Рішення

від 09.01.2025 по справі 454/1436/24

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1436/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

представника позивача - адвоката Огорілко Ю.В.

та представників відповідача - прокурорів Прокуда Н.М. та Проць О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на його користь 1 000 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує наступним.

20.08.2014р. Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України.

26.08.2014р. Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області складено обвинувальний акт.

24.12.2015р. Сокальським районним судом Львівської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України визнано невинуватим та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 24.12.2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд провадження в Сокальському районному суді.

09.09.2021р. Сокальським районним судом Львівської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.1 ст.310 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700грн.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.03.2022 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 09.09.2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд провадження в Сокальському районному суді.

07.07.2023р. Сокальським районним судом Львівської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України, визнано невинуватим та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.11.2023 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 07.07.2023 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом в період із 20.08.2014р. по 22.11.2023р., тобто 9 років 3 місяці 3 дні.

За цей період в нього змінився усталений спосіб життя, він не міг бачитися з друзями, рідними. Піддавався образам в силу звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Внаслідок незаконного звинувачення він важко переживав несправедливе до нього відношення та незаконне звинувачення. Він є пенсіонером, особою похилого віку і тривала судова тяганина неабияк позначилася на його самопочутті.

З покликанням на ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 1-5, 12,13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просить стягнути із Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України, на його користь 1 000 000грн. відшкодування моральної шкоди.

13.05.2024 р. представник відповідача Львівської обласної прокуратури подано відзив на позовну заяву у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із їх безпідставністю.

23.05.2024 року представником відповідача Державної казначейської служби України подано відзив на позовну заяву у якому зазначив, що заперечує вимоги позивача та просить у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

11.06.2024р. представник позивача - адвокат Огорілко Ю.В. надав відповідь на відзив, в яких зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та необгрунтованими і спростовуються вимогами матеріального права та судовою практикою.

Представник позивача - адвокат Огорілко Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. В обгрунтування позовних вимог навів обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - прокурор Проць О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування заперечення навела обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Державної Казначейської служби України в судове засідання не прибув.

Заслухавши учасників та дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що 20.08.2014р. Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України.

26.08.2014р. Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області складено обвинувальний акт.

24.12.2015р. Сокальським районним судом Львівської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України визнано невинуватим та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 24.12.2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд провадження в Сокальському районному суді.

09.09.2021р. Сокальським районним судом Львівської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.1 ст.310 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, щ становить 1700грн.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.03.2022 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 09.09.2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд провадження в Сокальському районному суді.

07.07.2023р. Сокальським районним судом Львівської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.310 КК України визнано невинуватим та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.11.2023 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 07.07.2023 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі».

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

Обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди, позивач зазначив, що внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, які призвели до значних душевних страждань, погіршення його відносин з оточуючими, порушення нормальних життєвих зв`язків та стану здоров`я, приниження честі, гідності та ділової репутації; тривале незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та перебування під слідством більше чотирьох років мало для позивача психотравмуючі наслідки.

Відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 має право на відшкодування на його користь за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди, яку слід визначити, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Разом з цим, щодо тверджень представника відповідача Прокуратури Львівської області про те, що при обчисленні моральної шкоди за час перебування під слідством та судом необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд відхиляє з огляду на таке.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах.

Зміни до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» законодавцем не вносилися і його норми не передбачають визначення розміру відшкодування із розрахункової величини, визначеної будь-яким іншим законом, зокрема Законом України «Про Державний бюджет України».

До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому суд дійшов висновку, що при вирішенні даної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000 грн.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з пунктом 1 якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Покликання на те, що позивач не довів завдання йому моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт постановлення виправдувального вироку є доказом незаконності дій органів досудового розслідування, які додатково не підлягають у судовому порядку визнанню незаконними, та завдання особі моральної шкоди (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) та від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19)). При цьому згідно з усталеною практикою суду касаційної інстанції ухвалення окремого судового рішення про визнання дій прокуратури неправомірними не вимагається.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд, враховує: негативні наслідки, які продовжувалися для позивача внаслідок тривалого незаконного кримінального переслідування, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 3 КПК України стадія притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 перебував під досудовим слідством та судом з 20.08.2014 року по 22.11.2023 року (111 місяців та 3 дні ), за вказаний період перебував у статусі підозрюваного та обвинуваченого, в судовому порядку був змушений доводити свою невинність, позивач жив у постійному страху бути засудженим за нескоєний ним злочин, втратив репутацію, що мало для нього негативні наслідки та суттєво вплинуло на його психоемоційний стан, а також вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» у 2025 році мінімальна заробітна плата складає - у місячному розмірі: з 1січня 8000 гривень.

Враховуючи період перебування позивача під слідством та судом з 20.08.2014 року по 22.11.2023 року (111 місяців та 3 дні ), тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди не може бути меншою, ніж 888 800 грн. (8000 грн. х 111 міс + 800 грн. за 3 дні).

Отже, враховуючи обставини справи, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, їх тривалість, та керуючись вимогами розумності та справедливості, суд дійшов до висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у мінімальному розмірі, встановленому законодавством, що буде достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 888 800 (вісімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот) грн.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Львівська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02910031, місце знаходження: м.Львів, пр.Шевченка, 17/19.

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ: 37567646, місце знаходження: м.Київ, вул.Бастіонна, 6 .

Повне судове рішення складено 14 січня 2025 року.

Головуючий: М. Я. Адамович