Постанова

від 13.01.2025 по справі 420/18361/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18361/24Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

Дата і місце ухвалення: 11.09.2024р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 р. у справі №420/18361/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати із 01.01.2020 по 31.12.2020 та із 01.01.2021 по 17.09.2021 по день фактичної виплати 24.05.2024;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати із 01.01.2020 по 31.12.2020 та із 01.01.2021 по 17.09.2021 по день фактичної виплати 24.05.2024..

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у справі не враховано, що виплачена сума грошового забезпечення нарахована позивачу на виконання судового рішення у справі №420/15302/22, що свідчить про наявність у останнього права на компенсацію у зв`язку з несвоєчасним виконанням такого рішення, водночас умовою для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Зважаючи на зазначене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області.

Наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 10.09.2021р. №1202-ос/дск позивача звільнено військової служби у запас з 17.09.2021р.

24.05.2024 року, Управлінням Служби безпеки України в Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2024р. у справі №420/15302/22, позивачу виплачено заборгованість по грошовому забезпечені у сумі 169 952,76 грн.

На думку позивача бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення є протиправною, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, у зв`язку з чим зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити останню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000 року (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Статтями 3, 4, 7 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Згідно п.п. 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок № 159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, грошове забезпечення за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року виплачено позивачу 25.05.2024 року у сумі 169 952,76 грн. на виконання судового рішення у справі №420/15302/22.

Тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення, що є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходу.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на відсутність підстав для нарахування у спірному випадку компенсації втрати частини доходу з огляду на те, що сума грошового забезпечення нарахована за рішенням суду, тому, підстави для виплати компенсації виникає лише у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ані Закон №2050-III, ані Порядок №159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків їх виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 р. - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді О.А. Шевчук А.Г. Федусик