Рішення

від 30.12.2024 по справі 452/2636/24

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2636/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" грудня 2024 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.

при секретарі Кафтан О.Ю.,

із участю: представника позивача адвоката Медвідь В.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання удаваним договору купівлі-продажу земельної ділянки, розірвання договору, припинення та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 07.11.1996 року між ОСОБА_2 та його дочкою ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб; на той момент вони проживали та працювали на території російської федерації, однак щороку приїжджали у відпустку на територію України, допомагали позивачу із дружиною; після виходу на пенсію відповідач із сім`єю мав намір приїхати на постійне місце проживання на територію України, планували побудувати будинок поруч, проживати там та здійснювати постійний догляд за позивачем на час старості. З цією метою 18.07.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки під кадастровим номером 4624287200:01:001:0241 площею 0,1185га за адресою: АДРЕСА_1 , який носив таку назву виключно формально, оскільки на час його посвідчення саме такий договір був найбільш економічно вигідним для підписання сторонами та найшвидшим в оформленні; жодних розрахунків між сторонами не проводилось; саме на вказаній земельній ділянці відповідач разом із дочкою позивача мали намір здійснити будівництво свого окремо будинку, прийняти його в експлуатацію, та після виходу на пенсію, переїхати проживати на територію України, де б мали здійснювати постійний догляд за батьками - позивачем та третьою особою на період їх старості, тобто, фактично між сторонами було укладено Договір довічного догляду; після подій, які настали 24.02.2022 року на території України повернення Відповідача разом із дружиною - дочкою позивача на територію України та будівництво будинку поруч із ними, прийняття його в експлуатацію та здійснення постійного догляду за батьками дружини є неможливим, а відтак, порушенням взятих на себе зобов`язань. Відтак просив визнати договір купівлі-продажу удаваним, припинити право власності відповідача на вказану земельну ділянку та визнати за позивачем право власності.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Медвідь В.О. вимоги позовної заяви підтримав та просив такі задовольнити з підстав, викладених у зверненні до суду; відповідач та його представник-адвокат Денис А.М. до суду не прибули, останній подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги від імені свого довірителя визнав та не заперечив проти їх задоволення; третя особа ОСОБА_3 подала заяву, якою просила справу розглядати справу без її участі та не заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки викладене у позовній заяві відповідає дійсності.

Заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав:

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Тому до ухвалення судового рішення сторонам роз`яснено наслідки відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та двохсторонніми, багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (ст. 235 ЦК України).

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року в справі №522/14890/16-ц.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 203, 655 ЦК України договір купівлі - продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок Покупця здійснювати догляд за Продавцем та його дружиною, не вважається договором купівлі - продажу, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи за одноразову винагороду, тобто за оплату.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 07.09.2016 року у справі №6-1026цс16.

Статтею 744 ЦК України передбачено, що за договором довічного догляду одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача доглядом довічно.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Оскільки як установлено судом визнання відповідачем позову не суперечить закону та із поданих позивачем даних не встановлено підстав, що порушують права, свободи чи інтереси інших осіб; судом установлено, що правочин вчинено з метою приховати інший, за яким відповідач зобов`язувався здійснювати догляд за позивачем на період старості і на теперішній час таке зобов`язання не може бути виконаним через існуючі обставини, позивач звернувся до суду із таким спором, бо іншого порядку вирішення такого немає і такий є законним на підставі наведених вище норм і наявних у справі доказів, - а тому такий позов слід задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати Договір купівлі - продажу земельної ділянки від 18.07.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за №1312, який укладено між ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 від імені якого на підставі довіреності від 22.06.2016 року за №2001 діяла ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_3 , - удаваним, як такий, що вчинений сторонами для приховання Договору довічного догляду, який вони насправді вчинили.

Визнати, що між сторонами ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 від імені якого на підставі довіреності від 22.06.2016 року за №2001 діяла ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_3 , замість укладеного договору купівлі - продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Копистянським Ю.Р., зареєстрованого в реєстрі за №1312, фактично було укладено Договір довічного догляду.

Розірвати Договір довічного догляду від 18.07.2016 року, який укладено між ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІПН- НОМЕР_2 від імені якого на підставі довіреності від 22.06.2016 року за №2001 діяла ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Копистянським Ю.Р., зареєстрований в реєстрі за №1312.

Припинити право власності громадянина ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 на земельну ділянку з кадастровим номером: 4624287200:01:001:0241 загальною площею 0,1185га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ-НОМЕР_4.

Визнати право власності за громадянином ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 4624287200:01:001:0241 загальною площею 0,1185га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: НОМЕР_4.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 2 січня 2025 року повного судового рішення.

Суддя