ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4951/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» (03195, м. Київ, вул. Степана Рудницького, буд. 2 Б, прим. 2, код ЄДРПОУ 44931872)
про стягнення 91 818,34 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» про стягнення 91 818,34 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 79 999,02 грн, інфляційних втрат у сумі 6 180,96 грн та 3% річних у сумі 5 638,36 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» у повному обсязі не виконані зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів № 12/04/23 від 12.04.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4951/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 у справі №904/4951/24, що направлена на адресу відповідача (поштове відправлення № 0610207482334), 26.11.2024 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою Укрпошти від 23.11.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (відповідь № 903481 від 13.11.2024, а.с. 38-39) місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс»: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 307, тобто поштову кореспонденцію судом направлено за місцем державної реєстрації відповідача.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 указав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» вважається таким, що повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи вчинялись дії щодо його повідомлення засобами телефонного зв`язку (телефонограмою) за номером телефону, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проте цей номер є неактивним.
Також повідомлення здійснювалось засобами телефонного зв`язку (телефонограмою) за номером телефону, що вказаний у договорі поставки нафтопродуктів № 12/04/23 від 12.04.2023 (а.с. 15), однак виклик переадресовується на автовідповідач.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2024 про відкриття провадження у справі № 904/4951/24, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, судом запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Господарський суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» не скористалось своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» не зроблено, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом, у межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» не використало наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови, строк та порядок поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність часткових оплат, періоди прострочення виконання зобов`язань, наявність заборгованості покупця.
12 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» (далі покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №12/04/23 (а.с. 13-15, далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставити), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (далі товар) згідно умов Договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна товару, що поставляється, є договірною, встановлюється в залежності від його асортименту та кількості, виходячи з ціни, що формується постачальником на момент отримання заявки для кожної партії товару окремо, зазначається з урахуванням ПДВ в рахунку на оплату, фіксується в видатковій накладній. Оплата такого рахунку також є підтвердженням її узгодження сторонами для кожної партії товару.
Згідно з пунктом 4.2 Договору ціна Договору визначається сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць товару, що постачається за даним Договором протягом усього строку його дії.
Відповідно до пункту 5.2 Договору за наслідками поставки товару постачальник та покупець оформлюють видаткову накладну та/або акт прийому-передачі, яка складається в т.ч. на підставі даних, вказаних в товарно-транспортних накладних, якщо погоджений сторонами базис поставки передбачає наявність останніх.
Згідно з пунктом 5.6 Договору сторони домовилися, що видаткова накладна товару підписується, скріплюється печаткою в день отримання та направляється 1 (один) підписаний екземпляр постачальнику електронною поштою з подальшим обміном оригіналами. Якщо у вказаний строк видаткова накладна товару не була направлена покупцем постачальнику, то товар вважається прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов`язку направити підписаний та скріплений печаткою зі своєї сторони екземпляр постачальнику.
Відповідно до пункту 6.8 Договору сторони домовилися, що наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості, зазначені в них, є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим Договором видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 6.10 Договору право власності на поставлений товар переходить до покупця з дати складання постачальником видаткової накладної та/або акта приймання-передачі партії товару, якщо інше не погоджено сторонами у додатку до цього Договору.
Відповідно до пункту 7.1 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку в день отримання такого рахунку на електронну пошту на реквізити, вказані в такому рахунку.
Згідно з пунктом 7.2 Договору датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 7.5 Договору кожна зі сторін зобов`язується протягом 5 робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акта звірки взаєморозрахунків підписувати його і направляти іншій стороні чи в той же термін направляти свої мотивовані зауваження до акта звірки взаєморозрахунків.
Згідно з пунктом 11.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року включно, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Закінчення терміну дії Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила про своє бажання розірвати договір або між сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором постачальник виставив рахунок на оплату № 244 від 17.08.2023 (а.с. 23) на суму 2 773 831,06 грн (з ПДВ).
Позивач повідомляє, що 25.08.2023 здійснено поставку товару відповідачу:
- за видатковою накладною № 256 та товарно-транспортною накладною № 256 (а.с. 11) у кількості 31 181 л на суму 1 375 954,36 грн (з ПДВ);
- за видатковою накладною № 257 та товарно-транспортною накладною № 257 (а.с. 12) у кількості 31 740 л на суму 1 397 876,70 грн (з ПДВ).
Зазначені видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представником сторін без зауважень і заперечень та скріплені відбитками печаток сторін.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» також надані інформаційні банківські повідомлення про зарахування коштів на його рахунок та акт звірки взаємних розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» (а.с. 16-22, 25), підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплений відбитками печаток сторін:
- 18.08.2023 на суму 1 315 800 грн (з ПДВ);
- 01.09.2023 на суму 150 000 грн (з ПДВ);
- 06.09.2023 на суму 150 000 грн (з ПДВ);
- 08.09.2023 на суму 250 000 грн (з ПДВ);
- 13.09.2023 на суму 450 000 грн (з ПДВ);
- 20.09.2023 на суму 200 000 грн (з ПДВ);
- 29.09.2023 на суму 100 000 грн (з ПДВ);
- 24.10.2023 на суму 77 853,66 грн (з ПДВ).
Таким чином, відповідачем на виконання умов Договору сплачено 2 693 832,04 гривень.
Ураховуючи вищевикладене, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» виникла заборгованість перед позивачем у сумі 79 999,02 грн (2 773 831,06 грн 2 693 832,04 грн).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як убачається з умов Договору, строк оплати товару є таким, що настав.
Доказів оплати товару на суму 79 999,02 грн відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.
Також матеріали справи не містять доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» відмовлялось від отримання товару чи від оплати за поставлений товар.
Аналіз приписів ст.ст. 655, 692, ч. 1 ст. 697, ст. 712 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму.
Правовідносини купівлі-продажу (поставки) зумовлюють перехід права власності на товар від продавця (постачальника) до покупця в момент передання товару покупцеві. При цьому законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем (постачальником) до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовились при укладенні договору купівлі-продажу (поставки).
Представник відповідача, проставляючи свої підписи у видаткових та товарно-транспортних накладних, підтвердив отримання товару, тому в нього виникло зустрічне зобов`язання щодо оплати товару.
Отже, обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» - покупця оплатити вартість поставленого йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» - постачальником товару виникає в силу закону (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Доказів невиконання позивачем обов`язку щодо передачі разом з товаром відповідних документів матеріали справи не містять, як не містять і доказів витребування відповідачем указаних документів.
У матеріалах справи також відсутні докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» повернуло товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг». Факти прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій підтверджуються підписами уповноваженої особи відповідача на видаткових та товарно-транспортних накладних.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» у сумі 79 999,02 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 79 999,02 грн підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 6 180,96 грн та 3% річних у сумі 5 638,36 гривень.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» нарахувало та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 6 180,96 гривень.
З приводу вказаної вимоги позивача суд зазначає таке.
Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
При цьому вказано, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом здійснено перевірку наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» розрахунку інфляційних втрат, розрахунок здійснено правильно, тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 6180,96 гривень.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» нарахувало та просить стягнути 3% річних у сумі 5 638,36 грн за період з 19.08.2023 до 25.09.2024 року.
Перевіркою судом правильності розрахунку 3% річних установлено допущення позивачем арифметичної помилки за період з 24.10.2023 до 25.09.2024 року.
Ураховуючи вищевикладене, за період з 24.10.2023 до 25.09.2024 3% річних становлять 2217,61 грн (79 999,02 грн * 3% * 69 днів : 365 днів : 100%) + (79 999,02 * 3% * 269 днів : 366 днів : 100%).
За інші періоди 3% річних розраховані правильно.
Отже, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 5 633,53 гривень.
Ураховуючи вищевикладене, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» підлягають стягненню 91 813,51 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 79 999,02 грн, інфляційні втрати в сумі 6 180,96 грн та 3% річних у сумі 5 633,53 гривень.
Позивачем також заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача;
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, 25.10.2024 між адвокатом Комаха Анастасією Ігорівною (далі адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» (далі клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 251024 (а.с. 7, далі Договір від 25.10.2024).
Згідно з п. 1.1 Договору від 25.10.2024 адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором або додатках до цього Договору, а клієнт зобов`язаний оплатити послуги у порядку та строки, обумовлені сторонами.
На підставі п. 1.2 Договору від 25.10.2024 адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними та юридичними особами, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах; представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, представнику юридичної особи, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі з правом пред`явлення позовної заяви, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, апеляційного/касаційного оскарження рішення, постанов і ухвал суду, ухвали слідчого судді, оскарження рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, надавати пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта, не передбачені даним Договором. Представляє інтереси клієнта в судах, в тому числі у судах апеляційної інстанції, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази, брати участь у судовому розгляді та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів клієнта.
Згідно з п. 2.1 Договору від 25.10.2024 цей Договір набирає чинності з діє з дати його підписання і діє до 31.12.2025 року, з можливістю пролонгації на новий строк шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору не пізніше дня закінчення його дії.
Відповідно до п. 3.1 Договору від 25.10.2024 за правову допомогу, передбачену в п. 1.1 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду, розмір якої визначається у додатку до даного Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору від 25.10.2024 додатком до Договору може бути визначено перелік послуг, за які клієнтом сплачується винагорода.
25 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» (далі клієнт) та адвокатом Комаха Анастасією Ігорівною (далі адвокат) укладено додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 251024 (а.с. 8, далі Додаток № 1).
Відповідно до п. 1 Додатку № 1 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання нижченаведених послуг з представництва інтересів клієнта у процесі по стягненню заборгованості з ТОВ «Дніпрогазстройресурс» (код ЄДРПОУ 42742590):
Перелік послуг: Опис послуг:
Ведення судового процесу по 1. Аналіз матеріалів справи та формування правової позиції.
стягненню заборгованості за 2. Підготовка тексту позовної заяви до суду.
договором поставки у суді 3. Розрахунок суми судового збору та формування реквізитів
першої інстанції для оплати.
4. Формування примірників позовної заяви та відправка позовної заяви.
5. Представництво інтересів у суді та під час судового розгляду справи.
6. Підготовка всіх клопотань, заяв, відзивів, заперечень та інших документів в рамках судового розгляду, без виключень.
7. Отримання тексту судового рішення та наказів про примусове виконання рішення.
Згідно з п. 2 Додатку № 1 винагорода за послуги, визначені п. 1 цього Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 251024, складає 10 000 грн (десять тисяч гривень 00копійок).
Відповідно до п. 5 Додатку № 1 цей Додаток № 1 з моменту набрання ним чинності є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 251024 від 25.10.24 року.
Згідно з п. 7 Додатку № 1 цей Додаток № 1 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін (за наявності).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий правовий висновок викладено в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п.п. 24, 48 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268 рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява № 19336/04).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, додатковій постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 20.12.2022 у cправі № 910/6310/21, від 12.01.2023 у cправі № 911/272/21, додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №910/6310/21.
Таким чином, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката суд застосовує низку критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та досліджує докази на підтвердження таких критеріїв.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка в кожному конкретному випадку (в кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, наданих на підтвердження понесення таких витрат, обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги, їх вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Отже, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така послуга, як підготовка всіх клопотань, заяв, відзивів, заперечень та інших документів в рамках судового розгляду, без виключень, адвокатом не надавалась, оскільки підготовлено та подано до суду лише позовну заяву (з додатками), що є окремою послугою адвоката.
Виходячи з критеріїв, які визначені в ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн не відповідають зазначеним критеріям, оскільки надані адвокатом послуги є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн є необґрунтованими та нерозумними.
На підставі вищевикладеного, враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 гривень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 027,84 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» про стягнення 91 818,34 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогазстройресурс» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 307, код ЄДРПОУ 42742590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастор-Трейдінг» (03195, м.Київ, вул. Степана Рудницького, буд. 2 Б, прим. 2, код ЄДРПОУ 44931872) 91 813,51 грн (дев`яносто одна тисяча вісімсот тринадцять гривень 51 копійка), в тому числі основну заборгованість у сумі 79 999,02 грн (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 02 копійки), інфляційні втрати в сумі 6 180,96 грн (шість тисяч сто вісімдесят гривень 96 копійок), 3% річних у сумі 5 633,53 грн (п`ять тисяч шістсот тридцять три гривні 53 копійки), судовий збір у сумі 3 027,84 грн (три тисячі двадцять сім гривень 84 копійки), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 13.01.2025.
Суддя В.О. Дичко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 10.01.2025 |
Оприлюднено | 16.01.2025 |
Номер документу | 124382993 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дичко Володимир Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дичко Володимир Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Дичко Володимир Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні