакції станом на 06.01.1998 року)передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону України № 1282(в редакції станом на 06.01.1998 року) Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків.

При цьому, згідно положень ст. 5 Закону України № 1282(в редакції станом на 06.01.1998 року) порядок провадження індексації грошових доходів громадян визначається Кабінетом Міністрів України згідно з законодавством.

Суд звертає увагу, що у період з 01.01.1997 року по 05.01.1998 року індексація грошових доходів населення мала здійснюватися відповідачем відповідно до приписів ст. 5 Закону України № 1282(в редакції станом на 06.01.1998 року).

При цьому, у період з 06.01.1998 року по 06.05.1998 року нормативно визначеного Кабінетом Міністрів України Порядку провадження індексації грошових доходів громадян, визначеного, не було, в зв`язку з чим і були відсутні правові підстави для проведення такої індексації.

07.05.1998 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 663 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян» (далі Порядок № 663), відповідно до якого регулювався порядок проведення індексації грошових доходів населення з дати його прийняття і до 17.07.2003 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1078«Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Згідно з п. 2 Порядку № 663 індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація доходів позивача у період з 01.01.1997 року по 16.07.2003 року здійснювалась відповідно до приписів Порядку № 663.

Так, згідно п. 4 Порядку № 663, індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості; частина доходу, що не перевищує вартісну величину межі малозабезпеченості, індексується повністю; дохід в частині, яка більше одного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не перевищує подвійну величину вартості межі малозабезпеченості, індексується в розмірі 80 відсотків; дохід в частині, яка більше подвійного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, розмірі 70 відсотків; частина грошового доходу, що перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає.

Відповідно до п. 5 Порядку № 663 індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків. Для здійснення індексації грошових доходів громадян застосовується індекс споживчих цін, зменшений на величину порогу індексації.

Згідно даних Укрстату, індекс споживчих цін за період з 06.01.1998 року по 16.07.2003 року не перевищував показник у 104,6%.

Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період 06.01.1998 року по 16.07.2003 грошові доходи населення не підлягали індексації, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції до 01.01.2016р. у розмірі 101 відсоток).

Згідно ст. 6 Закону № 1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Посилання відповідача у відзиві на позов на відсутність фінансування для виплати індексації, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не звільняють його від обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до зазначених норм права суд робить висновок, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Враховуючи норми ч.3ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, абз.1-2 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Між тим, відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє позивача права на її отримання і не звільняє від обов`язку її виплачувати.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Щодо встановлення базового місяця січень 2008 р. при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 р. та загального розміру індексації за цей період, суд робить висновок, що в цій частині позовні вимоги не належать до задоволення виходячи з наступного.

Стосовно зобов`язання відповідача при відповідному нарахуванні (в період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.) застосувати базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, суд зазначає, що в даному випадку, розрахунок та виплата індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, як роботодавця, за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. Завдання ж адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

У спірних правовідносинах та вищевказаному періоді по лютий 2018 року індексація не була нарахована та виплачена позивачеві, як така, оскільки, як було зазначено вище, відповідач посилався на відсутність фінансування такої індексації та відповідно підстав для її проведення, що свідчить про ту обставину, що питання базового місяця станом на даний час не є спірним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Виходячи з положеньст.5 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому. Оскільки виплату та розрахунок індексації відповідачем проведено не було, тому в даному випадку право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним.

Вказані висновки щодо передчасності вирішення питання щодо базового місяця узгоджуються з висновками Верхового Суду по справі №240/11882/19, постанова від 15 жовтня 2020 року.

Щодо розміру індексації за вказаний період у розмірі 144417,48 грн. суд зазначає наступне.

Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Проте у даній справі таке нарахування відповідачем здійснено ще не було.

З наведеного вбачається, що вказана компенсація передбачена діючим законодавством і лише в разі не проведення її виплати разом з фактичною виплатою індексації грошового забезпечення (яка станом на момент розгляду справи ще не виплачена), вказані права позивача щодо виплати компенсації можуть вважатись порушеними та підлягають судовому захисту.

Для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення виплати нарахованої, проте не виплаченої індексації грошового позивачу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2015 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року та зобов`язання відповідача, виплатити позивачу нараховану, проте не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 31.12.2015 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

В період з 01.01.2008 р. по 01.12.2015 р. порядок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювався відповідно до вимог п.5 Порядку №1078 у редакції до 01.12.2015 р., в якій визначалося у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Суд встановив, що зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294. Надалі розмір посадового окладу було змінено 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.

Як було зазначено, статтею 4 Закону №1282-XIIпередбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 р. 101 відсоток).

Згідно з п. 1-1 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078(в редакції від 15.09.2015 року), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції)перевищував індекс інфляції 101 % :січень 2008 р. -102,9%, лютий 2008 р. -102,7%,березень 2008 р., -103,8%, травень 2008 р.-101,3% , вересень 2008 р. -101,1%%, листопад 2008 р. - 101,5%, грудень 2008 р.-102,1%,січень 2009 р. - 102,9%,лютий 2009 р. - 101,5%, січень 2010 р. -101,8%,лютий 2010 р. - 101,9%,березень 2011 р. -101,4%,квітень 2011 р. - 101,3%, березень 2014 р. - 102,2 %, квітень2014 р. -103,3%, травень 2014 р. -103,8%, вересень2014р. - 102,9%, жовтень 2014 р. -102,4%, листопад 2014 р. - 101,9%, грудень 2014 р. -103%, січень 2015 р. -103,1%, лютий 2015 р. - 105,3%,березень 2015 р. - 118,5%, квітень 2015 р. - 114,0%, травень 2015 р. - 102,2%, вересень 2015 р. - 102,3%, листопад 2015 р. -102%.

Суд встановив, що у 2012 р. та у2013 р. величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації 101 відсоток.

Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Разом з тим суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було внесено зміни, які набрали чинності з 01.03.2018, з метою підвищення розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців.

Згідно пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (в редакції, чинній до 19.07.2018) грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Так само, згідно пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.

Суд враховує, що обов`язок розрахунку конкретних помісячних розмірів індексації доходів позивача покладається саме на його роботодавця, а тому у суду відсутні можливості для встановлення факту перевищення або не перевищення розміру підвищення грошового доходу над сумою індексації, що склалась у березні 2018 року, та, як наслідок, позитивного значення розміру індексації з березня по листопад 2018 року з урахуванням вимог пункту 5 Порядку № 1078.

При цьому, відповідачем не було надано суду жодних пояснень щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за січень березень, серпень-грудень 2006 року, квітень-липень 2007 року, січень-березень 2008 року, червень-жовтень 2010 року, вересень 2011 липень 2012 року, вересень 2012 року квітень 2014 року, січень - березень, серпень - жовтень 2015 року, травень грудень 2019 року, а посилання на відсутність фінансування для виплати індексації грошового забезпечення в зазначені періоди є необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»(далі - постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками № 1-7 до Постанови №1294.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 затверджена Схема посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, з якої випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на проведення індексації його грошових доходів за період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця січня 2008 року.

Щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по січень.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та цифри « 101» змінені цифрами « 103».

Згідно частини 1статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015 року) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Між тим, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

01.03.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», положеннями якої встановлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками.

Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення.

Згідно ч. 2 п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 року № 260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Таким чином, суд дійшов висновку, що місяць березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно з інформацією Державного комітету статистики України, розміщеному наофіційному веб-сайті (http://www.ukrstat.gov.ua/), про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9;

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7;

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3% * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100) було перевищено. При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року.

Враховуючи, що з березня 2018 року по серпень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по січень 2019 відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з січня 1997 року по день фактичної виплати індексації то суд вважає ці вимоги передчасними..

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2003 року по 01.01.2019 року, зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2003 року по 01.01.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2008 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2019 року включно із застосуванням базового місяця - «березень 2018 року», з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Що ж стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд відмічає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Ольгою Чучковською укладено договір про надання правової допомоги, у відповідності до якого адвокат приймає на себе зобов`язання, серед іншого надати правову допомогу клієнту в усіх адміністративних справах, що стосуються клієнта (далі договір).

Згідно із наведеного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару та строки його виплати указані в окремому Додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 04.10.2021 року, даний додаток визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги, підготовку документів, юридичний супровід та представництво і захист Клієнта.

Актом розрахунку від 11.05.2023 № 40/2 встановлено:

1. Усна консультація, за 1 година робочого часу 5000,00 грн.

2. Складання адвокатського запиту, за 2 години робочого часу 10000, 00 грн.;

3. Складання процесуальних документів за 1 годину робочого часу 5000,00 грн.

4. Підготовка позовної заяви, за 2 години робочого часу 10000,00 грн.;

Згідно із квитанції від 11.05.2023 позивачем сплачено адвокату гонорар в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи щодо співмірності витрат, заявлених до стягнення, що були понесені позивачем на правничу допомогу, представник відповідача вказує на те, що даний спір відноситься до справ незначної складності, а станом на час подання цих пояснень адвокатом в інтересах інших військовослужбовців до цього ж суду подано 41 абсолютно ідентичних позовів.

Суд при оцінці таких доводів представника відповідача наголошує, що надання адвокатом правової допомоги іншим особам щодо аналогічних спірних правовідносин не є та не може бути підставою для формування висновку про неспівмірність витрат, які заявлені до стягнення.

Обставини введення правового режиму воєнного стану в Україні та суб`єктний статус відповідача правоохоронний орган спеціального призначення, також не можливо розцінювати через призму наявності підстав для зменшення суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

При цьому, суд відмічає, що адвокатом на надання правової консультації, підготовку адвокатських запитів (збір доказів по справі), підготовку безпосередньо позовної заяви до суду витрачено 6 годин робочого часу.

За таких обставини, суд вважає, що необхідно стягнути кошти, понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної охорони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2003 року по 01.01.2019 року.

3. Зобов`язати Управління державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2003 року по 01.01.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2008 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2019 року включно із застосуванням базового місяця - «березень 2018 року», з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язанні із наданням правової допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління державної охорони України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.