Постанова

від 09.01.2025 по справі 260/6699/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6699/24 пров. № А/857/28019/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря Кулабухвової М.М.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта Карпович А.П.,

представників відповідачів Гончаров В.В., Козачук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (постановлену головуючим - суддею Скраль Т.В. у м. Ужгород) про відмову у відкритті провадження у справі № 260/6699/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просила:

відповідно до п.5 ч.2 ст.245 КАС України встановити відсутність повноважень у Ради адвокатів України в особі адвокатів: Ізовітова Лідія Павлівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 3 від 15.01.2003); Гвоздій Валентин Анатолійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 207 від 21.10.2002); Кухар Олексій Іванович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 304 від 19.12.2003); Колесников Ігор Валерійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 833 від 21.12.2006); Лазарчук Ганна Валеріївна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4385 від 04.07.2012); Тельман Анатолій Григорович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 227 від 23.06.2003); Кривошапка Антон Анатолійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1444 від 17.10.2005); Гордєєв Юрій Володимирович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 543 від 24.04.2009); Величко Лариса Юріївна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 779 від 14.01.2008); Головченко Ольга Олександрівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 614 від 05.12.2002); Горощенко Любов Володимирівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 55 від 15.09.2003); Гринь Людмила Василівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 37 від 08.09.2017); Гришин Ярослав Володимирович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 388 від 27.04.2011); Зажирко Юрій Дмитрович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 290 від 19.12.2003); Каденко Оксана Олегівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 360 від 04.08.2005); Калюжна Барбара Володимирівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 750 від 06.04.1998); Комарницька Оксана Омелянівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21 від 29.06.1993); Кошеля Василь Васильович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/76 від 16.12.2002); Мшиненко Ірина Євгенівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 116 від 15.04.1994); Осика Сергій Валентинович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1113 від 29.10.1998); Плескач Анатолій Борисович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 315 від 07.03.2000); Репешко Павло Іванович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 231 від 09.10.2020); Слівінський Олексій Валентинович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 220 від 29.09.1994); Сумська Наталія Дмитрівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 9/221 від 30.12.1993); Юдін Володимир Сергійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 451 від 23.01.2012);

відповідно до п.5 ч.2 ст.245 КАС України встановити відсутність у «адвоката» Фазекоша Олексія Андрійовича (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/575 від 21.12.2006) повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області; 3

відповідно до п.5 ч.2 ст.245 КАС України встановити відсутність у адвоката Немеш Петро Федорович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/8 від 11.11.2002) повноважень голови Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області; у адвокатів Гончарова Валентина Вікторовича (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/212 від 11.11.2002), Бухтоярова Оксана Василівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 816 від 26.07.2019), Бабич Василь Васильович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/463 від 18.07.2005), Петюшка Роман Васильович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/367 від 11.11.2002), Марина Віктор Георгійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/536 від 12.07.2006), Зеленяк Сергій Петрович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/400 від 04.10.2004) - повноважень членів дисциплінарної палати Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується з`ясуванням наявності або відсутності повноважень у Ради адвокатів України, в особі адвокатів, повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області, повноважень голови Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області та членів дисциплінарної палати.

Суд вважав, що на такі (окреслені в позовній заяві) спірні правовідносини не поширюється не тільки юрисдикція адміністративних судів, але й компетенція судів інших юрисдикцій.

Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.05.2020 у справі № 160/9696/18 зазначила, що у разі виникнення спору між адвокатами щодо порядку денного конференції адвокатів, місця її проведення, обирання голови та членів ради адвокатів регіону, обрання делегатів на з`їзд адвокатів України; визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат КДКА, обрання голови та членів КДКА, затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; розгляду та затвердження звіту ради адвокатів регіону, представництва делегатів на конференції адвокатів регіону, порядку формування делегацій адвокатів на цей форум, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення та контролю за внесенням відомостей до ЄРАУ, інших правовідносин, що стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації, то такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що будь - які спори з органами адвокатського самоврядування, у тому числі будь - які спори, в будь - якому вигляді щодо порушення порядку обрання членів органів адвокатського самоврядування, встановлення наявності чи відсутності повноважень у членів органів адвокатського самоврядування тощо, є публічно - правовими спорами, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, і підсудні саме адміністративним судам.

Також вказує на те, що ні Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні будь - яким іншим законом України до повноважень органів адвокатського самоврядування не передбачено і не дозволено органам адвокатського самоврядування позасудове вирішення спорів про встановлення наявності чи відсутності у адвокатів повноважень членів органів адвокатського самоврядування, тим паче після закінчення установлених законом строків здійснення повноважень членів органів адвокатського самоврядування.

Ба більше, зазначає, що відмовляючи у відкритті провадженні суд першої інстанції позбавив її конституційного права доступу до правосуддя.

Відповідач, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України», Ради адвокатів України, скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апелянт та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники позивачів, заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За частинами 1, 2, 3 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

У п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. За частиною третьою цієї норми, визначено Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

За ч. 1 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 цього Закону адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Завданнями адвокатського самоврядування є: 1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; 2) підтримання високого професійного рівня адвокатів; 3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності; 5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність; 6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; 7) участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Рада адвокатів України - діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з`їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України.

Згідно ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України.

До складу Ради адвокатів України входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, та голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з`їздом адвокатів України. Секретар Ради адвокатів України обирається Радою адвокатів України зі складу членів Ради адвокатів України. Рада адвокатів України може достроково відкликати з посади секретаря Ради.

Рада адвокатів України: 1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з`їзду адвокатів України; 2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з`їзду адвокатів України; 3) забезпечує виконання рішень з`їзду адвокатів України; 4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; 5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги; 6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); 7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність; 9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України; 11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів; 12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України; 13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України; 14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України.

Рада адвокатів України не має статусу юридичної особи. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України.

Згідно ст. 56 цього Закону, Голова Ради адвокатів України за посадою є головою Національної асоціації адвокатів України. Голова Ради адвокатів України представляє Раду адвокатів України та Національну асоціацію адвокатів України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

Відповідно до частин 1-4 статті 48 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

Голова та члени ради адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом ради адвокатів регіону більше ніж два строки підряд. Кількість членів ради адвокатів регіону визначається конференцією адвокатів регіону.

На першому засіданні члени ради адвокатів регіону за пропозицією голови ради обирають зі свого складу заступника голови та секретаря ради. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який їх обрав на посаду.

Рада адвокатів регіону: 1) представляє адвокатів регіону; 2) складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції адвокатів регіону; 3) забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; 4) здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону, сприяє підвищенню їх кваліфікації; 5) приймає присягу адвоката України; 6) визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 7) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 8) розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису; 9) забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України; 10) утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги; 11) виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Голова ради адвокатів регіону представляє раду в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

Голова ради адвокатів регіону забезпечує скликання та проведення засідань ради адвокатів регіону, організовує і забезпечує ведення діловодства ради адвокатів регіону, вчиняє інші дії, передбачені положенням про раду адвокатів регіону, рішеннями конференції адвокатів регіону, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Голова ради адвокатів регіону може одержувати винагороду за роботу в розмірі, встановленому конференцією адвокатів регіону.

Відповідно до частини 1-4 статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.

Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд. Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути достроково відкликаний з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала його на посаду.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин від кількісного складу кожної з її палат, затвердженого конференцією адвокатів регіону. Кожна палата на своєму першому засіданні шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів палати обирає з числа членів палати голову та секретаря палати. Голова палати за посадою є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова палати, секретар палати за рішенням відповідної палати може бути достроково відкликаний з посади.

Голова, заступник голови, секретар палати, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги.

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що з системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв`язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону № 5076-VI).

Відтак, коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правомочності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (пункти 2, 3 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державою владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Разом з цим, як згадано вище, адвокатура є недержавним самоврядним інститутом (формуванням, об`єднанням), що самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У Розділі VII Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені структурні організаційні одиниці адвокатського самоврядування, порядок формування, повноваження та правила самоврядної діяльності адвокатури.

У цих нормах встановлено, зокрема, хто входить до складу Ради адвокатів регіону та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, як та ким обираються голова та члени.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

У п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, чи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, або спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9), або ж у спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб (пункт 10).

Відповідно до ч. 2 цієї статті компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (пункт 4).

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

При цьому, існують особливості предмета і суб`єктного складу публічно-правового спору про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Однак категорія «реалізація компетенції» визначає, що можуть мати місце не лише спори про її розмежування. Такі спори можуть виникати на підставі прийняття рішення, вчинення дій суб`єктом владних повноважень, які, з позиції іншого суб`єкта владних повноважень, не відповідають закону, виходять за межі компетенції відповідача або прийняті з порушенням встановленої процедури тощо.

Зі змісту норм процесуального закону вбачається, що компетенційний спір виникає між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.03.2019 у справі №820/3713/17 (провадження №11- 1257апп18), спір, у якому особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, заявляє вимоги про визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у суб`єкта владних повноважень, не є компетенційним, тому не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за змістом положень п. 3 ч. 2 ст. 17 та п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень (відповідач) своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом.

Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що зміст (суть) спірних правовідносин обмежується з`ясуванням наявності або відсутності повноважень у Ради адвокатів України, в особі адвокатів, повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області, повноважень голови Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області та членів дисциплінарної палати.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звернулась до суду із цим позовом, оскільки вважає, що у відповідачів відсутні повноваження приймати будь - які рішення делеговані законодавством, у зв`язку з закінченням 5-річного строку таких повноважень відповідно до положень ч.2 ст. 48, ч.2 ст. 50, ч. 2 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка переглядається, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності повноважень у відповідача, а тому саме собою визнання відсутності у Ради адвокатів України повноважень не відновить прав позивача.

Крім цього, слід зазначити, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини. Це означає, що фізична особа не може бути позивачем у спорі про наявність/відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що на такі (окреслені в позовній заяві) спірні правовідносини не поширюється не тільки юрисдикція адміністративних судів, але й компетенція судів інших юрисдикцій, оскільки заявлені у цій справі позивачем як фізичною особою позовні вимоги про наявність/відсутність повноважень суб`єкта владних повноважень не є юридичним спором у правовідносинах, розгляд яких передбачено нормами чинного процесуального закону і у зазначеному у позові формулюванні не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Апеляційний суд додатково звертає увагу на те, що апелянт в позовній заяві неодноразово просить, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України встановити відсутність повноважень, відтак остання самостійно вибрала такий спосіб захисту.

З огляду на викладенні обставини справи та правову позицію ОСОБА_1 зазначену в позовній заяві, суд першої інстанції на стадії відкритті провадження дійшов вірного висновку про наявність компетенційного спору, а відтак прийняв рішення, яке узгоджується із нормами КАС України.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав «Beles and others v. the Czech Republic» («Белеш та інші проти Ческьої Республіки»), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у статті 6 § 1 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле «(Golder v. the United Kingdom» («Голдер проти Сполученого Королівства»), § 36). «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав («Philis v. Greece (Філіс проти Греції»), § 59; «De Geouffre de la Pradelle v. France» («Де Жуфр де ла Прадель проти Франції»), § 28, і «Stanev v. Bulgaria» («Станєв проти Болгарії»), § 229.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, враховуючи вимоги КАС України суд першої інстанції за належних підстав відмовив у відкритті провадження в справі.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі № 260/6699/24 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року