Рішення від 13.01.2025 по справі 560/10127/24

Копія

Справа № 560/10127/24

РІШЕННЯ

іменем України

13 січня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Хмельницької митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Хмельницької митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 січня 2024 року між ПАТ "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН» та Geberit Produktions GmbH укладено договір поставки №106, предметом якого була поставка позивачу товару, зазначеного в комерційних, рахунках (та/або інвойсах) (п. 1.1. Контракту) та на підставі окремих замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту). На виконання Контракту на адресу Покупця у січні 2024 року направлено наступний Товар: відповідно до інвойсу №4300445036 від 16.01.2024 Покупцю направлений Товар: змивна клавиша Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) за ціною 10,88 євро за одиницю (672 штуки), надалі - Товар 1, інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic (артикул 895.125.00.0) за ціною 56,05 євро за одиницю (672 штуки) - Товар 2. З метою митного оформлення товарів позивачем заповнено та подано до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України митна декларація №24UA400030000293U0 від 22.01.2024, в якій Товар задекларований у митний режим «імпорт». Вказує, що при проведенні процедур митного оформлення Хмельницька митниця протиправно винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 22.01.2024 №UA400000/2024/000011/2 та картку відмови у митному оформленні товарів від 22.01.2024 №UA400030/2024/000007. Зазначає, що спірні рішення та картка відмови є противоправними, оскільки прийняті за відсутності підстав для відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю і для застосування другорядних методів визначення митної вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України (далі - МК України).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оскаржені рішення та картка винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

У відзиві на позовну заяву відповідач також просить розглянути справу №560/10127/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, що суд розцінює як клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання мотивоване необхідністю всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Щодо цього клопотання суд зазначає таке.

Приписами пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями частини 1 статті 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням наведеного, характеру спірних правовідносин та предмету доказування суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Суд встановив такі обставини справи.

Між приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (далі - позивач, покупець) та Geberit Produktions GmbH (далі - продавець) 15 січня 2024 року укладено Договір поставки №106, предметом якого є поставка Покупцю Товару, зазначеного в комерційних, рахунках (та/або інвойсах) (п. 1.1. Контракту) та на підставі окремих замовлень Покупця (п. 4.1. Контракту).

На виконання Контракту на адресу Позивача у січні 2024 року поставлено Товар відповідно до інвойсу №4300445036 від 16.01.2024: змивна клавиша Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1) за ціною 10,88 євро за одиницю (672 штуки), інсталяція з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic (артикул 895.125.00.0) за ціною 56,05 євро за одиницю (672 штуки).

Так, 22.01.2024 позивачем подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400030000293U0 (далі - МД) на товари:

№1. Вироби санітарно-технічного призначення з пластмас: -арт.895.125.00.0- Duofix-Basic Інсталяція з бачком прихованого монтажу Delta 12см, до комплекта Idol Delta20 -672шт.Матеріал: бачок пластиковий; інсталяція - металева; Виробник: "Geberit Produktions GmbH" Німеччина. Торгова марка: "Geberit".

№2. Вироби санітарно-технічного призначення з пластмас: -арт.895.125.00.0- Duofix-Basic Інсталяція з бачком прихованого монтажу Delta 12см, до комплекта Idol Delta20 -672шт. Матеріал: бачок пластиковий; інсталяція - металева; Виробник: "Geberit Produktions GmbH"Німеччина. Торгова марка: "Geberit".

До вищевказаної МД декларантом було надано такі товаросупровідні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) №60204783 від 16.01.2024;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 4300445036 від 16.01.2024;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 16.01.2024;

- Декларація про походження товару (Declaration of origin) №4300445036 від 16.01.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 22 від 22.01.2024;

- Розрахунок ціни (калькуляція) 115.107.21.1 від 16.01.2024;

- Розрахунок ціни (калькуляція) 895.125.00.0 від 16.01.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №106 від 15.01.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специф.1 від 15.01.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №106 від 15.01.2024;

- Договір (контракт) про перевезення №09/10/23 від 09.10.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №12/1-24 від 12.01.2024;

- Інші некласифіковані документи: Замовлення №БФ000003346 від 22.11.2023, заявка на перевезення №1201 від 12.01.2024, інформація кнопка 115.107.21.1 від 01.06.2022, керівництво по установці інсталяції від 22.01.2024, керівництво по установці кнопка 22.01.2024, лист повідомлення від 22.05.2023, лист пояснення кнопка: БН від 13.04.2023, Фото інсталяція від 22.01.2024, Фото кнопка від 22.01.2024;

- Митна декларація країни відправлення MRN24DE940424667695B0 від 16.01.2024.

При проведенні процедур митного оформлення Хмельницька митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 22.01.2024 №UA400000/2024/000011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2024 №UA400030/2024/000007 у відношенні товару №1, а саме змивної клавіши Geberit Delta 01 для подвійного змиву (артикул 115.107.21.1), збільшивши вартість за одиницю з ціни 10,88 євро за одиницю до 17.38 євро та у відношенні товару №2, а саме інсталяції з бачком прихованого монтажу Duofix-Basic (артикул 895.125.00.0), збільшивши вартість за одиницю з 56,05 євро до 59,60 євро.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості від 22.01.2024 №UA400000/2024/000011/2 зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: "Документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- заявлений рівень митної вартості товару №1 (33,62 дол. США/кг) не відповідає рівню митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях Держмитслужби (54,68-110,98 дол. США/кг), при цьому заявлена фактурна вартість товару 10,88 Євро/шт. не відповідає фактурній вартості ідентичного товару, митне оформлення якого здійснюється на інших митницях Держмитслужби, зокрема за митною декларацією від 15.01.2024 №UA209230/2024/003798 (17,38 Євро/шт.); митне оформлення товару №2 здійснювалось за рівнем митної вартості 4,66 Євро/кг та ціни 59,60 євро/шт., тоді як зараз рівень митної вартості 4,44 євро/кг та ціна 56,68 євро/шт., при цьому, мінімальний рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснюється на інших митницях становить 5,79 Євро/кг. Інформації виробника щодо знижок до ціни оцінюваних товарів не надано;

- до митної вартості не додано комісійну винагороду експедитора, визначену рахунком на перевезення, яка відповідного частини 10 статті 58 МКУ має додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, оскільки експедиційні послуги на даються на протязі всього маршруту перевезення;

- зазначений в CMR номер декларації MRN не відповідає номеру декларації, поданої до митного оформлення;

- зазначена в замовленні вага нетто не відповідає вазі нетто, заявленій до митного оформлення;

- подані до митного оформлення документи не містять інших, визначених частиною 10 статті 58 МК України складових митної вартості, зокрема: вартість навантаження, витрат на страхування; вартість ящиків тари (контейнерів) в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважається єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Також митним органом встановлено, що засновником підприємства отримувача товару є ТОВ «Славута холдінг», яке в свою чергу засноване швейцарською корпорацією «Геберіт холдінг», яке входить до групи компаній Геберіт, отже у митного органу є підстави вважати, експортер, контрагент, виробник та імпортер товару пов`язані між собою в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, отже до митної вартості має бути додана передбачена частиною 10 статті 58 МКУ складова митної вартості - «відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця». Виходячи з усіх вищевикладених обставин, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів у відповідності до статті VII ГАТТ, що є підставою вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достатньої інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально. Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики, підготовлені експертними організаціями; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2024 №UA400030/2024/000007 повідомлено, що у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: "В митному оформлені відмовлено на підставі ч. 6 cm. 54 МК України, а саме: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2- 4 cm. 53 МК України, відсутність у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України. Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості від 22.01.2024 UA400000/2024/000011/2.".

Позивач скористався процедурою випуску у вільний обіг товару, передбаченою ч. 7 статті 55 МК України, оформивши митну декларацію №23UA400030000322U6 від 23.01.2024.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 МК України встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з частиною першою статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 МК України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд враховує, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Митний орган вказує, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем мав вплив на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, оскільки митні оформлення ідентичних артикулів, що поставляються згідно контракту, укладеного з виробником товару здійснюються за ціною 17,85 євро/шт, а товари що переміщуються згідно даної МД згідно посередницького контракту за рівнем ціни 10,07 євро/шт.

Щодо цього суд зазначає, що відповідно до частини 12 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Такий правовий підхід застосовується Верховним Судом в постанові від 13.03.2018 у справі №804/5688/16.

Приписами частини 13 статті 58 МК України визначено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Згідно з частиною 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З матеріалів справи слідує, що таке письмове обґрунтування митним органом декларанту не надавалось, натомість заповнення митним органом графи 33 рішення про коригування митної вартості, не є заміною або тотожністю таких пояснень.

Положеннями МК України не передбачено можливість відступу від основного методу визначення митної вартості лише за обставин того, що митна вартість імпортованого товару є нижчою за ціни іншого подібного товару.

Суд зазначає, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Стосовно тверджень відповідача, що документи, подані до митного оформлення, не містять визначних частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди, витрат на навантаження, витрат на транспортування з Швейцарії до Німеччини, що також підтверджується розрахунком. Також до митної вартості не додано комісійну винагороду експедитора, визначену рахунком на перевезення, оскільки експедиційні послуги здійснюються на протязі всього маршруту перевезення, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4.1 контракту поставка товару виконується по кожному окремому замовленню покупця на умовах FCA - Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020).

Відповідно до умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названі місця є площі продавця.

Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020).

В рахунку на перевезення №22 від 22.01.2024 зазначено, що завантаження проводилось за рахунок відправника, що додатково підтверджує виконання відправником вимог п. 4.1 Договору поставки від 15.01.2024 №106.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставки від 15.01.2024 №106 товар має бути запакованим, упаковка повинна забезпечувати збереження товару від будь-яких пошкоджень під час транспортування та складування.

Тобто до обов`язків продавця відноситься обов`язок по пакуванню товару. Виконання продавцем цього обов`язку підтверджується пакувальним листом №602047838 від 16.01.2024, відповідно до якого упаковано 60 позицій по виду пакування «європіддон», вагою поставки, брутто 11.519,738 кг. Цей лист був наданий для митного оформлення.

Суд зважає на те, що інвойс №4300444684 від 15.12.2023 містить аналогічні дані про пакування товару: 60 позицій по виду пакування «європіддон» загальною вагою брутто 11.519,738 кг.

Щодо комісійної винагороди експедитора, слід зазначити, що Рахунок №22 від 22.01.2024 включає окрему графу: «винагорода експедитора по території України».

Згідно з формулюванням рахунку: «винагорода експедитора по території України» послуга надається після ввезення, а тому не підлягає включенню до складу митної вартості на підставі пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України, а надання інших послуг рахунком не передбачено.

У статті 49 МК України закріплений принцип визначення митної вартості, який полягає в тому, що враховується та ціна, яка сплачена або підлягає сплаті за товари.

Враховуючи вищевикладене, митним органом безпідставно зроблено висновок про те, що документи, подані до митного оформлення, не містять визначних частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості.

Щодо доводів відповідача про не надання позивачем документів для підтвердження складової митної вартості товару - транспортування, суд вважає їх безпідставними.

При митному оформленні позивачем надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування 09/10/23 від 09.10.2023, укладений між Приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" та Приватним підприємством "ЛУГУКРТРАНС" з заявкою на перевезення №1201 від 12.01.2024, рахунком на оплату №22 від 22.01.2024. Також був наданий договір на перевезення №12/1-24 від 12.01.2024, укладений між Приватним підприємством "ЛУГУКРТРАНС" та ТОВ "КРОНА КАЛИНІВКА" відповідно до якого ТОВ "КРОНА КАЛИНІВКА" є безпосереднім перевізником, зазначеним в CMR. Отже позивач в даному випадку не має фінансових зобов`язань перед безпосереднім перевізником - ТОВ "КРОНА КАЛИНІВКА".

Положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

У статті 49 МК України закріплений принцип визначення митної вартості, який полягає в тому, що враховується та ціна, яка сплачена або підлягає сплаті за товари.

Суд зазначає, що ПП "ЛУГУКРТРАНС" уклало договір перевезення та транспортного експедирування з ТОВ "КРОНА КАЛИНІВКА" від власного імені, а тому, позивач не має договірних відносин з ТОВ "КРОНА КАЛИНІВКА" (згідно з цим договором). Як наслідок, будь-які документи до договору на перевезення №1201 від 12.01.2024 не впливають на вартість митного оформлення для позивача та не повинні надаватись митному органу.

Щодо доводів відповідача про те, що товар поставляється, згідно посередницького договору та у позивача існує обов`язок підтвердити транспортні витрати від виробника товару (Швейцарія) до Продавця товару (Німеччина), який є продавцем для позивача згідно контракту, та ці витрати відсутні в розрахунку ціни, суд зазначає таке.

Позивач отримує товар згідно з контрактом, який надавався для митного оформлення та не є посередницьким договором, а тому, не може передбачати брокерську (комісійну) винагороду посередника. При митному оформленні позивач для контракту використав кодування 4100 (розшифрування в митній декларації до графи 44). Продавцем товару виступає компанія Geberit Produktions GmbH, яка є продавцем товару згідно з контрактом та яка зазначена в розшифруванні до графи 2 митної декларації.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" під кодом 4100 зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.

Отже, вказане кодування зазначається саме тоді, коли застосовується договір купівлі-продажу товарів та не має місця застосування посередницьких договорів.

Щодо доводів відповідача про не відображення витрат на навантаження та транспортування від Швейцарії до Німеччини, суд зазначає таке.

Згідно з умовами договору (пункт 4.1) та інвойсу № 4300445036 від 16.01.2024 зазначена умова поставки FCA Пфуллендорф Німеччина (Інкотермс 2020). Згідно умов FCA (Інкотермс 2020) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названі місця є площі продавця. Тобто витрати на навантаження відносяться на рахунок продавця та включаються в ціну товару, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2020). Тому, вимоги митного органу надати підтвердження транспортування від Швейцарії до Німеччини не відповідають наведеним умовам поставки, в яких чітко зазначено місце поставки - Пфуллендорф (Німеччина).

Стосовно тверджень відповідача, що подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять всіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару, визначених частиною 10 статті 58 МК України, в тому числі комісійної (брокерської) винагороди посередника, суд вважає їх безпідставними, оскільки перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною 2 статті 53 МК України, є вичерпний. При цьому, у вказаному переліку відсутні, зокрема, документи, що підтверджують витрати на комісійну (брокерську) винагороду.

Враховуючи вищевикладене, митним органом безпідставно зроблено висновок про те, що документи, подані до митного оформлення, не містять визначних частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості.

Посилання відповідача на те, що у митного органу є обґрунтовані сумніви що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально, є помилковим.

Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу.

Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 22.01.2024 №UA400000/2024/000011/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці від 22.01.2024 №UA400030/2024/000007.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Приватне акціонерне товариство "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (вул. Козацька, 136, м. Славута, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, 30000 , код ЄДРПОУ - 32285199) Відповідач:Хмельницька митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 43997560) Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький