Постанова

від 13.01.2025 по справі 600/2443/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2443/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

13 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2024 року Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° U А408000/2023/000710/2 від 11.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000711/2 від 11.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000712/2 від 11.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000713/2 від 11.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000714/2 від 11.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° U А408000/2023/000716/2 від 11.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000722/2 від 12.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000725/2 від 15.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000726/2 від 15.12.2023.

Визнано протиправними та скасовано Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів N° UA408000/2023/000730/2 від 18.12.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Віктор-Ком Імпекс»» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 19440,78 грн.

Заяву представника позивача - адвокат Божеску Галини Володимирівни, про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Віктор-Ком імпекс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності - приватне підприємство «Віктор-Ком Імпекс», зареєстрований в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.02.2007 року, за місцезнаходженням: 58029, Чернівецька область, Глибоцький район, с. Йорданешти, вул. Корнец, 24, № запису 1029 102 0000 000352.

Згідно витягу з Реєстру платників податку на додану вартість №348641024038 ПП «Віктор-Ком Імпекс» з 01.01.2016 року зареєстроване як платник податку на додану вартість.

24 жовтня 2023 року між акціонерним товариством «SOCIETATE NATION ALA А SARII SA», як постачальником, та Приватним підприємством «Віктор-Ком Імпекс», як бенефіціаром укладено Договір поставки №210 (далі - Контракт, Договір).

Згідно ст. 2.1 Договору предметом договору є постачання промислової солі 0-4 мм, для розморожування доріг, оптом, на умовах, у строки та за цінами, встановленими в Додатку №1 до цього договору.

Відповідно до ст. 8.2 Договору вартість контракту становить 383 500,00 євро, звільнення від ПДВ відповідно до Директиви 2006/112/СЕ ст.146 і розраховується відповідно до максимальної договірної кількості цін, узгоджених сторонами.

Відповідно до ст.14.1 Договору постачальник зобов`язаний упакувати поставлену продукцію відповідно до положень контракту.

Згідно ст. 15.1 Договору постачальник надсилає Бенефіціару документи, що супроводжують товар: податкову накладну та/або повідомлення, що супроводжує товари, дублікат накладної; сертифікат якості або декларація про відповідність, оригінал примірника приймального документа, складений відповідно до статті 12; ветеринарно-санітарний сертифікат, залежно від обставин, на вимогу Бенефіціара, сертифікат походження на вимогу Бенефіціара.

Відповідно до Договору та його додатків сторони домовились про постачання солі кам`яної промислової 0-4 мм., на момент відправки вантажу становить 59 євро за тонну).

На виконання умов зазначеного Договору здійснено поставку партій товару.

10.12.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020074262U5 разом з товаро супровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1017 від 06.12.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 06.12.2023 №23ROCR7700E0041387; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № UA408000/2023/000710/2 від 11.12. 2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку - фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 06.12.2023 №1017 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 07.12.2023 №9 та довідку про транспортні витрати від 07.12.2023. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000710/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002340.

08.12.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020073955U5 разом з товаросупровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1008 від 05.12.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 05.12.2023 №23ROCR7700E0041336; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № UA408000/2023/000711/2 від 11.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 05.12.2023 №1008 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати від 07.12.2023 №14. Довідка не є документом первинного обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 р. №599. Так, відсутнє документальне підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000711/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002342.

10.12.2023року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020074265U2 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1016 від 06.12.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 06.12.2023 №23ROCR7700E0041360; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № /2023/000712/2 від 11.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 06.12.2023 №1016 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 07.12.2023 №10 та довідку про транспортні витрати від 07.12.2023 №8. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000712/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002341.

08.12.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020073897U4 разом з товаро-супробідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1010 від 05.12.2023; автотранспортна накладна б/ н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 05.12.2023 №23ROCR7700E0041310; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № № UA408000/ 2023/000713/2 від 11.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 05.12.2023 №1010 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати від 07.12.2023 №12. Довідка не є документом первинного обліку, та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 р. №599. Так, відсутнє документальне підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000713/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002343.

11.12.2023року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020074364U0 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1014 від 06.12.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 06.12.2023 №23ROCR7700E0041352; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № UA408000/ 2023/000714/2 від 11.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 06.12.2023 №1014 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 07.12.2023 №7 та довідку про транспортні витрати від 07.12.2023 №5. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000714/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002345.

11.12.2023року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020074368U7 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1015 від 06.12.2023; автотранспортна накладна б/ н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 06.12.2023 №23ROCR7700E0041379; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № UA408000/2023/000716/2 від 11.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 06.12.2023 №1015 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 07.12.2023 №8 та довідку про транспортні витрати від 07.12.2023 №6. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000716/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002346.

12.12.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020074636U7 разом з товаро - супровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1022 від 08.12.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 08.12.2023 №23ROCR7700E0041973; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № UA408000/2023/000722/2 від 12.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийнятгя замовлення. Згідно з інвойсом від 08.12.2023 №1022 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 07.12.2023 №0712 та довідку про транспортні витрати від 07.12.2023 №5. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000722/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002358.

15.12.2023року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020075195U2 разом з товаро-супровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1023 від 11.12.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 №23ROCR7700E0042068; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № UA408000/2023/000725/2 від 15.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 11.12.2023 №1023 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-товар постачається на умовах FCA RО OCNELE MARI salt Min. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно до рахунку-фактури від 11.12.2023 №0000012 та розрахунку МД додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. .Документів з цього приводу не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 11.12.2023 №0000012, у якому зазначено реквізити договору від 12.12.2023 №2981/2, який до митного оформлення не подано та довідку про транспортні витрати від 09.12.2023 №1. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UА408000/2023/000725/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002378 .

15.12.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020075205U9 разом з товаро - супровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1024 від 11.12.2023; автотранспортна накладна б/ н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 11.12.2023 №23ROCR7700E0042050; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № № UA408000/2023/000726/ 2 від 15.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 11.12.2023 №1024 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-товар постачається на умовах FCA RO OCNELE MARI salt Min. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно до рахунку-фактури від 11.12.2023 №0000012 та розрахунку МД додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. .Документів з цього приводу не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 11.12.2023 №0000012, у якому зазначено реквізити договору від 09.12.2023 №/2, який до митного оформлення не подано Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000726/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002379.

18.12.2023року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA408020075674U0 разом з товаросупровідними документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1027 від 12.12.2023; автотранспортна накладна б/н; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №210 від 24.10.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 12.12.2023 №23ROCR7700E0042223; документи на перевезення, сертифікати відповідності, інші.

За результатами розгляду поданих документів митним органом прийнято рішення № UA408000/2023/000730/2 від 18.12.2023 року зі змісту якого встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п.2 ст.9 Договору купівлі-продажу від 24.10.2023 №210 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- фактури, надісланого постачальником Бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Згідно з інвойсом від 12.12.2023 №1027 умови оплати: 100% передоплата. Документів, підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано.

-товар постачається на умовах FCA RО OCNELE MARI salt Min. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно до рахунку-фактури від 12.12.2023 №1 та розрахунку МД додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. .Документів з цього приводу не надано.

-для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 12,12.2023 №1, у якому зазначено реквізити договору від 12.12.2023 №2981/2, який до митного оформлення не подано та довідку про транспортні витрати від 12,12.2023 №1. Інших документів не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат.

У зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару UA408000/2023/000730/2, Чернівецькою митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/002397.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під час застосування до спірних правовідносин.

Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності. Зокрема, щодо підтвердження здійснення оплати за товар, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року № 201 (далі - Положення), до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об`єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться, зокрема:

Ціна та загальна вартість договору (контракту), у цьому розділі договору визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту). При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення:

Умови платежів, цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов`язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються: умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 року № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»; умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

Судом встановлено, що договір №210 від 24.10.2023 містить статтю 8 «Договірна ціна», в якій визначені такі умови: ціна за одиницю товару, що постачається, встановлена в додатку 1 до контракту, загальна вартість контракту становить 383 500,00 євро.

Таким чином стаття 8 договору №210 від 24.10.2023 містить відомості про загальну вартість товарів, валюту контракту, вказівку на постачання товару партіями і особливості закріплення кожної окремої партії товару.

Умови платежів визначені в статті 10 договору, згідно з якою бенефіціар здійснює оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку-фактури, надісланого постачальником бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Платіж має бути здійснений бенефіціару так, щоб на дату, узгоджену для поставки товару та зазначену в рахунку, суми заборгованості та суми виставлені в рахунку, були на рахунку постачальника.

Таким чином дана стаття договору чітко вказує на порядок оплати відповідної партії товару - на дату поставки товару сума вартості товару повинна бути на рахунку у постачальника.

Отже, стаття 10 договору №210 від 24.10.2023 містить відомості про порядок платежу та строки фінансових розрахунків.

Разом з тим згідно з п. 1 статті 9 договору постачання продукції, що є предметом цього договору, здійснюється ритмічно, відповідно до графіків поставок, встановлених в додатку №1 цього контракту, протягом терміну дії цього контракту, передбаченого ст.2, на підставі письмового замовлення бенефіціара.

У свою чергу, Додаток №1 до договору визначає асортимент товару (сіль кам`яна промислова 0-4 мм.), кількість (6500 тон), ціну товару (59,00 євро за тонну), розклад та умови доставки.

Крім цього, п.2 статті 9 договору бенефіціар зобов`язується надати гарантію належного виконання контракту (банківським переказом на рахунок постачальника) у розмірі 30% від вартості кожного замовлення на поставку на ринку України, підтвердженого постачальником, до поставки, замовлених і підтверджених товарів.

Так, відповідно до Проформи (рахунку-фактури) №6521 від 29.11.2023 вартість товару в кількості 500 тон за ціною 59,00 євро становить 29 500,00 євро, а гарантія в розмірі 30% від вартості товару складає 8 850,00 євро.

Отже, загальна вартість Проформи склала 38 350,00 євро, яка була сплачена Позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями №312JBKLNC від 29.11.2023 та №314JBKLNC від 04.12.2023, №320JBKLNC від 08.12.2023, копії яких додаються.

Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

Щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, який було задекларовано митною декларацію №23UA408020074262U5, а саме, не підтвердження витрат на перевезення товару, спростовується наданими під час митного оформлення первинними документами, зокрема, Актом виконаних робіт №7 від 07.12.2023, виданою ФОП ОСОБА_1 та рахунком №7 від 07.12.2023. Вказані документи є достатніми для підтвердження витрат понесених на перевезення товару.

Перелічені документи пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача. Так, надана довідка про транспортно-експедиційні витрати містить посилання на номера автомобіля, що зазначені в пакувальному листі та Інвойсі; у свою чергу, пакувальний лист має дані щодо дати завантаження товару, яка відповідає даті завантаження, вказаній в графі 21 CMR; в останній же є посилання на інвойс №1017, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення/місце завантаження і відвантаження товару.

Крім того, рахунок є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати, який, у свою чергу, є первинним документом.

Також слід зазначити, що наказ МФУ від 24.05.2012 №599, на який посилається відповідач при винесенні Рішення про коригування митної вартості щодо відсутності такого документу як довідка у переліку первинних бухгалтерських документів, не має зобов`язального характеру, а тільки зазначає перелік документів до яких можуть належати, зокрема:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Водночас суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Вказане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних у цій справі рішень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності - Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару та умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваних рішень, суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Так, щодо зобов`язання подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати) то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митної декларації було подано Контракт року, відповідно до якого встановлено порядок оплати вартості товару наперед, що, на думку суду, є достатнім підтвердження умов оплати за товар.

Відносно зобов`язання надати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митних декларацій було подано довідки про транспортно-експедиційні послуги, довідки про вартість міжнародного перевезення вантажу, рахунки -фактури, тощо.

Відносно зобов`язання подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то у вказаних вище довідках зазначено, що страхування товару не здійснювалось.

Отже, в ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

В ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, всупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Тому, оскаржувані рішення є протиправними й підлягають скасуванню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

Натомість зміст позовної заяви свідчить про не проведення з позивачем указаної консультації. Тобто, відповідач фактично поставив перед фактом декларанта про неможливість обрання другого-п`ятого методів та обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не спростовував доводів позивача про не проведення такої.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Суд також наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Так, як визначено оскаржуваних рішеннях за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару.

Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

Суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

Стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазанчає наступне.

Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, позивачем надано:

- договір про надання правничої допомоги №10/2024 від 19 березня 2024року, укладений між Адвокатом Божеску Г.В. та Приватним підприємством Віктор-Ком Імпекс;

- ордер на надання правової (правничої) допомоги від 05.06.2024 року СЕ №1083337;

- акт прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 19.03. 2024 року.

При цьому, як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги сума 7000,00 грн складається з: зустрічі з клієнтом з метою з`ясування обставин справи; за надання консультації з питань практичного застосування норм адміністративного, митного законодавства щодо аналізу правовідносин пов`язаних з оскарженням рішень (пункт 1); ознайомлення з первинними документами (пункт 2); ознайомлення із нормативними документами та судовою практикою з розгляду позовних заяв щодо митного законодавства і врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин, пов`язаних з оскарженням рішення Чернівецької митниці (пункт 3); підготовлення проекту позовної заяви до Чернівецького окружного адміністративного суду (пункт 4).

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

Приписами частини 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

В той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Також просить звернути увагу суду на те, що позивач вже подало до Чернівецького окружного адміністративного суду окрім цього позову ще аналогічні позовні заяви, предметом яких є оскарження прийнятих митницею рішень про коригування митної вартості. І в кожній позовній заяві позивач просить стягнути з митниці правничу допомогу. Опрацювавши всі позовні заяви, митниця прийшла до висновку, що у всіх ідентичні підстави та аргументи, стратегія захисту одна і та сама, посилання на одну і ту ж судову практику та й в цілому більшість тексу відповідає одна одній. Тобто, адвокат під час підготовки всіх послідуючих позовних заяв використовує первісний проект позовної заяви, що вже виключає такі високі витрати на її підготовку. До схожих висновків дійшов Верховний Суд в додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року по справі № 915/1654/19.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, згідно якої адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 5000 грн у відшкодування на професійну правничу допомогу, є співмірними із наданими позивачу послугами.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.