Постанова

від 13.01.2025 по справі 400/4729/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4729/24

Категорія:108020200Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 29.07.2024р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика "ТЕКСТИЛЬ-2000" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Швейна фабрика "ТЕКСТИЛЬ-2000" звернулося до суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуального акта відповідача від 04 грудня 2023 року №UA100060/2023/000084/2 про коригування митної вартості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 07 лютого 2018 року між ним і компанією HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) укладено контракт на купівлю тканини. Ціна продукції цього контрагента позивача є стабільною. В межах вказаного контракту позивач імпортував у листопаді 2023 року на митну території України тканину та подав відповідачу для митного оформлення товару митну декларацію від 04 грудня 2023 року №23UA100060511006U4. Проте, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого вартість товару ним було визначено на підставі резервного методу.

На переконання позивача таке рішення є протиправним, оскільки: містить недостовірні дані про кількість товару: вага товару зазначена як 21 047 кг (фактична 4 818 кг), обсяг товару 253 578,6 м2 (фактична 50 014,8 м2); відповідач при визначені митної вартості товари за основу взяв зовсім інший товар, а саме: тканини вибілені, поліестер щільністю 90 г/м2, хоча позивач закупив тканини вибілені, полотняного переплетення щільністю 110 г/м2; у графі 33 оскаржуваного рішення не вказано обсяги партії ідентичного або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо, що взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару; позивач подав відповідачу всі документи, що обґрунтовують заявлену митну вартість товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливості визначити вартість товару в поданій митній декларації; відповідач при прийняті оскаржуваного рішення не врахував наявність двох експертних висновків, які підтверджують ринкову вартість товару, зазначену у поданій позивачем відповідній митній декларації.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за митною декларацією від 22 листопада 2023 року №23UA100060429870U0, поданою від імені позивача, автоматизованою системою управління ризиками сформовано форми митного контролю по митній вартості за кодами 101-1, 103-1, 105-2 і 107-3.

Під час здійснення контролю митної вартості за вищевказаною митною декларацією встановлено наявність розбіжностей у поданих документах, як мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: для підтвердження транспортних витрат надано довідки від 09 листопада 2023 року №TG017955/2 і від 08 листопада 2023 року №0811, однак вони є первинними документами; в поданих платіжних документах від 18 серпня 2023 року та від 25 жовтня 2023 року в графі "Призначення платежу" міститься посилання на інвойс ZX8051, проте під час митного оформлення надано проформа-інвойс від 15.08.2023 та інвойс від 07 вересня 2023 року №ZX8051; не надано документи щодо оплати транспортних послуг та рахунок до митного оформлення; в графі 44 митної декларації зазначено документ від 07 вересня 2023 року "Калькуляція собівартості Б/Н" за кодом 3021, який не подано до митного оформлення; в експортній митній декларації країни відправлення №290720230000037121 зазначені різні номенклатури коди товарів, які відсутні у наданій до митного оформлення митної декларації.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів установлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та не усувають виявлені розбіжності.

Відповідач правомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, зазначених у поданій позивачем митній декларації.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позов ТОВ Швейна фабрика "ТЕКСТИЛЬ-2000" до Київської митниці задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 04 грудня 2023 року №UA100060/2023/000084/2.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці на користь ТОВ Швейна фабрика "ТЕКСТИЛЬ-2000" судовий збір у розмірі 5 048,17 грн.

В апеляційній скарзі Київської митниці ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-апелянт звертає увагу суду на те, що для підтвердження транспортних витрат надано довідки від 09 листопада 2023 року №TG017955/2 та №0811 від 08 листопада 2023 року. Однак, надана довідка не є первинним документом у розумінні ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV;

-в графі 44 МД зазначено документ від 07 вересня 2023 року "Калькуляція собівартості Б/Н" за кодом 3021, який не подано до митного оформлення;

-згідно до п. 3.1 договору №1508/16 оплата за надані послуги здійснюється у формі передоплати на підставі рахунку. Але, документів, щодо оплати транспортних послуг та рахунок до митного оформлення не надано;

-за результатом додатково наданих документів установлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та не усувають виявлені розбіжності, зокрема: у висновку від 20 листопада 2023 року №113/864 експертом у використаних інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет-пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Київської митниці, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

07 лютого 2018 року позивач уклав контракт №07/02 з компанією HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) про купівлю-продаж тканини на суму орієнтовної вартості 450 000 +/- 10 % доларів США, асортимент, кількість, ціна вказуються в Інвойсі на поставку кожної партії (далі Контракт №07/02).

Пунктом 4.1 Контракту №07/02 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 04 лютого 2022 року) встановлено, що ціна товару встановлюється у доларах США за одиницю виробу та вказується у Проформі Інвойсу та Комерційному Інвойсі цього Контракту. Ціна приймається на умова FOB порту Шанхай, Китай, в редакції Інкотермс 2010. У ціну товару входить вартість упаковки та тари.

Згідно п.11.5 Контракту №07/02 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 01 грудня 2018 року) цей Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. У випадку, якщо ні одна із Сторін не заявить про намір припинити дію Контракту не менш, чим за місяць до закінчення його дії, дія Контракту вважається продовженою (пролонгованою) на наступний рік, при цьому кількість таких пролонгацій не обмежується.

Відповідно до проформа-інвойса від 15 серпня 2023 року №ZX8051 та комерційного інвойса від 07 вересня 2023 року №ZX8051 компанія компанією HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) зобов`язується поставити позивачу 100 % поліестерну тканину мікрофібра відповідно на суму 63965,00 доларів США та 65 331,59 доларів США (на умовах передоплати на суму 19 189,50 доларів США).

У платіжній інструкції АТ "Райффайзен Банк" від 18 серпня 2023 року зазначено, що позивач на виконання контракту від 07 лютого 2018 року №07/02 та інвойсу від 15 серпня 2023 року №ZX8051 здійснив оплату компанії HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) на суму 19 189,50 доларів США.

Відповідно до платіжної інструкції АТ "Райффайзен Банк" від 25 жовтня 2023 року позивач на виконання контракту від 07 лютого 2018 року №07/02 та інвойсу від 07 вересня 2023 року №ZX8051 здійснив оплату компанії HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) на суму 46 142,09 доларів США.

Загальна сума платежів 65 331,59 доларів США.

15 серпня 2016 року позивач (Клієнт) уклав з ТОВ "ТГЛ Україна" (Експедитор) Договір транспортного експедирування №1508/16, згідно з пунктом 1.1 якого Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно пп.2.2.3 п.2.2 договору обов`язками Експедитора є робити послуги, пов`язані з прийомом, накопиченням, сортуванням складуванням, завантаженням, вивантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2016 року і, якщо ні одна зі сторін за 30 днів до закінчення строку Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, то його строк дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік (п.7.1).

Позивач оплатив ТОВ "ТГЛ Україна" відповідно до платіжних інструкцій:

-від 22 листопада 2023 року №3185 морське перевезення за маршрутом Шанхай (Китай) Гданськ (Польща) на суму 59 467,16 грн згідно з рахунком-фактури від 09 листопада 2023 року №СФ-34672;

-від 05 січня 2024 року №3453 навантажувально-розвантажувальні роботи, міжнародні перевезення вантажу по маршрутах Гданськ (Польща) Хребенне (Польща) Рава-Руська (Україна) та Хребенне (Польща) Рава-Руська (Україна) Київ (Україна) Миколаїв (Україна) на суму 182 147,91 грн згідно з рахунком-фактури від 09 листопада 2023 року №СФ-34682.

З метою здійснення митного оформлення отриманого товару, 22 листопада 2023 року позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA100060429870U0, в якій загальна сума за рахунком становить 65 331,59 доларів США, вартість товару визначено за основним (першим) методом ціною договору. До цієї митної декларації позивач додав, зокрема, проформа-інвойс від 15 серпня 2023 року №ZX8051, комерційний інвойс від 07 вересня 2023 року №ZX8051, пакувальний лист від 07 вересня 2023 року б/н і платіжне доручення.

01 грудня 2023 року відповідач надіслав позивачу повідомлення до митної декларації №23UA100060429870U0 про необхідність надання додаткових документів протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності).

01 грудня 2023 року позивач подав відповідачу пояснення №57/12 на повідомлення від митниці, до яких додав додаткові документи.

04 грудня 2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100060/2023/000084/2, згідно з яким митна вартість товару визначена за резервним методом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у поданих позивачем митному органу документах містяться усі дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень. Розбіжності між окремими документами відсутні.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст. 1, п.24 ч.1 ст. 4, ст.ст. 49, 50, ч.1 ст. 51, ч.2 ст. 52, ч.ч.1, 3 ст. 53, ч.ч.1-3 ст. 55, ст. 57, ч.ч.4, 5 ст. 58, ч.3 ст. 318 МК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно п.24 ч.1 ст. 4 МК України митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч.2 ст. 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно ч.ч.1-3 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, згідно норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні від 04 грудня 2023 року №UA100060/2023/000084/2 відповідач при обґрунтуванні незастосування основного методу (за ціною договору (контракту) зазначив, що:

1) в поданих платіжних документах від 18 серпня 2023 року та від 25 жовтня 2023 року в графі "Призначення платежу" міститься посилання на інвойс ZX 8051, у той же час до митного оформлення надано проформа-інвойс від 15 серпня 2023 року та інвойс від 07 вересня 2023 року №ZX8051;

2) згідно п.3.1 договору №1508/16 оплата за надані послуги здійснюється у формі передоплати на підставі рахунку, однак декларант документи щодо оплати транспортних послуг не надав;

3) для підтвердження транспортних витрат надано довідки від 09 листопада 2023 року №TG017955/2 і від 08 листопада 2023 року №0811, проте вони не є документами первинного бухгалтерського обліку;

4) в графі 44 митної декларації зазначено документ від 07 вересня 2023 року "Калькуляція собівартості б/н" за кодом 3021, який не подано до митного оформлення;

5) в експортній митній декларації країни відправлення №29072023000037121 вказані різні номенклатурні коди товарів, які не заявлені у митній декларації.

Поряд з цим, до митного оформлення для підтвердження митної вартості позивач подав відповідачу ряд документів.

Так, згідно з проформа-інвойса від 15 серпня 2023 року №ZX8051 та комерційного інвойса від 07 вересня 2023 року №ZX8051 компанія компанією HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) зобов`язується поставити позивачу 100 % поліестерну тканину мікрофібра відповідно на суму 63 965 доларів США та 65 331,59 доларів США (на умовах передоплати на суму 19 189,50 доларів США).

У платіжній інструкції АТ "Райффайзен Банк" від 18 серпня 2023 року зазначено, що позивач на виконання контракту від 07 лютого 2018 року №07/02 та інвойсу від 15 серпня 2023 року №ZX8051 здійснив оплату компанії HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) на суму 19 189,50 доларів США.

Відповідно до платіжної інструкції АТ "Райффайзен Банк" від 25 жовтня 2023 року позивач на виконання умов контракту від 07 лютого 2018 року №07/02 та інвойсу від 07 вересня 2023 року №ZX8051 здійснив оплату компанії HUZHOU LvMENG TEXTILE SCI-TECHCO LTD (Китайська Народна Республіка) на суму 46 142,09 доларів США.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що подані позивачем платіжні документи, проформа-інвойс та комерційний інвойс не містять розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості, і в своїй сукупності за ними можна чітко ідентифікувати партію товару.

Колегія суддів також враховує Додаткову угоду від 04 лютого 2022 року до Договору транспортного експедирування №1508/16 від 15 серпня 2016 року, укладеного між позивачем і ТОВ "ТГЛ Україна", яка є його невід`ємною частиною.

Так, згідно вказаної Додаткової угоди п.3.1 Договору транспортного експедирування від 15 серпня 2016 року №1508/16 викладено в наступній редакції:

"3.1. Послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку, протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання такого рахунку."

Відтак доводи апелянта про те, що позивач повинен був подати, але не подав документи щодо оплати транспортних послуг, є необґрунтованим, оскільки позивач мав можливість подати митну декларацію ще до моменту оплати відповідних послуг.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що умови оплати за товар не впливають на його митну вартість, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №540/2455/19.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Колегія суддів враховує те, що позивач для підтвердження транспортних витрат надав митному органу не лише довідки від 09 листопада 2023 року №TG017955/2 і від 08 листопада 2023 року №0811, а й рахунки-фактури від 09 листопада 2023 року №СФ-34672 і від 09 листопада 2023 року №СФ-34682, в яких деталізовано складові транспортних витрат.

Окрім того, згідно п.п.11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2007 року №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надані позивачем міжнародні автомобільні накладні (CMR) кореспондується з довідками про транспортні витрати від 09 листопада 2023 року №TG017955/2 та від 08 листопада 2023 року №0811 та містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу, що не може ставити під сумнів зміст довідки (а.с.78, 84).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає спростованим довід митного органу про відсутність в матеріалах справи документального підтвердження числового значення транспортно-експедиційних послуг.

В свою чергу, колегія суддів наголошує, що в графі 33 оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що позивач не подав до митного оформлення вказану у графі 44 митної декларації калькуляцію собівартості від 07 вересня 2023 року за кодом 3021, водночас у графі 18 вказано, що позивав подав цей документ. Крім цього, колегія суддів враховує, що копія калькуляції собівартості від 07 вересня 2023 року за кодом 3021 додана до позовної заяви.

Колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена за ці товари. В документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Докази того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, митним органом ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не надано.

Отже зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом ст.ст. 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23 жовтня 2021 року у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, є необґрунтованим.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Швейна фабрика "Текстиль-2000".

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.