Ухвала

від 13.01.2025 по справі 760/4863/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 760/4863/24

провадження № 51-85 ска 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3.,

суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,

розглянув касаційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2024 рокуОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 100 відсотків вартості товару, безпосереднього предмету порушення митних правил - 2 137 016,24 гривень, з конфіскацією в дохід держави безпосереднього предмету порушення митних правил, а у разі неможливості конфіскації товарів ухвалено стягнути з ОСОБА_1 їх вартість - 2 137 016,24 гривень.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року вказане судове рішення залишено без зміни.

На адресу Верховного Суду від адвоката ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену в порядку, передбаченому для розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема проваджень

про порушення митних правил. Як вбачається зі змісту скарги, адвокат ставить питання про перевірку оскарженого судового рішення в касаційному порядку.

Мотиви Суду

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права,

як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,

що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

Згідно із положеннями частини 5 статті 529 Митного кодексу України постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається КУпАП та іншими законами України.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов`язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Так, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 статті 294 КУпАП).

Тобто обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції

у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у статті 294 цього Кодексу, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Даний висновок узгоджується з міжнародними актами та практикою Європейського суду з прав людини.

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено

в частинах 1 і 2 статті 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал

про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного

чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після

їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.

Однак, оскаржена постанова Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року до вищезазначеного переліку не входить, а тому не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя та виходячи з основних засад судочинства, вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.

З цих підстав та, керуючись пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України, статтею 428 КПК України, Суд постановив:

Відмовити адвокату ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада

2024 року щодо ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5