Постанова

від 13.01.2025 по справі 600/105/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/105/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

13 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, за участю у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, за участю у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України в Херсонській області в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України №1582-ОС/дск від 08.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді суворої догани.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Службі безпеки України з 20.02.2002 (наказ УБУ в Херсонській області від 20.02.2002 №30-ос) до 06.10.2021 (наказ ГУ СБУ в АР Крим від 06.10.2021 №362-ОС/дск). 01.03.2022 призваний на військову службу у УСБУ за абз. 3 ч. 7 ст. 23 та ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за призовом під час мобілізації на особливий період до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та на час звернення до суду проходить службу в Управлінні СБ України в Херсонській області, про що свідчить довідка Управління СБ України в Херсонській області від 05.01.2024 №1.

01.03.2022 між Службою безпеки України, в особі начальника управління СБ України в Херсонській області бригадного генерала Криворучка С.М., з одного боку та ОСОБА_1 укладено контракт на проходження військової служби в Службі безпеки України.

08.12.2023 начальник управління Служби безпеки України в Херсонській області звернувся до першого заступника голови СБ України з рапортом, в якому клопотав про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , спеціаліста за рахунок посади головного спеціаліста сектору мобілізації та територіальної оборони УСБУ в Херсонській області, оголошення суворої догани.

Наказом Служби безпеки України по особовому складу "Про накладення дисциплінарного стягнення на підполковника ОСОБА_1 " від 08.12.2023 №1582-ОС/дск за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частині обов`язків військовослужбовців сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки), 16 (в частині зобов`язання кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з урахуванням інформації, викладеної у рапорті начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області полковника ОСОБА_2 від 08.12.2023 (вх. УРОС №6105/с від 08.12.2023), відповідно до пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на підполковника ОСОБА_1 спеціаліста Управління Служби безпеки України в Херсонській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

27.12.2023 позивач звернувся до начальника управління Служби безпеки України в Херсонській області з рапортом, в якому просив, у разі наявності даних, повідомити який саме дисциплінарний проступок він вчинив, із зазначенням обставин, причин та умов його вчинення та у разі проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню ним дисциплінарного правопорушення, просив організувати ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування, висновком за результатами його проведення та матеріалами службового розслідування.

Не погоджуючись з наказом Служби безпеки України №1582-ОС/дск від 08.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді суворої догани, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі Закон №2229-ХІІ), Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України (ст. 3 Закону №2229-ХІІ).

Частинами 1-3 ст. 19 Закону №2229-ХІІ визначено, що кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров`я ефективно виконувати службові обов`язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.

Кількісний склад співробітників Служби безпеки України визначається Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки України, та в межах видатків, передбачених на утримання Служби безпеки України в Державному бюджеті України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2229-ХІІ умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України (ч. 2 ст. 2 Закону №2232-XII). Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 3 ст. 2 Закону №2232-XII).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу (ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII).

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України;

Суд звертає увагу, що дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно зі ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Згідно з ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до положень ст.ст. 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до ст. 87 Статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Згідно з положеннями ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Судом встановлено, що наказом Служби безпеки України по особовому складу "Про накладення дисциплінарного стягнення на підполковника ОСОБА_1 " від 08.12.2023 №1582-ОС/дск за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частині обов`язків військовослужбовців сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки), 16 (в частині зобов`язання кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з урахуванням інформації, викладеної у рапорті начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області полковника ОСОБА_2 від 08.12.2023 (вх. УРОС №6105/с від 08.12.2023), відповідно до пункту "в" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на підполковника ОСОБА_1 спеціаліста Управління Служби безпеки України в Херсонській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

З викладених у відзиві на позовну заяву доводів відповідача вбачається, що оскаржуваний позивачем наказ прийнято у зв`язку з не виконанням ОСОБА_1 вказівки Голови Служби безпеки України від 20.09.2023 №11/6100 щодо необхідності проведення заходів професійно-психологічного відбору (у т.ч. опитування з використанням поліграфа) з військовослужбовцями Управління, які були призвані на військову службу в Службу безпеки України та які до цього часу не пройшли такі заходи, а також розпорядження начальника Управління СБ України в Херсонській області Борисевича А.С. щодо обов`язковості проходження таких заходів у Службі психологічного забезпечення УРОС СБУ.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що листом від 20.09.2023 №11/6100 голова Служби безпеки України доручив начальникам функціональних підрозділів ЦУ СБУ, органів, закладів і установ СБУ, Апарату Голови СБУ та Штабу АТЦ визначити відповідальних осіб за організацію проведення направлення та контроль за проходженням медичного огляду ВЛК та заходів професійно-психологічного відбору (у т.ч. опитування з використанням поліграфа) (далі - ППВ) підпорядкованими військовослужбовцями, які були призвані на військову службу у СБУ та які до цього часу не пройшли такі заходи.

Направлення на проходження вищезазначених заходів доручено здійснювати з урахуванням потреб оперативно-службової діяльності підрозділу та службового навантаження військовослужбовців, які були призвані на військову службу у СБУ і які до цього часу не пройшли медичного огляду ВЛК та/або заходи професійно-психологічного відбору, організувавши та забезпечивши отримання ними в УРОС (підрозділах кадрового забезпечення) направлень на проходження медичного огляду ВЛК та/або заходів професійно-психологічного відбору.

Як свідчать матеріали справи, проведення професійно-психологічного відбору ОСОБА_1 було заплановано на 11.10.2023, про що видано направлення №328 від 09.10.2023, з яким позивач був ознайомлений 09.10.2023, що ним і не заперечується.

В свою чергу, вказане направлення №328 від 09.10.2023 було видане на підставі вказівки голова Служби безпеки України (лист від 20.09.2023 №11/6100).

Проте, 11.10.2023 підполковник ОСОБА_1 (спеціаліст СМТО УСБУ в Херсонській області) в письмовій формі (а.с. 38) відмовився від подальшого проведення професійно-психологічного відбору, оскільки, ознайомившись із Інструкцією до проходження тесту для дослідження діагностики швидкої реакції, витривалості і працездатності за допомогою програмного забезпечення "Десна", встановив, що текст вказаної Інструкції був зображений (викладений) мовою країни-агресора (рф). На його питання до психолога з даного приводу, спеціаліст змінила текст Інструкції до проходження вказаного тесту на державну мову. Однак, панель програми "Десна" залишилася без змін, а саме на мові країни-окупанта (рф).

У зв`язку з цим, спеціалістом І категорії (з психологічного забезпечення) СПЗ ОСД ВКЗ Управління СБ України в Херсонській області складено довідку від 12.10.2023 №71/22/1/219-1128 дск (а.с. 83) зі змісту якої вбачається, що у ході ППВ військовозобов`язаний ОСОБА_1 надав письмову згоду на проведення зазначених заходів, заповнив Протокол ППВ. Однак, під час тестування надавав письмову відмову від подальшого тестування.

Вказано, що на початковому етапі ППВ досліджуваний займав претензійно-звинувачувальну позицію, з явними ознакам кверулянства та свідомим наміром перешкодити проходженню тестування, поводився досить зухвало, самовпевнено, агресивно, з проявами роздратованості та емоційної збудливості (посилення жестикуляції, дратівливість, почервоніння обличчя та шиї, тремор рук).

Зазначено, що відмова від проходження ППВ кандидатом на військову службу з числа військовозобов`язаних, які призначаються для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, є підставою для припинення його подальшого вивчення.

У подальшому, згідно матеріалів справи, відповідно до розпорядження начальника Управління СБУ в Херсонській області від 28.11.2023 №174 дск позивача відряджено до м. Києва для проходження професійно-психологічного відбору, що не заперечується сторонами у заявах по суті спору.

На підставі вказаного розпорядження позивачу видано направлення №341 від 29.11.2023 на проходження професійно-психологічного відбору до психолога служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності Управління роботи з особовим складом (відділу кадрового забезпечення регіонального органу, закладу служби безпеки України) (а.с. 39).

Згідно рапорту ОСОБА_1 від 02.12.2023, останній доповів, що з 02.12.2023 по 06.12.2023 відповідно до розпорядження начальника Управління №174 дск від 28.11.2023 вибув до м. Київ для проходження професійно-психологічного відбору (а.с. 39 на звороті).

Відповідно до довідки начальника СПЗ ОСД УРОС СБ України від 05.12.2023 №11/13738к-дск (а.с. 99), 04.12.2023 підполковник ОСОБА_1 прибув в СПЗ ОСД УРОС СБ України для визначення його професійно-психологічної придатності до військової служби під час мобілізації, на особливий період, на посаді спеціаліста сектору мобілізації та територіальної оборони УСБУ в Херсонській області.

По прибуттю у приміщення СПЗ ОСД УРОС СБ України на пункті охорони ОСОБА_1 відмовився пред`явити паспорт або посвідчення співробітника СБУ, порушуючи внутрішню інструкцію охорони. Активно чинив опір, посилаючись на власні права.

Прибувши до класу тестування, на етапі реєстрації кандидатів, ОСОБА_1 наголосив на тому, що мета його прибуття до м. Києва та повторного проходження заходів професійно-психологічного відбору (ППВ) не зрозумілі, тому він відмовляється проходити перший етап ППВ, психодіагностичне тестування. Крім цього, зазначено, що позивач пред`явив папку з великою кількістю звернення до начальника УСБУ в Херсонській області із неодноразовими запитами щодо ознайомлення з нормативно-правовими документами, які регламентують роботу ППВ, а також ознайомлення з результатами попереднього проходження ППВ в УСБУ в Херсонській області. З його слів, відповіді він так і не отримав, тому написав скаргу на Голову СБ України.

У довідці зазначено, що при цьому поведінка ОСОБА_1 була протестною, постійно висловлював невдоволення, порушував процес проведення психодіагностичного тестування, відволікаючи інших кандидатів.

Після повторно запрошення ОСОБА_1 до кабінету №218 для проходження заходів ППВ, останній відповів, що відмовляється проходити психодіагностичне тестування, поки йому не пред`являть усі запитані ним у листах-зверненнях документи. При цьому, неодноразово наголошував на тому, що співробітник ВКЗ УСБУ в Херсонській області пообіцяв йому, що в Києві він отримає відповіді на всі свої запитання.

Вказано, що у відповідності до п. 2 розділу ІІ Інструкції про порядок організації та проведення професійно-психологічного відбору кандидатів на військову службу (навчання) та військовослужбовців в системі Служби безпеки України, ППВ стосовно ОСОБА_1 не проведено.

Таким чином, позивачем не виконано вказівки Голови Служби безпеки України від 20.09.2023 №11/6100 щодо необхідності проведення заходів професійно-психологічного відбору (у т.ч. опитування з використанням поліграфа) з військовослужбовцями Управління, які були призвані на військову службу в Службу безпеки України та які до цього часу не пройшли такі заходи, а також розпорядження ОСОБА_2 начальника Управління СБУ в Херсонській області від 28.11.2023 №174 дск щодо проходження таких заходів у Службі психологічного забезпечення УРОС СБУ.

Позиція позивача з цього приводу, викладена ним в позовній заяві, зводиться до того, що він не вчиняв жодних дій, які б виражались в порушенні військової дисципліни, зокрема вказував, що підставою для відмови від проходження професійно-психологічного відбору у м. Чернівці було те, що інструкція для проходження тесту та завдання були зображені на мові "агресора", а не державною мовою. Окрім цього, у якості підстави для відмови від проходження професійно-психологічного відбору у м. Києві посилався на внесення до направлення на проходження професійно-психологічного відбору №341 від 29.11.2023 недостовірних даних стосовно нього, а саме у направленні зазначено, що ОСОБА_1 направлявся на проходження ППВ для визначення професійно-психологічної придатності, як кандидат за новим прийомом в Службу безпеки України, який визначається на посаду спеціаліста сектору мобілізації та територіальної оборони УСБУ в Херсонській області.

Разом з тим, позивач наголошував на тому, що він вже був зарахований до списків особового складу УСБУ в Херсонській області та до теперішнього часу є діючим співробітником Управління. Зокрема, позивач зазначав, що з 20.02.2002 по 06.10.2021 проходив військову службу в Службі безпеки України. 01.03.2022 призваний на військову службу у Службу безпеки України за абз. 3 ч. 7 ст. 23 та с. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за призовом під час мобілізації, на особливий період, до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Наголошував на тому, що між ним та управлінням Служби безпеки України неодноразово укладались контракти про проходження військової служби у Службі безпеки України.

Позивач вважає, що станом на 01.03.2022 він пройшов професійно-психологічний відбір і відповідав установленим вимогам проходження військової служби, так як в разі його не проходження з ним не укладено б контракт про проходження служби від 01.03.2022.

У зв`язку із цим, на думку позивача, вказівка Голови Служби безпеки України від 20.09.2023 №11/6100 "Щодо окремих питань кадрового, медичного забезпечення та роботи з особовим складом" не могла його стосуватись і він не зобов`язаний її виконувати.

Проте, суд зазначає, що вищевказані доводи позивача є помилковими та такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на те, що Інструкцією про порядок організації та проведення професійно-психологічного відбору кандидатів на військову службу (навчання) та військовослужбовців в системі Служби безпеки України, затвердженої витягом з наказу центрального управління Служби безпеки України 1.03.2017 за №149/ДСК визначено порядок організації та проведення професійно-психологічного відбору кандидатів на військову службу за контрактом у Службі безпеки України, кандидатів на військову службу з числа військовозобов`язаних, які призначатимуться для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу (далі - кандидати), та військовослужбовців Служби безпеки України, а також попереднього ППВ кандидатів на військову службу (навчання) за контрактом курсантами вищого військового навчального закладу СБУ і військового навчального підрозділу СБУ закладу вищої освіти.

Тобто, вказаною Інструкцією визначено порядок організації та проведення професійно-психологічного відбору не лише кандидатів на військову службу, але й порядок організації та проведення професійно-психологічного відбору діючих військовослужбовців Служби безпеки України, яким, на час виникнення спірних правовідносин, являється й позивач, в тому числі і тих, які призвані на військову службу у Службу безпеки України за абз. 3 ч. 7 ст. 23 та с. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за призовом під час мобілізації, на особливий період, до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

Таким чином, надаючи оцінку вказаним доводам позивача, та відповідно поясненням останнього, суд зазначає, що наведені в обґрунтування позовних вимог доводи не можуть свідчити про правомірність дій з його боку стосовно відмови від проходження професійно-психологічного відбору.

Суд звертає увагу на те, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Окрім цього, ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Водночас, суд наголошує на тому, що відмова позивача від проходження професійно-психологічного відбору, проведення якого визначено у вказівці Голови Служби безпеки України від 20.09.2023 №11/6100 та розпорядженні начальника Управління СБ України в Херсонській області Борисевича А.С., які є обов`язковими до виконання, свідчить про явне не виконання позивачем військових обов`язків та наказів командирів (начальників).

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач в порушення вимог Конституції України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ігноруючи свої службові обов`язки щодо неухильного дотримання положень Конституції України та інших нормативних актів, наказів начальників знехтував принципами, що регламентують його обов`язки та діяльність під час проходження військової служби, які є невід`ємною частиною дотримання військової дисципліни.

Поряд з цим, суд наголошує на тому, що відповідно до п. 1 контракту від 01.03.2022 позивач взяв на себе зобов`язання, серед іншого, сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів Служби безпеки України, інших актів законодавства, службові обов`язки, накази командирів і начальників. Тож, підписуючи відповідний контракт позивач свідомо взяв на себе зазначені зобов`язання.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо сумлінного і чесного виконання військового обов`язку, беззастережного виконання наказів командирів (начальників), знання та виконання своїх обов`язків і додержання вимог статутів Збройних Сил України, обов`язку кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, є повністю обґрунтованими.

Суд акцентує увагу на тому, що військова дисципліна полягає у бездоганному і неухильному виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань військової служби та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Військова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги присяги, статутів і наказів начальників (командирів).

З огляду на встановленні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача, як вчинення дисциплінарного проступку.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення "сувора догана" є правомірним і пропорційним вчиненому проступку, що виразилось невиконанні вказівки Голови Служби безпеки України щодо необхідності проведення заходів професійно-психологічного відбору (у т.ч. опитування з використанням поліграфа) з військовослужбовцями Управління та розпорядження начальника Управління СБ України в Херсонській області щодо обов`язковості проходження таких заходів у Службі психологічного забезпечення УРОС СБУ.

Суд зазначає, що начальник в межах наданих повноважень сам обирає вид дисциплінарного стягнення, враховуючі усі обставини, які мають та мали місце при вчиненні особою дисциплінарного проступку.

Посилання позивача на зазначення недостовірних даних стосовно нього у направленні на проходження професійно-психологічного відбору №341 від 29.11.2023 суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки проходження професійно-психологічної відбору здійснювалось у зв`язку з дією військового стану, який спричиняє чималий вплив на свідомість, психіку, морально-психологічний та фізичний стан особового складу підрозділів ЦУ, органів, закладів, установ СБУ, певну частку якого становлять військовослужбовці призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, так і діючі військовослужбовці.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення "сувора догана".

При цьому, будь-яких порушень з боку відповідача по відношенню до позивача під час прийняття спірного наказу судом не встановлено.

Суд наголошує на тому, що позивачем на підтвердження своїх доводів не надано жодних належних та допустимих доказів. Відтак, суд не вправі визнавати дії та рішення відповідача протиправними, які ґрунтуються тільки на доводах позивача, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що дисциплінарний проступок позивача виявився у неналежному виконанні обов`язків військовослужбовця та недотриманні військової дисципліни.

В свою чергу, особливістю адміністративного судочинства є те, що згідно з ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем надано належні та допустимі докази недотримання та невиконання позивачем обов`язків, що спричинило порушення ним службової дисципліни, тому суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Матеріалами справи підтверджуються обставини порушення позивачем військової дисципліни.

З огляду на зазначене, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді застосування до нього суворої догани є правомірним і пропорційним у даному випадку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено в ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.