Рішення

від 13.01.2025 по справі 320/25952/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року № 320/25952/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної охорони України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Державної охорони України щодо не зарахування пільгової вислуги років лейтенанту ОСОБА_1 , що становить 09 років 11 місяців 13 днів його календарної вислуги років (що становить: 22 роки 05 місяців 12 днів) та щодо не оформлення та не направлення необхідних документів до органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону № 2262;

- зобов`язати Управління Державної охорони України здійснити лейтенанту ОСОБА_1 перерахунок вислуги років та зарахувати відповідно до статті 12 Закону № 2262, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 до календарної вислуги років, вислугу років ОСОБА_1 в пільговому обчисленні;

- зобов`язати Управління Державної охорони України оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2260 із зарахуванням до календарної вислуги років, вислугу років ОСОБА_1 в пільговому обчисленні;

- стягнути з Управління Державної охорони України на користь ОСОБА_1 всі судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №320/25952/23 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив службу в Управлінні державної охорони України з 08.07.1999 р. по 20.05.2020 р. Відповідно до наказу УДО від 20.05.2020 р. №352 ос/дск на день звільнення вислуга позивача становила у календарному обчислені 22 роки 5 місяців 12 дні та у пільговому обчислені 09 років 11 місяців 13 днів, з урахуванням пільгової вислуги, вислуга позивача становить 32 роки 4 місяців 25 днів. Позивач 21.06.2023 р.. звертався до УДО України з заявою про оформлення розрахунку вислуги років та направлення необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії за вислугу років. Листом УДО України від 21.07.2023 р. № 2/6-1728 позивачу відмовлено. У позовній заяві представник позивача посилається на висновки Верховного Суду. Викладені у постанові від 03.03.2021 р. №805/3923/18-а та у постанові від 14.04.2021 р. №480/4241/18.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Представник відповідача вказує, що наказом УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос-дск «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас Служби безпеки України, згідно з пунктом «а» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з правом на пенсію, та визначено станом на день звільнення стаж служби складає 22 роки 05 місяців 12 днів; вислуга років на пільгових умовах 09 років 11 місяців 13 днів. Представник відповідача наголошує на тому, що для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі, і не передбачено зарахування до календарної вислуги років, яка відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ дає право на призначення пенсії за вислугу років, вислуги років у пільговому обчисленні. Законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». Так, згідно із законодавством, календарна вислуга років є підставою для призначення (набуття права на призначення) пенсії за вислугу років та впливає на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. У той час, як до календарної вислуги років зараховується вислуга років на пільгових умовах для визначення статусу ветерана органів внутрішніх справ, військової служби, крім того, таке зарахування впливає на розмір пенсії за вислугу років відповідно до ст.13 Закону №2262-ХІІ. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у справах цієї категорії міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 р. у справі №161/4876/17 та від 28.11.2019 р. у справі №200/2857/19-а. Представник відповідача зазначає, що шляхом доповнення Порядку №393 нормою уточнюючого характеру (пунктом 21) та внесення змін до абзацу 1 пункту 3 цього порядку позиція. Викладена в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №750/9775/16-а та від 14.04.2021 р. у справі №480/4241/18, на які посилається позивач у позовній заяві, на сьогодні є спростованою. Представник відповідача вказує, що оскільки календарна вислуга років позивача на день звільнення становила лише 22 роки 05 місяців 12 днів, відповідач не мав правових підстав для надіслання його заяви з доданими документами до територіальних управлінь Пенсійного фонду України для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Одночасно із відзивом представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що Позивач у цій справі оскаржує нібито бездіяльність УДО України щодо не зарахування до календарної вислуги років розмір пільгової вислуги та не направлення його документів до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років, за його заявами. Разом з цим у адміністративному позові Позивач посилається на наказ УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос/дск, який є основним документом, що встановлює вислугу років або у випадку позивача не встановлює вислугу років для призначення пенсії за вислугою років, тобто про порушення своїх прав позивач дізнався після звільнення 20.05.2020 р. і даний наказ не оскаржував. За встановленою правовою процедурою наказ про звільнення є основним документом, на підставі якого особа набуває права на пенсію або не набуває такого права в залежності від обчисленого та вказаного у наказі про звільнення розміру вислуги років для призначення пенсії, і у даному випадку саме наказ УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос/дск став основною підставою для відмови позивачу в оформленні та направленні документів для призначення пенсії. Не зважаючи на той факт, що у позовних вимогах позивача відсутня вимога про оскарження чи внесення змін до наказу УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос/дск в частині визначення розміру вислуги років, останній все ж просить суд зобов`язати УДО України зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 09 років 11 місяців 13 днів. З огляду на встановлені обставини, травень 2020 року є моментом, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права.

12.09.2023 р. представником позивача подано відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебував на службі в УДО України з 08.07.1999 по 20.05.2020.

Наказом УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос-дск ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас Служби безпеки України, згідно з пунктом «а» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з правом на пенсію, та визначено станом на день звільнення стаж служби складає 31 рік 03 місяці 05 днів; календарна 22 роки 05 місяців 12 днів. Позивач 21.06.2023 р.. звертався до УДО України з заявою про оформлення розрахунку вислуги років та направлення необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії за вислугу років. Листом УДО України від 21.07.2023 р. № 2/6-1728 позивачу відмовлено.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, з огляду на клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом позову у даній справі є бездіяльність щодо не зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, не складення розрахунку вислуги років для призначення пенсії та документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, а не оскарження наказу УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос-дск .

Оскільки позивачу відмовлено у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, та направленні документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років згідно вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 21.07.2023 р., а позовна заява подана до суду 26.07.2023 р., тобто з дотриманням строку встановленого ч.5 ст.122 КАС України.

Відповідно до п.«б» ч.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом Закон №2262) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Згідно з п.«а» ст.12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Зважаючи на те, що позивач звільнений зі служби 20.05.2020, а тому для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ст.12 Закону №2262 вислуга років на день звільнення повинна становити 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до наказу УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос-дск станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби складає 22 роки 05 місяців 12 днів; вислуга років на пільгових умовах 09 років 11 місяців 13 днів.

Спір між сторонами у даній справі стосується питання зарахування до вислуги років, що дає позивачу право на пенсію на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262 стажу роботи у пільговому обчисленні.

З огляду на ч.2 ст.17 Закону №2262 до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Статтею 171 Закону №2262 встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі за текстом Порядок №393).

Так, Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 р. у справі №295/6301/17, від 10.07.2019 р. у справі №1840/3347/18, від 22.08.2019 р. у справі №295/7220/16-а, від 30.09.2019 р. у справі №360/1432/19, від 27.03.2020 р. у справі №569/727/17, від 23.06.2020 р. у справі №750/10827/16-а, від 20.01.2021 р. у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 р. у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 р. у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262 у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 р. у справі №480/4241/18 Верховний Суд зробив наступні правові висновки: 1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів). 2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Однак, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.02.2022 р. №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» (далі за текстом Постанова №119), якою усунуто розбіжності між Законом №2262 та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262. Після прийняття Постанови №119 стаття 12 Закону №2262 та Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин у частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Суд враховує, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 р. №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 р. №5-р/2018).

Конституційний Суд України звертав увагу на те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019).

Застосовуючи ці загальні підходи в контексті обставин справи, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма, яка діяла на момент реалізації позивачем права на пенсію.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.09.2022 р. у справі №640/14718/20.

Зважаючи на те, що на дату звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, та направленні документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років згідно вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», діяв Порядок №393, у редакції, чинній до внесення змін Постановою №119, суд дійшов висновку, що для призначення позивачу пенсії за вислугу років за Законом №2262 до календарної вислуги років підлягає зарахуванню вислуга у пільговому обчисленні.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19.09.2023 р. у справі №200/9352/20-а, від 19.10.2023 р. №520/12639/2020, від 21.11.2023 р. №460/1901/21, від 27.03.2024 р. у справі №160/888/23.

Натомість правова позиція Верховного Суду сформована у постанові від 14.11.2023 р. у справі №600/3836/22-а, яку просить врахувати представник відповідача-1, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки звернення щодо зарахування пільгової вислуги в календарну відбулося після прийняття Постанови №119, тобто зміни правового регулювання.

Процедура організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначена Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 р. №760 (далі за текстом інструкція №760).

У розумінні пункту 3 розділу І Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.

З огляду на підпункт 4 пункту 1 розділу ІІ Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи: готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи:

1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії;

2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії;

3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів;

4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу). Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком, забороняється;

5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи;

6) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.

На підставі викладеного та беручи до уваги наявність у позивача права на зарахування до календарної вислуги років його вислуги у пільговому обчисленні, а також на оформлення всіх необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд дійшов висновку, що позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Натомість, посилання відповідача на необхідність оскарження наказу УДО України від 20.05.2020 р. №352 ос-дск або внесення до нього змін, як належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає необґрунтованим, оскільки наказ про звільнення не є документом, який визначає вислугу років для призначення пенсії за Законом №2262.

Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 19.09.2023 р. у справі №200/9352/20-а.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Що ж стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд відмічає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Ольгою Чучковською укладено договір про надання правової допомоги, у відповідності до якого адвокат приймає на себе зобов`язання, серед іншого надати правову допомогу клієнту в усіх адміністративних справах, що стосуються клієнта (далі договір).

Згідно із наведеного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Розмір гонорару та строки його виплати указані в окремому Додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1 Додатку №5 від 24.07.2023 до Договору про надання правової допомоги від 19.05.2023 року (далі Додаток №5), даний додаток визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги, підготовку документів, юридичний супровід та представництво і захист Клієнта.

Актом розрахунку від 26.07.2023 № 5/1 встановлено:

1. Усна консультація, за 2 години робочого часу 10000,00 грн.

2. Складання адвокатського запиту, за 1 годину робочого часу 5000, 00 грн.;

3. Складання процесуальних документів за 1 годину робочого часу 5000,00 грн.

4. Підготовка позовної заяви, за 3 години робочого часу 15000,00 грн.;

Згідно із квитанції від 26.07.2023 позивачем сплачено адвокату гонорар в розмірі 35000,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи щодо співмірності витрат, заявлених до стягнення, що були понесені позивачем на правничу допомогу, представник відповідача вказує на те, що даний спір відноситься до справ незначної складності, а станом на час подання цих пояснень адвокатом в інтересах інших військовослужбовців до цього ж суду подано 41 абсолютно ідентичних позовів.

Суд при оцінці таких доводів представника відповідача наголошує, що надання адвокатом правової допомоги іншим особам щодо аналогічних спірних правовідносин не є та не може бути підставою для формування висновку про неспівмірність витрат, які заявлені до стягнення.

Обставини введення правового режиму воєнного стану в Україні та суб`єктний статус відповідача правоохоронний орган спеціального призначення, також не можливо розцінювати через призму наявності підстав для зменшення суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

При цьому, суд відмічає, що адвокатом на надання правової консультації, підготовку адвокатських запитів (збір доказів по справі), підготовку безпосередньо позовної заяви до суду витрачено 7 годин робочого часу.

За таких обставини, суд вважає, що необхідно стягнути кошти, понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України щодо не зарахування ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, не складення розрахунку вислуги років для призначення пенсії та документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Управління Державної охорони України зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні та скласти розрахунок вислуги років для призначення пенсії та документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років.

4. Зобов`язати Управління Державної охорони України направити документи необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно вимог пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної охорони України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.).

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.