Ухвала

від 09.01.2025 по справі 711/9655/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/7/25 Справа № 711/9655/24 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

представника володільця

майна адвоката ОСОБА_7

представника власника майна

БО «БФ «Другий фронт Черкаси» адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.12.2024 про накладення арешту в рамках кримінального провадження №42023252220000052 від 30.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.358-5 КК України,

в с т а н о в и в :

зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку 05.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.2024, а саме на:

- акт приймання-передачі від 25.04.2023, укладений між БО «БФ «Другий фронт Черкаси» та ОСОБА_9 на 1 арк., заява БО «БФ «Другий фронт Черкаси» від 01.08.2024 на 1 арк.;

- реєстраційний талон №066063 на транспортний засіб LAND ROVER DISCOVERY, 2020 року випуску, Vin № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , на 1 арк.;

- ключ від транспортного засобу LAND ROVER DISCOVERY в чорному силіконовому чохлі;

- транспортний засіб LAND ROVER DISCOVERY, 2020 року випуску, Vin № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є БО «БФ «Другий фронт Черкаси».

Заборонено відчужувати, розпоряджатись та користуватись вищевказаним майном до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Прийняте рішення слідчим суддею обґрунтовано тим, що матеріали провадження свідчать про потреби досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження у накладенні арешту на майно і виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, з огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, з метою забезпечення дієвості досудового розслідування, запобігання можливості приховування та зникнення майна і збереження речових доказів, а також розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження з врахуванням правової підстави для арешту майна і наслідків арешту майна для інших осіб.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат вказує на суперечливість правової підстави накладення арешту у даному провадженні, адже клопотання про накладення арешту обґрунтовується тим, що майно відповідає критеріям речових доказів, а в судовому засіданні також повідомлено про необхідність накладення арешту з метою забезпечення майбутньої спеціальної конфіскації. При цьому, слідством не доведено чи може БО «БФ «Другий фронт Черкаси» бути суб`єктом спеціальної конфіскації та чи інкримінується його посадовим особам співучасть у вчиненні кримінального правопорушення за ст.368-5 КК України.

Адвокат зазначає, що інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_9 є необґрунтованим, оскільки останній не в повній мірі є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, бо з 24.02.2022 мобілізований до лав ЗСУ і є увільненим від виконання обов`язків директора департаменту ЖКК ЧМР, а тому, хоча і має обов`язок подавати декларацію, проте не може бути суб`єктом, який незаконно збагачується за рахунок вказаної посади.

На думку адвоката слідчим суддею не враховано, що зазначеним у клопотанні автомобілем в основному користується цивільна дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_10 і вказаний факт було відображено в декларації, сам же ОСОБА_9 інколи користується ним у військових цілях, у зв`язку з чим ОСОБА_9 не вказував про це у декларації.

Крім того, представником ОСОБА_9 суду було надано докази того, що автомобіль було ввезено з-за кордону для потреб благодійного фонду і ОСОБА_9 в цьому участі не приймав.

На думку захисника слідством не доведено, що ОСОБА_9 використовував автомобіль для особистих потреб, а наявні матеріали НСРД з фотографіями не є належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх розсекречення.

Також адвокат посилається на те, що слідчим суддею необґрунтовано застосовано найобтяжливіший вид накладення арешту з забороною відчуження, розпорядження та користування, що фактично являється конфіскацією майна ще до ухвалення вироку судом та до оголошення будь-кому підозри. Діями слідчого судді фактично вилучено з благодійного фонду автомобіль, який міг би бути використаний військовими з огляду на триваючу агресію з боку рф.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, ОСОБА_9 та представника власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023252220000052, внесеному до ЄРДР 30.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368-5 КК України, за фактом можливого незаконного збагачення керівника Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який будучи особою уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування у продовж 2020-2024 років незаконно набув у власність активів у вигляді рухомого та нерухомого майна на території Черкаської області, вартість яких перевищує більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян його законні доходи.

Розпорядженням міського голови м. Черкаси ОСОБА_11 від 29.04.2016 №241-р(к) ОСОБА_9 з 04.05.2016 призначено на посаду директора департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради.

З 24.02.2022 ОСОБА_9 мобілізований до лав ЗСУ та на час розгляду даного клопотання перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді командира взводу охорону роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією військового квитка ОСОБА_9 та витягом з Наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) ОСОБА_12 від 26.09.2023 №643.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст.368-5 КК України, яке полягає у незаконному набутті активів у вигляді рухомого та нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за членами сім`ї ОСОБА_9 та на його цивільну дружину ОСОБА_10 .

Згідно до протоколу обшуку від 05.12.2024 в період часу з 06 год. 43 хв. до 14 год. 42 хв. на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.2024 (справа 711/9346/24) органом досудового розслідування проведено обшук земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0043, яка розміщена в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту, без назви вулиці та номеру будинку), яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належить Черкаській районній державній адміністрації, та на підставі договору оренди землі від 19.08.2017 перебуває в користуванні обслуговуючого кооперативу «Дачний-2016» за місцем спільного проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в ході якого, серед іншого було вилучено: акт приймання-передачі від 25.04.2023, укладений між БФ «Другий фронт Черкаси» та ОСОБА_9 на 1 арк., заява БО «Благодійний фонд» від 01.08.2024 на 1 арк.; реєстраційний талон №066063 на транспортний засіб LAND ROVER DISCOVERY, 2020 року випуску, Vin № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , на 1 арк.; ключ від транспортного засобу LAND ROVER DISCOVERY в чорному силіконовому чохлі; транспортний засіб LAND ROVER DISCOVERY, 2020 року випуску, Vin № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який опломбовано та поміщено до спеціального майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Центру забезпечення ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21.

05.12.2024 постановою слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Черкаській області речі, вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч.2 ст.167 КПК України).

Тимчасове вилучення майна може бути здійснене під час обшуку та огляду (ч.2 ст.168 КПК України).

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно із ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, постановою слідчого ВРОТЗ СУ ГУНП в Черкаській області від 05.12.2024 речі, вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023252220000052 від 30.08.2023 та клопотання про арешт майна направлено до суду в межах строку, передбаченого ч.5 ст.171 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене у ході проведення обшуку, яке стосується обставин розслідування даного кримінального провадження та має значення для встановлення істини у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування даного виду забезпечення у цьому провадженні може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення збереження речового доказу до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.

Отже, слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Не застосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд вважає необхідним вказати, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи апелянта про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, в тому числі копії протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, необґрунтованість інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення з огляду на те, що наразі він не є особою уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, відсутність повідомленої підозри будь-кому у цьому провадженні та не доведеність слідством ймовірність причетності БО «БФ «Другий фронт Черкаси» до інкримінованого злочину.

З цього приводу, апеляційний суд звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відтак зазначені вище посилання в апеляційній скарзі адвоката апеляційний суд відхиляє, зокрема, й з огляду на те, вказані обставини підлягають перевірці в подальшому під час досудового розслідування та розгляду справи судом по суті.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, а тому доводи адвоката ОСОБА_7 стосовно незаконності ухвали слідчого судді колегія суддів вважає непереконливими.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст.170-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч.5 ст.173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Крім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Згідно з ч.4 ст.132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно з ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Доказів негативних наслідків від застосування саме такого заходу забезпечення апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено, відповідно, доводи скаржника про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, з дотриманням вимог ст.ст. 170-173 КПК України.

Матеріали клопотання та справи містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування вилучені речі можуть бути використані як докази у цьому кримінальному провадженні, а накладення арешту на вищезазначене майно має легітимну мету, передбачену п.1 ч.2 ст.170 КПК України - збереження речових доказів, а отже вказані речі відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно частини третьої ст.173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Інші доводи на які посилається адвокат також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки істотних порушень норм КПК України не встановлено.

Зважаючи на зазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 168, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.12.2024 про накладення арешту в рамках кримінального провадження №42023252220000052 від 30.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.358-5 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач :

Судді :