Постанова

від 13.01.2025 по справі 120/9631/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9631/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

13 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вінтехпостач" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.05.2022 між ПП «Вінтехпостач» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 22/51-UA з ЗАТ "Юбана" (продавець).

Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти товар- сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї.

Як зазначено у п. 1.2 контракту, найменування товару, кількість, ціна за одиницю, загальна сума по кожній партії вказується в проформі інвойсу, що є невід`ємною частиною контракту.

Згідно пункту 2.1. ціна на продукцію встановлено в Євро. Ціна за одиницю товару (Без ПДВ), загальна сума кожної партії товару узгоджується із покупцем та вказується в окремих рахунках-фактурах на аванс до Контракту. (п.2.2).

Ціна контракту складає 500000 Євро. (п.2.3)

У відповідності до п.4.1 Контракту, покупець здійснює 100% передоплату за відвантажений Товар згідно рахунку - фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Оплата кожної партії Товару здійснюється шляхом безготівкового порахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок покупця.

Відповідно до умов Контракту та рахунку -проформи (рахунок-фактури на аванс) №11 від 17.04.2024 сторонами було погоджено кількість товару 5787 шт. та вартість на суму 29 951,95 Євро.

Рахунком-фактури №24UAJ00265 від 06.05.2024 Продавцем та Покупцем була узгоджена кінцева номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 5787 шт., загальна вартість Товару складає 29 951,95 Євро.

Покупець здійснив оплату Товару згідно платіжного документу від 18.04.2024 №103 на суму 29 951,95 Євро.

З метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів разом з митною декларацією № 24UA401020022783U6 від 17.05.2024 подано митному органу наступні документи: - Рахунок - фактури (інвойс) №24UAJ00265 від 06.05.2024, - Автотранспортна накладна CMR20240500325418 від 10.05.2024, - Сертифікат походження товару LT22431770 від 06.05.2024, - Банківський платіжний документ №103 від 18.04.2024, - довідка про транспортні витрати 90 від 16.05.2024; прайс-лист від 22.04.2024; контракт 22-51-UA від 19.05.2024; - копію митної декларації 437020230000033290 від 19.01.2024; копію митної декларації 24UA401020022075U0 від 18.04.2024.

Також, на виконання вимог митного органу позивач подав додаткові документи: договір транспортного експедування 4-05/17 від 04.05.2017; рахунок-фактуру 613 від 10.04.2024; - Договір (контракт) про перевезення №2901 від 29.01.2024; - копія митної декларації країни відправлення №24LTSG4000014001B6 від 07.05.2024.

За результатами розгляду поданих документів митним органом винесено картку відмови у прийнятті митної декларації № UА401020/2024/000671 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2024/000165/2 від 20.05.2024.

У пункті 33 рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем наведено наступні обставини прийняття рішення:

- в поданих до митного оформлення платіжних документах встановлено, що оплата за товар у сумі 29951,95 Євро здійснено 18.04.2024, а вищезазначений інвойс виставлений 06.05.2024, тобто оплата здійснена раніше аніж був виставлений рахунок;

- у платіжних документах відсутнє посилання на поданий до митного оформлення інвойс (є посилання лише на контракт), тобто не можливо достовірно встановити, що наданні декларантом документи, що свідчать про оплату мають відношення до задекларованої партії товарів;

- ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару неможливо, оскільки контракт укладений на загальну суму 500000 дол. Євро. Вказаний факт суперечить вимогам п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України;

- відповідно пункту 3.1 умов зовнішньоекономічного договору від 19.05.2022 №22/51-UA поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA м. Мажейкяй, проте декларантом ЕМД подано на умовах поставки FCA PL WARSZAWA. У відповідності до ч.5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; Крім того як зазначено в статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється зокрема із застосуванням контролю співставлення та в інші способи, передбачені Митним кодексом України. Зазначена форма контролю полягає в співставленні даних про вартість товарів, які заявляє декларант, з даними про вартість таких товарів, які містяться в інших електронних документах, наявних у митного органу на момент здійснення митного оформлення оцінюваних товарів.

Окрім того, цим рішенням позивачу роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі його згоди чи згоди уповноваженої особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Рішення від 20.05.2024 № UА401000/2024/000165/2 про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № U401020/2024/000671.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, між позивачем, як покупцем, та ЗАТ «Юбана» (Литва) (Продавець) 19.05.2022 року укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) №22/51-UA, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець сплатити та прийняти Товар сільгосптехніку та запасні частини до неї. Найменування товару, кількість і ціна вказані в рахунку-фактури на аванс на кожну поставку окремо. Дані рахунку-фактури на аванс є невід`ємною частиною Контракту та мають юридичну силу, ціна на товар вказана у евро.

Відповідно до п.2.2. ціна за одиницю товару вказується в окремих рахунках- фактурах на аванс. Згідно п.2.3 загальна сума Контракту складає 500 000 (п`ятсот тисяч евро) (EUR). В ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування.

Згідно п.2.5. Контракту ціна фіксується виставленим рахунком-фактури Покупцю і може залишатися незмінною строком на 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до даного Контракту.

У відповідності до п.4.1. Контракту, Покупець здійснює 100% передоплату за відвантажений Товар згідно рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Оплата кожної партії Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до умов Контракту та рахунку-проформи (рахунок-фактура на аванс) №11 від 17.04.2024 Сторонами було погоджено кількість Товару 5787 шт. та вартість на суму 29 951, 95 EUR.

Покупець здійснив оплату Товару згідно платіжного документа від 18.04.2024 року №103 на суму 29951,95 EUR.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація № 24UA401020027783U6 від 17.05.2024 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до декларації.

Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена позивачем за першим методом, за ціною договору.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000165/2 від 20.05.2024.

Зміст самого оскаржуваного рішення №UA 401000/2024/000165/2 від 20.05.2024 про коригування митної вартості товару дає підстави для висновку про те, що підставами для його прийняття слугували розбіжності, виявлені митним органом за наслідком розгляду наданих позивачем додаткових документів.

Надаючи оцінку виявленим митним органом розбіжностям, суд враховує наступне.

Так, дійсно, п. 1.2 Контракту визначено, найменування товару, кількість і ціна вказані в рахунку-фактури на аванс на кожну поставку окремо. Дані рахунку-фактури на аванс є невід`ємною частиною Контракту та мають юридичну силу, ціна на товар вказана у евро.

Відповідно до п.2.2. ціна за одиницю товару вказується в окремих рахунках-фактурах на аванс.

При цьому, дійсно, в матеріалах справи наявна проформа інвойс (рахунок-фактура) від 17.04.2024 ( на 7 арк) за №11, згідно із якою кількість товару 5787 та вартість партії товару має становити 29951,95 EUR.

Втім, суд зазначає, що проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та надалі може змінюватись.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.

Натомість інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.

При цьому, саме комерційний інвойс використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Так, з матеріалів справи слідує, що за домовленістю сторін вартість товару була змінена та викладена в інвойсі №24UAJ00265 від 06.05.2024 року. Відповідно до якого поставка товару здійснювалась у кількості 5787 одиниця загальною вартістю 29951,95 EUR.

В даному ж випадку, заявлена митна вартість товару відповідає тій, що відображена в комерційному інвойсі №24UAJ00265 від 06.05.2024 ( на 7 арк), з якого слідує що оплата повинна бути здійснена до 06.05.2024.

На виконання умов Контракту, відповідно до складених проформи інвойсу 17.04.2024 та інвойсу від 06.05.2024 року позивачем сформовано платіжне доручення в іноземній валюті від 18.04.2024 року на підставі якого було здійснено оплату за Товар в сумі 29951,95 EUR.

Слід зазначити, що вказаний платіж був виконаний акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» від18.04.2024, що підтверджує відмітка про дату валютування (розділ 32 платіжних доручень).

Тобто, оплату за товар здійснено 18.04.2024, тобто в межах визначених в інвойсі №24UAJ00265 від 06.05.2024, а саме до 06.05.2024.

Більше того, факт повної сплати визначеної у ньому вартості товарів підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним документом від 18.04.2024 в сумі 29951,95 EUR.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому специфікація не є документом чи інформацією, яка підтверджує митну вартість товару, а тому твердження відповідача що позивачем не надано специфікацію до митного оформлення суд оцінює критично.

Більше того, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості, задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Позивачем на вимогу відповідача було надано ряд додаткових документів, однак, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів

Факт неподання декларантом додаткових документів, без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви щодо визначення числового значення митної вартості, став підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Стосовно посилання відповідача на те, що згідно умов зовнішньоекономічного договору від 19.05.2022 №22/51-UA відповідно пункту 3.1 поставки продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA м. Мажейкяй, проте декларантом ЕМД подано на умовах поставки FCA PL WARSZAWA, суд зазначає наступне.

Зі змісту Контракту слідує, що всі зміни і доповнення до цього контракту оформлені і підписані належним чином мають юридичну силу. Відповідно до вимог п. 7.1 контракту ТОВ "Вінпостач" та ЗАТ "Юбана" 22.04.2024 було укладено Додаткову угоду №1 до Контракту №22/51-UA від 19.05.2022, якою були внесені зміни до пункту 3 Контракту та відповідно п. 3.1 викладений в наступній редакції:

- п.3.1 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA м. Варшава у відповідності до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року.

На виконання зазначених вище умов Контракту за наслідками поставки складено міжнародну транспортну накладну CMR20240500325418 від 10.05.2024.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому, суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні ввезення товару на митну територію України, ПП «Вінтехпостач» для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною 2 статті 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною 8 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Разом з тим, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості №UА 401000/2024/000165/2 від 20.05.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000671, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.