Ухвала

від 13.01.2025 по справі 160/33456/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа №160/33456/23

адміністративне провадження № К/990/48366/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ЯРОСЛАВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом сплати судового збору та надання до Суду відповідних доказів.

На виконання вимог наведеної ухвали, відповідачем до суду було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване посиланням на введення воєнного стану в Україні та відсутність на рахунках грошових коштів, необхідних для такої сплати.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 травня 2024 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала.

30 вересня 2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду повторно подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року. Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування якого зазначав, що скаржник звертався з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження. Проте судом апеляційної інстанції зазначена скарга була повернута апелянту.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання до Суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності та належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2024 року в електронному вигляді було доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 4 жовтня 2024 року.

На виконання вимог ухвали суду, скаржник надіслав заяву про усунення недоліків, в якій, зокрема, просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року скаржнику відмовлено у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі , а апеляційну скаргу повернуто собі, що її подала.

12 листопада 2024 року скаржник втретє звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду апеляційної інстанції, зазначені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції; апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин такого пропуску та наданням відповідних підтверджуючих доказів, за наявності та належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Апелянт отримав вищевказану ухвалу 18 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах адміністративної справи.

На виконання вимог ухвали від апелянта надійшли письмові пояснення, в яких останній просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт зазначає підстави, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у цій справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 29 лютого 2024 року ухвалено рішення, первинна апеляційна скарга на яке надійшла до суду 27 березня 2024 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 травня 2024 року первинну апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

Повторна апеляційна скарга подана 30 вересня 2024 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року повторну апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору. Втретє апеляційна скарга подана 12 листопада 2024 року.

Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в даній адміністративній справі набрало законної сили 1 травня 2024 року, поновлення строку на подання апеляційної скарги суперечитиме принципу юридичної визначеності, а тому причини, за яких такий строк може бути поновлений, мають бути достатньо вагомими та виключними. Суд не знайшов поважними причини пропуску процесуальних строків, оскільки дотримання вимог норм процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

16 грудня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Щодо строків вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі суд зазначає таке.

Рішенням Зборів суддів у Касаційному адміністративному суді від 22 липня 2024 року №9 «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів) установлено, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані у межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

Разом з тим, суддя-доповідач Блажівська Н.Є. відповідно до наказу Верховного Суду від 3 грудня 2024 року у період з 13 по 19 грудня 2024 року перебувала у відрядженні; відповідно до наказу Верховного Суду від 26 листопада 2024 року № 933/0/52-24 у період з 20 грудня 2024 року по 9 січня 2025 року перебувала у відпустці. Тому скарги, що надійшли у зазначений період передані на розгляд судді-доповідачу 10 січня 2025 року.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначав про обмежене фінансування та неможливість своєчасної сплати судового збору.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Питання ж необхідності продовження процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної чи касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ЯРОСЛАВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх