Рішення

від 07.01.2025 по справі 467/633/24

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/633/24

2/467/10/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Поплавської О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Уколова М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Арбузинської селищної об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Арбузинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Арбузинської селищної об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Арбузинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Доводи позову обґрунтовувала тим, що з січня 2014 року з дозволу виконкому Арбузинської селищної ради та за згодою ОСОБА_2 , яка проживала у цьому будинку, позивач зі своєю дитиною почала проживати у житловому будинку АДРЕСА_1 , та через деякий час із позивачкою став проживати і її чоловік ОСОБА_3 .

Протягом більш ніж десяти років її проживання із сім`єю у вказаному житловому будинку, позивач ремонтувала будинок для покращення зовнішнього та внутрішнього стану, користувалася земельною ділянкою поряд із будинком і за всі ці роки будь-яких заперечень чи перешкод з боку сторонніх осіб до неї з приводу володіння та користування житловим будинком, не було.

Незважаючи на те, що житловий будинок АДРЕСА_2 перебуває у володінні та користуванні позивача із січня 2014 року, право власності на нього на ім`я позивача не оформлено з причини, які від неї не залежать.

Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_4 , яка зі слів сусідів давно померла, як померла ОСОБА_5 . Спадкоємців після їх смерті, не має.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності, в порядку набувальної давності, на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 08.05.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2024 року справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені нею позовні вимоги та просила задовольнити позов. Суду пояснила, що з кінця 2013 року їй не було де жити, тому сусіди порадили їй будинок АДРЕСА_2 . Власником будинку була ОСОБА_4 , яка проживала у м. Вознесенську, а вказаний будинок придбала для свого племінника. ОСОБА_4 дозволила їй проживати у належному їй будинку, тому позивач саме з кінця 2013 року стала проживати у спірному житловому будинку. Після того вона з ОСОБА_4 не спілкувалася. На теперішній час позивачу не відомо місцезнаходження власника будинку, кошти за проживання у її будинку, позивач останній не давала. Позивач вважає, що тривалий час проживає у будинку АДРЕСА_2 , робить ремонти у будинку, фарбує його, користується земельною ділянкою біля будинку, утримує господарство, тому має право на цей будинок. За весь тривалий час ОСОБА_4 не цікавилася належним їй житловим будинком, він їй не потрібен. Племінник ОСОБА_4 жодних претензій до неї не пред`являв.

Адвокат Уколов М.І. в судовому засіданні просив про задоволення позовних вимог пояснивши, що позивач більше 10 років добросовісно володіє майном та проживає у будинку, жодна особа не заперечує проти цього, тому позивач має право на визнання права власності на житловий будинок. Позивачу надала дозвіл на проживання у спірному будинку саме ОСОБА_5 , яка була знайома з ОСОБА_4 . Остання померла у 2002 році. Позивач піклується житловим будинком, обробляє земельну ділянку, з боку інших осіб жодних претензій з приводу проживання позивача у будинку АДРЕСА_2 , не має. Жодних угод з приводу користування житловим будинком, позивач не укладала.

Представник відповідача Арбузинської селищної ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяви про розгляд справи у відсутність представника Арбузинської селищної ради, не заперечує проти задоволення позову (а.с. 14)

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши свідків, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 із своєю сім`єю проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5), що підтверджується довідкою Арбузинської селищної ради від 22.02.2024 року № 461.

Актом проживання особи без реєстрації від 22.02.2024 року № 88, складеного та підписаного сусідами позивача, підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 6, 8).

Згідно довідки БТІ Арбузинського комунального підприємства від 22.02.2024 року № 29, право власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_4 станом на 01.01.2013 року зареєстровано Первомайським МБТІ в реєстрову книгу №11 за реєстровим № 2092 від 28.04.1976 року за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.1976 року (а.с. 7).

Згідно інформації Арбузинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.06.2024 року № 375-23.15-31 було здійснено перевірку стосовно складання актового запису про державну реєстрацію смерті ОСОБА_4 , такі дані відсутні. (а.с. 22).

Із дослідженоїв судовомузасіданні пенсійноїсправи ОСОБА_4 видно, що така померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Арбузинка, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області від 15.05.2002 року (а.с.43, а.с.2 пенсійної справи).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що з позивачем є сусідами. Позивач більше десяти років проживає зі своєю сім`єю в будинку АДРЕСА_2 . Будинок та прибудинкову територію прибирають, фарбують, білять, користуються земельною ділянкою. Кому належить будинок, їй не відомо, але раніше там проживала ОСОБА_7 , яка померла давно, потім в тому ж будинку стала проживати ОСОБА_5 , яка теж померла. Після її смерті у вказаному будинку стала проживати позивачка. Спору щодо житлового будинку не має.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що позивача знає більше 10 років, як сусідку, яка проживає у будинку АДРЕСА_2 та яка доглядає за вказаним будинком, фарбує його, білить, доглядає за городом. Спору щодо будинку, не чув. Кому раніше належав вказаний житловий будинок, йому не відомо. На якій підставі у житловому будинку проживає позивач, не знає.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 1 статті 344 ЦК України).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За такого, судом встановлено, що майно зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_4 , позивач знала про власника спірного будинку з моменту користування та володіння ним за згодою власника, яка не відмовлявся від свого права власності на будинок, тому вказане майно не може бути об`єктом набувальної давності.

Сам лише факт користування спірним приміщенням не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставі статті 344 ЦК України.

Положення наведеної статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставідоговірних зобов`язань,чи у будь-який інший передбачений законом спосіб,оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи позивач не надала доказів, а матеріали справи таких не містять, про те, що вона володіє майном не за волею власника і не знала, хто є власником.

За такого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок за набувальною давністю, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Сам лише факт проживання позивача у спірному будинку, утримання його в належному стані не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю.

У даному випадку відсутній юридичний факт купівлі-продажу житлового будинку, оскільки в силу закону без оформлення договору купівлі-продажу це неможливо, позивач це знала (повинна була знати), а тому в цьому випадку добросовісності бути не може з огляду на те, що помилка в розумінні закону не веде до добросовісності, яка є однією з ознак застосування набувальної давності.

Погодження між позивачем та власником будинку усної домовленості про проживання, факт проживання позивача у цьому будинку, та користування ним, не свідчить про наявність правових підстав набуття права власності на цей будинок за набувальною давністю.

За таких обставин, суд належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, врахувавши принцип справедливості рішення суду, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, позивачем не доведено всіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, оскільки позивач протягом усього часу проживання у будинку достеменно знала хто є власником домоволодіння та проживала у ньому з його дозволу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Арбузинської селищної об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Арбузинської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення оголошено 14.01.2025 року о 08.00 годині.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова