Рішення

від 13.01.2025 по справі 440/2487/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2487/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації ДФС України, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Державної податкової адміністрації України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації ДФС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України в особі Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо не надання довідки про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998 (наказ №238-о від 13.04.1998);

- зобов`язати Міністерство фінансів України в особі Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України видати довідку про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998 (наказ №238-о від 13.04.1998).

Позивач обґрунтувала позовні вимоги тим, що вона з метою оформлення пенсії за віком, звернулася до Державної податкової служби для отримання довідки про отриманні нею доходи під час роботи в Державній податковій службі адміністрації України за період з 20.01.1997 по 13.04.1998, у відповідь Державна податкова служба України повідомила, що вона не є правонаступником Державної податкової адміністрації України з кадрових питань, питань заробітної плати, документи з особового складу Державною фіскальною службою України до Державної податкової служби не передавались. Позивач звернулася до Державного архіву м. Києва з проханням надати відповідну довідку, проте Державний архів м. Києва повідомив позивача, що немає можливості надати довідку, оскільки документи на зберігання з особового складу не надходили. Позивач звернулася з проханням надати відповідну довідку до Голови з реорганізації Державної фіскальної служби, на які Міністерством фінансів України в особі Голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби листами повідомлено, що комісія реорганізації не володіє документами за 1997-1998 рік. Позивач вважає протиправними дії щодо не надання їй довідки про отримані нею доходи під час роботи, що порушують її права як пенсіонера при обчисленні пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

25 квітня 2024 року від представника Міністерства фінансів України надійшов відзив, у якому представник не погоджується з позовними вимогами та вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що заяви ОСОБА_1 про виготовлення довідок про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998, та рішення щодо розгляду її заяв адресувалися Голові комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, а не Міністерству фінансів України. Повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2023 № 578 «Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 № 395» Головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України затверджено заступника Голови Державної податкової служби ОСОБА_2 , увільнивши від виконання цих обов`язків ОСОБА_3 . У зв`язку з чим повідомило про відсутність у Мінфіну витребуваних заяв.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 залучено до участі у справі №440/2487/24 Міністерство фінансів України (вул. М.Грушевського,12/2, м. Київ, 01008, Код ЄДРПОУ 00013480 ), Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄРДПОУ 43005393), Комісію з реорганізації Державної фіскальної служби України (Львівська площа,8, м Київ, 04053), Державну податкову адміністрацію України (Львівська площа, 6, 8, м Київ, 04053) як співвідповідачів.

18 грудня 2024 року від представника Міністерства фінансів України надійшов відзив, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовної заяви, зазначає, що вимоги позивача пов`язані із її роботою з 1997 по 1998 року в Державній податковій адміністрації України, до якої Мінфін не має жодного відношення. Мінфін не є суб`єктом призначення та звільнення позивача, не перебував з позивачем у трудових відносинах та відносинах публічної служби та не наділений повноваженнями на вчинення дій, які є предметом прохальної частини позову.

06 січня 2025 року від представника Державної податкової служби України надійшов відзив у якому представник відповідача, заперечує проти задоволення позовних вимог щодо нього, зазначає, що ОСОБА_1 не працювала та не працює в апараті ДПС та на посадах територіальних органів ДПС, призначення на які та звільнення з яких здійснюється Головою ДПС, а Державна фіскальна служба України не передавала до Державної податкової служби України документи з кадрових питань (особового складу) і надання довідки про отримані доходи за період роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 13.04.1998 не є можливим та не відноситься до компетенції Державної податкової служби України.

Суд в порядку ст. 263 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.08.1983, працювала у Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляції з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій з 20.01.1997 по 13.04.1998.

ОСОБА_1 звернулася до Державної податкової служби України для отримання довідки про отриманні нею доходи під час роботи в Державній податковій службі адміністрації України за період з 20.01.1997 по 13.04.1998,

07.07.2022 Державна податкова служба України повідомила позивача, ДПС України не є правонаступником Державної податкової адміністрації України з кадрових питань, питань заробітної плати, документи з особового складу Державною фіскальною службою України до Державної податкової служби не передавались.

29.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до Державної податкової служби України з заявою у якій просила повідомити в якій архівній установі знаходяться щодо неї документи по заробітній платі за період 1997-1998 роки.

16.08.2022 Державна податкова служба України повідомила ОСОБА_1 , що Міністерство фінансів України в особі Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України з метою оперативного опрацювання документів, адресатом яких є Голова ДФС/Голова комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Міністерство фінансів України просить надсилати їх за адресою: АДРЕСА_1 , абонентська скринька №90.

29.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до Державного архіву м. Києва з проханням надати відповідну довідку за період роботи за 1997-1998 роки в Державній податковій адміністрації України для нарахування пенсії.

На запит ОСОБА_1 , Центральний державний архів Вищих органів влади та управління України листом від 06.10.2022 повідомив позивачку, що документи по особовому складу (кадрових питань) на зберігання ЦДАВО України не надходили, тому архів не має можливості надіслати довідку про отримувані доходи ОСОБА_1 за період роботи у Державній податковій адміністрації України з 1997 по 1998 роки. Рекомендовано звернутися до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України.

29.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо видачі довідки про заробітну плату в Державній податковій адміністрації.

Директор Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин, Голова комісії з реорганізації ДФС України В. Якубівський, листом від 08.11.2022 повідомив ОСОБА_1 , що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби» від 28.10.2021 №1127 зобов`язано Міністерство юстиції та Державну архівну службу прийняти Центральним державним архівом вищих органів влади та управління від апарату Державної фіскальної служби, а обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечити прийняття архівами областей , м. Києва від відповідних головних управлінь областей, м. Києва та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в упорядкованому стані архівних справ, внесених до Національного архівного фонду, документів з кадрових питань (особового складу), документів з основної діяльності, які не завершені в діловодстві та/або строки тимчасового зберігання яких не закінчилися. Запропоновано звернутися до відповідного державного архіву з метою отримання документів.

03.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до директору Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин, Голова комісії з реорганізації ДФС України Якубівського В.Л. з листом у якому просила розглянути її звернення, повідомила, що Центральний державний архів Вищих органів влади та управління України її повідомив, що документи по особовому складу (кадрових питань) на зберігання ЦДАВО України не надходили, тому архів не має можливості надіслати довідку про отримувані доходи, рекомендовано звернутися до Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України.

У відповідь на звернення позивача від 03.11.2022, Директор Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин, Голова комісії з реорганізації ДФС України В. Якубівський у листі від 08.11.2022 повідомив позивачку, що Комісії з реорганізації ДФС України не володіє документами за 1997-1998 роки, в т.ч. щодо нарахування заробітної плати у Державній податковій адміністрації України.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо ненадання довідки про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України в період з 20.01.1997 по 13.04.1998, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статей 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон України № 2939). Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-ХІІ (далі - Закон України № 2657).

Згідно ст. 1 Закону України № 2939, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України № 2657, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно положень ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України № 2657, право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Правовий статус посадових осіб ДПС та її територіальних органів, як контролюючих органів, визначено розділом XVIII Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 342.4 та 342.6 статті 342 ПК України, посадові особи

контролюючих органів є державними службовцями. Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - законами України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції» та іншими законами.

Згідно зі статтею 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час осягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Пенсійне забезпечення працівників контролюючих органів, їх установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до запису №10741120014006427 внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна податкова адміністрація України (ЄРДПОУ 19355711) припинена 09.08.2012 на підставі рішення щодо реорганізації.

Міністерство доходів і зборів України утворено шляхом реорганізації Державної податкової служби України та Державної митної служби України згідно Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи оптимізації системи центральних органів виконавчої влади».

Державна фіскальна служба України утворена шляхом реорганізації та є правонаступником Міністерства доходів і зборів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби України».

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», Державну фіскальну службу України реорганізовано шляхом поділу та утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (далі Постанова № 227) затверджено, зокрема, Положення про Державну податкову службу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби» (зі змінами) погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї Постановою № 227 функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі Постанова №537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 3 Постанови №537).

При цьому визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Таким чином, Постанови № 1200 та № 537, а також Розпорядження № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України та її територіальних органів, тобто про перехід до Державної податкової служби України та її територіальних органів функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 у запитуваній нею період з 1997 по 1998 року працювала на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій Державної податкової адміністрації України.

Разом з цим, видача ОСОБА_1 довідки про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій у період з 20.01.1997 по 31.04.1998 у зазначеній справі не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що були передані ДПС та її територіальним органам відповідно до Постанов № 1200 та № 537, а також Розпорядження № 682-р.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ДПС та її територіальні органи не вповноважені складати та видавати довідки з кадрових питань (особового складу) працівників Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (далі по тексту також Положення №375) Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Підпунктом 90 пункту 4 Положення №375 визначено, що Мінфін відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Мінфіну, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 235 (далі - Положення № 235), Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (пункт 7 Положення № 235).

Згідно підпунктів 11, 12, 14, 15, 18 пункту 11 Голова ДФС: затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату ДФС, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, заступників керівників; приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством, працівників ДФС; призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату ДФС (якщо інше не передбачено законом); призначає на посаду за погодженням з Міністром фінансів і головами відповідних обласних та Київської міської держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів ДФС в областях та м. Києві; призначає на посаду за погодженням з головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників інших територіальних органів ДФС; призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів ДФС, начальників митних постів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 р. № 395 "Питання Державної податкової служби" утворено комісію з реорганізації Державної фіскальної служби та затверджено головою комісії директора Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів ОСОБА_3 .

У зв`язку з набуттям чинності 25.03.2021 р. Закону України від 28.01.2021 р. № 1150-IX "Про Бюро економічної безпеки України" (далі - Закон № 1150-IX), згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 р. № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (із змінами і доповненнями, далі - Постанова № 1200), абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 р. № 395 "Питання Державної податкової служби" (із змінами і доповненнями), продовжились здійснюватися відповідні заходи, пов`язані з реорганізацією (ліквідацією) Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), що передбачені Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. № 1074 (далі - Постанова № 1074).

Згідно з підпунктом 2 пункту 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1150-IX, Кабінету Міністрів України необхідно не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 р. № 761 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85", Кабінет Міністрів України постановив внести зміну в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 р. № 85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", виключивши таку позицію: "ДФС 370 370 4604 4604".

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 р. № 1127 "Деякі питання застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби" установлено, що у процесі реорганізації Державної фіскальної служби Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 82, ст.3005), застосовується з урахуванням таких особливостей: головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби може бути призначена посадова особа Міністерства фінансів, головою комісії з реорганізації раніше утвореного як юридична особа публічного права територіального органу Державної фіскальної служби (головного управління, митниці) може бути призначена посадова особа з числа працівників такого органу або у разі відсутності посадових осіб в такому органі - посадова особа юридичної особи - правонаступника, або у разі відсутності посадових осіб в такому органі та юридичній особі - правонаступнику - посадова особа Міністерства фінансів або Державної податкової служби, або Державної митної служби, або Бюро економічної безпеки.

З огляду на відсутність, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 р. № 85 "Про Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", визначеної чисельності працівників апарату та територіальних органів ДФС, а також відсутність у визначених Додатком № 3 до проекту Закону України № 6000 від 15 вересня 2021 року "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (прийнятий Верховною Радою України 02.12.2021) видатків у 2022 році на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС, станом на 01.01.2022 всі співробітники ДФС, вивільнені.

Починаючи з 01.01.2022 р., ДФС України припинено виконання функцій органу виконавчої влади України.

Подальші заходи, пов`язані із реорганізацією (ліквідацією) ДФС будуть здійснюватися представниками державних органів, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, а також членами комісії з реорганізації ДФС, що є представниками інших центральних органів виконавчої влади відповідно до вимог Постанови № 1074.

Постановою Кабінету міністрів України від 09.06.2023 №578 «Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 15.05.2019 №395 затвердженого головою Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби заступника Голови Державної податкової служби Тітарчука Михайла Івановича, увільнивши від виконання цих обов`язків ОСОБА_3 .

З викладеного слідує, що на даний час не закінчився процес реорганізації (ліквідації) ДФС України.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. № 1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" (далі - Порядок № 1074).

Приписами пункту 15 Порядку № 1074 передбачено, що у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.

Головою комісії з реорганізації органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що реорганізується.

Головою комісії з ліквідації органу виконавчої влади затверджується посадова особа, визначена Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1074 Голова комісії з припинення органу виконавчої влади затверджує в триденний строк її персональний склад, до якого обов`язково входять працівники юридичної, кадрової, бухгалтерської служб органу виконавчої влади, що припиняється, представники Мінфіну, ДПС, Казначейства, Укрдержархіву та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, а також у разі потреби посадові особи утвореного органу виконавчої влади.

У складі комісії з припинення органу виконавчої влади за рішенням голови комісії визначаються заступники голови комісії - представники органу виконавчої влади, що припиняється, або утвореного органу виконавчої влади, або органу виконавчої влади, до якого переходять права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється, один з яких за рішенням голови комісії у разі його відсутності чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин виконує обов`язки голови комісії.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З означених вище правових норм слідує, що порядок здійснення та забезпечення права звернення кожного громадянина України до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, визначає Закон України «Про звернення громадян».

Згідно вимог Закону України «Про звернення громадян» у випадку якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні не входять до його повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Судом, при розгляді справи, встановлено, що позивач з метою отримання довідки про дохід за час її роботи в Державній податковій адміністрації України для оформлення пенсії за віком, зверталася до Голови комісії з реорганізації ДФС України, Державної податкової служби України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, проте, у наданні довідки їй відмовлено, вказуючи на неможливість надати їй довідку про отримувані нею доходи з 1997-1998 роки.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.08.1983, ОСОБА_1 працювала у Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляції з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій з 20.01.1997 по 13.04.1998, отже в цей період отримувала заробітну плату, а тому має право на отримання відповідної довідки про її доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України для надання її до органів Пенсійного фонду України для призначення їй пенсії.

Відновлення порушеного права позивача на отримання довідки про отримані нею доходи під час її роботи для призначення їй пенсії, є основною метою при розгляді даного спору, а тому захист такого права має бути, насамперед ефективним.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Chahal проти Об`єднаного королівства (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі Афанасьєв проти України).

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що заходи пов`язані із реорганізацією (ліквідацією) ДФС відповідно до вимог Постанови №1074 здійснюються представниками держаних органів, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, а також членам комісії з реорганізації ДФС, що є представниками інших центральних органів виконавчої влади. З огляду на це, Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України уповноважена вести облік документів з кадрових питань, у тому числі щодо заробітної плати колишніх працівників Державної податкової адміністрації України, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію з реорганізації Державної фіскальної служби України видати довідку ОСОБА_1 про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України з 20.01.1997 по 31.04.1998.

Разом з цим, з враховуючи, що Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України є тимчасовий орган, який діє на строк проведення реорганізації Державної фіскальної служби, суд вважає за необхідне з метою ефективного відновлення порушеного права позивача зобов`язати також Міністерство фінансів України видати довідку ОСОБА_1 про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України з 20.01.1997 по 31.04.1998.

Таким чином, з метою поновлення порушених прав позивача та їх ефективного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо не надання ОСОБА_1 довідки про отримані нею доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998; зобов`язати Комісію з реорганізації Державної фіскальної служби України видати довідку ОСОБА_1 про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998; зобов`язати Міністерство фінансів України видати довідку ОСОБА_1 про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи порушене право позивача на отримання довідки про отримані нею доходи, бездіяльністю відповідачів, адміністративний позов підлягає задоволенню з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Міністерства фінансів України (вул. Грушевського,12/2, м. Київ, 01008, код ЄРДПОК 00013480), Державної податкової служби України ( Львівська площа,8, м. Київ, 04053, код ЄРДПОУ 43005393) , Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України ( Львівська площа,8, м. Київ, 04053, код ЄРДПОУ 39292197) Державної податкової адміністрації України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про отримані нею доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998.

Зобов`язати Комісію з реорганізації Державної фіскальної служби України видати довідку ОСОБА_1 про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998.

Зобов`язати Міністерство фінансів України видати довідку ОСОБА_1 про отримані доходи під час роботи в Державній податковій адміністрації України на посаді начальника відділу апеляцій з питань неподаткових платежів та адміністративних стягнень Головного управління апеляцій в період з 20.01.1997 по 31.04.1998.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко