Рішення

від 10.01.2025 по справі 195/2230/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/2230/24

2-о/195/7/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

10.01.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Скрипченко Д.М., за участю секретаря судового засідання - Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка в порядку окремого провадженняцивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Івахненко Олександр Олександрович про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся через представника, адвоката Івахненка О.О., до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), дитини віком до 18 років сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 05 березня 2011 року між заявником і заінтересованою особою, ОСОБА_2 , був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 53.

Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження сина ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 .

Одруження з відповідачкою виявилося невдалим. Протягом сумісного життя дедалі частіше між ним та дружиною виникали непорозуміння, що спричиняло повсякденні сварки, навіть через незначні дрібниці, створюючи психологічно нездорову атмосферу в сім`ї, внаслідок чого їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити його інтересам.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року по справі № 195/672/24 - шлюб між ними розірвано.

Після розірвання шлюбу заявник з колишньою дружиною домовилися, що син ОСОБА_4 залишається проживати разом з заявником. З того часу, заявник повністю займається вихованням, утриманням сина, у разі необхідності лікуванням. Колишня дружина (мати сина) знаходиться за кордоном, повертатися не збирається. Заявник працює, має офіційний дохід, дитина навчається. Заявник самостійно створює інші соціально-побутові умови для сина, необхідні для розвитку його вікової групи. При цьому контролюю процес навчання, цікавиться його бажаннями, необхідними для гармонійного розвитку. Із заявою про стягнення аліментів не звертався, оскільки це є недоцільним.

Відповідно заявником створені всі умови для проживання сина. Заявник здійснює опіку над ним, доглядає та піклується про його стан здоров`я, забезпечує харчування, одяг, освіту, лікування та дозвілля.

Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Наведеними у цій заяві обставинами підтверджують, що факт, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав.

Встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні і догляді заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника як батька. Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

У зв`язку з вищенаведеним заявник змушений звернутися до суду із даною заявою.

Ухвалою судді Томаківського районного суду від 25.12.2024 року відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду на 10.01.2025 року.

Від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та за відсутності заявника у справі, заявлені вимоги ОСОБА_1 підтримує та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Заінтересована особа: представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради звернулася до суду з заявою, в якій зазначено, що заявлені вимоги ОСОБА_1 підтримують в повному обсязі, дану справу просить розглянути у їхню відсутність.

Заінтересована особа: представник ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з клопотанням про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення та закриття провадження у справі. Дану справу просить розглянути у їхню відсутність.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 також звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність, зазначені в заяві обставини підтверджує повністю, заявлені вимоги ОСОБА_2 визнає в повному обсязі, проти задоволення не заперечує.

У зв`язку з неявкою сторін, в силу ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції ЗУ№ 3633-IX від 11.04.2024 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, 05 березня 2011 року між заявником і заінтересованою особою, ОСОБА_2 , був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 53.

Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження сина ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 .

Одруження з відповідачкою виявилося невдалим. Протягом сумісного життя дедалі частіше між ним та дружиною виникали непорозуміння, що спричиняло повсякденні сварки, навіть через незначні дрібниці, створюючи психологічно нездорову атмосферу в сім`ї, внаслідок чого їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити його інтересам.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року по справі № 195/672/24 - шлюб між ними розірвано.

Після розірвання шлюбу заявник з колишньою дружиною домовилися, що син ОСОБА_4 залишається проживати разом з заявником. З того часу, заявник повністю займається вихованням, утриманням сина, у разі необхідності лікуванням. Колишня дружина (мати сина) знаходиться за кордоном, повертатися не збирається. Заявник працює, має офіційний дохід, дитина навчається. Заявник самостійно створює інші соціально-побутові умови для сина, необхідні для розвитку його вікової групи. При цьому контролюю процес навчання, цікавиться його бажаннями, необхідними для гармонійного розвитку. Із заявою про стягнення аліментів не звертався, оскільки це є недоцільним.

Відповідно заявником створені всі умови для проживання сина. Заявник здійснює опіку над ним, доглядає та піклується про його стан здоров`я, забезпечує харчування, одяг, освіту, лікування та дозвілля.

Зазначені обставини підтверджуються: довідкою за № 10773 від 18.12.2024 року про перебування заявника на військовій службі за контрактом; ксерокопією паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 із відміткою про перетин державного кордону України при виїзді за кордон; Договором на виконання робіт від 24.10.2024 року укладений ОСОБА_2 із роботодавцем в республіці Польща; рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу; довідкою від 21.10.2024 року за № 353/02-13 про навчання сина ОСОБА_4 за дистанційною формою навчання в 7-В класі Енергодарської гімназії № 1; характеристикою на учня 7-В класу Енергодарської гімназії № 1 ОСОБА_3 ; актом обстеження умов проживання від 06.11.2024 року; актом встановлення факту проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1 від 06 листопада 2024 року, складеним комісією служби у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, встановлено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України).

А як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником сина ОСОБА_4 , має юридичне значення, оскільки породжує виникнення прав та обов`язків для нього щодо отримання соціальних пільг і виплат, гуманітарної допомоги на пільговій основі, з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину та при цьому слід зауважити, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту.

Відповідно до ч.1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України - окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Наведеними у цій заяві обставинами підтверджують, що факт, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав.

Встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні і догляді заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника як батька. Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення "MAMCHUR v. UKRAINE").

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. (ст. 17 Конституції України).

Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. ( ст. 1 ЗУ «Про Збройні Сили України»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. ( ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні із 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на даний час продовжений.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину (дітей) за рішенням суду віком до 18 років.

Таким чином, законодавець визначив у пункті 4 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», гарантований захист дітей віком до 18 років, яких самостійно виховують та утримують військовозобов`язані жінки та чоловіки.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. ( ч. 2 ст. 3 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Крім того, суд дає критичну оцінку доводам представника ІНФОРМАЦІЯ_5 , наведені у клопотанні про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки вони є безпідставними та нічим не доведеними і спростовуються наданими заявником письмовими доказами, що долучені до матеріалів даної справи.

Дослідженими судом доказами з`ясовано, що шлюб між сторонами розірваний, мати дитини проживає окремо від дитини, участі у її вихованні та утриманні не приймає. Зазначене не заперечувалось та визнано матір`ю дитини та органом опіки та піклування, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання неповнолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.5,6,12,76-82,258,259,263,264,293,294,315 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Івахненко Олександр Олександрович про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), дитини віком до 18 років сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів після його ухвалення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: Д. М. Скрипченко