Рішення

від 14.01.2025 по справі 671/1921/24

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/1921/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі: головуючої- судді Бабій О.М.,

з участю секретаря судового

засідання Кошонько Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні позивача - органу опіки та піклування Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над дитиною та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у позові ОСОБА_1 просить встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 та призначити його опікуном дитини.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він є батьком відповідача ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , перебуваючи закордоном у Чеській Республіці, народила доньку ОСОБА_4 . На момент народження дитини ОСОБА_3 виповнилось повних 15 років. У шлюбі відповідач не перебувала, по батькові дитини у свідоцтві про народження записано зі слів матері. Дитина від народження має проблеми зі здоров`ям.

Вказує, що ОСОБА_3 через деякий час після народження дитини залишила територію України, де перебувала майже два роки, при цьому, увесь цей час ОСОБА_5 проживає із позивачем та його сім`єю у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Наказом служби у справах дітей Війтовецької селищної ради № 2 від 01 травня 2024 року дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштована у сім`ю дідуся, тобто у сім`ю позивача, за адресою його місця проживання, у зв`язку із тим, що неповнолітня (на той час) мати дитини перебуває за межами України, а батько записаний зі слів матері.

Позивач зазначає, що на даний час онука ОСОБА_5 продовжує знаходитись під його наглядом та на повному його утриманні. Він має постійне джерело доходу, місце проживання, одружений. Дружина теж працює та має джерело доходу. Проблем із здоров`ям, які б перешкоджали опікуватись дитиною, він не має, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Також, як вказує позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , будучи вже повнолітньою, перебуваючи за кордоном, надала нотаріально підписану заяву про те, що вона відмовляється від участі у вихованні та утриманні дитини, оскільки перебуває закордоном та не має можливості, практичних знань та навичок для здійснення виховання дитини, а також не має матеріальної можливості утримувати дитину у зв`язку із молодим віком та необхідністю здобуття освіти.

Тож, позивач зазначає, що беручи до уваги факт проживання дитини у сім`ї діда, добрі відносини, близькі родинні стосунки, стан здоров`я діда, здатність виховувати і забезпечувати дитину, влаштування дитини до сім`ї діда за рішенням органу опіки та піклування, є доцільним призначення його опікуном малолітньої дитини, про що просить суд.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов з викладених у ньому підстав та просили його задовольнити.

Позивач зазначив, що його донька ОСОБА_6 проживає у Польщі, повертатися в Україну не планує, точне місцезнаходження її невідоме, оскільки вона змінювала адресу проживання, з ОСОБА_6 позивач (її батько) спілкується інколи телефоном, деколи вона запитує про дитину - ОСОБА_5 , однак матеріально чи якимось іншим чином її не забезпечує та про дитину не піклується.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подавши суду заяву через систему «Електронний суд», у якій просила про розгляд справи у її відсутності, зазначила, що їй відомо про час та місце розгляду справи та вказала, що визнає позов у повному обсязі, вважає, що ОСОБА_1 зможе якнайкраще дбати, доглядати, виховувати та опікуватись дитиною - його онучкою.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання не з`явився, подавши суду заяву з проханням про розгляд справи у його відсутності, при вирішенні справи покладається на думку суду.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши докази у справі, суд знаходить позов таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

При вирішення справи про позбавлення батьківських прав суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з копією свідоцтва про народження (а.с. 11). Батько дитини у свідоцтві про народження не зазначений.

ОСОБА_1 (позивач у справі) є батьком відповідача - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , а.с. 9) та, відповідно, дідом малолітньої ОСОБА_4 .

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 від 18 вересня 2024 року, адресованої компетентним органам, вона зазначила, що заявляє про відмову від участі у вихованні та утриманні дитини - ОСОБА_4 , оскільки з 30 березня 2024 року перебуває закордоном, не має можливості, практичних знань та навичок для здійснення виховання дитини, а також не має матеріальної можливості утримувати дитину у зв`язку із молодим віком та необхідністю здобуття освіти. Вона, ОСОБА_3 , не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі виникнення такого спору (а.с. 15).

Наказом № 2 від 01 травня 2024 року начальника відділу «Служба у справах дітей» Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області визначено: тимчасово влаштувати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім`ю дідуся, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що неповнолітня мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на даний час перебуває за межами України, а батько зі слів матері записаний згідно ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 16).

01 жовтня 2024 року був складений акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , відповідно до якого останній зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює директором ТОВ «Вишиваночка», має стабільний дохід; разом з ним проживають: ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_8 (син), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_4 (внучка). Умови проживання належні, в тому числі для всіх дітей (а.с. 17).

Згідно із витягом № 776 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за вказаною вище адресою зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с. 18).

Власником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є позивач у справі - ОСОБА_1 (а.с. 19-23, 58-68).

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, платником податків та отримує відповідний дохід із своєї діяльності (а.с. 24-28).

За висновком про стан здоров`я ОСОБА_1 він є здоровим та придатним до опікунства (а.с. 29).

Незнятої чи непогашеної судимості ОСОБА_1 не має (а.с. 30), згідно з даними військово-облікового документу є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку (а.с. 76).

За даними паспорта для виїзду за кордон, наявна відмітка про виїзд ОСОБА_3 за межі України 30 березня 2024 року (а.с. 79).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Війтовецької селищної ради 12 листопада 2024 року за № 170, орган опіки вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтовуючи такий висновок, орган опіки посилається на те, що ОСОБА_3 у віці 15 років, перебуваючи за межами України, народила доньку ОСОБА_4 , після чого приїхала з дитиною до батька за місцем реєстрації, проживала з дитиною до досягнення 2-х річного віку, а ІНФОРМАЦІЯ_6 , залишивши дитину своєму батькові ОСОБА_1 , виїхала за межі України. На даний час дитина проживає з дідусем, умови проживання та догляд належні. Також у висновку є посилання на відсутність ОСОБА_3 під час обстеження умов проживання та на її нотаріально посвідчену заяву про її згоду на позбавлення батьківських прав відносно дитини (а.с. 47-49).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 6. ст. 19 СК Кодексу, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вирішуючи даний спір, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Війтовецької селищної ради 12 листопада 2024 року за № 170, щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .

Як вбачається зі змісту даного висновку, орган опіки і піклування надав згоду на позбавлення батьківських прав відповідача з тих підстав, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. При цьому, в основу висновку покладено заяву ОСОБА_3 про її відмову від участі у вихованні та утриманні дитини та згоду на позбавлення її батьківських прав. Висновок органу опіки і піклування не містить достатнього обґрунтування доведеності тривалої винної поведінки матері та доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Висновок зроблений без врахування усіх обставин справи, причин, з яких відповідач залишила дитину і змінила місце проживання; відомостей про комунікацію органу опіки та піклування з ОСОБА_3 у висновку немає. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що даний висновок суперечить інтересам дитини.

Оцінюючи докази у їх сукупності та враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для відповідача як матері дитини (ст. 166 СК України), суд вважає, що позбавлення її батьківських прав можливе лише тоді, коли змінити її поведінку стосовно дитини в кращу сторону неможливо.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконувала свої обов`язки по вихованню доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки починаючи з 30 березня 2024 року не опікувалась дитиною, внаслідок чого дитину тимчасово влаштовано в сім`ю дідуся, ОСОБА_1 . Однак, вказаний термін перебування дитини під наглядом і на утриманні позивача суд вважає не значним в розумінні достатності його для позбавлення матері батьківських прав. При цьому, суд враховує молодий вік ОСОБА_3 і те, що орган опіки та піклування не намагався надати відповідачу допомогу у здійсненні нею батьківських обов`язків відносно доньки у разі такої необхідності, адже сама відповідач у своїй заяві вказала про відсутність у неї практичних знань та навиків материнства (що не є підставою для позбавлення її батьківських прав).

Стосовно визнання позову відповідачем слід зазначити таке.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Заява відповідача ОСОБА_3 , в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Відтак, в даному випадку визнання позову суперечить закону, а саме: частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини, а тому судом не приймається.

Вирішуючи даний спір, суд враховує те, що до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дочки.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, в тому числі молодий вік відповідача, якій 18 років, те, що вона народила дитину будучи неповнолітньою, те, що відповідач нетривалий час ухиляється від своїх батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування крайнього заходу впливу до відповідача - позбавлення її батьківських прав, а тому в цій частині в позові слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, поклавши на орган опіки та піклування Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків протягом одного року.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача не сприятиме захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування, не відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав, то вимога про встановлення опіки над дитиною та призначення їй опікуна задоволенню не підлягає як похідна від основної вимоги про позбавлення батьківських прав. Крім цього, слід зауважити, що у справі відсутнє подання органу опіки та піклування про призначення опікуна.

Питання розподілу судових витрат між сторонами вирішується в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 206, 247, 263-265 ЦПК України; ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164-166 СК України; ст. ст. 58, 60 ЦК України; Законом України «Про охорону дитинства», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , з участю третьої особи на стороні позивача - органу опіки та піклування Війтовецької селищної ради Хмельницької області, до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над дитиною та призначення опікуна відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на орган опіки та піклування Війтовецької селищної ради Хмельницької області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків протягом одного року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )Третя особа на стороні позивача:Орган опіки та піклування Війтовецької селищної ради Хмельницької області (31256, Хмельницька область, Хмельницький район, с-ще Війтівці, вул. Героїв України, 4; код ЄДРПОУ: 04403433)Відповідач:ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )

Повне судове рішення складено 14 січня 2025 року.

Суддя О.М. Бабій