Ухвала

від 13.01.2025 по справі 420/37108/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/37108/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби;

- зобов`язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 р. по 13.05.2022 р. включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби.

Ухвалою від 03.12.2024 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

17.12.2024 р. від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України. В обґрунтування заяви зазначає, що позивач звільнена позивач зі служби 23.11.2023 р., розрахунок при звільненні отримала у листопаді 2023 року, з вимогою щодо виплати йому додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 до установи не звертався, а до суду звернувся з цим позовом лише у грудні 2024 року (майже через рік після звільнення), поза межами визначених законодавством строків, заяви про поновлення строку на звернення з відповідною вимогою до суду позивачем не надавалось. Також окремо зазначаємо, що позивачка раніше зверталась до установи для отримання підтверджуючих документів щодо проходження останньою служби в установі. 18.01.2024 р. установою надано відповідь на адвокатський запит від 14.01.2024 р. та окремо долучено копії розрахункових листів. Зазначена інформація розглядала в межах адміністративної справи № 420/7130/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги датовані 03.03.2024 р.. Разом з тим повну інформацію про надходження грошового забезпечення позивач може самостійно отримати в будь який момент сформувавши довідку ПФ України форми ОК-7, та була обізнана про розмір грошового забезпечення отримуючи його щомісячно. З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 в період проходження служби, а також при звільненні та після звільнення мала інформацію про розмір виплаченого грошового забезпечення. Оскільки позивачем не заявлялося клопотання про поновлення строку звернення до суду, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При вирішення даного клопотання суд виходить з наступного.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб`єкта приватного права. Положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23 ключовим моментом для визначення строку звернення до суду у спірних правовідносинах щодо виплати всіх сум, які належать працівникові при звільненні, є момент виключення особи із списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення.

Отже, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звільнена з військової служби з 23.11.2023 р. у зв`язку з чим з позивачем повинні були здійснити повний розрахунок щодо належних йому при звільненні сум.

Таким чином, на момент трудової діяльності, що стосується спірних правовідносин та на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Листом відповідача від 27.01.2023 р. повивачу повідомлено, що виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168 особам рядового та начальницького складу, які проходять службу в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор" не здійснювалась.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23, суд вважає, що датою з якої ОСОБА_1 дізналась про порушення своїх прав є 27.01.2023 р.

В той же час, з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду 02.12.2024 р., тобто з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України.

Позивачем не подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням обставин на підтвердження поважності причин пропуску такого строку та не надано відповідних доказів.

Приписами ч.13 ст.171 КАС України визначено, що суддя встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановлює ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно ч.6 ст.160 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 р. у справі № 640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовною заявою позивачу слід подати до суду заяву про поновлення такого строку.

З огляду на викладене, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає частковому задоволенню, а позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням ОСОБА_1 строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно подати до суду мотивовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою з наведенням обставин на підтвердження поважності причин пропуску такого строку та надання відповідних доказів.

Керуючись ст.ст.171, 123, 241, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Позивачу усунути недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску строку.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Бездрабко