Ухвала

від 13.01.2025 по справі 160/26761/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

Київ

справа № 160/26761/23

адміністративне провадження № К/990/51248/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №160/26761/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник, Східне МУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 910/32-00-50-02 від 28.09.2023, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 10092646 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 5046323 грн;

- № 677/32-00-50-02-21 від 11.07.2023, яким до позивача застосовано штраф на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у розмірі 2040 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 18.03.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №677/32-00-50-02-21 від 11.07.2023. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2024 апеляційну скаргу Східного МУ ДПС залишив без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнив. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 скасував в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняв рішення про задоволення позову. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 910/32-00-50-02 від 28.09.2023. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 залишивбез змін.

30.12.2024 до суду надійшла касаційна скарга Східного МУ ДПС на судові рішення у цій справі, подана за допомогою підсистеми «Електронний суд» 30.12.2024.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник вказує на неправильне застосування судами норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200, статті 201 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у подібних правовідносинах, а також у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник вказує на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених в постановах:

- від 19.12.2019 у справі №804/1118/16 (щодо врахування податкової інформації стосовно діяльності контрагентів платника податків при наданні оцінки реальності господарських операцій з виконання ремонтних робіт);

- від 20.02.2020 у справі №826/26497/15 (щодо надання доказів проходження фізичних осіб, які виконували ремонтні роботи, через пропускну систему підприємства);

- від 29.01.2021 у справі №826/8752/16, від 06.04.2021 у справі №809/39/17, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 10.04.2019 у справі №804/4434/15, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 09.12.2019 у справі №804/1752/17 (щодо необхідності врахування обставин відсутності трудових і матеріальних ресурсів у контрагентів платника податків, відсутності можливості дослідити рух товару по ланцюгу постачання під час надання правової оцінки реальності господарських операцій з постачання товару, виконання ремонтних робіт);

- від 09.10.2019 у справі №808/9397/13-а (щодо застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України);

- від 06.06.2023 у справі №280/4556/19 (щодо застосування до платника податків штрафу за ненадання до перевірки документів у випадку застосування штрафу за таке саме порушення протягом року);

- від 14.04.2021 у справі № 804/16463/15, від 24.03.2021 у справі № 820/2867/16, від 30.06.2021 у справі № 804/1267/16, від 01.06.2021 у справі № 817/1735/17 (щодо необхідності перевірки контрагентів);

- від 19.02.2019 у справі №826/2958/14, від 05.03.2019 у справі №826/6902/15, від 25.06.2019 у справі № 823/1066/15, від 26.02.2019 у справі № П/811/4273/14, від 14.03.2019 у справі №816/148/16, від 19.02.2019 у справі № 826/2958/14 (щодо обставин, які можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій).

Висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій, є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

Відсутні підстави вважати, що скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 910/32-00-50-02 від 28.09.2023 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції не врахував означених вище висновків Верховного Суду. Слід зазначити, що за змістом постанови апеляційного суду підставою для задоволення позовних вимог в зазначеній частині став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, відповідно, надані позивачем документи давали підстави для формування даних податкового обліку. Водночас, цитуючи у касаційній скарзі витяги із зазначених постанов Верховного Суду, скаржник не наводить висновок судів, який суперечить такій позиції Верховного Суду

Враховуючи, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, незмістовним є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає у такому: суб`єктний склад (податковий орган та суб`єкт господарювання); об`єкт правового регулювання; предмет правового регулювання та умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Фактично, така подібність наведена не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Тим більш, деякі наведені скаржником витяги з постанов Верховного Суду стосуються не застосування норми матеріального права, а оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу. Натомість, суд апеляційної інстанції у цій справі надавав оцінку сукупності обставин, оскільки надання оцінки кожному окремому аргументу сторони без урахування інших унеможливило б всебічний і об`єктивний розгляд справи.

Щодо постанов Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 804/16463/15, від 24.03.2021 у справі № 820/2867/16, від 30.06.2021 у справі № 804/1267/16, від 01.06.2021 у справі № 817/1735/17, від 19.02.2019 у справі №826/2958/14, від 05.03.2019 у справі №826/6902/15, від 25.06.2019 у справі № 823/1066/15, від 26.02.2019 у справі № П/811/4273/14, від 14.03.2019 у справі №816/148/16, від 19.02.2019 у справі № 826/2958/14 скаржник взагалі не навів будь-якого обґрунтування подібності правовідносин у наведених справах та у цій справі (№160/26761/23), а лише привів витяг із них.

Вирішуючи спір між сторонами суд апеляційної інстанції також врахував висновки. викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відповідно до якого визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. У касаційній скарзі відсутні доводи стосовно того, в чому полягає помилковість застосування апеляційним судом зазначеного висновку.

Фактично, у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Слід також зазначити, що посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій під час вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від № 677/32-00-50-02-21 від 11.07.2023 висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.06.2023 у справі №280/4556/19, скаржник залишив поза увагою, що у наведеній ним постанові предметом судового розгляду була правомірність накладення податковим органом штрафу на підставі абзацу 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України. Водночас із змісту судових рішень у цій справі слідує, що штраф у розмірі 2040 грн був застосований до позивач на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України. Доводів на спростування наведеного касаційного скарга не містить. Отже, постанова від 06.06.2023 у справі №280/4556/19 ухвалена Верховним Судом у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Вказуючи на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скаржник не наводить посилань на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та не вказує, які саме порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №160/26761/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон