Рішення

від 13.01.2025 по справі 380/14186/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 рокусправа № 380/14186/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, у якому просить:

визнати дії Розпорядника інформації, суб`єкта владних повноважень Задвір`янський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області щодо ненадання запитуваної інформації ОСОБА_1 на запити від 24.06.2024 року та від 25.06.2024 року, протиправними та незаконними;

зобов`язати Розпорядника інформації, суб`єкта владних повноважень Задвір`янський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області надати ОСОБА_1 запитувану інформацію, викладену у запитах від 24.06.2024 року та від 25.062024 року.

Ухвалою від 09.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.06.2024 року о 08:23 год. на електронну пошту Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області(zadviryaozzso@ukr.net), нею у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», скеровано Запит на публічну інформацію. 25.06.2024 року о 12:07 год. на електронну пошту Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області(zadviryaozzso@ukr.net) позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» скеровано Запит на публічну інформацію. 28 червня 2024 року о 22:54 год. директор Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Антін Максимів з електронної пошти zadviryaozzso@ukr.net надіслав на її електронну пошту лист - відповідь на запит наступного змісту: « У зв`язку з тим, що з написаного ніби то вами, запиту на публічну інформацію про надання копії договору правової допомоги Задвір`янському ОЗЗСО, ми не можемо встановити автентичність підпису, який у нас викликає сумніви. Просимо прибути особисто або скерувати відповідний запит електронною поштою з накладенням на нього електронного цифрового підпису(КЕТ) відповідно до вимог законодавства». 01 липня 2024 року о 22:24 год. директор Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області Антін Максимів з електронної пошти zadviryaozzso@ukr.net надіслав на її електронну пошту лист - відповідь на запит за вихідним номером № 71 від 01.07.2024р. наступного змісту: «У зв`язку з тим, що з написаного ніби то вами, запиту на публічну інформацію про надання копії договору правової допомоги Задвір`янському ОЗЗСО, ми не можемо встановити автентичність підпису, який у нас викликає сумніви. Просимо прибути особисто або скерувати відповідний запит електронною поштою з накладенням на нього електронного цифрового підпису(КЕТ) відповідно до вимог законодавства». Вказує, що не надавши інформації на її запити від 24.06.2024 та 25.06.2024, незареєстрованим листом-відповіддю та листом-відповіддю за вих.№71 від 01.07.2024р. розпорядник інформації (Задвір`янський ОЗЗСО I-III ст.) фактично порушив гарантії забезпечення її права на доступ до публічної інформації, встановлені вимогами статті 34 Конституції України та ст. 3 Закону. Вважає, що розпорядник інформації, отримавши її інформаційні запити від 24.06.2024 та 25.06.2024, всупереч вимог Закону, запитуваної інформації не надав і фактично, незаконно та безпідставно відмовив їй у належному розгляді цих запитів та наданні запитуваної інформації у строк, встановлений вимогами ч. 1 ст. 20 Закону впродовж 5-ти робочих днів. З огляду на наведене, просить позов задоволити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, просить відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. В даному випадку договори про надання правової допомоги не можуть носити характеру публічних, оскільки у них визначені предмет договору, права та обов`язки сторін, інші обставини. Отже, в даному випадку запити ОСОБА_1 не можна розцінити як запити на публічну інформацію, відповідач не є суб`єктом владних повноважень і такі йому не делеговані, запитувана інформація не підпадає під визначену у п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувана інформація містить інформацію, яка охороняється Законом і містить адвокатську таємницю. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

17.06.2024 ОСОБА_1 на електронну пошту установи подала запит до Задвірнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, у якому просила надати їй копію договору від 22 вересня 2022 року про надання правової допомоги Задвір`янському ОЗЗСО І-ІІІ ст. Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області у цивільній справі №943/1117/22 (а.с.9,11).

21.06.2024 відповідачем надано відповідь на запит позивачки №69, у якій вказано наступне:

«Ваш запит про надання інформації розглянуто та повідомляємо наступне: що договір від 22 вересня 2022 року про надання правової допомоги Задвір`янському опорному закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області у цивільній справі №943/1117/22 відсутній.» (а.с. 6, 16).

24.06.2024 ОСОБА_1 на електронну пошту установи подала запит до Задвірнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, у якому просила надати їй інформацію:

1. чи укладався Задвір`янським ОЗЗСЩ І-ІІІ ст. Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Скоробогатим Миколою Вікторовичем від 28.09.2022 у судах по справі з єдиним унікальним номером справи №943/1117/22;

2. якщо такий договір про надання Задвір`янському ОЗЗСО І-ІІІ ст. правничої (правової) допомоги від 28.09.2022 року по справі №943/1117/22 укладався, то прошу надати мені копію даного договору.(а.с. 10,13).

28.06.2024 відповідачем надано відповідь на запит позивачки, у якій вказано наступне: «У зв`язку з тим, що з написаного ніби то вами, запиту на публічну інформацію про надання копії договору правової допомоги Задвірянському ОЗЗСО, ми не можемо встановити автентичність підпису, який у нас викликає сумніви. Просимо прибути особисто або скерувати відповідний запит електронною поштою з накладенням на нього електронного цифрового підпису (КЕТ) відповідно до вимог законодавства.» (а.с.8, 18).

25.06.2024 ОСОБА_1 на електронну пошту установи подала запит до Задвірнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, у якому просила надати їй інформацію:

1. чи укладався договір з директором Задвір`янського ОЗЗСО І-ІІІ ст. Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області в інтересах установи договір про надання правничої (правової) допомоги Задвір`янському ОЗЗСО І-ІІІ ст. Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області з адвокатом Скоробогатим Миколою Вікторовичем від 24.01.2022 у справі №943/2142/21;

2. якщо такий договір про надання Задвір`янському ОЗЗСО І-ІІІ ст. правничої (правової) допомоги від 24.01.2022 року по справі №943/2142/21 укладався, то прошу надати мені копію даного договору.(а.с. 14,15).

01.07.2024 відповідачем надано відповідь на запит позивачки №71, у якій вказано наступне:

«У зв`язку з тим, що з написаного ніби то вами, запиту на публічну інформацію про надання копії договору правової допомоги Задвірянському ОЗЗСО, ми не можемо встановити автентичність підпису, який у нас викликає сумніви. Просимо прибути особисто або скерувати відповідний запит електронною поштою з накладенням на нього електронного цифрового підпису (КЕТ) відповідно до вимог законодавства.» (а.с.7, 12).

Позивач, вважаючи, що зміст повідомлень відповідача, отриманих у відповідь на її запити, свідчать про відмову надати доступ до запитуваної інформації згідно її запитів від 24.06.2024 та від 25.06.2024, звернулась із даним позовом до суду.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про звернення громадян», письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Отже, застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Електронне звернення без кваліфікованого електронного підпису надсилається у вигляді сканованого або фотографованого письмового звернення з підписом заявника із зазначенням дати.

Згідно долучених до матеріалів справи доказів, електронні звернення позивачки відповідали вимогам ст.5 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено, головним чином, Законом №2939-VI.

Метою цього Закону є надання запитувачам доступу до відкритої, конкретної інформації, інтерес до якої з боку запитувача є легітимним, зважаючи на мету запитувача, природу запитуваної інформації, роль запитувача та перевагу його інтересу в отриманні цієї інформації над інтересом в обмеженні доступу до неї. Така інформація може стосуватись особистих прав / обов`язків запитувача, а також інших осіб / подій, якщо інтерес до такої інформації пов`язаний з професійною, журналістською, громадською діяльністю запитувача тощо.

Згідно ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

Згідно ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно ч.1,2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (частина перша статті 22 Закону №2939-VI).

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.

Аналогічний за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20.

Отже, вказані положення закону вимагають від розпорядника публічної інформації надати повну та достовірну інформацію на запит, який йому адресований. При цьому, відмова в задоволенні запиту можлива лише з виключних підстав, передбачених частиною 1 статті 22 Закону №2939-VІ.

Частина 2 статті 22 Закону №2939-VI визначає, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Таким чином, положеннями вказаного Закону перебачено лише дві можливі дії (рішення) суб`єкта-розпорядника інформації, якому надійшов відповідний запит:

- прийняття запиту на інформацію, його розгляд і надання відповіді;

- відмова у задоволенні такого запиту із викладом відповідних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направлено на електронну поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 листи від 24.06.2024 та від 25.06.2024 з вимогою надати інформацію чи укладалися ними договори про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Скоробогатим М.В. від 28.09.2022 по справі № 943/1117/22 та від 24.01.2022 у справі №943/2142/21, у разі укладення таких просила надати їх копії.

У відповідь на подані позивачем запити відповідачем надіслано на електронну адресу позивача листи, де вказано, що вони не можуть встановити автентичність підпису, який у них викликає сумніви, тому просили прибути особисто або скерувати відповідний запит електронною поштою з накладенням на нього електронного цифрового підпису (КЕТ) відповідно до вимог законодавства.

Відтак, запити про інформацію, скеровані позивачкою на електронну адресу відповідача від 24.06.2024 та від 25.06.2024 не були розглянуті.

В той же час, відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію» в електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що приписами вказаних законів не передбачено накладення кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення, як і не передбачена процедура встановлення автентичності підпису запитувача інформації чи його особистого прибуття із запитом до розпорядника інформації.

Судом встановлено, що звернення позивачки від 24.06.2024 та від 25.06.2024 оформлені з дотриманням вимог вказаних законів.

Відтак, відповідач необґрунтовано та протиправно не надав позивачу відповіді на її запити від 24.06.2024 та від 25.06.2024. Відтак, листи відповідача, надіслані у відповідь на запити ОСОБА_1 , свідчать про нерозгляд останніх в установленому Законом № 2939-VI порядку і, як наслідок, протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду надісланих ОСОБА_1 запитів.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що викладені у відзиві щодо того, що договори про надання правової допомоги не можуть носити характеру публічних, оскільки у них визначені предмет договору, права та обов`язки сторін, інші обставини; запити позивача не можна розцінити як запити на публічну інформацію, відповідач не є суб`єктом владних повноважень і такі йому не делеговані, запитувана інформація містить інформацію, яка охороняється Законом і містить адвокатську таємницю.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна, службова).

Аналіз положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" стосовно конфіденційної інформації дає підстави виокремити такі її ознаки: 1) встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; 2) суб`єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної; 3) публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (частини перша, друга статті 13 Закону); 4) у випадках, встановлених законодавством, не може бути обмежено доступ до визначеної інформації, у тому числі й конфіденційної (частин п`ята та шоста статті 6 Закону).

Частиною другою статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Ці вимоги називають "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Лише, за умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Відтак передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

При цьому, положення частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".

Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності сукупності всіх трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, від 17 лютого 2020 року у справі №826/8891/16, від 5 березня 2020 року у справі №823/1811/16, від 6 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 та випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

Отже, у спірних правовідносинах, що склалися, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, таку бездіяльність слід кваліфікувати як таку, що не відповідає принципам статті 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності (пункт 5 частини другої) і розсудливості (пункт 6 частини другої).

Відповідний висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 380/15492/21.

У рішенні в справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11, п. 46) Велика Палата Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) узагальнила практику Суду у справах стосовно доступу до публічної інформації та виокремила такі чотири порогові критерії, відповідно до яких обмеження доступу до інформації може оцінюватися як втручання у реалізацію свободи вираження поглядів: 1) мета запиту на інформацію (розкриття інформації повинно надати доступ до питань, що становлять суспільний інтерес і тим самим забезпечити участь в управлінні державними справами); 2) характер запитуваної інформації (інформація повинна становити предмет загального суспільного інтересу); 3) роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості; 4) стан готовності та доступності запитуваної інформації (критерій дозволяє оцінити, чи може відмова в наданні інформації вважатись втручанням у свободу отримувати та передавати інформацію).

Суд не може надати правову оцінку у межах даної справи доводам відповідача, про те, що запитувана інформації становить адвокатську таємницю, зв`язку із тим, що відповідач взагалі не застосував "трискладового тесту".

Оскільки під час судового розгляду встановлено, що подані позивачем запити на публічну інформацію не розглянуто по суті відповідачем, тому належним та ефективний способом судового захисту позивача при вирішенні цієї справи є зобов`язання відповідача повторно розглянути запити позивача від 24.06.2024 та від 25.06.2024.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області щодо розгляду запитів від 24.06.2024 року та від 25.06.2024 року ОСОБА_1 та не надання обґрунтованої відповіді на звернення.

Зобов`язати Задвір`янський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 24.06.2024 року та від 25.062024 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Задвір`янського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 605,60 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна