Ухвала

від 13.01.2025 по справі 820/4867/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 820/4867/16

адміністративне провадження № К/990/48740/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2016 року №0000651402, №0000681304, №0000691304.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, позовні вимоги задовольнив повністю.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження, в подальшому справу передав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який постановою від 15 червня 2024 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Харківській області від 13 червня 2016 року № 0000691304; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Харківській області від 13 червня 2016 року № 0000651402 в частині визначення податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12 981 593,50 грн, з яких основний платіж у сумі 12 335 920,00 грн та штраф у сумі 645 673,50 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Харківській області від 13 червня 2016 року № 0000681304 з податку на доходи фізичних осіб в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 12 936 553,48 грн, штрафних санкцій у сумі 9 691 924,73 грн та пені в сумі 4 159 901,03 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

17 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні відмовити, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Щодо строків вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі суд зазначає таке.

Рішенням Зборів суддів у Касаційному адміністративному суді від 22 липня 2024 року №9 "Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів) установлено, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані у межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

Разом з тим, суддя-доповідач Блажівська Н.Є. відповідно до наказу Верховного Суду від 3 грудня 2024 року №49/0/54-24 у період з 13 по 19 грудня 2024 року перебувала у відрядженні; відповідно до наказу Верховного Суду від 26 листопада 2024 року № 933/0/52-24 у період з 20 грудня 2024 року по 9 січня 2025 року перебувала у відпустці. Тому скарги, що надійшли у зазначений період передані на розгляд судді-доповідачу 10 січня 2025 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Попередні касаційні скарги у справі №820/4867/16 Верховний Суд повернув ухвалами від 17 жовтня 2024 року та від 18 листопада 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання з цих підстав.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, у касаційній скарзі дещо змінено черговість викладення, в решті вона фактично дублює зміст попередньої, яку вже було повернуто, оскільки Верховний Суд її визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою повторно, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

У поданій касаційній скарзі, втретє, аналогічно попереднім касаційним скаргам, міститься посилання на пункти 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначив про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та вважає, що для розгляду цієї справи відсутній висновок Верховного Суду, проте подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів контролюючого органу до зазначених підстав.

Суд роз`яснював скаржникові, що відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України можливе лише у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.

Щодо посилань скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховним Судом роз`яснено, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

До того ж суд зауважив, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська