Ухвала

від 13.01.2025 по справі 380/24891/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

13 січня 2025 рокусправа № 380/24891/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного правління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного правління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви від 10.01.2025, просить:

Мовою оригіналу

"3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56; код ЄДРПОУ 20001504) різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 11.06.2024р. по 05.09.2024р. включно.

4. Зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56; код ЄДРПОУ 20001504) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3 951,21 грн. щомісячно за період з 11.06.2024р. по 05.09.2024р. включно, в загальному розмірі 11 195,10 грн., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004."

Ухвалою від 16.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.12.2024 відповідач надіслав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. Зазначає, що положення частини другої статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Так, цією нормою визначений тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (стаття 116 КЗпП України). При цьому, початок цього тримісячного строку звернення до суду пов`язане з днем одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Разом з цим, справи про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, слід відрізняти від справ щодо порушення законодавства про оплату праці.

Окрім цього відповідач вважає, що застосовуючи положення частини першої статті 233 КЗпП України, необхідно навести обґрунтування щодо дня, коли позивач повинен був дізнатись про порушення його права. Станом на 01.06.2024 позивач був обізнаний про розмір отриманого ним грошового забезпечення за травень 2024 року, станом на 01.07.2024 про розмір отриманого грошового забезпечення за червень 2024 року, станом на 01.08.2024 про розмір отриманого грошового забезпечення за липень 2024 року, станом на 01.09.2024 про розмір грошового забезпечення за серпень 2024 року.

Таким чином, на думку відповідача, станом на 01.06.2024 позивач повинен був дізнатись про порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі за травень 2024 року, станом на 01.07.2024 про порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі за червень 2024 року, станом на 01.08.2024 про порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі за липень 2024 року, станом на 01.09.2024 про порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі за серпень 2024 року. Дата звільнення позивача (05.09.2024) не є датою початку строку звернення до суду.

З огляду на зазначене, відповідач просить адміністративний позов залишити без розгляду.

10.01.2025 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, де ОСОБА_1 зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Позивача було звільнено з військової служби 05.09.2024. При звільненні з позивачем не проведений повний розрахунок грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до адміністративного суду 02.12.2024 тобто у межах тримісячного строку. Відтак, просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача від 30.12.2024.

Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на наведені вище норми процесуального законодавства, суд розглядає клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду, суд враховує таке.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Отже, КАС України передбачає встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 КАС України.

Однак, стаття 122 КАС України не містить норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Так, частиною першою статті 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом, необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України в частині визначення строку звернення до суду.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач заявляє вимоги про нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період із з 11.06.2024 по 05.09.2024.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Головного Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 04.09.2024 № 600-ОС/дск полковник ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини з 05.09.2024.

Таким чином, суд встановив, що підставою для звернення до суду з цим позовом є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо не виплати у належному розмірі грошового забезпечення під час проходження військової служби та після звільнення.

Оскільки суд встановив, що позивач відповідно до наказу від 04.09.2024 № 600-ОС/дск звільнений з військової служби 05.09.2024, то при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду слід застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою визначений тримісячний строк звернення до суду.

До суду із цим позовом позивач звернувся 02.12.2024, тобто у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Таким чином, суд встановив, що строк звернення до суду ОСОБА_1 не пропустив.

З огляду на зазначене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122. 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити Головному правлінню Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного правління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали направити учасникам справи (їх представникам).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна