Рішення

від 30.12.2024 по справі 462/3507/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/3507/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючої-судді -

Гедз Б.М., розглянувши розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін цивільнусправу запозовом Львівськогокомунального підприємства«Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза наданіжитлово-комунальніпослуги,-

встановив:

представник ЛКП «Залізничнетеплоенерго» Бекерська О.І. звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача 30807,58 грн заборгованості по оплаті за послуги централізованого опалення за період з 01.07.2014 по 31.12.2023 та сплачений судовий збір. В обгрунтування заявлених позовних вимог вказує, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з 01.07.2014 є надавачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.07.2014 вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з центпралізованого постачання гарячої води. Таким чином, між ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та відповідачкою склались договірні відносини з приводу надання послуг у сфері теплопостачання, для здійснення відповідачкою оплати за надані ЛКП «ЗТЕ» послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та щомісячно скеровувались повідомлення на оплату таких послуг. Відповідно до умов Договору приєднання до надання послуг виконавець зобов`язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки іна умовах, що передбачені Договором приєднання. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору та одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Всупереч наведеному, відповідачка проводила оплату за надані їй ЛКП «ЗТЕ» послуги у неповному обсязі у період з 01.07.2014 по 31.12.2023, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30807,58 грн. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом вживались заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою місця проживання відповідачки: АДРЕСА_1 , двічі скеровувались ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з додатками додатками неї рекомендованою поштовою кореспонденцією та роз`яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, разом з тим, конверти, якими скеровувалась судова кореспонденція повернуто на адресу суду неврученими відповідачу із зазначенням причини невручення, згідно довідки АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води, яким є Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго».

Згідно ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Постанови КМУ від 21 липня 2005р. № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (чинної на час виникнення правовідносин), плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Матеріалами справи, а саме згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідачка у справі ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Нормами ЦК України, зокрема ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4статті 544 ЦК України).

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово вказував, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Тобто, відповідачка як співвласник майна зобовязана брати участь у витратах щодо утримання майна: квартири АДРЕСА_2 , незалежно від того чи вона безпосередньо є споживачем житлово-комунальних послуг та користується за вказаною вище адресою, зокрема і наданими ЛКП «Залізничнетеплоенерго» послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення, плати та послуги з постачання теплової енергії та внесків на обслуговування, відповідачка допустила виникнення заборгованості за період з 01.07.2014 по 31.12.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 30807,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно до ч. 1, 4 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛКП «Залізничнетеполоенерго», який є публічним договором приєднання, укладений на основі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005 та вважається укладеним сторонами у справі з 01.07.2014.

Чинним законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. А тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів, від оплати таких послуг.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду України від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, відповідно до якої споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлено договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

На спростування позовних вимог, доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надає відповідачу послуги з постачання теплової енергії, відповідачем суду не надано, як і не надано доказів відмови відповідача від отримання вказаних послуг, які постачає позивач.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачка фактично отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та обслуговування відповідно маєі обов`язок оплатити вартість таких послуг, однак належним чином не виконала покладений на неї обов`язок, внаслідок чого за період з 01.07.2014по 31.12.2023утворилась заборгованість у розмірі 30807,58 грн.

Водночас, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом з пропуском строку позовної давності, а саме 24.04.2024 про стягнення заборгованості за період з 01.07.2014 по 31.12.2023, не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності та не просить такий поновити, з огляду на те, що часткова проплата наданих послуг відповідачкою була здійснена лише 05.2019 року, а тому у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 07.2014 року по 04.2016 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, оскільки відповідачкою допущено утворення заборгованості за отримані послуги ЛКП «Залізничнетеплоенерго», тому позовні вимоги є підставними та підлягають частковому задоволенню та з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість по оплаті за послуги централізованого опалення за період з 01.05.2016 по 31.12.2023

Крім того, згідно з ч. 1 ст.141 цього Кодексу з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 67 ЖК України, ст. 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268, 274-278 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2016 по 31.12.2023 у розмірі 23842,16 грн (двадцять три тисячі вісімсот сорок дві гривні 16 коп.).

В решті позову відмовити за пропуском позовної давності.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго», місцезнаходження: м. Львів, вул. С. Петлюри, 4 а, код ЄДРПОУ 20784943.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПГУ НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 462/3507/24.

Суддя Б.М. Гедз