Ухвала

від 10.01.2025 по справі 580/11601/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

10 січня 2025 року справа № 580/11601/24

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Янківська В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

20 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала позов до Звенигородської міської ради, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Звенигородської міської ради Черкаської області при розгляді клопотання ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації Із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №7121210100:01:001:2157, площею 0,0763 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

2) скасувати рішення Звенигородської міської ради Черкаської області № 27-98 від 23.08.2024 про відмову затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 7121210100:01:001:2157, площею 0,0763 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

3) зобов`язати Звенигородську міську раду Черкаської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №7121210100:01:001:2157, площею 0,0763 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

4) зобов`язати Звенигородську міську раду Черкаської області внести зміни в рішення № 9-44 від 28.05.2024 в частині площі земельної ділянки за кадастровим номером № 7121210100:01:001:2157 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з 763 кв.м на 802 кв.м з метою реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах міста, площею 0,1 та для забезпечення доступу і заїзду до господарських будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що 19.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Звенигородської міської ради Черкаської області з вимогою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №7121210100:01:001:2157, площею 0,0763 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Звенигородської міської ради Черкаської області №27-98 від 23.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) оскільки частина з них відноситься до земель загального користування і не може передаватись в приватну власність. Крім того, ОСОБА_1 зверталась до Звенигородської міської ради Черкаської області з заявою щодо реалізації свого права на одержання земельної ділянки державної чи комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації площею 0,1 га, яка розташована між земельним ділянками з кадастровими номерами №7121210100:01:001:2157 та №71212010100:01:001:1829 на, що також отримала відмову.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Розглядаючи справу по суті судом встановлено таке.

Згідно договору дарування від 30.11.2023, ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_1 житловий будинок з господарським спорудами та побутовими спорудами, який розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0763 га за кадастровим номером №7121210100:01:001:2157, за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

19.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Звенигородської міської ради Черкаської області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №7121210100:01:001:2157, площею 0,0763 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Звенигородської міської ради Черкаської області №27-98 від 23.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) оскільки частина з них відноситься до земель загального користування і не може передаватись в приватну власність.

Крім того, ОСОБА_1 звернулась до Звенигородської міської ради Черкаської області з заявою щодо реалізації свого права на одержання земельної ділянки державної чи комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації площею 0,1 га, яка розташована між земельним ділянками з кадастровими номерами №7121210100:01:001:2157 та №71212010100:01:001:1829.

Рішенням Звенигородської міської ради від 26.04.2024 №26-68 відмовлено ОСОБА_1 щодо внесення змін до рішення Звенигородської міської ради №9-44 від 28.05.2021 року в частині зміни площі з « 0,0763 га» на « 0,0802 га» для забезпечення зручного доступу та заїзду на автотранспорті до господарських будівель, що розташовані на даній земельній ділянці, в зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель загального користування (проїзди, майдани, площі, вулиці, провулки, набережні) і не може передаватися в приватну власність.

В рішенні зазначено, що Звенигородською міською радою прийняті рішення від 30.12.2011 № 15-42/УІ та від 29,03.2024 №25-241 відповідно до яких виготовляється технічна документація щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,0200 га (між кадастровими номерами 7121210100:01:001:1829 та 7121210100:01:001:2157), за цільовим призначенням - земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньоквартальні проїзди, пішохідні зони (код КВЦП 02.12), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Акту комісії виконкому Звенигородської міської ради по розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.04.2024 встановлено таке.

ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 просить врегулювати спірне питання приведення у відповідність технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) з кадастровим номером 7121210100:01:001:2157 площею 0,0763 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (код КВЦП 02.01), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 відповідно до ст. 198 ЗКУ (погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами).

В поданій копії технічній документації із землеустрою від 30.11.2023 (вхідний № П-124/09-05) ст.37 містить кадастровий план земельної ділянки де в описі меж землевласників та (землекористувачів) вказано:

Від А до Б Землі комунальної власності Звенигородської міської ради (кад номер 7121210100:01:001:1586) (відповідно до кадастрового плану та відомостей про встановлення межових знаків);

- Опис меж в частині від А до Б вказаний не вірно. Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 7121210100:01:001:1586 перебуває в комунальній власності та внесена до ДЗК, але розробник технічної документації із землеустрою не врахував, що на цій земельні ділянці присутнє будинковолодіння та землекористувачі, відповідно до цього потрібно вказати в описі конкретного землекористувача, а саме гр. ОСОБА_3 .

Від Б до В Землі комунальної власності Звенигородської міської ради (кадастровий номер не вказано) (відповідно до кадастрового плану та відомостей про встановлення межових знаків)

- В описі меж в частині Б до В вказана земельна ділянку яка перебуває в комунальній власності та не внесена до ДЗК. В цій частині межі проходять по стіні будівлі.

Від В до Г Землі комунальної власності Звенигородської міської ради (кадастровий номер 7121210100:01:001:1829) (відповідно до кадастрового плану та відомостей про встановлення межових знаків)

- В описі меж в частині від В до Г вказана земельна ділянка яка перебуває в приватній власності, відповідно до цього повинен вказуватися власник земельної ділянки та погоджуватися спільні межі, а саме ПП «Карат-Авто» відповідно до цього повинен вказуватися власник земельної ділянки та погоджуватися спільні межі.

- Від Г до Д Землі комунальної власності Звенигородської міської ради (кадастровий номер 7121210100:01:001:0179) (відповідно до кадастрового плану та відомостей про встановлення межових знаків)

- В описі меж в частині від Г до Д вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності та внесена до ДЗК (землекористувач Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського Національної академії наук України) відповідно до цього повинен вказуватися землекористувач земельної ділянки та погоджуватися спільні межі.

Від Д до А гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер не вказано)

- В описі меж в частині від Д до А вказана земельна ділянка на даний час перебуває в приватній власності гр. ОСОБА_2 з кадастровим номером 7121210100:01:001:2144 та несена до ДЗК. Відповідно до цього повинен вказуватися власник земельної ділянки та погоджуватися спільні межі.

Відповідно до вищенаведеного було винесено рішення про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою ст. 198 ЗКУ.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі належить закрити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В тому числі, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Втім, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

З системного аналізу викладеного вище, вбачається висновок, що визначальним при вирішенні питання щодо юрисдикції спору є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач.

Предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер №7121210100:01:001:2157, площею 0,0763 га за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та зобов`язання відповідача внести зміни в рішення № 9-44 від 28.05.2024 в частині площі земельної ділянки за кадастровим номером № 7121210100:01:001:2157 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з 763 кв.м на 802 кв.м з метою реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах міста, площею 0,1 та для забезпечення доступу і заїзду до господарських будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

Із встановлених обставин у справі, що розглядається, вбачається, що земельна ділянка, яку позивач бажає зареєструвати (в частині зміни площі з « 0,0763 га» на « 0,0802 га» для забезпечення зручного доступу та заїзду на автотранспорті до господарських будівель, що розташовані на даній земельній ділянці) відноситься до земель загального користування (проїзди, майдани, площі, вулиці, провулки, набережні) і не може передаватися в приватну власність.

Таким чином, наявний спір про право та, фактично, у цьому конкретному випадку звернення до суду спрямоване на захист цивільного майнового права позивача на земельні ділянки.

Суд вважає, що у такому разі участь суб`єкта владних повноважень у заявленому позивачем спорі не змінює його приналежності до приватно-правового, а отже не виводить його з-під категорії справ, розгляд яких віднесено до юрисдикції цивільного суду, оскільки публічно-правових відносин між сторонами цієї справи не виникло.

Отже справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки спір, який виник між її сторонами, є приватно-правовим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За нормами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Нормами частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На виконання вимог частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підсудний місцевому загальному суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 238, 256, 294, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської міської ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА