Постанова

від 13.01.2025 по справі 120/1264/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1264/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

13 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Гонтарука В. М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1.Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

1.2Позов мотивований тим, що станом на день звільнення, 24.11.2021, відповідач не провів з ним розрахунків належного йому грошового забезпечення. Таку виплату відповідач провів 26.01.2024 в розмірі 77935,19 грн. Таким чином, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2.Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ОСОБА_2 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на грошовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_1 .

2.2Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 225 від 24.11.2021 позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з 27.12.2021 року у зв`язку зі звільненням.

2.3Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/3977/23, залишеним без мін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, задоволений адміністративний позов.

- Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплаченої суми.

2.4На виконання рішення суду відповідач 26.01.2024 нарахував та виплатив позивачу 77935,19 грн.

2.5З огляду на те, що остаточний рахунок з позивачем здійснений 26.01.2024, позивач оскаржує дії відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день виконання рішення суду.

2.6Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини щодо не проведення нарахування та виплати йому середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби за період з 24.11.2021 по 26.01.2024 включно.

3.Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

-Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2021 по 26.01.2024;

-стягнено з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2021 по 18.07.2022 у розмірі грошового забезпечення 10 000 грн (десять тисяч гривень), за період з 19.07.2022 по 26.01.2024 із визначенням розміру грошового забезпечення за шість місяців у сумі 162815,10 грн (сто шістдесят дві тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 10 копійок).

3.2Суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на приписи частини 2 статті 116 КЗпП України, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу грошове забезпечення в повному обсязі у день звільнення 27.12.2021, як зазначено в наказі про звільнення від 24.11.2021, проте виконав свій обов`язок зі сплати лише 26.01.2024 в розмірі 77935,19 грн. Відповідно до норм статті 117 КЗпП України суд виснував, що співмірною буде сума вчасно не виплачена позивачу в розмірі 162815,10 грн.

4.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2024 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

4.2Підставами апеляційного оскарження є те, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, а при визначенні суми відшкодування не застосовано принцип співмірності. Крім того, бувши виключеним зі списків особового складу військової частини, позивач погодився про правильність розрахунку і виплати всіх належних йому сум.

4.3Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

5.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

5.1Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року з Вінницького окружного адміністративного суду витребувано адміністративну справу.

5.2 16 серпня 2024 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5.3Представник відповідача ухвалу про відкриття апеляційного провадження отримав 16.08.2024 до електронного кабінету ЄСІТС.

5.4Позивач отримав копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження 21.08.2024 на вказаний ним номер телефону у застосунку Viber.

ІІ. Мотивувальна частина.

1.Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

1.2Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

1.3Не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Тобто, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, зокрема, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (індексації) і проведення цієї виплати.

1.4У даній справі періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 27.12.2021 (день виключення зі списків особового складу військової частини) по 26.01.2024 (день остаточного розрахунку).

1.5Предметом спору у справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції якої у вказаному періоді відбулися зміни на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022. (Далі Закон №2352-ІХ).

1.6Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні приписів статті 117 КЗпП України, яка діяла до внесених змін Законом №2352-ІХ, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

1.7Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та від 28.01.2021 у справі №580/2427/19 застосовано критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

1.8Про необхідність врахування розміру недоплаченої суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вказано і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

1.9Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

1.10Відповідно до висновків Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, у зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.

Верховний Суд зауважив, що належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

1.11Враховуючи постанову Верховного Суду у справі № 440/6856/22 від 06 грудня 2024 року, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.

1.12Період до 19.07.2022 регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, а період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

1.13За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

1.14Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

1.15Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача, складає 889,70 грн.

1.16Затримка розрахунку при звільненні за період з 27.12.2021 по 18.07.2022 становить 203 календарних дні. Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні грошового забезпечення з 27.12.2021 до 18.07.2022 складає 180609,10 грн.

1.17Істотність частки невиплаченого грошового забезпечення позивача (77935,19 грн) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за 203 дні (180609,10 грн) становить 0,43.

1.18Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 27.12.2021 по 18.07.2022 та з врахуванням принципу співмірності становить 77661,91 грн (889,70 грн х 203 календарних днів х 0,43).

1.19Період стягнення з 19.07.2022 до 26.01.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

1.20Враховуючи викладене, кількість днів затримки, починаючи з 19.07.2022 до 26.01.2024, складає 183 дні (не більш як за шість місяців), а розмір середнього заробітку за вказаний період становить 162815,10 грн (889,70 х 183).

1.21Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

1.22Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням істотності частки несвоєчасно виплачених сум в порівнянні із середнім заробітком позивача співмірною буде сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27.12.2021 по 18.07.2022 у розмірі 10000 грн, а за період з 19.07.2022 по 26.01.2024 у розмірі 162815,10 грн.

1.23Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

2.Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

2.2Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Гонтарук В. М. Сапальова Т.В.